Ухвала суду № 32002755, 11.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 р.Справа № 2а-1870/9638/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2013р. по справі № 2а-1870/9638/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому"

до Державної податкової інспекції в м.Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" (далі- ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому") до Державної податкової інспекції в м.Сумах Сумської області Державної податкової служби (далі- ДПІ в м. Сумах) про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду, ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити, а саме визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0006051502/41771 від 07.09.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності в розмірі 20425,98 грн. за основним платежем та 10212,99 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо правомірності нарахування податковим органом суми податкового зобов'язання за платежем орендна плата за землю, оскільки розмір орендної плати за землю визначається виходячи із договору оренди. Між позивачем та Сумською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, умови якого виконувались належним чином та своєчасно проводилась плата за оренду землі відповідно до його умов. Оскільки недійсність вище зазначеного договору законом прямо не встановлена, рішення суду про визнання його недійсним відсутнє, то його положення, у т.ч. щодо розміру орендної плати, є дійсними. Виходячи із наведеного, у позивача відсутній обов'язок сплачувати орендну плату в іншому, ніж встановленому договором оренди.

Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися про дату, місце та час розгляду справи.

Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи ухвалою колегії\ суддів від 11.06.2013 року залишено без розгляду у зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до положень ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) справа розглянута без участі представників сторін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган дійшов до правомірного висновку про факт заниження позивачем розміру орендної плати за червень 2012 року у загальному розмірі 20425,98 грн. оскільки позивачем у податкових деклараціях з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, які були подані до ДПІ в м. Сумах, самостійно в порушення вимог діючого законодавства нараховано орендну плату згідно з договором оренди земельної ділянки, виходячи із розміру орендної плати в розмірі меншому ніж встановленої законодавством - 3 % від грошової оцінки землі.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що на підставі рішення Х сесії ХХІІ Сумської міської ради народних депутатів від 28.02.1996 року,було укладено договір №28 та №29 між Сумською міською радою та ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" відповідно до умов якого останній прийняв в тимчасове користування на 50 років земельні ділянки , які знаходяться за адресами% м. Суми, вул.. Харківська, 123 та м. Суми, пров. 9-го Травня, 13.

Розмір орендної плати за рік становить 1,0 % від нормативної грошової оцінки землі.

Співробітниками ДПІ в м. Сумах проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в уточнюючій податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік, за результатами якої складено Акт № 2365/152/01555007 від 20.08.2012 року.

Як вбачається з висновку вказаного акту перевірки, дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за червень 2012 року, заявленого ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" в податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік.

На підставі вище зазначеного акту ДПІ в м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006051502/41771 від 07.09.2012 року, яким ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб за основним платежем у розмірі 20425,98 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 10212,99 грн.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок податкового органу про те, що орендна плата за договорами оренди земельної ділянки державної та комунальної власності у чевні 2012 року позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі 1,0 % від грошової оцінки землі, замість встановлених законодавством 3 % від грошової оцінки землі.

Колегія суддів зазначає, що з 01.01.2011 року порядок оподаткування землі в Україні, визначається розділом XIII «Плата за землю» ПК України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 ПКУ.

Згідно із вимогами ст. 6, п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16, п. 36.3 ст. 36 ПК України під податком розуміється обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків.

Податковим кодексом України встановлено загальнодержавні та місцеві податки і збори.

Пунктом 8.2 статті 8 ПК України передбачено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно зі ст. 9 ПК України плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів належить виключно Верховній Раді України.

До повноважень органів місцевого самоврядування не належить зміна розмірів ставок загальнодержавних податків і зборів, до яких відноситься, зокрема, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Колегія суддів зазначає, що нормами ПК України визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування. Річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу про те, що розмір орендної плати за даним договором оренди не відповідав вимогам чинного законодавства, якими було встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше 3 % від грошової оцінки земель.

Виходячи з того, що у податковій декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, поданій позивачем до ДПІ у м. Сумах, позивачем самостійно нараховано орендну плату згідно з договором оренди земельної ділянки, виходячи із розміру орендної плати в сумі 1,0 % від нормативної грошової оцінки землі, замість встановленого мінімального розміру - 3 % від грошової оцінки землі, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про заниження позивачем розміру орендної плати за червеньнь 2012 року у розмірі 20425,98 грн.

Колегія суддів зазначає, що формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку, а тому дані відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності.

Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 9 Податкового кодексу України), не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обов'язок, а не зобов'язання.

Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, а тому, необхідність сплати земельного податку у новому розмірі, а саме у розмірі 3%, виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, відносно того, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватися лише за взаємною згодою сторін, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями спеціальних Законів. Тому положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать вказаним Законам, не можуть бути застосовані.

Інші доводи з вище зазначених підстав висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 р. по справі № 2а-1870/9638/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 17.06.2013 р.