Постанова № 31984123, 17.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

12

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2013 року Справа № 812/5153/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Шибаєвій Т.В.,

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: Лукіна С.Г. (довіреність б/н від 04.06.2013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Луганського обласного військового комісаріату в особі комісії з розгляду питань визначення учасників бойових дій про визнання неправомірним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до Луганського обласного військового комісаріату в особі комісії з розгляду питань визначення учасників бойових дій, у якому позивачем заявлено такі позовні вимоги:

- визнати рішення комісії Луганського обласного військового комісаріату від 25.09.2012 про відмову у наданні ОСОБА_2 статусу «Учасник бойових дій» неправомірним;

- зобов'язати Луганського обласного військового комісаріату надати ОСОБА_2 статус «Учасник бойових дій».

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що в період з 10.11.1944 по 27.01.1945 позивач навчався в Гайворонський технічній школі Вінницької області та отримав кваліфікацію помічника потягового машиніста відповідно до свідоцтва № 248 від 27.01.1945. Відповідно до Указу Президії Верховної ради СРСР від 15.04.1943 всі залізні дороги об'явлено на воєнному положенні, всіх робочих та службовців залізничного транспорту на період війни вважати мобілізованими та закріпити їх для роботи на залізничному транспорті. З огляду на зазначене, позивач вважає, що він має право на отримання статусу «Учасник бойових дій», а відмову відповідача у наданні такого статусу вважає протиправною. Крім того, позивач зазначив, що 14.08.2012 управлінням Пенсійного фонду України в м. Алчевську позивачу видано довідку, у якій зазначено, що згідно документів пенсійної справи позивач має стаж роботи в роки Великої Вітчизняної війни з 10.11.1994 по 27.01.1945 та даний стаж враховано при призначенні позивачу пенсії. Таким чином, в матеріалах пенсійної справи позивача містяться відомості про те, що позивач у вказаний період працював на залізничному транспорті.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.17). У позовній заяві позивач просив адміністративну справу розглянути за його відсутності (а.с.3-зворот). Крім того, позивачем до суду подано клопотання про розгляд адміністративної справи за його відсутності (а.с.19).

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення проти позову (а.с.22), у яких зазначив, що підстав для встановлення факту переведення у період Великої Вітчизняної війни на становище осіб, що перебували у лавах Червоної Армії і виконували завдання в інтересах армії та флоту в межах тилових кордонів діючих фронтів або оперативних зон діючих флотів ОСОБА_2 не має, тому надання позивачу статусу учасника бойових дій є таким, що не відповідає діючому законодавству України. Рішення комісії Луганського ОВК з розгляду питань пов'язаних з встановленням статусу ветеранів війни від 25 вересня 2012 року, викладене у протоколі № 42-С яким позивачу відмовлено у встановленні статусу учасника бойових дій є таким, що ґрунтується на чинному законодавстві України.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.

З огляду на положення ст.ст.122, 128 КАС України, суд вважає за можливе адміністративну справу розглянути за відсутності позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до ст.5 Закону України № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно п.4 ч.1 ст.6 Закону України № 3551-XII, учасниками бойових дій визнаються особи вільнонайманого складу Збройних Сил, військ і органів Міністерства внутрішніх справ і Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, які займали штатні посади у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період Великої Вітчизняної війни та інші періоди ведення бойових дій, або перебували в ці періоди у містах, участь в обороні яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, встановлених для військовослужбовців частин діючої армії.

Наказом Міністерства оборони України № 158 від 08.04.2009 затверджено Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України (далі - Положення).

Відповідно до п.1 Положення Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України (далі - Комісії) створюються в Міністерстві оборони України, військовій частині А0515, військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах.

На Комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів покладається вирішення питань про визначення учасників бойових дій відповідно до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з числа осіб, звільнених зі Збройних Сил, колишніх партизанів та підпільників - за місцем їх реєстрації (п.7 Положення).

Згідно п.8 Положення, Комісії зобов'язані:

приймати до розгляду заяви громадян про визнання їх учасниками бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

реєструвати заяви у спеціальній книзі обліку;

інформувати заявника про прийняття заяви до розгляду і дату засідання Комісії;

робити запити до відповідних архівних установ, про що повідомляти заявника;

розглядати заяви громадян, що надійшли до Комісій, у місячний строк;

заслуховувати пояснення громадян, які подали заяви, свідків, представників організацій, установ та громадських організацій ветеранів, досліджувати інші докази;

у разі відмови в задоволенні вимог, викладених у заяві, рішення доводити до відома громадянина в письмовій формі, а також роз'яснювати порядок оскарження прийнятого рішення;

засідання Комісії проводити не рідше одного разу на місяць (за наявності документів).

Комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі документів: довідок відповідного періоду, підписаних і завірених печаткою; партизанського квитка; посвідчення учасника підпілля; посвідчення до знака «За разминирование»; грамот, фотографій (оригіналів); газетних матеріалів того періоду, який потребує підтвердження; історичних довідок, документів та інших архівних матеріалів; документів потрібного періоду, де зазначені прізвище, ім'я та по батькові заявника; партійних документів, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період; інших документів, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок про участь у бойових діях або розмінуванні (траленні бойових мін); для військовослужбовців, які були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії, та для військовослужбовців постійного складу (особовий склад миротворчих підрозділів, військові спостерігачі, військові поліцейські): витягу з наказу (по особовому складу) Міністра оборони України, начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, командувача виду Збройних Сил України відповідно про призначення на посаду в частину, яка перебуває у складі миротворчих сил; витягу з відповідного розділу особової справи військовослужбовця про проходження військової служби у складі миротворчих сил; довідки про проходження військової служби у складі миротворчого підрозділу; для військовослужбовців, які перебували у відрядженні: рішення Міністра оборони України або начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України про відрядження; витягу з наказу по стройовій частині відповідного командира (начальника) про направлення у відрядження; копії посвідчення про відрядження з відповідними відмітками про прибуття та вибуття; для військовослужбовців, які брали участь у розмінуванні або траленні бойових мін: витягу з наказу командира військової частини про призначення до групи розмінування (тралення бойових мін); витягу з наказу командира військової частини про виїзд у складі групи на розмінування (тралення бойових мін); акта на виконання робіт із розчистки місцевості (територіальних і нейтральних вод) від вибухонебезпечних речовин (бойових мін) (п.9 Положення у редакції чинній на час виникнення спірних відносин).

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 звернувся до Луганського обласного військового комісаріату із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій.

Рішенням комісії Луганського обласного військового комісаріату з розгляду питань пов'язаних з встановленням статусу ветеранів війни, яке оформлено протоколом засідання комісії № 42-С від 25.09.2012, ОСОБА_2 відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій (а.с.23).

З повідомлення про результати розгляду заяви про надання статусу учасника бойових дій від 04.10.2012 № 1/4718 вбачається, що позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій через відсутність підтверджуючих документів, а саме: архівною довідкою не підтверджено перебування ОСОБА_2 у складі Діючої Армії (а.с.8).

Разом з тим, з такими висновками відповідача суд погодитися не може з огляду на таке.

Так, позивачем до матеріалів справи приєднано свідоцтво № 248 від 27.01.1945, з якого вбачається, що ОСОБА_2 у період з 10.11.1944 по 27.01.1945 навчався у Гайворонській технічній школі Вінницької області та здобув кваліфікацію помічника потягового машиніста (а.с.7).

З довідки управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області № 9652/02-1-52 від 14.08.2012 вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в УПФУ та отримує пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 17 червня 1983 року. Згідно документів пенсійної справи позивач має стаж роботи в роки Великої Вітчизняної війни з 10.11.1944 по 27.01.1945. Даний стаж розрахований на підставі свідоцтва № 248 від 27.01.1945 про навчання в Гайворонській технічній школі (а.с.6).

З вищевикладеного судом встановлено, що ОСОБА_2 у роки Великої Вітчизняної війни працював на залізничному транспорті, а саме у період з 10.11.1944 по 27.01.1945.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 квітня 1943 року «Про введення воєнного стану на всіх залізничних дорогах» постановлено:

1. Оголосити всі залізничні дороги на воєнному стані.

2. Всіх робочих та службовців залізничного транспорту на період війни вважати мобілізованими та закріпити їх для роботи на залізничному транспорті (а.с.5).

Таким чином судом встановлено, що позивача у період з 10.11.1944 по 27.01.1945 (у роки Великої Вітчизняної війни), як робітника залізничного транспорту, було мобілізовано до складу Червоної Армії, а відтак позивач фактично був військовослужбовцем у вказаному періоді.

Отже, висновки відповідача щодо відсутності підтвердження перебування ОСОБА_2 у складі Діючої Армії знайшли своє документальне спростування при розгляді даної адміністративної справи.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду правомірність прийнятого рішення щодо відмови ОСОБА_2 у наданні статусу «Учасник бойових дій», а відтак суд визнає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

Питання по розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений та при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не сплачував.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 17 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 21 червня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Луганського обласного військового комісаріату в особі комісії з розгляду питань визначення учасників бойових дій про визнання неправомірним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Луганського обласного військового комісаріату від 25.09.2012 про відмову у наданні ОСОБА_2 статусу «Учасник бойових дій».

Зобов'язати комісію Луганського обласного військового комісаріату надати ОСОБА_2 статус «Учасник бойових дій».

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 21 червня 2013 року.

Суддя К.О. Пляшкова