Ухвала суду № 31988533, 17.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2013 р. м. Київ К/9991/55194/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - Марченко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012

у справі № 2а-17733/11/2670

за позовом Приватного підприємства "Мега-Буд"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ПП «Мега-Буд» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення №000101/2304 від 29.08.2011 та визнання протиправними дій щодо його складання.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 №000101/2304; в іншій частині адміністративного позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в засідання суду не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правових відносин з ПП «Авторесурс-Сервіс» за період січень, лютий 2011 року, складено акт від 12.08.2011 №386/1-23-40-33493733, в якому зафіксовано порушення позивачем п. п. 198.1, 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 344833,00 грн.

Підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім товару від ПП «Авторесурс-Сервіс», за відповідними договорами поставки, які суперечать п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1, п. 5 ст. 203 ЦК України, тобто, є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що за наслідками проведення документальних позапланових невиїзних перевірок контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за січень, лютий 2011 року, встановлено порушення останнім вимог ст. ст. 203, 215 та 216 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, товар (послуги) по вказаним правочинам в порушення вимог ст. ст. 662, 655 та 656 ЦК України не передавався. Крім того, перевіркою встановлено відсутність у названого підприємства складських приміщень, автомобільного та іншого транспорту, а також, устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 № 00011/2304, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 344833,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ПП «Авторесурс-Сервіс», підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме це: податкові та видаткові накладні, довіреності суворої звітності на підтвердження повноважень щодо отримання поставленого товару, банківські виписки.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Крім того, на підтвердження товарності спірних угод, в матеріалах справи копії актів приймання виконаних підрядних робіт та підсумкові відомості ресурсів, якими підтверджено використання придбаних у контрагента товарів під час здійснення позивачем господарської діяльності - проведення будівельних робіт на об'єкті ЗАТ «Завод напівпровірників».

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманих в ході виконання господарської операції, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладеної між позивачем та ПП «Авторесурс-Сервіс», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладеного позивачем з ПП «Авторесурс-Сервіс», фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарських операцій, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль