Рішення № 31993379, 11.06.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №2601/20229/12

Провадження № 2/752/661/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.06.2013 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Овдій А.В.,

провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. ОСОБА_8, 3-ті особи: КП «ЖЕО-105 Голосіївського району», Служба у справах дітей Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації, Шевченківська районна в м.Києві державна адміністрація, Голосіївська районна в м.Києві державна адміністрація, Київська міська державна адміністрація про виселення, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення з самовільно зайнятих кімнат № 6 та № 7 в квартирі АДРЕСА_1.

В подальшому позивач уточнювала свої позовні вимоги і відповідно до поданих заяв про збільшення позовних вимог позивач звернулась з вимогами до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. ОСОБА_8 про виселення з самовільно зайнятих кімнат № 6 та № 7 в квартирі АДРЕСА_1, стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_8 солідарно матеріальної шкоди в розмірі 11949,96 гривень та моральної шкоди в розмірі 20 000 гривень, а також судових витрат у справі.

Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що їй з родиною на підставі розпорядження Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації № 1508 від 18.12.2006 р. був виданий ордер № 001719 на зайняття службового жилого приміщення, а саме: кімнат №№ 6,7, в квартирі АДРЕСА_1.

Під час вселення вона з»ясувала, що в даних кімнатах мешкає родина ОСОБА_2, після чого звернулась до КП «ЖЕО-105» з заявою про виселення зазначеної родини із самовільно зайнятих кімнат.

16.11.2007 р. між КП «ЖЕО-105» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 була укладена мирова угода, відпвідно до якої відповідачі винали позов про виселення і погодились звільнити кімнати № 6 та № 7 до 01.04.2008 р.

Зазначені умови мирової угоди виконані не були і на момент звернення до суду кімнати звільнені не були, що порушує її право на проживання в спірних кімнатах.

Крім того, в обгрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначає, що на підставі укладених з КП «ЖЕО-105» договорів про надання послуг з утримання будинку і прибудинкової території вона постійно сплачує за послуги по утриманню будинком та опалення. За період з 01.01.2007 р. по 01.11.2012 р. вона сплатила за надані послуги суму в розмірі 11949,96 гривень.

Тривале вирішення питання щодо виселення відповідачів і неможливість реалізувати своє право на проживання негативно впливає на її стан здоров»я, завдає моральної шкоди, оскільки вона з сім»єю вимушена проживати за іншою адресою і не може створити належних умов для проживання своєї сім»ї. Моральну шкоду позивач оцінює в 20 000 гривень.

В ході судового розгляду позивач підтримала позовні вимоги і обгрунтування позову в повному обсязі та просила суд позов задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві, послаючись на те, що відповідачі є членами однієї родини і повинні бути виселені з самовільно зайнятих спірних кімнат, а також вони повинні відшкодувати їй матеріальну і моральну шкоду.

Відповідач ОСОБА_6 заперечував проти задоволення позову, обгрунтовуючи тим, що, відповідачі не є членами однієї родини. Він, його дружина, ОСОБА_2, дочка- ОСОБА_7, ніколи не мешкали і не мешкають у спірних кімнатах № 6 та № 7, в АДРЕСА_1, а отже вимоги до них є безпідставними. В даних кімнатах мешкає родина ОСОБА_3 з двома неповнолітніми дітьми, однак вони не можуть бути виселені, оскільки будь-яких умов для їх спільного проживання в кімнатах №№ 17,18, що займає його родина не передбачено до вирішення питання про закінчення капітального ремонту в АДРЕСА_2, на час проведення якої вони були відселені.

Відповідач ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення позову, з підстав, зазначених ОСОБА_6

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилась, надавши письмові заперечення проти заявленого позову.

Відповідачі ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 повторно в судове засідання не з»явились, про місце і час судового розгляду були повідомлені належним чином, в зв»язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації заперечувала проти виселення неповнолітніх із спірних кімнат, оскільки в кімнатах №№ 17, 18, квартири АДРЕСА_1, відсутні будь-які умови для проживання неповнолітніх дітей.

Представники третіх осіб - Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації, Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації в судове засідання не з»явились, були повідомлені належним чином про місце і час судового розгляду, з клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертались, в зв»язку з чим суд вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутність.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з родиною у складі: дочки - ОСОБА_9 та матері - ОСОБА_10, на підставі розпорядження Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації № 1508 від 18.12.2006 р. був виданий ордер № 001719 на зайняття службового жилого приміщення, а саме: кімнат №№ 6,7, жилою площею 45,1 кв.м., в квартирі АДРЕСА_1.

26.12.2006 р. позивачу стало відомо, що в зазначених кімнатах проживають інші особи, у яких відсутні документи, що посвідчують їх право на проживання, про що ОСОБА_1 була подана відповідна заява до КП «ЖЕО-105» щодо виселення родини ОСОБА_2

Судом встановлено, що в 2007 р. КП «ЖЕО-105» звернулось до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселенн із замовільно зайнятих кімнат № 6, 7, 9, в АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення .

Між сторонами у справі була укладена мирова угода, відповідно до якої відповідачі у даному спорі зобов»язались звільнити жиле приміщення № 9 до 01 січня 2008 р., та приміщення №№ 6,7 до 01 квітня 2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 з дочкою - ОСОБА_3 на час проведення капітального ремонту в АДРЕСА_2 були надані у користування дві житлові кімнати, площею 24,8 кв.м., в квартирі АДРЕСА_1.

Відповідно до технічного паспорту це є кімнати 17 та 18, в АДРЕСА_1, що не оспорювалось сторонами.

На час розгляду даної справи капітальний ремонт в АДРЕСА_2, звідки були відселені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не завершено.

Звертаючись до суду позивач зазначає, що спірні кімнати №№ 6,7 в АДРЕСА_1 займає родина ОСОБА_2, які є членами сім»ї, посилаючись на акт, складений 02.02.2011 р. комісією КП «ЖЕО-105».

Даний акт містить інформацію про те, що у зазначених кімнатах проживає родина ОСОБА_2, однак не зазначено у якому складі, а також зазначається про те, що умови, мирової угоди, затвердженої Голосіївським районним судом м.Києва 22.11.2007 р., в добровільному порядку не виконані.

Зазначений доказ не містить переліку осіб, які мешкають у спірних кімнатах, а отже в силу ст.58 ЦПК України не є належним доказом на підтвердження факту проживання всіх відповідачів у справі в кімнатах №№ 6,7, квартири АДРЕСА_1.

Також суд не може прийняти до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що факт проживання всіх відповідачів у спірних кімнатах підтверджується умовами мирової угоди, що була затверджена Голосіївським районним судом м.Києва 22.11.2007 р., відповідно до якої відповідачі визнали позов КП «ЖЕО-105», а отже визнали факт свого проживання в спірних кімнатах, оскільки дані умови мирової угоди не містять посилання на те, хто із відповідачів у спорі займав кімнати № 6 та № 7, так як ставилось питання про звільнення трьох кімнат: №6, №7, №9.

Натомість, в матеріалах справи міститься акт обстеження житлово-побутових умов проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ОСОБА_4, складений Службою у справах дітей Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації 27.02.2012 р., відповідно до якого в кімнатах № 6 та № 7, АДРЕСА_1 мешкають: ОСОБА_3, ОСОБА_8 та їх неповнолітні діти: ОСОБА_5 і ОСОБА_4. Зазначені приміщення містять всі умови для проживання неповнолітніх.

Також в зазначеному акті міститься інформація про те, в кімнатах, площею 24,8 кв.м. (кімнати №№ 17,18), в АДРЕСА_1 мешкають: ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_6

Зазначені обставини були підтверджені в ході судового розгляду представником Служби у справах дітей та не оспорювались відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_6

Отже на підставі наданих суду доказів встановлено, що в кімнатах № 6 та № 7, АДРЕСА_1 мешкають: ОСОБА_3, ОСОБА_8 та їх неповнолітні діти: ОСОБА_5, ОСОБА_4.

В силу положень ст.58 ЖК України єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер, що видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчим комітетом міцевих рад.

Рішення про виділення сім»ї ОСОБА_3 у складі 4 осіб жилих кімнат №6 та № 7, в квартирі АДРЕСА_1 Голосіївською районною в м.Києві державною адміністрацією не приймалось і ордер на дане жиле приміщення їм не видавався, а отже вселення є самовільним.

Крім того, дані жилі приміщення є службовим житлом, і вселення в нього можливе лише на підставі спеціального ордеру.

Відповідно до ст.116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

З огляду на викладені обставини, беручи до уваги надані суду докази, суд вважає, що вимоги позивача про виселення відповідачів із самовільно зайнятих кімнат №6 та № 7, в квартирі АДРЕСА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині виселення ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які фактично проживають в даних кімнатах.

Також підлягають частковому задоволенню вимоги позивача щодо відшкодування матеріальної шкоди, яка була завдана їй внаслідок понесення витрат на оплату за надані комунальні послуги за період з 01.01.2007 р. по 01.11.2012 р. в розмірі 11949,96 гривень, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що після отримання ОСОБА_1 ордеру на право зайняття службового житла - кімнат №№ 6, 7 в квартирі АДРЕСА_1 між нею та КП «ЖЕО-105» був укладений Договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та житлово-комунальних послуг, відповідно до якого останній нараховувалась плата за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та опалення, які надавались обслуговуючою організацією, а наймач в силу положень ст.ст.66, 76, 68 ЖК України повинна була їх своєчасно оплачувати.

За період з 01.01.2007 р. по 01.11.2012 р. позивач оплатила за надані житлово-комунальні послуги суму в розмірі 11949,96 гривень.

В зв»язку з непроживанням в наданих кімнатах ОСОБА_1 несла витрати за послуги, які не споживала, однак які фактично споживали ОСОБА_3, ОСОБА_8та їх неповнолітні діти, що проживають в кімнатах №№ 6, 7, квартири АДРЕСА_1.

Зазначені витрати є збитками в розумінні ст.22 ЦК України і підлягають відшкодуванню особами, які завдали майнову шкоду.

Отже, вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню в частині стягнення зазначеної шкоди в розмірі внесених платежів на надані послуги в сумі 11949,96 гривень з ОСОБА_3 та ОСОБА_8, які фактично користувались даними послугами і повинні були нарівні нести витрати по їх оплаті.

Оскільки відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_6 не користуються кімнатами №№ 6,7 в квартирі АДРЕСА_1, то відповідно до положень ст.ст.66, 67, 68 ЖК України та Закону Українри «Про житлово-комунальні полуги» вони не повинні нести витрати по їх оплаті, а отже вимоги до них в цій частині не підлягають задоволенню.

Не підлягають задоволенню, на думку суду, вимоги позивача про стягнення з відповідачів моральної шкоди, виходячи з наступного.

В силу ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів..

Відповідно до роз"яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з»ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з»ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Вимоги позивача про відшкодування їй моральної шкоди не є обгрунтованими, як на стадії звернення до суду, так і в ході розгляду справи. Будь-яких доказів на підтвердження факту завдання такої шкоди, розміру моральної шкоди, заявленої до стягнення, суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволенню вимог про відшкодування моральної шкоди.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст.88 ЦПК України і вважає за необхідне стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_8 на користь позивача судові витрати пропорційно до завдоволених вимог.

Керуючись ст.ст.3, 10, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, 3-ті особи: КП «ЖЕО-105 Голосіївського району», Служба у справах дітей Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації, Шевченківська районна в м.Києві державна адміністрація, Голосіївська районна в м.Києві державна адміністрація, Київська міська державна адміністрація про виселення, відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_8 з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_4, ОСОБА_5 із самовільно зайнятих кімнат № 6 та № 7, в квартирі АДРЕСА_1.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 11949 гривень 96 копійок, судовий збір у справі в розмірі 119 гривень 50 копійок.

В нішій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя