Ухвала суду № 31988299, 13.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 року м. Київ К/9991/13505/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинів АГРО»

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.11.2010

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011

у справі № 2-а-6938/10/2270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинів АГРО»

до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинів АГРО» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Старокостянтинів АГРО») звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі по тексту - відповідач, Старокостянтинівська ОДПІ Хмельницької області) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.11.2010, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.07.2007 по 31.12.2008, відповідачем складено акт від 18.06.2009 № 1094/23/34337479.

За результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно уточнених розрахунків, наданих в 2009-2010 роках за період, охоплений плановою виїзною перевіркою з 04.07.2007 по 31.12.2008, складено акт від 17.05.2010 № 434/23/34337479, яким встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон).

За результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, складено акт від 15.07.2010 №636/1500-34337479, яким встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 375687,00 грн.

За результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, складено акт від 27.08.2010 № 789/1500-34337479, яким встановлено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 375687,00 грн.

На підставі вказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2010 № 0003951500/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 375687,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки податкового органу, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, є правомірними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено обов'язок платника податків до початку його перевірки контролюючим органом, самостійно виявити факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, і в такому випадку платник податків зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Такого уточнюючого розрахунку позивачем не було подано.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач безпідставно завищив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 375687,00 грн., у зв'язку з чим, відповідачем правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.11.2010 та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинів АГРО» відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.11.2010 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова