Постанова № 31979603, 17.06.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

17 червня 2013 р. справа №820/3427/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Чевичалов О.І.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Таран М.М.,

представника 3-ої особи - Заяц Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби, третя особа - Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, про визнання протиправними дій , -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) звернувся до суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Західна МДПІ), третя особа - Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, в якому просить суд, з урахуванням уточнених позовних вимог:

- визнати неправомірними дії Західної МДПІ м.Харкова Харківської області Державної податкової служби стосовно використання податкової вимоги від 11.01.2011 року № 1/1 на суму боргу в розмірі 209076, 47 грн. в якості підстави для прийняття рішення від 25 березня 2013 року № 2/1/19.1-49 "про опис майна у податкову заставу".

- визнати неправомірними дії Західної МДПІ м.Харкова Харківської області Державної податкової служби стосовно прийняття рішення № 2/1/19.1-49 від 25 березня 2013 року "про опис майна у податкову заставу".

- визнати неправомірними дії Західної МДПІ м.Харкова Харківської області Державної податкової служби стосовно складання Акту опису майна ФОП ОСОБА_4 від 26 березня 2013 року № 19/19.1-32

- скасувати податкову вимогу Західної МДПІ м.Харкова Харківської області Державної податкової служби 11.01.2011 року № 1/1 на суму боргу в розмірі 209076,47 грн.

- визнати заяву про реєстрацію обтяження на рухоме майно ФОП ОСОБА_4 від 01.04.2013 року № 3786/20/10/19.1-24 такою, що не відповідає чинному законодавству.

- припинити обтяження на майно ФОП ОСОБА_4, накладене Західною МДПІ м.Харкова Харківської області Державної податкової служби та зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 40285356 від 01.04.2013 року.

- зобов'язати Західну МДПІ м.Харкова Харківської області Державної податкової служби подати до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України заяву про реєстрацію змін обтяження рухомого майна з метою вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису № 40285356 від 01.04.2013 року про реєстрацію в Державному реєстрі обтяження рухомого майна ФОП ОСОБА_4

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12 квітня 2013 року ФОП ОСОБА_4 було отримано Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяження рухомого майна № 40285356 від 01.04.2013 року, відповідно до якого було накладено публічне обтяження «податкова застава» з боку Західної МДПІ, об'єктом обтяження визначено «майно платника податків згідно Акту опису майна №19,19.1-32 від 26.03.2013 року». Позивач зазначив, що відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2013 року №К/800/2326/13 про відкриття касаційного провадження та зупинення виконання судового рішення по справі №2а-8708/11/2070 щодо стягнення суми боргу з ФОП ОСОБА_4 в розмірі 2090476,74 грн., виконання даного судового рішення зупинено до розгляду справи по суті, в зв'язку із чим позивач вважає суму боргу не узгодженою. Позивач вважає, що винесення податкової вимоги, накладення даного публічного обтяження у вигляді податкової застави, складання Акту опису майна з боку Західної МДПІ м.Харкова є безпідставними, так як на даний час у позивача відсутні узгоджені суми податкового боргу для сплати, які б вважалися несплаченими та мали складати заборгованість.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити на підставі викладених у позові фактів та додаткових пояснень.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 року по справі №2а-42040/09/2070 позов ФОП ОСОБА_4 до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено в повному обсязі. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 року по цій справі апеляційна скарга ДПІ у Ленінському районі м. Харкова задоволена, а постанова суду першої інстанції скасована. З огляду на що, у позивача виник податковий борг з моменту набрання рішення законної сили. У зв'язку з тим, що позивач самостійно не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання, ДПІ у Ленінському районі була направлена податкова вимога № 1 від 11.01.2011 року, яка була отримана особисто позивачем. Після чого відповідачем були вчинені подальші дії, передбачені Податковим кодексом України, з метою погашення податкового боргу.

Представник третьої особи, в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог не заперечував та вказав, що основною метою діяльності Підприємства є технічне, технологічне забезпечення створення та супроводження програмного забезпечення ведення автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, що створюються відповідно до наказів Мін'юсту, а також інших електронних баз даних, що створюються відповідно до законодавства України, надання доступу фізичним та юридичним особам до автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, забезпечення збереження та захисту даних, що містяться в автоматизованих системах Єдиних та Державних реєстрів.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до виписки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ФОП ОСОБА_4 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця Виконавчим комітетом Харківської міської ради 05.08.2003 року та перебуває на обліку в Західній МДПІ.

Відповідно до положень ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В матеріалах справи містяться постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2009 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2010 року у справі №2а-42040/09/2070 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень, за наслідками розгляду вказаної справи Харківським апеляційним адміністративним судом було вирішено відмовити ФОП ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова №0000541720/0, №0000531720/0 від 10.06.2009 року, згідно яких податковою інспекцією визначено суму податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_4 є дійсними та визнані судом обґрунтованими.

Згідно положень п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З огляду на наведені норми права, суд приходить до висновку, що сума боргу, визначена ДПІ у Ленінському районі м. Харкова за податковими повідомленнями - рішеннями №0000541720/0, №0000531720/0 від 10.06.2009 року є узгодженою з дня набрання судовим рішенням законної сили, а саме 28.05.2010 року, з дня проголошення Харківським апеляційним адміністративним судом постанови у справі №2а-42040/09/2070.

У відповідності до абз.2 п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що узгоджена сума податкового боргу ФОП ОСОБА_4 на час розгляду справи сплачена не була, що підтверджується копією облікової картки платника податків та наявними в матеріалах справи довідками Західної МДПІ.

Згідно положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З огляду на приписи вказаної норми ДПІ у Ленінському районі м.Харкова 11.01.2011 року було прийнято податкову вимогу №1/1 та надіслано її на адресу позивача. Відповідно до наявної в матеріалах справи копії повідомлення про вручення поштового відправлення, ФОП ОСОБА_4 отримав податкову вимогу 15.01.2011 року. Суд не бере до уваги твердження представника позивача, що в наданому поштовому повідомленні про вручення відмітка про отримання «листа з повідомленням» особисто ОСОБА_4 не відповідає особистому підпису позивача, з огляду на те, що податкова вимога була направлена за юридичною адресою позивача, повідомлення про вручення поштового відправлення має печатку поштового відділення та за датою відправлення відповідає даті винесення податкової вимоги №1/1 від 11.01.2011 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо скасування податкової вимоги Західної МДПІ м.Харкова Харківської області Державної податкової служби 11.01.2011 року № 1/1 на суму боргу в розмірі 2090476,47 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Пунктами 91.1 та 91.3 статті 91 Податкового кодексу України визначено, що керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом. Податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

На виконання вказаної норми права, начальником Західної МДПІ було видано наказ №950 від 04.03.2013 року «Про призначення податкових керуючих».

Відповідно до п.п.89.1.2 п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з положеннями п.89.3 ст.89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

У повній відповідності до вказаної норми права, начальником Західної МДПІ 25.03.2013 року було прийнято рішення №2/1/19.-49 про опис майна у податкову заставу. На підставі вказаного рішення податковим керуючим 26.03.2013 року було складено акт опису майна №19/19.1-32, відповідно до якого було проведено опис такого майна, на яке позивач набуде право власності в майбутньому, до погашення податкового боргу у повному обсязі.

З пояснень представника відповідача та наявних матеріалів справи встановлено, що податковий керуючий при складанні акту опису майна керувався інформацією, викладеною позивач у податкових деклараціях про майновий стан і доходи. У вказаних деклараціях відсутні дані про наявне позивачу рухоме або нерухоме майно. Відповідно до положень п.89.5 ст.89 Податкового кодексу України, у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Таким чином, податковий керуючий правомірно визначив та провів опис такого майна, на яке позивач набуде право власності в майбутньому.

Стосовно тверджень представника позивача, що акт опису майна обов'язково повинен складатися у присутності двох понятих, суд зазначає, що даний обов'язок виникає тільки у разі відмови платника податків від підписання акта опису майна. В даному випадку, податковим керуючим було описано майно, право власності на яке позивач набуде в майбутньому.

Відповідно до положень п.89.5 ст.89 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити орган державної податкової служби про наявність такого майна. У разі якщо орган державної податкової служби приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків з повідомленням про вручення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій Західної МДПІ стосовно використання податкової вимоги від 11.01.2011 року № 1/1 на суму боргу в розмірі 209076, 47 грн. в якості підстави для прийняття рішення від 25 березня 2013 року № 2/1/19.1-49 "про опис майна у податкову заставу"; визнання неправомірними дій Західної МДПІ стосовно прийняття рішення №2/1/19.1-49 від 25 березня 2013 року "про опис майна у податкову заставу" та визнання неправомірними дій Західної МДПІ стосовно складання Акту опису майна ФОП ОСОБА_4 від 26 березня 2013 року № 19/19.1-32 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання заяви про реєстрацію обтяження на рухоме майно ФОП ОСОБА_4 від 01.04.2013 року № 3786/20/10/19.1-24 такою, що не відповідає чинному законодавству та припинення обтяження на майно ФОП ОСОБА_4, накладене Західною МДПІ м.Харкова Харківської області Державної податкової служби та зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 40285356 від 01.04.2013 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п.89.8 ст.89 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

З огляду на наведену норму права, Західною МДПІ 01.04.2013 року за вих.№3786/20/10/19.1-24 було складено та направлено заяву про реєстрацію обтяження рухомого майна.

Щодо тверджень представника позивача, що зміст заяви про реєстрацію обтяження не відповідає вимогам Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів від 5 липня 2004 року №830, суд зазначає, що згідно ст.4 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяження поділяються на публічні та приватні. Публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду. Приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними. Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.

Згідно п.88.2 ст.88 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Положеннями ст.37 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що до публічних обтяжень належать, зокрема, податкова застава.

З аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку, що податкова застава не є приватним видом обтяження та належить до забезпечувального обтяження, з огляду на що не передбачено обов'язкового зазначення суми боргу та розміру обтяження.

Окрім цього, відповідно до пояснень представника Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, досліджена під час розгляду заява про реєстрацію обтяження відповідає вимогам діючого законодавства України та оформлена з дотриманням законодавчо закріплених вимог.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вказаних позовних вимог.

Відносно позовної вимоги про зобов'язання Західної МДПІ подати до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України заяву про реєстрацію змін обтяження рухомого майна з метою вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису № 40285356 від 01.04.2013 року про реєстрацію в Державному реєстрі обтяження рухомого майна ФОП ОСОБА_4, суд зазначає, що вказана вимога є похідною та також не підлягає задоволенню.

Стосовно тверджень представника позивача, що відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2013 року №К/800/2326/13 про відкриття касаційного провадження та зупинення виконання судового рішення по справі №2а-8708/11/2070 щодо стягнення суми боргу з ФОП ОСОБА_4 в розмірі 2090476,74 грн., виконання даного судового рішення зупинено до розгляду справи по суті, в зв'язку із чим позивач вважає суму боргу не узгодженою, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи, судом було встановлено узгодженість податкового зобов'язання позивача.

Відповідно до положень п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Саме з вказаною метою, Західна МДПІ звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, який було задоволено згідно з постановою від 16.07.2012 року по справі №2а-8708/11/2070. Вказана постанова була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 року.

Суд наголошує, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2013 року №К/800/2326/13 в межах перегляду вказаних рішень по справі №2а-8708/11/2070, було зупинено саме виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду до закінчення касаційного розгляду справи.

При цьому, суд вважає, що дії податкового органу щодо стягнення заборгованості унормовані ст.95 Податкового кодексу України, при цьому, під час розгляду справи судом не встановлено жодної з передбачених ст.95 Податкового кодексу України дій податкового органу щодо звернення стягнення на майно позивача.

Окрім цього, суд зазначає, що оскаржувані позивачем дії Західної МДПІ повністю узгоджуються з приписами Податкового кодексу України та є обов'язковими до виконання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За викладених обставин, суд прийшов до висновку, що оскаржувані дії Західної МДПІ, вчинені без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені ПК України, з використанням повноважень, з метою, якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, дії відповідача є правомірними, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби, третя особа - Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, про скасування рішення - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 21.06.2013 року.

Суддя Біленський О.О.