Рішення № 31983324, 18.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.13 р. Справа № 914/1637/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь», м. Львів;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1;

про: стягнення 29 065 грн. 22 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Янівська Г.Я.- представник на підставі довіреності № 22-1/05-13 від 22.05.2013 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 26.04.2013 року порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Компанія управління проектами «Акрополь» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 29 065 грн. 22 коп. Розгляд справи призначено на 12.06.2013 року.

У судовому засіданні 12.06.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 26.04.2013 року. Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, причин неявки не повідомив, вимог попередньої ухвали суду не виконав. Судом відкладено розгляд справи на 18.06.2013 року.

У судовому засіданні 18.06.2013 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач явки представника не забезпечив.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився.

Представнику сторони, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором найму. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь» (надалі по тексту рішення - позивач, наймодавець) звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі по тексту рішення - відповідач, наймач) про стягнення заборгованості в сумі 29 065 грн. 22 коп., з яких 14 925 грн. 48 коп. сума основної заборгованості, 13 338 грн. 28 коп. заборгованість з врахуванням штрафних санкцій за неповернення об'єкта оренди, 40 грн. 12 коп. втрати від інфляції за весь спірний період, 242 грн. 60 коп. проценти за весь спірний період, 518 грн. 74 коп. пеня за весь спірний період.

Відповідно до укладеного договору наймодавець передав у строкове оплатне користування окремі нежитлові приміщення, за які наймач зобов'язувався вносити щомісяця орендну плату. Проте, всупереч умовам договору відповідач не сплачував орендної плати та витрат наймодавця на утримання нерухомого майна та наданих комунальних послуг за період з 10.07.2012 року по 31.12.2012 року.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення боргу не представив, у судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне: 01.07.2011 року між сторонами укладено договір найму № 22/01-07-11 (надалі по тексту рішення - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору найму є окремі нежитлові приміщення, що розміщені на території за адресою АДРЕСА_2, а саме: ? приміщення першого поверху гаражного боксу, позначене в технічному паспорті цифрою 22, загальною площею 104 кв. м.

Відповідно до п. 3.1 договору, договір діє з 01.07.2011 року до 31.12.2011 року, але в будь-якому разі діє не більше строку дії договору довічного управління.

Додатковою угодою до договору сторони домовились продовжити термін дії договору найму до 31.12.2012 року.

Відповідно до п. 4.1 договору передача найманого приміщення від наймодавця до наймача здійснюється у відповідності до акту приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу майна у найм наймачу. Як підтверджено матеріалами справи, такий акт було укладено як додаток № 1 до договору від 01.01.2012 року.

Договором визначається і орендна плата, яка згідно з п. 5.1, становить 2 080 грн. 00 коп. без ПДВ. Орендна плата сплачується у національній валюті України на поточний рахунок наймодавця щомісяця не пізніше 10 календарного дня місяця за поточний розрахунковий місяць.

У п. 5.4 договору зазначено, що підставою для орендної плати наймачем є рахунок, що виставляється наймодавцем.

Згідно з п. 5.5 договору обов'язок відшкодування комунальних витрат наймодавця щодо найманих приміщень покладається на наймача.

Після закінчення терміну найму при відсутності у сторін намірів щодо продовження терміну дії цього договору, наймач зобов'язаний повернути наймодавцю наймане приміщення протягом 3 днів, згідно з актом повернення приміщення (п. 8.1). Протягом вказаного терміну наймач зобов'язаний залишити наймане приміщення і підготувати його до передачі наймодавцю. У випадку закінчення терміну дії або дострокового розірвання договору наймач зобов'язаний зробити всі витрати та розрахунки, передбачені договором, та покрити заборгованість, якщо така є (п. 8.2 договору).

Сторонами також було укладено договір № 23/01-07-11 про відшкодування витрат наймодавця на утримання нерухомого майна та наданих комунальних послуг, згідно з яким наймодавець забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт найманого будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, а також утримання прибудинкової території, а наймач бере участь у витратах наймодавця на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі.

Всупереч умовам названих договорів відповідачем не сплачено орендної плати та витрат наймодавця на утримання нерухомого майна та наданих комунальних послуг за період з 10.07.2012 року по 31.12.2012 року в сумі 14 925 грн. 48 коп.

Позивач претензією від 21.12.2012 року повідомляв відповідача про наявність заборгованості станом на 21.12.2012 року в розмірі 15 234 грн. 06 коп. та просив погасити заборгованість у 10-денний строк. Крім цього, відповідач повідомлявся, що у зв'язку з невиконанням умов договору найму наймодавець відмовляється від подальших договірних відносин з наймачем та вимагає повернути наймані приміщення в строк та у порядку, визначеному договором, а саме у 3-денний строк згідно з актом приймання-передачі. Проте після закінчення терміну дії договору наймач приміщення не звільнив, по акту приймання-передачі не повернув.

Докази оплати вище встановленого боргу в матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом, 01 липня 2011 року сторони уклали договір найму, який є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як встановлено договором, наймач повинен був сплачувати орендну плату щомісяця не пізніше 10 календарного дня місяця за поточний розрахунковий місяць. Проте, як встановлено судом вище, відповідач неналежним чином вносив плату, тому у нього виникла заборгованість в розмірі 14 925 грн. 48 коп.

Наявність боргу доведена і підтверджена матеріалами справи, відповідно дана сума підлягає стягненню.

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Як зазначено в п. 9.2.1 договору у випадку прострочення оплати платежів наймач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нарахована пеня, від суми, що підлягала сплаті, за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 7.7 договору, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення приміщення, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення.

Договором № 23/01-07-11 також визначено, що усі платежі, перераховані невчасно або не в повному обсязі, стягуються з наймача з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Враховуючи дані норми, позивач нарахував на суму заборгованості за період з 10.07.2012 року по 31.12.2012 року інфляційні втрати в сумі 40 грн. 10 коп., 3 % річних в сумі 241 грн. 03 коп., пеню в сумі 513 грн. 49 коп. За період з 01.01.2013 року по 24.04.2013 року сума заборгованості за експлуатаційні витрати становить 433 грн. 48 коп., пеня в розмірі 5 грн. 25 коп., інфляційні втрати в розмірі 0, 02 коп., 3 % річних у розмірі 1 грн. 57 коп., неустойку у розмірі подвійної суми за несвоєчасне повернення об'єкта оренди 13 338 грн. 28 коп.

Суд, здійснивши перерахунок заборгованості відповідно до вимог законодавства, отримав наступні результати: за період з 10.07.2012 року по 31.12.2012 року інфляційні втрати в сумі 33 грн. 82 коп., 3 % річних в сумі 240 грн. 71 коп., пеню в сумі 145 грн. 47 коп.; за період з 01.01.2013 року по 24.04.2013 року сума заборгованості за експлуатаційні витрати становить 433 грн. 48 коп., інфляційні втрати в розмірі 0, 02 коп., 3 % річних у розмірі 1 грн. 57 коп., неустойка у розмірі подвійної суми за несвоєчасне повернення об'єкта оренди 12 471 грн. 32 коп.

Враховуючи наведене, суд вважає, що стягненню підлягають, крім суми основного боргу (14 925 грн. 48 коп.), 13 326 грн. 39 коп. за неналежне виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, код ЄДР НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь» (79018, м. Львів, вул. Вітовського, 18, код ЄДР 33420115) 14 925 грн. 48 коп. боргу, 33 грн. 84 коп. втрат від інфляції, 242 грн. 28 коп. 3 % річних, 145 грн. 47 коп. пені, 12 904 грн. 48 коп. боргу з урахуванням штрафних санкцій за неповернення об'єкта оренди та 1 672 грн. 35 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення 433 грн. 80 коп. боргу з урахуванням штрафних санкцій за неповернення об'єкта оренди, 373 грн. 27 коп. пені, 32 коп. 3 % річних і 6 грн. 28 коп. інфляційних втрат відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 21.06.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв