Постанова № 31986562, 19.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 5015/5142/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргипрокуратури Львівської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013у справігосподарського суду Львівської областіза позовомпрокурора м. Червонограда в інтересах держави в особі Червоноградської міської радидо1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4; 2.Виконавчого комітету Червоноградської міської ради провизнання договору недійсним та припинення дійв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились;від відповідача 1:Василишин М.І.; Єрмолова І.В. - догов. від 20.12.2012;від відповідача 2:не з'явились;від Генеральної прокуратури:Романов Р.О. - посв. №014714 від 21.01.2013

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 20.02.2013 господарського суду Львівської області (суддя Шпакович О.) відмовлено в задоволенні позовних вимог до ФОП ОСОБА_4 та виконавчого комітету Червоноградської міської ради про визнання договору недійсним та припинення дій.

Постановою від 10.04.2013 Львівського апеляційного господарського суду (судді: Бойко С.М. - головуючий, Костів Т.С., Марко Р.І.) рішення від 20.02.2013 господарського суду Львівської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що укладений відповідачами оспорюваний договір відповідає нормам ст.ст. 42 та 144 Конституції України, ст.ст. 5, 7 та 42 Закону України "Про автомобільний транспорт" та п.12 ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування" (в редакції чинній на час укладення договору).

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції прокуратура Львівської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 43 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст.ст. 107, 108, 1119 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 29.06.2011 за №122 визнано таким, що не відбувся конкурс на право перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м. Червонограді. Виконавчим комітетом Червоноградської міської ради, з метою забезпечення перевезень пасажирів на міському маршруті №1, визначено тимчасово для здійснення автомобільних перевезень ПП ОСОБА_4 та 30.06.2011 укладено з ним договір на перевезення, терміном дії до 30.09.2011.

Оскільки в подальшому конкурс з визначення перевізників не проведено, тому рішенням виконавчого комітету Червоноградської міської ради за №161 від 30.09.2011 призначено тимчасових автомобільних перевізників для виконання міських пасажирських перевезень: ТзДВ "Червоноградське АТП 14628" на маршрути №3, 4, 4а, 7, ПП ФО ОСОБА_4 на маршрут №1, ПП "Авто-транс-сервіс" на маршрут №2 та вирішено укласти з ними договори на організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

30.09.2011 виконавчим комітетом Червоноградської міської ради укладено договір з відповідачем-1 для здійснення перевезень пасажирів на міському маршруті №1. За умовами якого, перевізник, протягом строку його дії: з 01.10.2011 до "часу проведення у встановленому порядку конкурсу з визначення переможців - перевізників на відповідних маршрутах загального користування", зобов'язався здійснювати перевезення пасажирів на автобусному маршруті № 1 м.Червонограда.

Відповідно зі ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження, зокрема, залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв'язку.

Частиною 1 ст. 43 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Однак, норми Закону України "Про автомобільний транспорт" (і в чинній редакції, і в редакції, що діяла на час укладення спірного договору) не регулюють питання укладення договорів на перевезення у випадку відсутності упродовж тривалого часу результатів конкурсу з визначення переможців - перевізників.

Статтею 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" у редакції, що діяла на момент укладення спірного правочину, передбачено, що організація пасажирських перевезень покладається на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту та проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Господарські суди дійшли висновку, що при укладенні спірного договору орган місцевого самоврядування виходив із пріоритетності прав споживачів послуг, а строк дії правочину визначено із врахуванням обставин, що склались у зв'язку з відсутністю (упродовж тривалого часу) визначення перевізника на конкурсних засадах.

Судом встановлено, що ухвалою Червоноградського міського суду від 26.09.2012 вжито заходи до забезпечення позову, якою Червоноградській міській раді заборонено укладати угоди з переможцями конкурсу і в наступному рішенням Червоноградського міського суду від 05.02.2013 скасовано результати конкурсу на маршруті №1 та зобов'язано виконком Червоноградської міської ради провести новий конкурс. Доказів оскарження рішення в судовому порядку на час прийняття постанови апеляційним господарським судом не надано.

За ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача-1 припинити перевезення на автобусному маршруті загального користування за маршрутом №1, то господарські суди дійшли висновку, що підставою позовної вимоги про зобов'язання відповідача-1 припинити перевезення пасажирів прокурором зазначено факт недійсності договору, однак правові підстави передбачені ст.215 Цивільного кодексу України для визнання правочину недійсним - відсутні, тому зазначена вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно п.15 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Однак, Червоноградською міською радою, в інтересах якої прокуратура м.Червонограда подала позовну заяву, розпорядження виконавчого органу ради №161 від 30.09.2011 не скасовано.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно ст.ст.111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Львівським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 10.04.2013 Львівського апеляційного господарського суду зі справи №5015/5142/12 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга