Ухвала суду № 31988495, 20.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2013 року м. Київ К-38085/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Муравйова О.В. Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Свеський насосний завод»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010

у справі № 2а-247/10/1870

за позовом Публічного акціонерного товариства «Свеський насосний завод»

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Свеський насосний завод» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Свеський насосний завод») звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області (далі по тексту - відповідач, Шосткинська МДПІ у Сумській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2010 позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010 скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2010 та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами невиїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника та включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Туркарго» за листопад, грудень 2007, січень, лютий, березень, квітень, травень 2008 року, відповідачем складено акт від 14.04.2009 № 383/2350/05785454, яким встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон), п. 1, п. 5 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2009 № 00000042350/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 260 162, 00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності дій податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та відсутності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПАТ «Свеський насосний завод» уклало з ТОВ «Компанія «Туркарго» агентську угоду № 005 щодо надання маркетингових послуг на території держав СНД, відповідно до якої ТОВ «Компанія «Туркарго» зобов'язувалась здійснити пошук партнерів, підготувати контракти, угоди, договори та інші послуги, які сприяють укладанню договорів між ПАТ «Свеський насосний завод» та контрагентами.

Отримавши податкові накладні від ТОВ «Компанія «Туркарго», позивач відносить суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за листопад 2007 рік, грудень 2007 рік, лютий 2008 рік.

Результати здійснення маркетингових послуг викладені ТОВ «Компанія «Туркарго» у відповідних звітах агента № 1, № 2, № 3.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у вказаних звітах зазначені контрагенти, з якими позивач уклав угоди до укладення агентської угоди, або які співпрацюють з ПАТ «Свеський насосний завод» вже тривалий час, що виключає необхідність надання посередницьких послуг, або посадові особи таких контрагентів вказали на самостійне укладання угод на придбання продукції позивача без послуг ТОВ «Компанія «Туркарго», або які здійснили оплату продукції позивача до укладання агентської угоди.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що понесення позивачем витрат по агентській угоді № 005 не обумовило отримання ним економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність. Господарські операції між позивачем та його контрагентами не є наслідком маркетингових послуг ТОВ «Компанія «Туркарго», а є наслідком виконання підприємствами взаємних зобов'язань за договорами купівлі-продажу продукції, які укладені або реальність укладення яких була відома ще до укладання агентської угоди.

Результатом укладення агентської угоди № 005 повинно було стати виявлення нових, відмінних від існуючих покупців продукції ПАТ «Свеський насосний завод».

Підпунктом 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальних формах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що правильність формування податкового кредиту вимагає наявність зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Вимоги до форми та порядку заповнення податкової накладної передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону та наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення».

Частиною 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить перелік обов'язкових реквізитів, що мають містити первинні та зведені облікові документи.

Пунктом 2 ст. 9 вказаного Закону передбачено, що обов'язковим реквізитом первинного документу є особистий підпис особи, яка його склала.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ «Компанія «Туркарго» підписані невідомою особою. Особа, яка визначена в установчих документах, як керівник підприємства зазначила, що про реєстрацію ТОВ «Компанія «Туркарго» йому нічого не відомо, ніяких осіб на підписання будь-яких документів він не уповноважував.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Свеський насосний завод» відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.В. Муравйов (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова