Постанова № 31985340, 17.06.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2013 року № 813/3398/13-а

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

за участю сторін:

представника позивача Кухарського І.Р.,

представника відповідача Томашівського О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тубес Інтернешнл ТОВ» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2013 року №0000062240, -

В С Т А Н О В И В:

26 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тубес Інтернешнл ТОВ» (надалі-ТзОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі-ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області ДПС), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2013 року №0000062240. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце недотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Відповідно до ухвали судді від 26 квітня 2013 року, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

У зв'язку із виконанням вимог зазначеної вище ухвали, 30.04.2013 року відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що позивач в складі податкового кредиту з податку на додану вартість включив суми по взаємовідносинах з ТОВ «Маштрейд», реальність здійснення господарської діяльності яких не підтверджена результатами зустрічної звірки. З цих підстав вважає, що операції позивача з контрагентом фактично не відбулися, первинні документи містять недостовірні відомості, а тому не є належними. Окрім цього, наполягає на тому, що зв'язок понесених позивачем витрат на користь ТОВ «Маштрейд» з господарською діяльністю ТзОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ» не підтверджено.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ» зареєстровано 27.05.2005 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридичну особу.

Позивача взято на податковий облік з 12.02.2001 року в ДПІ у Личаківському районі м.Львова за №4063.

Як вбачається із матеріалів справи, у період проведення перевірки позивач був платником податку на додану вартість з 16.06.2005 року по 31.01.2007 року відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 30.01.2007 року №100017950, виданого ДПІ у Личаківському районі м.Львова, індивідуальний податковий номер - 335627113035 (перереєстрація Свідоцтва від 31.01.2007 року №100017950).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АВ №367394, основними видами діяльності ТзОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ» є: 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 33.20 - установлення та монтаж машин і устаткування; 46.74 - оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; 46.69 - оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

Так, ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ» з питань взаємовідносин з ТОВ «Маштрейд» за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 25.03.2013 року складено акт №124/22-40/33562712, яким зафіксовано порушення ТзОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ» вимог п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит за квітень 2012 року на суму 115 467,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 115 467,00 грн.

На підставі даного акту перевірки, ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення №0000062240 від 09.04.2013 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 173 201,00 грн., в т.ч. основний платіж - 115 467,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 57 734,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушених прав.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в межах заявлених позовних вимог, а також суджень, відображених відповідачем в акті перевірки, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту та віднесення до валових витрат коштів по оплаті придбаних позивачем товарів від ТзОВ «Маштрейд», витрати по яких здійснено без їх фактичного придбання у зв'язку із безтоварністю операції з контрагентом.

В основу таких висновків контролюючого органу покладено акт ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 07.03.2013 року №682/22-01/37956799 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ТОВ «Маштрейд» (код за ЄДРПОУ 37956799) за період: квітень 2012 року», згідно якого ТОВ «Маштрейд» відсутнє за податковою адресою, у нього відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, а саме: відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активі, складські приміщення, транспортні засоби та спеціалісти. З урахуванням цього податковий орган робить висновок про те, що в діяльності ТОВ «Маштрейд» вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих лише на здійснення операцій надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема, у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту та які не мають реального характеру. Оскільки ТзОВ «Маштрейд» порушило свої податкові зобов'язання, принципи господарювання, то угоди, укладені з останнім є такими, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, тобто направлені на ухилення від сплати податків. У даному випадку, на думку відповідача, ТзОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ» здійснює операції з метою штучного формування податкового кредиту.

Суд з такими висновками відповідача не погоджується, вважає їх помилковими та такими, що документально не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи.

Пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначає Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232 (надалі по тексту - Порядок).

Відповідно до пунктів 2-4 Порядку, зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Відповідно до пункту 7 Порядку визначено, що за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

З огляду на вказані правові норми вбачається, що проведення звірки - це дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, за результатами здійснення яких складається довідка.

При цьому заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто, спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного здійснення таких дій, не можуть вважатись діями по проведенню зустрічної звірки.

Суд зазначає, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акти перевірки інших платників податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого, що мало місце в даному випадку всупереч положенням чинного законодавства, а трактування неможливості проведення зустрічної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ТОВ «Маштрейд» (у березні 2013 року) за квітень 2012 року, у зв'язку із відсутністю за місцезнаходженням, не можуть слугувати доказом щодо не проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ».

З аналізу взаємовідносин позивача із ТОВ «Маштрейд» вбачається, що між підприємствами укладено Договір №б/н від 02.04.2012 року, відповідно до якого Продавець (ТОВ «Маштрейд») зобов'язується передати у власність Покупця (ТзОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ») товар, а саме: шланги в асортименті для промислового використання, а Покупець - прийняти та оплатити цей товар.

В результаті господарської діяльності позивачем у квітні 2012 року на підставі Договору із ТОВ «Маштрейд», був придбаний та отриманий товар, що підтверджується виписаною видатковою накладною №РН-4-27009 від 27.04.2012 року на суму 692 802,00 грн. (у т.ч. ПДВ 115 467,00 грн.) та податковою накладною №539 від 27.04.2012 року на загальну суму 692 802,00 грн. (у т.ч. ПДВ 115 467,00 грн.). При цьому вбачається, що така податкова накладна відображена у реєстрі отриманих податкових накладних за квітень 2012 року.

Розрахунки за придбаний товар проводились на підставі вказаної видаткової і податкової накладних, про що свідчать банківські виписки з рахунків (а.с. 27-28). Транспортування продукції здійснено на підставі товарно-транспортної накладної від 27.04.2012 року, яка долучена позивачем до матеріалів справи і містить необхідні реквізити, в тому числі наявні підписи вантажовідправника та вантажоодержувача, що дає змогу ідентифікувати цих осіб. Згідно товарно-транспортної накладної, вантаж був прийнятий водієм-експедитором ОСОБА_4, який є працівником позивача, що, у свою чергу, підтверджується копією наказу №1-к від 01.01.2008 року про прийняття його на роботу та копією трудової книжки.

У відповідності до п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (надалі-ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: -придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; -придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відтак, згідно вимог ПК України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПК України, проте, як в ході проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності таких обставин, так само як і не надано доказів на порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 ПК України.

Отже, досліджені судом вищевказані накладні містять усі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Необхідно також звернути увагу, що оскільки сам Договір, податкова накладна, видаткова накладна досліджувалися перевіряючими і під час проведення перевірки, про що відображено в акті перевірки від 25.03.2013 року №124/22-40/33562712, факт наявності відповідних видаткових накладних та податкових накладних відповідачем не заперечується, тому суперечливі твердження та висновки відповідача щодо не встановлення під час перевірки факту передачі товарів від Продавця - ТзОВ «Маштрейд» до Покупця - ТзОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ» суд вважає безпідставними.

Із матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що товар, придбаний позивачем у ТзОВ «Маштрейд» на підставі дослідженого Договору, не тільки був отриманий та оплачений позивачем, але й використаний ним для своїх власних потреб.

Окрім цього, суд враховує, що позивачем вжито належних заходів щодо обізнаності з відомостями про контрагента, оскільки, із пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, з'ясовано, що під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Маштрейд», на сайті ДПС України перевірялася наявність в останнього Свідоцтва платника ПДВ та стан розрахунків платників податків перед бюджетом.

Суд не приймає до уваги і вважає, що неправомірними є доводи відповідача з приводу того Товариством не надано підтверджуючих документів на отримання ТМЦ, а саме: товарно-транспортної накладної, яка є наявна у матеріалах справи, оскільки, нормами Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568 визначено права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Норми цих правил не поширюються на відносини, пов'язані з переходом права власності на майно, набуте за угодами купівлі-продажу, та їх подальше відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Статтею 71 КАС України встановлений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 КАС України.

Враховуючи вимоги КАС та аналізуючи документи, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що по господарських операціях позивач свої зобов'язання виконав, розрахунки за придбаний товар здійснені, витрати з придбання товару правомірно віднесені до складу податкового кредиту, що підтверджується наданими позивачем до суду копіями відповідних накладних та інших підтверджуючих цей факт документів, документи по господарських операціях оформлені відповідно до вимог закону. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями, у тому числі податкові накладні, були виписані у зв'язку з реальним виконанням вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені, а відомості, що містилися у них, достовірні.

Відповідно до ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі «БУЛВЕС проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено наявність всіх підтверджуючих обставин проведення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Маштрейд», суд вважає, що ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області ДПС, як суб'єкт владних повноважень не надала до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, окрім цього належними документально обґрунтованими доказами не підтверджено наявності правових підстав винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і не спростовано доводів позивача на обґрунтування позовних вимог, а тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2013 року №0000062240 підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби від 09.04.2013 року №0000062240.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тубес Інтернешнл ТОВ» сплачений судовий збір у сумі 1 733 (тисяча сімсот тридцять три) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 червня 2013 року.