Постанова № 31983457, 19.06.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 12» червня 2013 р. Справа №5023/4691/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Білоусова Я.О., суддя Бородіна Л.І.,

при секретарі Ісаєвій А.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача - Мельник В.В., за довіреністю №14-327 від 16.03.2012 року;

відповідача - Литвиненко Ю.О., за довіреністю №1248/17 від 15.08.2012 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ (вх.№1561Х/2-7) та апеляційну скаргу відповідача - Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, м.Харків (вх.№1562Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року у справі №5023/4691/12,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, м. Харків

про стягнення коштів у сумі 9906385,92 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року у справі №5023/4691/12 (суддя Жиляєв Є.М.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - 7929133,71 грн. основного боргу, 315905,99 грн. пені, 382522,79 грн. штрафу, 41962,31 грн. інфляційні витрати, 127337,34 грн. 3% річних, 63172,00 грн. судового збору. В частині стягнення 225187,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Розстрочено виконання рішення на 2 роки зі сплатою у такі строки згідно графіку: січень 2013 року - 369170,14 грн., лютий 2013 року - 369168,00 грн., березень 2013 року - 369168,00 грн., квітень 2013 року - 369168,00 грн., травень 2013 року - 369168,00 грн., червень 2013 року - 369168,00 грн., липень 2013 року - 369168,00 грн., серпень 2013 року - 369168,00 грн., вересень 2013 року - 369168,00 грн., жовтень 2013 року - 369168,00 грн., листопад 2013 року - 369168,00 грн., грудень 2013 року - 369168,00 грн., січень 2014 року - 369168,00 грн., лютий 2014 року - 369168,00 грн., березень 2014 року - 369168,00 грн., квітень 2014 року - 369168,00 грн., травень 2014 року - 369168,00 грн., червень 2014 року - 369168,00 грн., липень 2014 року - 369168,00 грн., серпень 2014 року - 369168,00 грн., вересень 2014 року - 369168,00 грн., жовтень 2014 року - 369168,00 грн., листопад 2014 року - 369168,00 грн., грудень 2014 року - 369168,00 грн.

ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не погодилося з рішенням господарського суду Харківської області та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року у справі №5023/4691/12 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 315905,99 грн. та 7% штрафу у сумі 382522,80 грн. та надання розстрочки на 24 місяці, та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення пені у сумі 315905,99 грн. та 7% штрафу у сумі 382522,80 грн. задовольнити в повному обсязі та в частині надання розстрочки на 24 місяці - відмовити у задоволенні заяви відповідача. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року у справі №5023/4691/12 просить залишити без змін. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом вимог ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 224, 258, 549-551, 625 Цивільного кодексу України, а також 43, 83, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач також з рішенням господарського суду Харківської області не погодився та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року по справі №5023/4691/12 в частині стягнення з КПТМ 382522,79 грн. штрафу та 41962,31 грн. інфляційних втрат та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в стягненні штрафу та інфляційних втрат. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що при розрахунку інфляційних втрат, позивачем в порушення ст. 625 цивільного кодексу України, не враховано дефляційних процесів за травень-серпень 2012 року, а також порушено вимоги ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України щодо стягнення з КПТМ штрафу у розмірі 382522,79 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року по справі №5023/4691/12 з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 25.03.2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишено без задоволення, а апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року у справі №5023/4691/12 змінено та викладено абзац 2 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року у справі №5023/4691/12 в наступній редакції: «Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (62466, Харківська область, смт. Хорошеве, вул. Горького, 1, п/р 2603830232297 у ВАТ «Ощадбанк», МФО 351823, код ЄДРПОУ 33561415) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, р/р 260053012609 в ГОУ «Промінвестбанку України», МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) - 7929133,71 грн. основного боргу, 315905,99 грн. пені, 382522,79 грн. штрафу, 127337,34 грн. 3% річних, 62899,26 грн. судового збору».

Викладено абзац 5 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року у справі №5023/4691/12 в наступній редакції: «Розстрочити виконання рішення на 2 роки зі сплатою у такі строки згідно графіку: січень 2013 року - 367408,42 грн., лютий 2013 року - 367408,29 грн., березень 2013 року - 367408,29 грн., квітень 2013 року - 367408,29 грн., травень 2013 року - 367408,29 грн., червень 2013 року - 367408,29 грн., липень 2013 року - 367408,29 грн., серпень 2013 року - 367408,29 грн., вересень 2013 року - 367408,29 грн., жовтень 2013 року - 367408,29 грн., листопад 2013 року - 367408,29 грн., грудень 2013 року - 367408,29 грн., січень 2014 року - 367408,29 грн., лютий 2014 року - 367408,29 грн., березень 2014 року - 367408,29 грн., квітень 2014 року - 367408,29 грн., травень 2014 року - 367408,29 грн., червень 2014 року - 367408,29 грн., липень 2014 року - 367408,29 грн., серпень 2014 року - 367408,29 грн., вересень 2014 року - 367408,29 грн., жовтень 2014 року - 367408,29 грн., листопад 2014 року - 367408,29 грн., грудень 2014 року - 367408,29 грн.". В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року у справі №5023/4691/12 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 25.03.2013 року не погодилося та звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

За результатами касаційного перегляду рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції Вищим господарським судом України прийнято постанову від 25.04.2013 року, якою в задоволені касаційної скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» відмовлено. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року в частині вирішення питання про стягнення 41962,31 грн. інфляційних втрат та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 року про виправлення описки скасовано і справу в цій частині позову направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду в іншому складі суддів. В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 18.02.2012 року залишено без змін.

Ухвалою суду від 20.05.2013 року апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації прийнято до провадження, призначено до розгляду та обєднано в одне апеляційне провадження у звязку із оскарженням одного і того ж рішення суду.

У судовому засіданні 12.06.2013 року представник ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації проти позиції позивача заперечував та просив задовольнити свою апеляційну скаргу щодо скасування рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року по справі №5023/4691/12 в частині стягнення з КПТМ 382522,79 грн. штрафу та 41962,31 грн. інфляційних втрат та прийняти нове рішення, яким в задоволені вказаних позовних вимог відмовити.

Враховуючи те, що Вищий господарський суд України скасував постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року в частині вирішення питання про стягнення 41962,31 грн. інфляційних втрат та ухвалу

Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 року про виправлення описки та тільки в цій частині позову направив справу №5023/4691/12 на новий розгляд, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині стягнення 41962,31 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши викладені в апеляційних скаргах доводи, заслухавши пояснення представників сторін, а також перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

30.09.2011 року між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/2337/11, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України позивачем, далі-газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1 вказаного договору продавець передає покупцеві з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 17801,000 тис. куб. м.

Відповідно п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До оплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 11.1. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписами та печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 року до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Згідно додаткової угоди №1 від 30.09.2011 року до договору були внесені зміни у п. 5.2. договору щодо застосування нульової ставки з податку на додану вартість на газ, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями.

З актів приймання-передачі природного газу вбачається, що протягом жовтня 2011 року - квітень 2012 року продавець передав, а покупець прийняв імпортований природний газ на загальну суму 13234308,71 грн. Однак, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу виконав не у повному обсязі.

У зв'язку з чим, позивач 17.10.2012 року звернувся з позовом про стягнення 8340228,71 грн. заборгованості за поставлений природний газ (станом на 21.08.2012 року).

Як встановлено судом першої інстанції, судом апеляційної інстанції з яким погодився Вищий господарський суд України позивачем не було враховано, що до порушення провадження у справі відповідач платіжними дорученнями №15 від 21.08.2012 року та №17 від 21.09.2012 року перерахував на рахунок позивача кошти на загальну суму 185908,00 грн. (арк. справи 75-76).

Крім того, після порушення провадження у справі відповідач платіжними дорученнями №19 від 27.10.2012 року та №21 від 21.11.2012 року перерахував на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 225187,00 грн.

Таким чином, судом першої інстанції, судом апеляційної інстанції з яким погодився Вищий господарський суд України було відмовлено в задоволені позовних вимог в частині стягнення 185908,00 грн. основного боргу та припинено провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 225187,00 грн. у зв'язку з чим стягнув з відповідача на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» несплачений борг у розмірі 7929133,71 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в Державі.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Як свідчать надані до позову розрахунки, позивач проводить розрахунок інфляційних за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року (тобто, за період, коли індекс інфляції дорівнював або становив більше 100%). В той же час, з позовом ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернувся до господарського суду у жовтні 2012 року.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Відповідні індекси розраховуються, починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікують, зокрема, у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків (лист Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»).

Як свідчать офіційні повідомлення Державної служби статистики України, індекси споживчих цін (індекси інфляції) у травні, червні та серпні 2012 року становили 99,7%, а у липні 2012 року - 99,8%, які не були враховані позивачем.

Здійснивши перевірку розрахунку суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (листопад 2011 року - вересень 2012 року, тобто на час звернення з позовом до суду), встановлено відсутність збільшення суми боргу з урахуванням інфляції, а відповідно відсутність збитків у позивача від інфляційних процесів.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає позовні вимоги про стягнення 41962,31 грн. інфляційних необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та в них слід відмовити. Отже, в цій частині рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

В суді першої інстанції відповідач звертався з клопотанням про розстрочку виконання рішення суду в частині задоволення суми позову на два роки, починаючи з січня 2013 по січень 2015 року включно, шляхом щомісячної сплати боргу рівними частинами згідно графіку.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відмови в задоволені позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 41962,13 грн., то загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а отже і розстроченню зменшується на 41962,13 грн.

Таким чином, абз. 5 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року підлягає зміні у зв'язку із зменшенням суми заборгованості, яка підлягає розстроченню.

Щодо розподілу господарських витрат, пов'язаних із розглядом справи в апеляційній інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Апеляційний господарський суд, керуючись положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України розподіляє господарські витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 419,62 грн. судового збору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення господарським судом Харківської області від 18.12.2012 року по справі №5023/4691/12 про стягнення інфляційних втрат у розмірі 41962,31 грн. неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, тому вказане рішення суду в зазначеній частині підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача частковому задоволенню. Проте, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, оскільки Вищий господарський суд України встановив, що стягнення з відповідача на користь позивача 315905,99 грн. пені та 382522,79 грн. штрафу з урахуванням зменшення є вірним та колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині при новому розгляді.

Таким чином, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги позивача, частковому задоволенню апеляційної скарги відповідача, відповідно про часткове скасування рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року у справі №5023/4691/12.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, п. 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року у справі №5023/4691/12 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 41962,31 грн. інфляційних витрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в задоволенні позовних вимог про стягнення 41962,31 грн. інфляційних витрат.

Абзац 2 та 5 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року по справі №5023/4691/12 викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (62466, Харківська область, смт. Дорошеве, вул. Горького, 1, п/р 2603830232297 у ВАТ «Ощадбанк», МФО 351823, код ЄДРПОУ 33561415) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, р/р 260053012609 в ГОУ «Промінвестбанку України», МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) - 7929133,71 грн. основного боргу, 315905,99 грн. пені, 382522,79 грн. штрафу, 127337,34 грн. 3% річних, 63172,00 грн. судового збору.

Розстрочити виконання рішення на 2 роки зі сплатою у такі строки згідно графіку: січень 2013 року - 367408,42 грн., лютий 2013 року - 367408,29 грн., березень 2013 року - 367408,29 грн., квітень 2013 року - 367408,29 грн., травень 2013 року - 367408,29 грн., червень 2013 року - 367408,29 грн., липень 2013 року - 367408,29 грн., серпень 2013 року - 367408,29 грн., вересень 2013 року - 367408,29 грн., жовтень 2013 року - 367408,29 грн., листопад 2013 року - 367408,29 грн., грудень 2013 року - 367408,29 грн., січень 2014 року - 367408,29 грн., лютий 2014 року - 367408,29 грн., березень 2014 року - 367408,29 грн., квітень 2014 року - 367408,29 грн., травень 2014 року - 367408,29 грн., червень 2014 року - 367408,29 грн., липень 2014 року - 367408,29 грн., серпень 2014 року - 367408,29 грн., вересень 2014 року - 367408,29 грн., жовтень 2014 року - 367408,29 грн., листопад 2014 року - 367408,29 грн., грудень 2014 року - 367408,29 грн.».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, р/р 260053012609 в ГОУ «Промінвестбанку України», МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (62466, Харківська область, смт. Хорошеве, вул. Горького, 1, п/р 2603830232297 у ВАТ «Ощадбанк», МФО 351823, код ЄДРПОУ 33561415) 419,62 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року по справі №5023/4691/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 17 червня 2013 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Бородіна Л.І.