Постанова № 31988185, 10.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2013 р. м. Київ К-36095/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника відповідача Пушкаря Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010

у справі №2а-10119/10/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби

про скасування повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010, у задоволенні позовних вимог ПАТ «АКБ «Київ» про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі м.Києва №0001442200/0 від 23.11.2007, №1001442200/1 від 19.03.2008, №0001442200/1 від 19.05.2008, №0001442200/3 від 02.06.2008 відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання Оболонською філією АКБ «Київ» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.07.2007, за результатами якої складено акт №840-22/102-22906190 від 15.11.2007.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.5.10 Порядку заповнення та подання податкової декларації за податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за №702/10982, внаслідок чого занижено зобов'язання по збору за право використання місцевої символіки в сумі 15427,79 грн., оскільки починаючи з 01.01.2007 Оболонська філія АКБ «Київ» є платником збору за використання місцевої символіки на загальних підставах, за використання в своїй назві слова «Оболонь».

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2007 №0001442200/0, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 15427,79 грн. основного платежу та 3796,04 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідком розгляду скарг платника в порядку адміністративного узгодження прийняті податкові повідомлення-рішення №1001442200/1 від 19.03.2008 яким визначено податкове зобов'язання зі збору за право використання місцевої символіки в сумі 21693,61 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 18408,38 грн., №0001442200/1 від 19.05.2008, яким визначено податкове зобов'язання зі збору за право на використання місцевої символіки в сумі 15427,79 грн., №0001442200/3, яким визначено суму податкового зобов'язання зі збору за право на використання місцевої символіки в розмірі 37121,40 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 18408,38 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, обґрунтовував свої висновки тим, що відповідно до п.9 ч.2 ст.15 Закону України «Про систему оподаткування» до місцевих зборів (обов'язкових платежів) належить збір за право використання місцевої символіки.

Справляння збору за право використання місцевої символіки врегульовано ст.12 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 №56-93 «Про місцеві податки і збори». У місті Києві збір за право використання місцевої символіки запроваджено рішенням Київської міської ради від 15.02.1994 №7 «Про введення збору за право на використання символіки м.Києва».

Відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.01.1996 №39, яким затвердженого Перелік назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку, віднесені найменування «Київ» та «Оболонь», у зв'язку з чим позивач, використовуючи у найменуванні символіку міста Києва, зобов'язаний справляти збір.

Крім того, судами зроблено висновок, що звернення позивача до суду здійснено з порушенням встановленого ст. 99 КАС України строку звернення до суду, що є підставою для відмови в позові, оскільки на застосуванні наслідків пропуску строку звернення наполягає відповідач.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 №56-93 «Про місцеві податки і збори» збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Пунктом 2.1 Положення про збір за право на використання символіки міста Києва (додаток до рішення Київської міської ради від 15.02.1994 № 7 в редакції рішення Київської міської ради від 09.03.2006 № 149/3240) визначено, що об'єктом оподаткування збором для юридичних і фізичних осіб є виготовлена продукція (виконані роботи, надані послуги) з використанням символіки м. Києва з комерційною метою.

Розділом ІІІ цього Положення визначено, що платниками збору є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва, а також окремі громадяни, які у встановленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку м. Києва з комерційною метою, крім підприємств, установ та організацій, а також інших суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують в найменуваннях слово Київ та похідні від нього для визначення свого місцезнаходження.

Відповідно до пункту 1.2 Положення до місцевої символіки відносяться назви і зображення об'єктів та історичних пам'яток міста згідно з затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.01.1996 № 39 Переліком назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку (далі - Перелік). Це: герб м. Києва; прапор м. Києва; назви (похідні від назв) історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються в найменуваннях підприємств або окремих видах продукції; зображення об'єктів історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються при виготовленні друкованої (за виключенням бланків ділових паперів), сувенірної, рекламної продукції тощо.

Пунктом 124 вказаного Переліку назву «Оболонь» віднесено до назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм умовою для справляння збору за право на використання місцевої символіки є використання такої символіки платником збору з комерційною метою (для вироблення продукції (робіт, послуг)), тобто презумується отримання певної економічної вигоди від використання місцевої символіки при здійснення нею господарської діяльності (отримання певних преференцій на ринку товарів, послуг внаслідок застосування певних назв, що, в свою чергу, можуть засвідчувати якість товарів (робіт, послуг) з огляду на їх походження, традиційність тощо). У зв'язку з цим базою оподаткування є саме вартість продукції (робіт, послуг), виготовленої (виконаних, наданих) з використанням місцевої символіки.

Однак у розглядуваному випадку, як вбачається з установлених судами обставин справи, назва «Оболонська» у найменуванні філії позивача використана лише з ціллю визначення місцезнаходження цієї філії. Тобто назва «Оболонська» у найменуванні філії є територіальною ознакою цього відокремленого підрозділу та не має окремого комерційного значення.

А відтак за наслідками такого використання у філії позивача не виникло об'єкта оподаткування збором за право використання місцевої символіки, а висновки судів попередніх інстанцій є помилковими.

Не можна погодитись і з висновками судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем річного строку звернення до суду встановленого ст.99 КАС України.

Загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення до суду) і становить один рік. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлює, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

При вирішенні конкуренції між положеннями частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і нормами статей 5 та 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід враховувати приписи частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Остання передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що обставини справи встановлені повно і правильно, але їм дана неправильна юридична оцінка внаслідок неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, судова колегія доходить висновку, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 229 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 скасувати. Постановити нове рішення. Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва №0001442200/0 від 23.11.2007, №1001442200/1 від 19.03.2008, №0001442200/1 від 19.05.2008, №0001442200/3 від 02.06.2008.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 16-22, код 14371869) судові витрати в розмірі 8 (вісім) гривень 50 коп.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров