Ухвала суду № 32002621, 11.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 р.Справа № 816/826/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2013р. по справі № 816/826/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Техвагонмаш"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Техвагонмаш" (далі- ТОВ "НВФ "Техвагонмаш") до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі- Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 04 лютого 2013 року №№0001072301/17, 0001062301/203.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "НВФ "Техвагонмаш" витрати зі сплати судового збору в розмірі 418 гривень 89 копійок.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача.

За наслідками проведених іншими податковими органами перевірок ТОВ «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ» та ТОВ «Центросплав Україна» було зроблено висновок про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій з позивачем, встановлено ознаки безтоварності здійснених операцій, з огляду на не підтвердження господарських взаємовідносин зазначених контрагентів з іншими особами.

Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися про дату, місце та час розгляду справи.

Відповідно до положень ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) справа розглянута без участі представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ» та ТОВ «Центросплав Україна» були направлені на настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що співробітниками Кременчуцької ОДПІ у період з 04.01.2013 р. по 11.01.2013 р. проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "НВФ "Техвагонмаш" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Центросплав України" за період з 01.04.2010 по 31.12.2010, з 01.06.2011 по 31.12.2011 та з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ»за період з 01.01.2012 по 30.04.2012 р., за результатами якої складено акт №211/22.5-11/32686844 від 15.01.2013 (т 1, а. с. 17-30).

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0001072301/17, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 16 471,00 грн та №0001062301/203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 25 418,00 грн, з яких: 20 334,00 грн за основним платежем, 5084,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (т 1, а. с. 40, 42).

Фактичною підставою для винесення вище зазначених податкових повідомлень-рішень слугувала інформація викладена в акті документальної невиїзної позапланової перевірки позивача, щодо завищення валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 20334,00 грн., а також завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 16471,00 грн. за рахунок відображення в податковому обліку показників господарських операцій з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ» та ТОВ «Центросплав Україна», котрі реально не відбулись.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року визначалися статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", а з 01.04.2011 року положеннями Податкового кодексу України.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реативну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі- ПК України) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Щодо нарахування платником податку податкового кредиту, то до 01.01.2011 року цей порядок встановлювався Законом України "Про податок на додану вартість", а з 01.01.2011 року відносини з приводу формування податкового кредиту врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу(п.п.198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до положень пунктів 200.1.-200.3. статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4. статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на вище викладене, колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2012 між позивачем та ТОВ "НВП Ніке РАВ" укладено договір поставки №260111/1, за умовами якого останній реалізовував позивачу деталі (т. 1, а. с. 63-65).

17.06.2010 та 08.07.2011 між позивачем та ТОВ "Центросплав України" укладено договори купівлі-продажу №07/МТС-10 та №44/МТС-11, за умовами яких останній реалізовував позивачу балансири та комплектуючі (т 1, а. с. 71-78).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами позивачем надано копії договорів, специфікацій до договорів, рахунків-фактурів, прибуткових ордерів, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, вимог, вантажних декларацій, виписок по рахункам (т 1, а. с. 63-86, 92-94, 103-105, 110-113, 125-132, 155-157, 168-169, 173-188).

Транспортування придбаного позивачем товару здійснювало ПП "Нічний експрес" на підставі договору №5213 від 04.01.2010 на перевезення вантажів автомобільним транспортом з 04.01.2010 р., що підтверджується договором та вантажними деклараціями (т 1, а. с. 211-216).

ТОВ "НВФ "Техвагонмаш" придбавало деталі у ТОВ "Центросплав України", ТОВ "НВП Ніке РАВ" для виготовлення кришок люків, стендів клепки балки хребтової, стенду слюсарських робіт на здачу та доварку кузову, з метою виконання договірних зобов'язань перед ТОО "Казахстанская вагоностроительная компания", СЗАТ "Могилевский вагоностроительный завод", ООО "Брянский Машиностроительный Завод", ТОВ "Спецвагон", Euro-Asian Machineries Limited, ООО "Мечел-Ремсервис", на підтвердження чого позивачем надано договори, додаткові угоди, матеріальні специфікації (т 1, а. с. 217-223, т 2, а. с. 10-162).

Також факт використання у своїй діяльності придбаного товару підтверджується реєстрами списання матеріалів (т 1, а. с. 87-91, 95-102, 106-109, 114-124, 133-154, 158-167, 170-172).

На підставі вищезазначених господарських операцій позивач включив суму ПДВ до податкового кредиту 16471,00 грн до декларацій з ПДВ та віднесено до валових витрат 20 334,00 грн.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності вчинених господарських операцій позивачем з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «НІКЕ РАВ» та ТОВ «Центросплав Україна» та правомірності віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідних сум витрат та сум податку на додану вартість.

Посилання апелянта на акти перевірки інших податкових органів, на підставі яких встановлено ознаки безтоварності здійснених операцій, з огляду на не підтвердження господарських взаємовідносин з іншими особами, колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік(стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, перебування постачальників за юридичною адресою, від їх господарських та виробничих можливостей, а також від їх господарських взаємовідносин з іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вище зазначені правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними з вище зазначених підстав та такими, що не впливають на висновку суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 р. по справі № 816/826/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 17.06.2013 р.