Постанова № 31986491, 18.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 914/284/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д.,суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідачрозглянув касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової службина постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.03.2013р.та рішеннягосподарського суду Львівської області від 18.02.2013р.у справі№914/284/13-г господарського суду Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл"доДержавної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової службипровизнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

За участю представників:

- позивача:Гульоватий Ю.В., дов. б/н від 02.01.2013р.; Яцик Т.М., дов. б/н від 02.01.2013р.;

- відповідача: Чабан О.С., дов. №27/10 від 08.05.2013р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання права власності на майно - бензин марки А-95 у кількості 4172,61л вартістю 45272,82грн. та витребування вказаного майна з чужого незаконного володіння Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, а також застосувати захід забезпечення позову, яким заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, щодо розпорядження спірним майном позивача, вилученим відповідачем.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.02.2013р. у справі №914/284/13-г (суддя П. Манюк), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Давид Л.Л., суддів Данко Л.С., Юрченка Я.О.), позовні вимоги задоволено частково. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" право власності на майно - бензин автомобільний марки А-95 у кількості 4172,61л, вартістю 45272,82грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" 1720,5грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2013р. та рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2013р. у справі №914/284/13-г в частині задоволених позовних вимог та відмовити позивачу у задоволенні вимог у повному обсязі.

Заявлене скаржником клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2013р. у справі №914/284/13-г до закінчення його перегляду в порядку касації, судом касаційної інстанції відхиляється, оскільки у відповідності до ст.1211 ГПК України є правом, а не обов'язком суду касаційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 29.11.2012р. між ТОВ "Уністрой" та позивачем було укладено договір №08-11/2012-КП поставки нафтопродуктів, транспортованих для реалізації на АЗС №4 ТОВ "Влада Ойл", що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, 2, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 13.12.2012р. №00000012107 та видатковою накладною від 12.12.2012р. №121212000000039. За сертифікатом відповідності, зареєстрованим в реєстрі за №UA1.035.0118775-12, бензин автомобільний А-95 відповідає усім обов'язковим вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови".

У зв'язку з надходженням скарги від громадянина Паучок Ю.В. щодо реалізації недоброякісного пального на АЗС, яка використовується позивачем, Державна податкова служба у Львівській області з метою виконання функцій, покладених на податкову службу у відповідності до вимог ст.84 Податкового кодексу України скерувала до Інспекції з питань захисту прав споживачів листа (№27203/9/22-3007/62 від 20.12.2012р.) з проханням провести перевірку якості паливно-мастильних матеріалів, що реалізується на АЗС за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, 2. У період з 21.12.2012р. по 29.12.2012р. Державною податковою службою у Львівській області була проведена перевірка на АЗС №4 щодо дотримання порядку здійснення позивачем розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору та оформлення трудових відносин з найманими особами, за результатами якої встановлено порушення п.12 ст.3, ст.6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", зафіксовані в акті від 29.12.2012р. №13/01/2230/37123376. В описовій частині акту перевірки зазначено, що на підставі п.20.1.5 ст.20 Податкового кодексу України проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, коштів на АЗС, в тому числі здійснено зняття залишків товарно-матеріальних цінностей (палива). На підставі ст.84 Податкового кодексу України Головою ДПС у Львівській області прийнято рішення від 21.12.2012 р. №27343/10/22-3010/625 про проведення експертизи бензину автомобільного марки А-95. Згідно протоколу випробувань Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи, яким випробувано продукцію, бензин автомобільний А95, зразок якого не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови." за показником "концентрація фактичних смол", а також не відповідає представленим документам, документи щодо його походження не представлено, власника не встановлено, товари не обліковано у встановленому порядку. На підставі зазначеного працівниками ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС на підставі п.94.7 ст.94 Податкового кодексу України складено протокол про тимчасове затримання майна №1 від 29.12.2012 р., в якому значиться, що посадовими особами затримано і вилучено майно позивача АЗС №4 у загальній кількості 4172,61л загальною вартістю 45272,82грн., при цьому нафтопродукти зазначені як "Рідина невстановленого походження із запахом бензину". На підставі відомостей, зазначених у цьому протоколі, начальником ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС прийнято рішення про накладення тимчасового адміністративного арешту майна, власник якого не встановлений, що міститься за адресою м. Львів, вул Персенівка, 2 АЗС №4 позивача на загальну суму 45272,82грн.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про надання позивачем під час проведення фактичної перевірки Державною податковою службою у Львівській області усіх документів на нафтопродукти, що знаходились на АЗС №4, зокрема: журнал обліку нафтопродуктів на АЗС №4 позивача, товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №00000012107, сертифікат відповідності та паспорт якості №427 від 08.11.2012р. на бензин автомобільний А95, виданий ПАТ ТНФПНК "Укртатнафта", про що зазначено в акті податкового органу від 29.12.2012 р.

Поряд з цим, 21.12.2012р. начальником Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області на підставі ст.26 Закону України "Про захист прав споживачів", на виконання наказу інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області №197 та згоди Держспоживінспекції України від 20.12.2012р. №6071-3-7/6 підписано направлення №0981 про проведення перевірки за додержанням законодавства про захист прав споживачів у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, роздрібної торгівлі продовольчими, непродовольчими товарами, нафтопродуктами з відбором взірців на лабораторне дослідження АЗС позивача за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, 2.

21.12.2012р. Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області проведена позапланова перевірка АЗС №4 позивача з питань перевірки якісних характеристик продукції вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови". За рішенням Інспекції про відбір зразків продукції від 21.12.2012р. №0003 представниками Інспекції на лабораторне дослідження визначення фізично-хімічних показників відібрано зразок бензину автомобільного А-95, про що складено акт відбору зразків продукції від 21.12.2012р. №0177, та прийнято рішення від 21.12.2012р. №0003 про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів на час проведення лабораторних досліджень з припинення реалізації бензину А-95.

21.12.2012р. Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області складено акт перевірки характеристик продукції №009, в якому зафіксовано, що на лабораторне дослідження визначення фізико-хімічних показників відібрано бензин автомобільний А95 згідно ДСТУ 4488:2005 в кількості 6л у скляні, чисті, сухі пляшки, отриманий від ВАТ "НПК Галичина" згідно товарно-транспортної накладної №00000012107 в кількості 10150 літрів і по якому відпуск бензину А95 на час проведення лабораторного дослідження призупиняється, і опломбовано за підписами членів комісії. 4 літри відібраного пального залишено на АЗС в опломбованому вигляді, як контрольні.

29.12.2012р. Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області були надані позивачу результати лабораторних випробувань вказаного бензину, за якими відібрані 21.12.2012р. зразки бензину автомобільного А-95 відповідають вимогам ДСТУ 4063-2001, та прийнято рішення від 29.12.2012р. №0001 про скасування рішення про вжиття обмежувальних заходів від 21.12.2012р. №0003.

В листі Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України від 28.12.2012р. №19/2-12.3/10068 зазначено, що за результатами лабораторного дослідження паливно-мастильних матеріалів не відповідають вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови" за показниками "концентрація фактичних смол", зокрема "проба №2, бензин А-95, резервуар №3, акт відбору від 21.12.12 року №0177 м. Львів, вул. Персенківка, 2, АЗС ТОВ "Влада Ойл".

При цьому, судами попередніх інстанцій зазначено, що можлива невідповідність належного позивачу бензину А-95 вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови" за деякими показниками, зокрема щодо концентрації фактичних смол, не може свідчити про відсутність у позивача права власності на вказаний товар (за наявності необхідних документів). Можливе перетворення бензину А-95, належного позивачу, у "рідину із запахом бензину" (за твердженнями відповідача), що була виявлена на належній позивачу АЗС №4 не припиняє права власності на нього.

Пославшись на приписи ст.ст.16, 328, 392, ч.1 ст.335 Цивільного кодексу України, вказав про підтвердження права власності позивача на спірне майно договором та первинними бухгалтерськими документами (товарно-транспортною накладною та видатковою накладною), суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення вимоги позивача в частині визнання права власності на спірне майно.

Водночас врахував приписи ст.387 Цивільного кодексу України, вірно вказав про ненадання позивачем доказів, які б підтверджували знаходження спірного майна у володінні відповідача, тоді як це майно за договором відповідального зберігання майна від 29.12.2012р. №1 було передане відповідачем, як поклажодавцем, на відповідальне зберігання позивачу, та на час розгляду справи знаходилося на належній позивачу нафтобазі по вул. Лісозаводська, 18, м.Судова Вишня Львівської області, місцевий господарський суд, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про відмову позивачу у задоволенні вимоги про витребування майна - бензину автомобільного А-95 у кількості 4172,61л вартістю 45272,82грн. з чужого незаконного володіння відповідача, що не оскаржуються сторонами у даній справі.

Однак колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення вимоги позивача про визнання за ним права власності на спірне майно та вважає їх передчасними з наступних підстав.

Розглядаючи в цій частині заявлені позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, всупереч приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України, не надали належної правової оцінки первинним документам позивача в обґрунтування наявності у нього права власності на відібраний, затриманий і вилучений бензин.

Так, місцевим та апеляційним господарськими судами не надано правової оцінки умовам п.4.2, 4.3 договору поставки нафтопродуктів від 29.11.2012р., якими визначені умови поставки покупцю-позивачу товару партіями, в кількості та за ціною, визначеними додатковими угодами на умовах: EXW - склад ПАТ "Дніпронафтопродукт" (у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (в ред. 2000р.).

Тоді як вказав, що придбані позивачем за договором нафтопродукти були транспортовані для реалізації на АЗС №4 позивача за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, 2, що підтверджується видатковою накладною від 12.12.2012р. №121212000000039 та товарно-транспортною накладною від 13.12.2012р. №00000012107, суди попередніх інстанцій всупереч приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України не надали належної правової оцінки цій товарно-транспортній накладній, не з'ясували особу вантажовідправника транспортованого бензину на АЗС №4, пункт навантаження, та чи є це місце навантаження обумовленим у договорі. Викладене свідчить про передчасність висновку судів попередніх інстанцій про транспортування за цією товарно-транспортною накладною саме придбаного позивачем у ТОВ "Уністрой" бензину А-95 за договором поставки нафтопродуктів №08-11/2012-КП від 29.11.2012р., та його послідуючий відбір для експертизи, з арештом та вилученням відповідачем.

Крім того, судами попередніх інстанцій не з'ясовано на підставі належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України наявності на АЗС №4 позивача у спірний період на момент перевірки нафтопродуктів, придбаних за іншими договорами поставки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій при задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірне майно не з'ясовані в повному обсязі фактичні обставини спірних правовідносин, що має істотне значення для правильного вирішення спору, всупереч вимог ст.47 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; та ст.43 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про задоволення заявлених позовних вимог про визнання за позивачем право власності на спірне майно.

Відповідно до ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки передбачені ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у даній справі в частині задоволених позовних вимог підлягають скасуванню, як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх обставин справи, що мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду, з залишенням без змін в решті прийняті у справі судові акти.

Під час нового розгляду справи в частині задоволених позовних вимог про визнання за позивачем право власності на спірне майно господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у цій частині вимог у відповідності до норм процесуального права.

Згідно зі ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2013р. та рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2013р. у справі №914/284/13-г скасувати в частині задоволених позовних вимог, у цій частині справу №914/284/13-г передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду, в решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2013р. та рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2013р. у справі №914/284/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко