Постанова № 31995742, 20.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2013 року № 826/6944/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ»доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2013 № 0000124010, № 0000144010, № 0000134010.

Під час розгляду справи суд здійснив заміну відповідача - Окружну державну податкову службу - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на її правонаступника - Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки податкового органу про нікчемність господарських операцій позивача з ТОВ «Кримбудіндустрія», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Пан Буд» є протиправними та не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки під час перевірки були надані усі первинні документи, що підтверджують реальність таких господарських відносин. З огляду на що, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилається на матеріали актів про неможливість проведення зустрічних звірок щодо контрагентів позивача ТОВ «Кримбудіндустрія», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Пан Буд», а також матеріали досудового слідства за фактом вчинення фіктивного підприємництва та вирок суду, яким встановлено реєстрацію без мети здійснення господарської діяльності БВП «Строитель Плюс». За таких обставин, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі наказу Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 30.01.2013 № 91, направлення від 30.01.2013 № 74 та відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Метінвест-СМЦ» (код ЄДРПОУ 32036829) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Кримбудіндустрія» (код ЄДРПОУ 32100553), БВП «Строитель Плюс» (код ЄДРПОУ 31263808), ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567), ПП «Пан Буд» (код ЄДРПОУ 37081614) за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт № 134/40-10/32036829 від 12.02.2013 (далі - акт № 134/40-10/32036829).

Перевіркою встановлено, що правочини здійснені ТОВ «Метінвест-СМЦ» із ТОВ «Кримбудіндустрія», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Пан Буд» не мали реального характеру, а тому згідно ст.ст. 203, 215, 216, 228, 236 Цивільного кодексу України є нікчемними. У зв'язку з чим, позивачем в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток на загальну суму 3156,00 грн. і в порушення пп. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 6874,00 грн. та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 1150,00 грн.

Позивач не погоджуючись із висновками податкового органу подав заперечення на акт перевірки № 134/40-10/32036829, за результатом розгляду яких висновки зазначеного акту перевірки залишені без змін.

На підставі акту № 134/40-10/32036829 відповідач виніс наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 07.03.2013 № 0000134010, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3945,00 грн., в т.ч. основний платіж - 3156,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 789,00 грн.;

- форми «Р» від 07.03.2013 № 0000124010, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 311,00 грн., в т.ч. основний платіж - 6874,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 3437,00 грн.;

- форми «В1» від 07.03.2013 № 0000144010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1150 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 288 грн.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 07.03.2013 № 0000124010, № 0000134010 та № 0000144010 у порядку адміністративного оскарження, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 15.0.4.2013 № 610/6/99-99/10-15 скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 07.03.2013 № 0000124010, № 0000134010 та № 0000144010 - без змін.

Відповідач, наполягав на тому, що операції між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Кримбудіндустрія», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Пан Буд» не мали реального характеру, є нікчемними, а отже не спричиняють будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з їх нікчемністю.

В обґрунтування правомірності висновків акту перевірки № 134/40-10/32036829 відповідач посилався на матеріали актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Кримбудіндустрія» від 06.04.2012 № 34/22/32100553, БВП «Строитель Плюс» від 11.04.2012 № 37/22/31263808, ТОВ «Бренд Строй» від 06.04.2012 № 29/22/36165567, ПП «Пан Буд» від 06.04.2012 № 21/22/37081614, якими встановлено нікчемність правочинів, укладених від імені зазначених юридичних осіб.

Крім того, він посилався на матеріали досудового слідства у кримінальних справах порушених за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: ТОВ «Кримбудіндустрія», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Пан Буд».

Також, відповідач надав до матеріалів справи копію вироку Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 10.04.2013, яким ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, за здійснення реєстрації юридичних осіб, зокрема БВП «Строитель Плюс», без наміру здійснювати підприємницьку діяльність.

Щодо посилання відповідача на матеріали досудового слідства та вирок Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в кримінальній справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Водночас, передбачене ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Тому суд, за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд встановив, що позивач у періоді, що перевірявся мав взаємовідносини із ТОВ «Кримбудіндустрія», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Пан Буд».

15.04.2009 між ТОВ «Кримбудіндустрія» (Підрядник), в особі директора ОСОБА_2 та Філіалом ТОВ «СМ «Леман-Україна» (у 2010 році реорганізоване шляхом приєднання до ТОВ «Метінвест-СМЦ») в особі директора філії у м. Сімферополь Захарченко В.Н. (Замовник) укладе но Договір підряду № 104 щодо встановлення системи водопостачання (далі - Договір № 104). Загальна вартість робіт за даним договором складає 21 828,00 грн.

На підтвердження виконання Договору № 104 позивач надав копії складеної сторонами відомості про договірну ціну, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2009 року, акту приймання виконаних підрядних робіт за травень 2009 року, платіжного доручення від 22.05.2009 № 411 на суму 21 828,00 грн. та податкової накладної від 22.05.2009 № 280 на загальну суму 21 828,00 грн., в т.ч. ПДВ 3638,00 грн.

Водночас, позивач на вимогу суду не надав копії проектно-кошторисної документації, у відповідності до якої мала бути встановлена система водопостачання, згідно п. 1.1 Договору № 104.

Крім того, згідно з п. 5.2.1 Договору № 104, Замовник зобов'язаний поставити на об'єкт необхідні матеріали, згідно відомості ресурсів, що додається до договору та здійснити їх приймання, розвантаження, складання та зберігання.

Позивач не надав суду документів, що підтверджували б виконання Замовником пункту 5.2.1 Договору № 104.

01.08.2010 між ТОВ «Бренд строй» (Підрядник), в особі директора Грушиної А.Г. та ТОВ «Метінвест-СМЦ» в особі директора філії у м. Сімферополь Захарченко В.Н. (Замовник) укладено Договір підряду № 430. Загальна вартість робіт складає 20 000,00 грн.

На підтвердження виконання Договору підряду № 430 позивач надав копії акту приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2010 року, банківської виписки за 27.08.2010 про перерахування на рахунок ТОВ «Бренд строй» грошових коштів у розмірі 19643,64 грн. та податкової накладної від 30.08.2010 № 1240 на загальну суму 19643,64, в т.ч. ПДВ 3273,94 грн.

У Договорі підряду № 430 не зазначено які саме роботи мають виконуватись підрядником, в свою чергу у податковій накладній від 30.08.2010 № 1240 послугою визначено - «виконані роботи згідно акту Ф.2». Акт Ф.2 позивач до матеріалів справи не надав, водночас у наданому акті приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2010 року ТП № КБ-2в у графі «найменування будівництва та його адреса» зазначено - «зведення огорожі».

Отже, із наданих позивачем документів неможливо встановити адресу за якою мали виконуватись роботи підрядником. Крім того, позивач не надав копії проектно-кошторисної документації, у відповідності до якої мали бути здійснені підрядні роботи на виконання Договору підряду № 430.

02.06.2011 між БВП «Строитель-Плюс» (Підрядник), в особі директора Манукяна В.Р. та ТОВ «Метінвест-СМЦ» в особі директора філії у м. Сімферополь Захарченко В.Н. (Замовник) був укладений Договір підряду № 654 щодо ремонту бетонного покриття в м. Сімферополь по вул. Монтажній, 10. Загальна вартість робіт за даним договором складає 4604,40 грн.

На підтвердження виконання Договору підряду № 654 позивач надав копії складеної сторонами відомості про договірну ціну, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2009 року, акту приймання виконаних підрядних робіт за червень 2011 року, банківської виписки за 10.06.2011 про перерахування на рахунок БВП «Строитель-Плюс» грошових коштів у розмірі 4604,40 грн. та податкової накладної від 09.06.2011 № 98 на загальну суму 4604,40 в т.ч. ПДВ 767,40 грн.

Водночас, на вимогу суду позивач не надав копії проектно-кошторисної документації, у відповідності до якої мала бути встановлена система водопостачання, згідно п. 1.1 Договору підряду № 654.

Крім того, згідно з п. 5.2.1 Договору підряду № 654, Замовник зобов'язаний поставити на об'єкт необхідні матеріали, згідно відомості ресурсів, що додається до договору та здійснити їх приймання, розвантаження, складання та зберігання. Документів, що підтверджували б виконання Замовником пункту 5.2.1 Договору № 654 суду не надано.

Позивач зазначив, що згідно заявки на транспортування БВП «Строитель-Плюс» надав ТОВ «Метінвест-СМЦ» послуги з перевезення вантажу за маршрутом м. Дніпропетровськ - м. Запоріжжя. Загальна вартість послуг транспортування складає 2300,00 грн.

На підтвердження здійснення транспортування позивач надав копії рахунку-фактури № 1446 від 09.09.2011, товарно-транспортної накладної від 09.09.2011, акту здачі-прийняття робіт № 1595 від 10.09.2011, копію банківської виписки про перерахування на рахунок БВП «Строитель-Плюс» грошових коштів у розмірі 2300,00 грн. та податкової накладної від 10.09.2011 № 118 на загальну суму 2300,00 грн., в т.ч. ПДВ 383,33 грн.

Згідно товарно-транспортної накладної від 09.09.2011 вантажоодержувачем товару є ВАТ «Металлургстрой» та зазначено, що товар отримала Сидоренко О.Н. за довіреністю від 08.09.2011 ЯПН № 218087. Позивач не надав суду копії вказаної довіреності, а також будь-яких інших доказів на підтвердження того, що ВАТ «Металлургстрой» замовляв у позивача товар, який постачався контрагентом позивача - БВП «Строитель-Плюс».

12.03.2012 між ПП «Пан Буд» (Підрядник), в особі директора Першикова Р.С. та ТОВ «Метінвест-СМЦ» в особі директора філії у м. Сімферополь Захарченко В.Н. (Замовник) укладено Договір № 222 про виконання електромонтажних робіт по системі «АСКУЕ (ЛУЗОД)».

На підтвердження виконання Договору № 222 позивач надав копії акту здачі-приймання робіт від 23.05.2012, банківських виписок, податкових накладних від 16.03.2012 № 36 та від 23.03.2012 № 107 на загальну суму 21600,00 грн., в т.ч. ПДВ 3600,00 грн. та акту вводу в експлуатацію № КЕ-00285.

Однак, згідно акту вводу в експлуатацію № КЕ-00285 розробку проекту, монтажні роботи та пуско-налагоджувальні роботи здійснені ПП «Сіті Буд» згідно ліцензії АВ № 57927, а не ПП «Пан Буд», якому видана ліцензія АВ № 557925.

Отже, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Враховуючи вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов`язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час) та які не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Аналіз матеріалів справи у сукупності свідчить про те, що угоди між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Кримбудіндустрія», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Пан Буд» були лише задокументовані без фактичного надання послуг, а тому, суд дійшов висновку, що позивач протиправно включив до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам із зазначеними юридичними особами, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 3156,00 грн.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пунктом 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Суд звертає увагу на те, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 8024,00 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Кримбудіндустрія», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Пан Буд».

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки акту перевірки позивача № 134/40-10/32036829 відповідають фактичним обставинам справи, винесенні відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.03.2013 № 0000124010, № 0000134010 та № 0000144010 є правомірними, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями 69-71, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський