Ухвала суду № 31987872, 05.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2013 р.

справа № 2а/0470/4246/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Рязанова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року у справі №2а/0470/4246/12

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА-ПІДВОДСПЕЦЬБУД»

до

про

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА-ПІДВОДСПЕЦЬБУД» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська (далі по тексту – відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 березня 2012 року №0000282302 та №0000292302. (а.с.4-10)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/4246/12. (а.с. 1)

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що акт перевірки від 12 березня 2012 року №574/23-2/20236236 податковою інспекцією складено з грубим порушенням норм діючого законодавства України, висновки, викладені у вказаному акті, не відповідають дійсності та суперечать податковому законодавству України, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі цього акту, є такими, що порушують законні права та інтереси позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року у справі №2а/0470/4246/12 адміністративний позов задоволено. (суддя – Кальник В.В.) (а.с.194-196)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що витрати, понесені ТОВ «ФІРМА ПІДВОДСПЕЦЬБУД» згідно договорів купівлі-продажу від 23 листопада 2010 року №С238-1 та від 27 грудня 2010 року №1870, є валовими витратами підприємства, оскільки такі витрати безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідач – Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року у справі №2а/0470/4246/12 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. (а.с.202-206)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що правочини, укладені між TOB «Інтерсервіс-Постач» та ТОВ «Фірма Підводспецьбуд», між TOB „ФК Соларіс" та TOB «Фірма Підводспецьбуд» в силу ч.1 ст.207 Господарського кодексу України та ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Від позивача по справі на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Позивач про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направив, про причини його неявки суд не сповістив, з заявою про розгляд справи за його обов»язковою участю – не звертався.

За таких обставин, колегія суддів, з урахуванням думки представника позивача, ухвалила розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Представник позивача, посилаючись на доводи, викладені в письмових запереченнях на апеляційну скаргу, та на свої пояснення, надані в судовому засіданні, просив суд в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити за їх необґрунтованості та безпідставності, а рішення суду першої інстанції, як вмотивоване та законне, залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача по справі, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об»єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь-рішеннь є предметом судового спору.

Сторони щодо встановлених судом фактичних обставин справи, заперечень не заявляли.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі, врегульовано Податковим кодексом України; Законом України «Про оподатквапння прибутку підприємств»; Законом України «Про податок на додану вартість»

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що діючим законодавством України не передбачено обов»язку дублювання в первинних бухгалтерських документах змісту предмету господарського договору, складених на його виконання.

Крім того, згідно пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється та вказаним Законом не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв»язку здійснених ним витрат саме з діями по підготовці, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Тобто, наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов»язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 29 лютого 2012 року по 05 березня 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ПІДВОДСПЕЦЬБУД» щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платниками податків ТОВ «Інтерпостачсервіс» та ТОВ «ФК Соларіс» за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами котрої складено Акт від 12 березня 2012 року №574/23-2/20236236.

Згідно наданої суду ксерокопії вищезазначеного Акту вбачається, що в ході перевірки встановлено порушення, а саме: - частини 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України);

- підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у листопаді 2010 року на суму 283 330 грн. та у грудні 2010 року на суму 633 400 грн.;

- підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 375 098 грн., у тому числі за IV квартал 2010 року у сумі 1 375 098 грн.

На підставі Акту перевірки від 12 березня 2012 року №574/23-2/20236236 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 березня 2012 року:

- №0000282302, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1 375 098,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 343 774,50 грн.;

- №0000292302, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 916 730,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 229 182,50 грн.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 23 листопада 2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ «ФК Соларіс» було укладено договір купівлі-продажу №С238-1. За умовами поставки товару його доставка проводиться за рахунок продавця транспортною організацією.

ТОВ «ФК Соларіс» було виписано для оплати товару рахунок-фактуру від 26 листопада 2010 року №226 з номенклатурою товару - «Контейнерний водолазний комплекс», на загальну суму 1 699 992,35 грн., у тому числі ПДВ 283 330,06 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов зазначеного Договору, 26 листопада 2010 року ТОВ «ФК Соларіс» передало товар покупцю - позивачеві по даній адміністративній справі, що підтверджено видатковою накладною від 26 листопада 2010 року №516 з номенклатурою товару «Контейнерний водолазний комплекс» на загальну суму 1 699 992,35 грн., у тому числі ПДВ 283 330,06 грн.

Зазначена видаткова накладна має всі необхідні реквізити, печатки та підписи повноважних осіб підприємств.

26 листопада 2010р. додатково між позивачем та ТОВ «ФК Соларіс» було укладено Угоду про порядок розрахунків за Договором від 23 листопада 2010 року №С238-1, згідно якої в рахунок оплати по Договору від 23 листопада 2010 року №С238-1, покупець передає продавцю простий вексель Серії АА №0108584 на загальну суму 1 699 992,35 грн., строком платежу за пред'явленням.

Відповідно до укладеної Угоди, 26 листопада 2010 року позивачем було виписано простий вексель серії АА №0108584 на загальну суму 1 699 992,35 грн., строком платежу за пред'явленням. Зазначений вексель було передано ТОВ «ФК Соларіс» по акту прийому-передачі векселя від 26 листопада 2010 року.

26 листопада 2010 року ТОВ «ФК Соларіс» було виписано податкову накладну за №516 на загальну суму 1 699 992,35 грн., у тому числі ПДВ 283 330,06 грн.

Судом встановлено, що суму податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній було включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного договору купівлі-продажу, транспортування товару здійснювалось ТОВ «ФК Соларіс» та за його рахунок за адресою, вказаною у договорі.

Придбане у ТОВ «ФК Соларіс» обладнання позивач відніс до основних засобів про що складено акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 26 листопада 2010 року.

Станом на 30 листопада 2010 року згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 дебіторська/кредиторська заборгованість між суб»єктами господарювання відсутня.

Судом встановлено, що 27 грудня 2010 року між позивачем по даній адміністративній справі та ТОВ «Інтерсервіс-Постач» було укладено договір купівлі-продажу товару №1870.

Відповідно до зазначеного договору купівлі-продажу ТОВ «Інтерсервіс-Постач» виписано рахунок-фактуру від 27 грудня 2010 року №1870 на загальну суму 3 800 400,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 633 400,00 грн.

На виконання умов договору 27 грудня 2010 року було оформлено та підписано видаткову накладну №1870 на комплект обладнання для контейнерного водолазного комплексу. Дана видаткова накладна має усі необхідні реквізити, печатки та підписи посадових осіб обох підприємств.

Також, 27 грудня 2010 року ТОВ «Інтерсервіс-Постач» було виписано податкову накладну за №1870 на загальну суму 3 800 400,00 грн. з урахуванням суми ПДВ у розмірі 633 400,00 грн.

Суму податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній було включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Інтерсервіс-Постач» проводились у безготівковій формі та підтверджуються платіжними дорученнями з відміткою банку про їх проведення, а саме платіжні доручення: №2830 від 17 січня 2011 року на суму 700 000,00 грн., №2833 від 21 січня 2011 року на суму 700 000,00 грн., №2843 від 25 січня 2011 року на суму 500 000,00 грн., №2845 від 31 січня 2011 року на суму 900 000,00 грн., №2846 від 1 лютого 2011 року на суму 500 000,00 грн., №2847 від 3 лютого 2011 року на суму 500 000,00 грн., №2856 від 7 лютого 2011 року на суму 400,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, придбане у ТОВ «Інтерсервіс-Постач» обладнання, позивач відніс до основних засобів, про що складено акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 27 грудня 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, за позицією податкового органу, оскільки в період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. позивачем по справі не було введено в експлуатацію придбані за вищезазначеними договорами основні засоби, тому підприємством не нараховувались амортизаційні відрахування.

Крім того, посилаючись на матеріали кримінальної справи №10271618, порушеної по ч.2 ст.205 КК України по факту створення фіктивного підприємництва ТОВ «ФК Соларіс» та вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12.08.2011р. у кримінальній справі №0417\1-298\2011, як доказ протиправності та фіктивності угод, укладених між позивачем по даній адміністративній справі зі своїми контрагентами - ТОВ «Інтерсервіспостач» та ТОВ «ФК Сорасіс», контролюючий орган прийшов до висновку про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Інтерсервіспостач» і ТОВ «ФК Соларіс», в силу ст..207 Господарського кодексу та ст.ст.203,215,228 ЦК України є нікчемними. Висновок податкового органу про заниження позивачем валового доходу на сумі 5 500 392,00 грн. ґрунтується на доводах щодо не підтвердження факту отримання придбаних товарів відповідними документами.

Колегія суддів, як і суд першої інстанції, не погоджується з такими висновками Відповідача та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

В ході судового розгляду судом першої інстанції представники відповідача у судовому засіданні 08 травня 2012 року підтвердили, що податковою інспекцією під час проведення перевірки позивача було встановлено факт поставки товару від ТОВ «ФК Соларіс»та ТОВ «Інтерсервіс-Постач».

Крім того, факт поставки товару позивачеві від вказаних контрагентів відображено в самому Акті перевірки від 12 березня 2012 року №574/23-2/20236236.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів керується вимогами пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, згідно яких - валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Положеннями пункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (частина 2 статті 9 Закону №996).

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, не приймає до уваги вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2011 року у кримінальній справі №0417/1-298/2011 як доказ протиправності та фіктивності угоди, укладеної між позивачем по справі та ТОВ «Інтерсервіс-Постач», оскільки Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська при вирішенні зазначеної кримінальної справи не досліджувались обставини господарської діяльності позивача та факт виконання сторонами обов»язків по укладеному договору купівлі-продажу від 27 грудня 2010 року №1870. Крім того, районним судом при розгляді кримінальної справи встановлено факти щодо певних дій фізичних осіб, які не є сторонами у даній справі.

Тобто, встановлені у вироку обставини, відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, не є підставою для звільнення відповідача від доказування обставин по даній адміністративній справі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 10 травня 2012р. необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.160,196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012р. у справі №2а\0470\4246\12 – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а вразі складання рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 зазначеного Кодексу – з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна