Ухвала суду № 31994262, 18.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13096/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М.,При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінгфішер» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кінгфішер» (далі-позивач) пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2012 року № 0000560700.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК та на підставі акта перевірки від 06.09.2012р. №214/15-314/33787380, згідно з яким встановлено по рушення позивачем п. 102.5 ст. 102, п.п. 200.1, 200.4, 200.6, 200.7, 200.8 ст. 200 ПК, відповідач за підписом першого заступника начальника ДПІ Могилевської Г.О. виніс податкове повідомлення-рішення від 20.09.2012р. №0000560700, яким позивачу зменшив розмір від'ємного значення суми ПДВ на 524421 грн. за листопад 2006р.

У справі наявна копія акта ДПІ від 06.09.2012р. №214/15-314/33787380 про результати камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ позивача з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення за липень 2012р. (вх. №9048729856 від 14.08.2012р.), в якому зазначено, що в порушення п. 102.5 ст. 102, п.п. 200.1, 200.4, 200.6, 200.7, 200.8 ст. 200 ПК позивач позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ та на використання від'ємного значення ПДВ у розмірі 524421 грн. за листопад 2006р.

Згідно з актом, перевіркою встановлено, не заперечується позивачем в ході судового розгляду та підтверджується наявною у справі копією податкової декларації ТОВ «Кінгфішер» з ПДВ за липень 2012р. від 14.08.2012р. (вх. №90487298856), що позивачем відображено в р.24 залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту, у розмірі 524421 грн.

Також перевіркою встановлено, не заперечується позивачем в ході судового розгляду та підтверджується наявною у справі копією додатку 2 до податкової декларації ТОВ «Кінгфішер» з ПДВ за липень 2012р. від 14.08.2012р. (вх. №90487298863), що вказаний залишок від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 524421 грн. виник у листопаді 2006р.

Висновок відповідача про зазначені порушення ґрунтується на тому, що протягом 1095 денного строку давності, визначеного п.102.5 ст.102 ПК, і трирічного строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК, позивачем не було використано залишок від'ємного значення з ПДВ за листопад 2006р. у розмірі 524421 грн. і не подано заяви про бюджетне відшкодування ПДВ.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з податкової декларації позивача з ПДВ за липень 2012р., сума податку визначена в розмірі 10820 грн. (р.18) саме як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду в розмірі 10900 грн. (р.9) і сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду в розмірі 80 грн. (р.17), що відповідає вимогам п. 200.1 ст. 200 ПК.

Згідно з пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено судом першої інстанції, залишок від'ємного значення ПДВ в сумі 524421 грн., що включено позивачем в р. 24 декларації з ПДВ за липень 2012р., виник у листопаді 2006р.

Вказана переплата ПДВ виникла у зв'язку з придбанням позивачем у листопаді 2006р. основних фондів - нежилого приміщення загальною вартістю 6316500 грн. (у т.ч. ПДВ - 1052750 грн.), що не заперечувалося сторонами та підтверджується наданими позивачем договором купівлі-продажу від 07.02.2006р., платіжними документами, податковою накладною від 07.11.2006р. №23 та ін. У справі наявна податкова декларація позивача з ПДВ за листопад 2006р. (вх. №135986 від 15.12.2006р.), згідно з якою позивачем задекларовано від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за листопад 2006р. у розмірі 1057697 грн. Крім цього, позивач надав копію акта ДПІ від 05.04.2007р. №54/23-704/33787380 виїзної планової комплексної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.12.2005р. по 31.12.2006р., згідно з п. 3.1.5 якого порушень в частині правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ не встановлено.

Констатуючи в акті перевірки вказані положення ст. 200 ПК та стверджуючи про їх порушення, відповідач послався на те, що не відобразивши в декларації напрямок повернення бюджетного відшкодування (відшкодування на розрахунковий рахунок або в рахунок майбутніх платежів) позивач самостійно відмовився від належної йому суми бюджетного від шкодування ПДВ у розмірі 524421 грн.

Однак, висновок відповідача про відмову позивача від належної йому суми бюджетного відшкодування в розмірі 524421 грн. є безпідставним і не ґрунтується на вказаних нормах ПК, адже зміст п.п. 200.4, 200.6, 200.7, 200.8 ст. 200 ПК не встановлює таких правових наслідків. Водночас з моменту виникнення вказаного від'ємного значення у листопаді 2006р. його зали шок зараховувався позивачем в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних звіт них (податкових) періодів, що відповідало вимогам чинних на той час пп.пп. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97), порушень яких відповідачем не встановлено.

Пунктом 102.5 ст. 102 ПК встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З аналізу п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України вбачається, що його положення регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість та саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить.

Таким чином, доводи апелянта щодо відсутності у позивача права на використання від'ємного значення ПДВ за липень 2006 року є безпідставними, оскільки підприємством не заявлялось суми до бюджетного відшкодування; використання сформованого податкового кредиту (в розрізі термінів його формування і подальшого його використання у відповідній частині, зокрема на підставі відповідних податкових накладних) не обмежено законом, а положення п.102.5. ст.102 Податкового кодексу України на питання податкового кредиту не поширюються.

Колегія суддів вважає необґрунтованими покликання апелянта на те, що не відобразивши у відповідних рядках податкової декларації напрямок повернення бюджетного відшкодування, підприємство самостійно відмовилося від належної йому суми.

Приписами ст.200 Податкового кодексу України передбачено два способи використання платником податків від'ємного значення ПДВ у разі відсутності податкового боргу, а саме: бюджетне відшкодування (реалізується за наявності встановлених кодексом підстав); включення до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, напрямок бюджетного відшкодування та включення від'ємного значення до податкового кредиту є різними поняттями, оскільки перше передбачає собою можливість повернення коштів на рахунок платника у банку та/або у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів, а друге - використання сум від'ємного значення у зменшення податкових зобов'язань наступного періоду. Платник податку на власний розсуд приймає рішення про використання чи не використання у межах 1095-денного строку права на бюджетне відшкодування у разі наявності передбачених ПК України підстав, а невикористання права на бюджетне відшкодування з тих або інших причин не тягне за собою позбавлення платника не обмеженого 1095-денним строком права на віднесення і використання у розрахунку власних податкових зобов'язань сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

Судом першої інстанції під час розгляду справи у суді першої інстанції досліджено податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за листопад 2006 року на спірну суму, оглянуто оригінали виписок безготівкової оплати товарів/робіт/послуг за відповідний період, у вартість яких була включена сума податку за цими податковими накладними. Заперечень щодо достовірності даних відображених у цих документах апелянт не має.

Колегія суддів зазначає, що відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що застосування до вказаних правовідносин норм п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України є безпідставним, а зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість на суму 524 421,00 грн., що виникло в листопаді 2006 року, через пропущення строків давності - помилковим.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 30.10.2012 року за № К/9991/47835/12, реєстраційний номер рішення 27220496.

Викладена правова позиція узгоджується з правовою позицією Державної податкової служби України, яка викладена в листі №808/7/15-3417-16 від 12.01.2012 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2012 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.