Постанова № 31986495, 20.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року Справа № 5006/32/152пн/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівФролової Г.М., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргу Донецької міської радина постановуДонецького апеляційного господарського суду від 05.02.13у справі№ 5006/32/152пн/2012 Господарського суду Донецької областіза позовомДонецької міської радидо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Донецька міська рада звернулася з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її в придатний для використання стан. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що під час перевірки додержання вимог норм земельного законодавства України був встановлений факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,0030 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, під розміщення торгівельного павільйону. На думку позивача, такі дії згідно з приписами статті 212 Земельного кодексу України є підставою для повернення спірної земельної ділянки за належністю міській раді. При цьому позивач посилався також на приписи статей 83, 116, 124, 125 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.09.12, ухваленим суддею Сковородіною О.М., позов задоволено, зобов'язано відповідача звільнити спірну земельну ділянку шляхом демонтажу споруд, привести її у придатний для використання стан та повернути її за належністю Донецькій міській раді. Вмотивовуючи рішення, місцевий суд виходив з доведеності матеріалами справи факту самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки та відсутності у відповідача зареєстрованого у встановленому законом порядку права власності або права користування спірною земельною ділянкою. При цьому місцевий суд керувався приписами статей 116, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Донецький апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Манжур В.В. - головуючого, Москальової І.В., М'ясищева А.М., постановою від 05.02.13 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. Вмотивовуючи оскаржувану постанову апеляційний суд виходив з того, що відповідачем в межах строку, встановленого в приписі про усунення виявлених порушень, були вчинені заходи, які направлені на оформлення права на земельну ділянку. З огляду на що, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність порушень прав та інтересів Донецької міської ради як орендодавця на момент звернення з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. При цьому апеляційний суд керувався приписами статей 116, 122, 124, 126 Земельного кодексу України.

Не погоджуючись з винесеною у справі постановою, Донецька міська рада звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник вказує на помилковий висновок апеляційного суду про відсутність порушень прав та інтересів Донецької міської ради як орендодавця спірної земельної ділянки. Водночас скаржник зазначає про те, що міською радою не приймалось рішення щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду відповідачу. При цьому посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 93, 116, 125, 126 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.04.01 між Виконкомом Донецької міськради (орендодавець) та ФОП ОСОБА_8 (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться на території Київського району м. Донецька, загальною площею 95,0 кв.м., в тому числі по вул. Куйбишева, 242 площею 60,0 кв.м. та по АДРЕСА_1 площею 35,0 кв.м. із земель загального користування. В пункті 2.1. договору визначено, що він укладений строком на 5 років, починаючи з дати його реєстрації. Також судами установлено, що за результатами проведеної перевірки додержання відповідачем вимог земельного законодавства відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Донецької міської ради складено акт від 24.04.12, в якому встановлений факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,0030 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та винесено припис про усунення порушення земельного законодавства у строк до 26.04.12. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги Донецької міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її в придатний для використання стан. Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, зокрема, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Приписами статті 125 вказаного Кодексу унормовано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно з вимогами статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час проведення перевірки) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди земельної ділянки оформлюється договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" унормовано, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки. Дослідивши всі обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, місцевий господарський суд установив факт використання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0030 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів, тобто самовільно. Статтею 212 Земельного кодексу України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Виходячи з того, що відповідачем у встановленому законодавством порядку право власності або право користування спірною земельною ділянкою не оформлено та у встановленому законом порядку не зареєстровано, висновок місцевого господарського суду про її звільнення та приведення у придатний для використання стан визнається колегією суддів правомірним та таким, що ґрунтується на вимогах закону. Апеляційний господарський суд викладеного не врахував та не спростував установленого господарським судом першої інстанції, що призвело до безпідставного скасування законного рішення у справі. Таким чином, враховуючи наведене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, переоцінка яких за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, судова колегія вважає правомірним висновок Господарського суду Донецької області про наявність підстав для задоволення позову. Відтак, доводи викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження. За таких обставин, постанова Донецького апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Донецької області - залишенню в силі.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Донецької міської ради задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.02.13 у справі Господарського суду Донецької області № 5006/32/152пн/2012 скасувати.

Рішення Господарського суду Донецької області Львівської області від 27.09.12 залишити в силі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Донецької міської ради 802,90 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Донецької області.

Повернути Донецькій міській раді з Державного бюджету України (рахунок 31211254700007, УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві) 47,10 грн. судового збору, зайво сплаченого згідно з квитанцією від 22.02.13 № 27.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Г. Фролова

В. Швець