Ухвала суду № 31988514, 20.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2013 року м. Київ К/9991/8487/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Муравйова О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011

у справі № 2а-4927/09/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос КНК»

2. ОСОБА_2

про стягнення на користь держави вартості послуг, отриманих за нікчемним правочином

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва (далі по тексту - позивач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос КНК» (далі по тексту - відповідач 1, ТОВ «Агрос КНК») та ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач 2, ОСОБА_2) про стягнення на користь держави вартості послуг, отриманих за нікчемним правочином у сумі 14 000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2009, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Агрос КНК» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди від 01.01.2007 № 7, згідно якого ОСОБА_2 зобов'язується передати належне їй приміщення в оренду ТОВ «Агрос КНК» для використання, з метою розміщення ділового офісу.

Виконання зазначеного договору підтверджується актами прийому - передачі виконаних послуг, банківськими виписками.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки відповідача 1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2008, позивачем складено акт від 07.05.2009 № 260-23-4-25393354, в якому податковим органом зроблено висновок, що договір оренди укладений між відповідачами суперечить інтересам держави та суспільства, тобто є нікчемним.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України (далі по тексту - ГК України), господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.

Частиною 1 ст. 208 ГК України зазначено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Вирішуючи спір про визнання угод недійсними з підстав укладення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільству, в усіх випадках потребують встановлення та доведення обставин, що підтверджують наявність умислу в діях хоча б однієї зі сторін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не наведено обставин, які б підтверджували, що укладаючи спірний договір, відповідачі діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Позивачем не доведено наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін оспорюваної угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для застосування визначених в ст. 215 та ст. 216 ЦК України правових наслідків, пов'язаних із стягненням виконаного.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що заявлена позивачем вимога про застосування наслідків визнання недійсним спірного правочину викладена без урахування приписів норми ст. 208 ГК України, а також належним чином необґрунтована.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, укладеного між відповідачами.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2009 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.В. Муравйов (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова