Рішення № 31983320, 12.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.13 р. Справа № 914/1590/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянувши справу

за позовом: Приватного підприємства «Західний Буг», с. Павлів, Радехівський район, Львівська область;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1;

про: стягнення 44 821 грн. 33 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Боровець М.С. - представник на підставі довіреності від 28.03.2013 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 23.04.2013 року порушено провадження у справі за позовом Приватного підприємства «Західний Буг» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 44 821 грн. 33 коп. Розгляд справи призначено на 22.05.2013 року.

У судове засідання 22.05.2013 року представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання попередньої ухвали суду. Відповідач у судове засідання не з'явився, поштовий конверт повернувся з відміткою «не проживає». Судом відкладено розгляд справи на 12.06.2013 року.

У судовому засіданні 12.06.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, подав клопотання про виправлення описки в реєстраційному номері відповідача.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився.

Представнику сторони, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань. Приватне підприємство «Західний Буг» (надалі по тексту рішення - позивач) звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 44 821 грн. 33 коп., з яких 39 850 грн. 00 коп. сума сплачених за договором коштів на виконання робіт по виготовленню воріт, 4 971 грн. 33 коп. відсотки за користування чужими коштами.

Сторони усно домовились про виготовлення відповідачем воріт гаражних секційних промислових в кількості 1 штуки. Позивач перерахував на їх виготовлення кошти в розмірі 39 850 грн. 00 коп. Проте відповідач ворота не виготовив і позивачу їх не передав.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву на позовну заяву не подав, клопотань не заявляв.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне: 17.08.2011 року позивач здійснив перерахунок коштів в сумі 39 850 грн. на рахунок відповідача за ворота гаражні секційні промислові, що підтверджується копією платіжного доручення від 17.08.2011 року № 4174. Станом на 16.04.2013 року вказані ворота не були виготовлені відповідачем.

06.02.2013 року позивач надіслав відповідачу вимогу № 95 про повернення в семиденний строк грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача як набуті та збережені без достатньої правової підстави. Адреса, на яку було направлено вимогу, - АДРЕСА_1 вказана у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.02.2013 року. Проте конверт з вмістом повернувся позивачу з відміткою «за зазначеною адресою не проживає». Інше місце проживання відповідача не відоме.

Ухвали господарського суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідач також не отримував, конверти поверталися з відміткою «не проживає, вибув».

Згідно з п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). У ст. 536 зазначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, сторонами письмовий договір не укладався. Позивач і відповідач усно домовились про виготовлення відповідачем гаражних воріт, а позивач зобов'язувався оплатити виконану роботу. Свій обов'язок позивач виконав, перерахувавши грошові кошти відповідачу, що підтверджено платіжним дорученням, проте відповідач своїх зобов'язань не виконав.

Положення ст. 1048 Цивільного кодексу України, на які звертає увагу позивач як на підставу стягнення процентів за користування грошовими коштами, стосуються регулювання договору позики,а не будь-яких інших відносин. Враховуючи те, що договір між сторонами не укладався, розмір і порядок нарахування процентів за користування грошовими коштами не визначався, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення процентів за користування коштами.

Суд вважає за доцільне захистити порушене право позивача та частково задоволити позовні вимоги.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДР НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Західний Буг» (80250, Львівська область, Радехівський район, с. Павлів, проспект Юності, будинок, 39, код ЄДР 32478033) 39 850 грн. 00 коп. боргу та 1 529 грн. 67 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 4 971 грн. 33 коп. відсотків за користування грошовими коштами відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 18.06.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв