Постанова № 31979423, 18.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 року № 1404/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., суддів Головенка О.Д., Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Гололобова В.Ю., та представників сторін:

від позивача: Снігур Д.С.,

від відповідача: Мурга Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»доДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської областіпровизнання нечинними податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (надалі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 27.07.2010 № 0000043500/0, від 30.09.2010 № 0000053500/1, від 04.11.2010 № 0000073500/1, від 30.11.2010 № 0000083500/2 та від 06.12.2010 № 0000083500/2, за якими позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1686776,00 грн. (за основним платежем - 843388,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 843388,00 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, а саме підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР. Як зауважено позивачем, підприємством у відповідності до норм статті 7 названого Закону віднесено до складу валових витрат витрати від операцій з акціями. Факт виконання зобов'язань по угодам з цінними паперами підтверджується належними документальними доказами та відображений в бухгалтерському та податковому обліку відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами. Позивачем зауважено, що угоди купівлі-продажу акцій ВАТ «Фабрика технічної кераміки» та ВАТ «Картон» укладені позивачем до прийняття Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку розпоряджень щодо зупинення та скасування випуску акцій вказаних підприємств. Водночас, позивачем наголошено на порушенні податковим органом порядку прийняття податкових повідомлень-рішень під час процедури апеляційного узгодження. Таким чином, на думку позивача, при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідачем позов не визнано, заперечення надано суду у письмовій формі. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивачем укладено договори щодо об'єктів цивільних прав, які вилучені з цивільного обороту, а тому набуття права власності на такі об'єкти не може вважатися правомірним. Так, відповідачем наголошено, що на момент укладення позивачем договорів з цінними паперами, державна реєстрація емітентів, акції яких відчужувались, була скасована з моменту реєстрації на підставі судових рішень, у зв'язку з чим акції таких емітентів не можуть виступати об'єктом цивільних прав. Відтак, відповідач вважає, що у позивача були відсутні правові підстави для відображення в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами. Тому, оскаржувані рішення прийняті ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по, суті суд зазначає таке.

Як то вбачається з матеріалів справи, у період з 14.06.2010 по 13.07.2010 посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з придбання та відчуження простих іменних акцій, емітованих ВАТ «Фабрика технічної кераміки» та ВАТ «Картон» за період з 01.07.2007 по 31.12.2008.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 16.07.2010 № 10/35/022/31704186 (надалі - Акт перевірки).

У ході перевірки перевіряючими встановлено наступні порушення:

- порушення позивачем положень підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що виявилось у завищенні витрат від операцій з акціями на суму 3870521,00 грн. у тому числі: за ІІ квартал 2007 року - 1427618,00 грн.; за ІІІ квартал 2007 року - 482662,00 грн. та за ІV квартал 2007 року - 1960241,00 грн.;

- порушення позивачем положень підпункту 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що виявилось у завищенні доходів від операцій з акціями на суму 3398091,00 грн. у тому числі: за ІІІ квартал 2007 року - 472527,00 грн. та за ІV квартал 2007 року - 2925566,00 грн.;

- порушення позивачем положень підпунктів 7.6.3, 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 № 334/94-ВР у результаті чого зменшено збитки від операцій з цінними паперами за 2007-2008 роки на суму 472430,00 грн.

- порушення позивачем положень підпункту 4.1.6 пункту 4.6 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 849522,00 у тому числі: за ІІІ квартал 2007 року - 118131,00 грн. та за ІV квартал 2007 року - 731391,00 грн.

Так, підставою для визначення вищевказаної суми податкового зобов'язання є витрати та доходи позивача від купівлі, та, у подальшому, відчуження цінних паперів ВАТ «Фабрика технічної кераміки» та ВАТ «Картон». На думку перевіряючих, у операціях з торгівлі цінними паперами позивачем використано акції, що емітовані підприємствами, щодо яких судом визнано недійсними записи про проведення державної реєстрації, установчі документи та свідоцтво про державну реєстрацію з моменту їх видачі, а також визнано недійсними реєстрацію випуску акцій з моменту внесення інформації про них до Загального реєстру випуску акцій та свідоцтва про реєстрацію випуску акцій з моменту його видачі, у зв'язку з чим, акції ВАТ «Фабрика технічної кераміки» та ВАТ «Картон» не можуть бути об'єктами цивільних прав та не відповідають терміну «цінні папери», який встановлено чинним законодавством.

В обґрунтування свої позиції відповідачем зауважено таке.

Згідно постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2007 № А8/460/07, позов прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до відкритого акціонерного товариства «Фабрика технічної кераміки» за участю третіх осіб: Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області та Дніпропетровське територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Фабрика технічної кераміки»; визнано недійсними установчі документи ТОВ «Фабрика технічної кераміки» з моменту його реєстрації та свідоцтва про державну реєстрацію з моменту його видачі; визнано недійсним запис про державну перереєстрацію ВАТ «Фабрика технічної кераміки» з моменту його реєстрації та свідоцтва про державну перереєстрацію з моменту його видачі; визнано недійсною реєстрацію випуску акцій ВАТ «Фабрика технічної кераміки» з моменту внесення інформації про неї до Загального реєстру випуску цінних паперів; визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Фабрика технічної кераміки» з моменту його видачі та припинено державну реєстрацію ВАТ «Фабрика технічної кераміки».

Поряд із цим відповідачем наголошено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2008 по справі № 2а-8068/08 позов прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області до відкритого акціонерного товариства «Картон» задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ВАТ «Картон»; визнано недійсними установчі (статутні) документи ТОВ «Картон» з моменту реєстрації; визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Картон» з моменту його видачі; визнано недійсним запис про державну перереєстрацію ВАТ «Картон»; визнано недійсними установчі (статутні) документи ВАТ «Картон» з моменту реєстрації; визнано недійсним свідоцтво про державну перереєстрацію ВАТ «Картон» з моменту його видачі; визнано недійсною реєстрацію випуску акцій ВАТ «Картон» з моменту внесення інформації про неї до Загального реєстру випуску цінних паперів; визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Картон» з моменту його видачі та припинено державну реєстрацію ВАТ «Картон».

На підставі вищевказаних судових рішень Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку прийнято відповідні рішення та розпорядження про зупинення та скасування обігу акцій вищевказаних емітентів.

При цьому перевіряючими зазначено, що правочини, укладені позивачем щодо купівлі-продажу цінних паперів, є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2010 № 0000043500/0, за яким позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1274283,00 грн. (за основним платежем - 849522,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 424761,00 грн.)

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку шляхом звернення до податкових органів із відповідними скаргами, за результатами розгляду яких відповідачем було прийнято податкові повідомлення рішення від 30.09.2010 № 0000053500/1, від 04.11.2010 № 0000073500/1, від 30.11.2010 № 0000083500/2 та від 06.12.2010 № 0000083500/2.

У той же час, позивач вважає податкові повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказані рішення, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Як то вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем у перевіряємому періоді було укладено ряд договорів купівлі-продажу цінних паперів, а саме:

16 травня 2007 року між ТДВ «Страхова компанія «Провіта» (покупець) та ТОВ «Будівельна компанія Укрінвестбуд» (продавець) укладено договір купівлі продажу цінних паперів № 20-Б/07 (а.с.58-60 Том І). За умовами договору покупцем придбано прості іменні акції, зокрема, акції ВАТ «Картон» у кількості 484010 шт. на суму 1403630,75 грн. та акції ВАТ «Фабрика технічної кераміки» у кількості 25250 шт. на суму 23987,50 грн. Загальна вартість придбаних акцій вказаних підприємств становить 1427618,25 грн.

27 липня 2007 року між ТДВ «Страхова компанія «Провіта» (продавець) та АКБ «Форум» (покупець) укладено договір купівлі продажу цінних паперів № Д-303/07 (а.с.70-72 Том І). За умовами договору продавцем продано прості іменні акції, зокрема, акції ВАТ «Картон» у кількості 484010 шт. на суму 464649,60 грн. та акції ВАТ «Фабрика технічної кераміки» у кількості 25250 шт. на суму 7875,80 грн. Загальна вартість проданих акцій вказаних підприємств становить 472525,40 грн. 27 серпня 2007 року між ТДВ «Страхова компанія «Провіта» (покупець) та АКБ «Форум» (продавець) укладено договір купівлі продажу цінних паперів № Д-340/07 (а.с.61-63 Том І). За умовами договору покупцем придбано прості іменні акції, зокрема, акції ВАТ «Картон» у кількості 484010 шт. на суму 474329,80 грн. та акції ВАТ «Фабрика технічної кераміки» у кількості 25250 шт. на суму 8332,50 грн. Загальна вартість придбаних акцій вказаних підприємств становить 482622,30 грн. 28 вересня 2007 року між ТДВ «Страхова компанія «Провіта» (продавець) та АКБ «Форум» (покупець) укладено договір купівлі продажу цінних паперів № Д-397/07 (а.с.73-75 Том І). За умовами договору продавцем продано прості іменні акції, зокрема, акції ВАТ «Картон» у кількості 484010 шт. на суму 948659,60 грн. та акції ВАТ «Фабрика технічної кераміки» у кількості 25250 шт. на суму 16665,00 грн. Загальна вартість проданих акцій вказаних підприємств становить 965324,60 грн. 30 жовтня 2007 року між ТДВ «Страхова компанія «Провіта» (покупець) та АКБ «Форум» (продавець) укладено договір купівлі продажу цінних паперів № Д-456/07 (а.с.64-66 Том І). За умовами договору покупцем придбано прості іменні акції, зокрема, акції ВАТ «Картон» у кількості 484010 шт. на суму 972860,10 грн. та акції ВАТ «Фабрика технічної кераміки» у кількості 25250 шт. на суму 17170,00 грн. Загальна вартість придбаних акцій вказаних підприємств становить 990030,10 грн. 29 листопада 2007 року між ТДВ «Страхова компанія «Провіта» (продавець) та АКБ «Форум» (покупець) укладено договір купівлі продажу цінних паперів № Д-542/07 (а.с.76-78 Том І). За умовами договору продавцем продано прості іменні акції, зокрема, акції ВАТ «Картон» у кількості 484010 шт. на суму 972860,10 грн. 3 грудня 2007 року між ТДВ «Страхова компанія «Провіта» (покупець) та АКБ «Форум» (продавець) укладено договір купівлі продажу цінних паперів № Д-548/07 (а.с.67-68 Том І). За умовами договору покупцем придбано прості іменні акції, зокрема, акції ВАТ «Картон» у кількості 484010 шт. на суму 982540,30 грн.

25 грудня 2007 року між ТДВ «Страхова компанія «Провіта» (покупець) та АКБ «Форум» (продавець) укладено додатковий договір № 1 до договору купівлі продажу цінних паперів від 03.12.2007 № Д-578/07 (а.с.69 Том І), згідно якого стаття І договору викладена у новій редакції, а саме: покупцем придбано прості іменні акції, зокрема, акції ВАТ «Картон» у кількості 484010 шт. на суму 987380,40 грн.

26 грудня 2007 року між ТДВ «Страхова компанія «Провіта» (продавець) та ТОВ «Ярославів Вал» (покупець) укладено договір купівлі продажу цінних паперів № 85-Б/07 (а.с.78-79 Том І). За умовами договору продавцем продано прості іменні акції, зокрема, акції ВАТ «Картон» у кількості 484010 шт. на суму 987380,40 грн.

Як то встановлено судом та не заперечується сторонами, розрахунки за вищевказаними договорами проведено у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (а.с.90-5-95 Том І).

Сторонами також не заперечується факт відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача за перевіряємий період. Проте, на думку відповідача, позивач не мав правових підстав для відображення в податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами з підстав нікчемності укладених правочинів з огляду на скасування державної реєстрація емітентів, акції яких відчужувались, з моменту реєстрації на підставі судових рішень.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають під час розміщення та обігу цінних паперів, врегульовано Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-IV.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), обіг цінних паперів визначено, як вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

У свою чергу, стаття 3 вищезазначеного Закону визначає цінні папери як документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Статтею 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлено, що акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування. Реєстрацію випуску акцій здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку.

Так, відповідно до статей 177-178 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага, які можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Частиною 2 статті 47 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законом.

Порядок зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій встановлений Порядком скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 №222, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 березня 1999 за N 180/3473. (надалі - Порядок № 222).

Згідно пункту 1 розділу 1 Порядку №222 (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій здійснюються уповноваженими особами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів (далі - реєструвальний орган) відповідно до цього Порядку.

Пунктом 3 розділу 1 Порядку №222 визначено, що припинення діяльності акціонерного товариства шляхом його ліквідації або реорганізації здійснюється на підставі рішення вищого органу товариства або суду.

Пунктами 1.4, 1.5 та 1.6 розділу 2 Порядку №222 встановлено, що реєструвальний орган забезпечує опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному зі своїх офіційних друкованих видань протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати видання розпорядження про зупинення обігу акцій. Починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено. Дата опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу є датою закриття реєстру (при документарній формі випуску акцій) або датою, на яку складається зведений обліковий реєстр і здійснюється операція обмеження в обігу акцій (при бездокументарній формі випуску акцій). Окрім того, відповідно до підпунктів 3.2, 3.4 розділу 2 Порядку №222 уповноважена особа реєструвального органу видає розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій (додаток 7) протягом п'ятнадцяти робочих днів з дати надходження до реєструвального органу документів, зазначених у пункті 3.1 цього розділу. Реєструвальний орган забезпечує опублікування інформації про скасування реєстрації випуску акцій в одному зі своїх офіційних друкованих видань протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати видання розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій.

З аналізу вищевказаних норм права вбачається, що цінні папери вилучаються з обігу та втрачають ознаки товару після прийняття Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку або її територіальними органами рішення про зупинення обігу акцій або про скасування реєстрації випуску акцій та їх опублікування.

З метою встановлення всіх обставин справи судом витребувано у відповідача інформацію щодо процедури зупинення та скасування обігу акцій ВАТ «Картон» та ВАТ «Фабрика технічної кераміки». На виконання вимог суду відповідачем надано лист Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29.07.2011 № 08/01/14386 (а.с.229), яким надано завірені копії відповідних розпоряджень.

Дослідивши вказані документи, суд зазначає таке.

За розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04.12.2007 № 137-3, на підставі постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2007 № А8/460/07 та рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04.12.2007 № 2250 зупинено обіг акцій відкритого акціонерного товариства "Фабрика технічної кераміки" (а.с.230-231 Том І).

Таким чином, рішення (у формі розпоряджень) про зупинення обігу акцій та скасування реєстрації випуску акцій ВАТ «Фабрика технічної кераміки», прийняті Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 04.12.2007, у той час як угоди договору купівлі-продажу цінних паперів емітента укладено до листопада 2007 року.

За розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03.03.2009 № 11-С-А, на підставі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2008 по справі № 2а-8068/08 та рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.02.2009 № 149, скасовано реєстрацію випуску акцій ВАТ «Картон» та свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Картон» від 29.12.2003 № 711/1/03 (а.с.233-234 Том І).

Відтак, судом встановлено, що рішення (у формі розпоряджень) про скасування реєстрації випуску акцій та свідоцтва про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Картон» прийняті Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку у 2009 році, тобто після укладення позивачем договорів купівлі-продажу цінних паперів (2007 рік).

Суд також зауважує, що за нормами законодавства моментом, з якого забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями ВАТ «Фабрика технічної кераміки» та ВАТ «Картон» є опублікування інформації про зупинення обігу таких акцій в одному з офіційних друкованих видань Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Як то вбачається з матеріалів справи, розпорядження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04.12.2007 № 137-3 щодо зупинення обігу акцій ВАТ "Фабрика технічної кераміки" опубліковано у Відомостях Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за № 253 - 31.12.2007, а розпорядження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03.03.2009 № 11-С-А щодо скасування реєстрації випуску акцій та свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Картон», опубліковано у Відомостях Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 11.03.2009 за № 45.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що цінні папери вказаних суб'єктів господарювання на момент вчинення правочинів мали всі ознаки товару, оскільки саме з вказаних дат заборонено здійснення цивільно-правових угод з акціями вищезазначених акціонерних товариств.

Щодо посилання відповідача на нікчемність укладених позивачем правочинів купівлі-продажу цінних паперів, суд зауважує таке.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Водночас, за вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Судом встановлено, що в судовому порядку угоди з визначених відповідачем підстав (вчинення їх всупереч інтересам держави та суспільства) недійсними не визнані. Факт укладення цих угод з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, моральним засадам суспільства, в установленому порядку відповідачем не доведений.

Щодо посилання відповідача на наявність судових рішень, а саме постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2007 № А8/460/07 та постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2008 по справі № 2а-8068/08, якими визнано недійсними записи про державну перереєстрацію, установчі (статутні) документи з моменту реєстрації, свідоцтва про державну перереєстрацію з моменту його видачі, реєстрацію випуску акцій моменту внесення інформації про неї до Загального реєстру випуску цінних паперів, свідоцтва про реєстрацію випуску акцій з моменту його видачі та припинено державну реєстрацію ВАТ «Картон» та ВАТ «Фабрика технічної кераміки», суд зазначає таке.

Припиненням діяльності суб'єкта господарювання є настання таких юридичних умов, за яких господарські організації та фізичні особи - підприємці позбавляються можливості здійснювати господарську діяльність та втрачають статус суб'єкта господарювання.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтями 33,36, 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою державної реєстрації припинення юридичної особи. юридична особа є такою, що припинилася.

При цьому, положенням частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що юридичний факт припинення підприємницької діяльності потребує підтвердження шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Наявні у матеріалах справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 11.04.2011 та 01.06.2011 не містять записів про припинення юридичних осіб - ВАТ «Картон» та ВАТ «Фабрика технічної кераміки» (а.с.136,207 Том І).

Вказане підтверджено і інформацією з веб-сайту Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр», який відображає інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про юридичних осіб, про органи державної влади і органи місцевого самоврядування як юридичних осіб та про фізичних осіб-підприємців, згідно якої станом на 18.06.2013, ВАТ «Картон» та ВАТ «Фабрика технічної кераміки» є зареєстрованими юридичними особами.

Окрім того, суд звертає увагу, що судові рішення, на які відповідач посилається, як на докази правомірності висновків акту перевірки, оскаржені у апеляційному та касаційному порядку. Вказані судові рішення скасовані з направленням справ на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказане, зокрема, підтверджено інформацією з Дніпропетровського окружного адміністративного суду, наданою листом від 14.09.2011.

Так, за даними з Єдиного державного реєстру судових рішень, за результатами нового судового розгляду позов прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до відкритого акціонерного товариства «Фабрика технічної кераміки» про визнання недійсними установчих документів (судова справа № 2а-9782/10/0470) ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2011 - залишено без розгляду.

Водночас, за результатами апеляційного оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2008 по справі № 2а-8068/08, Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 19.04.2012, якою скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2008 та відмовлено у задоволенні позову прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області до відкритого акціонерного товариства «Картон» про визнання недійсними установчих документів.

У подальшому, у ході касаційного оскарження вказаної постанови, Вищим адміністративним судом прийнято ухвалу від 12.02.2013, якою частково скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 та закрито провадження у частині позовних вимог про визнання недійсними запису про проведення державної реєстрації, установчих (статутних) документів, свідоцтва про державну реєстрацію, запису про державну перереєстрацію, свідоцтва про державну перереєстрацію, реєстрації випуску акцій, Свідоцтва про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Картон»; у решті - постану залишено без змін.

Відтак, вищевказані судові рішення скасовано у встановленому законом порядку. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що при укладенні договорів купівлі-продажу акцій сторони договорів були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, зміст договорів відповідав всім вимогам законодавства України, сторони узгодили всі обов'язкові умови договорів, волевиявлення сторін договорів було вільним та відповідало їх волі, договори вчинені у встановленій законом письмовій формі, спрямовані на реальне настання обумовлених ними наслідків, про що свідчить повне виконання сторонами своїх зобов'язань за договорами та настання передбачених договорами наслідків - перехід права власності на акції та перерахування грошових коштів. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

При цьому суд наголошує, що жодною нормою законодавства України не встановлено, що скасування державної реєстрації емітента цінних паперів в майбутньому тягне недійсність правочину на купівлю-продаж таких цінних паперів, який був укладений та виконаний раніше ніж винесене рішення суду про скасування державної реєстрації емітента цінних паперів та опублікування інформації про зупинення обігу акцій.

Відтак, у відповідача відсутні законні підстави для визнання недійсності договорів на купівлю-продаж акцій вищезазначених емітентів.

Щодо порушення позивачем порядку ведення податкового обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами, суд зазначає таке.

На момент виникнення спірних правовідносин порядок обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами регулювався Законом України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (надалі - Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР).

Відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.6.2 пункту 7.6 статті 7 Закону норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами. Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.

При цьому, під терміном "витрати", наведеним у підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР, слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням (підпункт 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР).

Норми цього пункту поширюються також на визначення балансових збитків або прибутків, отриманих платником податку від операцій з корпоративними правами, що виражені в інших, ніж цінні папери, формах (підпункт 7.6.5 пункту 7.6 статті 7 України від 28.12.1994 № 334/94-ВР).

За таких обставин, платник податку на прибуток підприємств веде окремий податковий облік фінансових результатів з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами. На об'єкт оподаткування впливає тільки сума позитивного фінансового результату від операцій з цінними паперами (корпоративними правами), який включається до складу валового доходу. Від'ємний фінансовий результат від операцій з цінними паперами (корпоративними правами) участі у формуванні валових витрат не приймає.

Також суд звертає увагу, що таке саме розуміння положень пункту 7.6 статті 7 Закону викладено у листі Державної податкової адміністрації України від 25.04.2001 р. № 2032/6/15-1116. Зокрема, у цьому листі наголошується, що принципова відмінність термінів «доход» та «витрати», наведених в підпунктах 7.6.3, 7.6.4 Закону, від термінів «валовий дохід», «валові витрати», наведених в пунктах 4.1 та 5.1 Закону вказує на неможливість застосування платником податку загальних підходів обчислення валових доходів і валових витрат за звичайними операціями до операцій особливого виду, якими вважаються операції з цінними паперами.

Відтак, посилання відповідача на підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» в тому, що грошові кошти одержані на розрахунковий рахунок підприємства від реалізації цінних паперів є доходом з інших джерел суд вважає необгрунтованим.

Як то встановлено судом, угоди з придбання та відчуження простих іменних акцій зазначених емітентів, були укладені в період, коли акції даних емітентів знаходилися у вільному обороті, обіг таких акцій не був зупинений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Відтак, твердження відповідача на те, що такі акції не можуть бути об'єктами цивільних прав та не відповідають визначенню товару в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» та Цивільного кодексу України, є безпідставними, оскільки законодавство не містило жодних обмежень щодо обігу цих цінних паперів на момент їх придбання та реалізації.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позивачем правомірно було нараховано витрати та доходи від операцій з акціями в окремому податковому обліку операцій з цінними паперами, що спростовує висновки податкового органу про завищення від'ємного значення окремого податкового обліку операцій з цінними паперами, а відповідно, не допускав заниження валового доходу та податкового зобов'язання по податку на прибуток.

Щодо тверджень позивача про порушення податковим органом порядку прийняття податкових повідомлень-рішень під час процедури апеляційного узгодження, суд зазначає таке.

Як то вбачається з матеріалів справи, на підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2010 № 0000043500/0, за яким позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1274283,00 грн. (за основним платежем - 849522,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 424761,00 грн.)

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач у порядку, визначеному статтею 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181, звернувся до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області, з відповідною скаргою.

За наслідками адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 28.09.2010 № 5322/10/25-010/19 скарга позивача задоволена частково: податкове повідомлення-рішення від 27.07.2010 № 0000043500/0 скасовано у частині нарахування позивачеві податкового зобов'язання у розмірі 6134,00 грн. - за основним платежем та 3067,00 грн. - за штрафними санкціями.

З урахуванням вказаного рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010 № 0000053500/1, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1265082,00 грн. (за основним платежем - 843388,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 421694,00 грн.)

У подальшому позивачем поданого скаргу до Державної податкової адміністрації у Київській області.

Водночас, Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області, 01.11.2010 прийнято рішення № 6019/10/25-010/19 про внесення змін до рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 28.09.2010 № 5322/10/25-010/19, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги. Так, відповідачем змінено резолютивну частину попереднього рішення, а саме податкове повідомлення-рішення від 27.07.2010 № 0000043500/0 скасовано у частині нарахування позивачеві податкового зобов'язання у розмірі 6134,00 грн. - за основним платежем та збільшено штрафні санкції на 418627,00 грн. При цьому, позивача повідомлено про те, що податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010 № 0000053500/1, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1265082,00 грн. (за основним платежем - 843388,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 421694,00 грн.) є недійсним.

З урахування вищевказаного відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.11.2010 № 0000073500/1, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 418627,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями з одночасним зменшенням основного платежу на суму 6134,00 грн. (із знаком «-»).

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивачем вдруге подано первинну скаргу до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області.

За результатами розгляду скарги відповідачем прийнято рішення про результати розгляду скарги від 29.11.2010 № 6651/10/25-010/19, згідно якого податкове повідомлення рішення від 04.11.2010 № 0000073500/1, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 421694,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями з одночасним зменшенням основного платежу на суму 6134,00 грн. (із знаком «-») скасовано за формальними ознаками та одночасно збільшено штрафні санкції на суму 421694,00 грн. Водночас, відповідачем повідомлено позивача про відкликання листа від 04.11.2010 № 6019/10/25-010/19, яким раніше повідомлялося про недійсність податкового повідомлення-рішення від 30.09.2010 № 0000053500/1, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1265082,00 грн.

Як наслідок відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2010 № 0000083500/2, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 421694,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Поряд із зазначеним, Державною податковою адміністрацією Київської області прийнято рішення від 01.12.2010 № 2487/10/25-017/293-1179, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення рішення від 27.07.2010 № 0000043500/0 (від 30.09.2010 № 0000053500/1), з урахування змін, внесених до рішення про результати первинної скарги, - без змін.

На підставі рішення Державної податкової адміністрації Київської області відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.12.2010 № 0000083500/2, за яким позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1686776,00 грн. (за основним платежем - 843388,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 843388,00 грн.).

На момент виникнення спірних правовідносин порядок апеляційного узгодження платниками податків податкового зобов'язання нарахованого контролюючим органом регулювався Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПАУ від 11.12.96 № 29.

Так, відповідно до статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, у разі коли платник податків вважає, що орган ДПС неправильно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до органу ДПС із скаргою про перегляд цього рішення.

За приписами пункту 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, державна податкова адміністрація (інспекція) при розгляді скарги (заяви) платника податків перевіряє законність і обґрунтованість рішення (податкового повідомлення, податкової вимоги), що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: залишає рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, без змін, а скаргу (заяву) без задоволення; скасовує в певній частині рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, і не задовольняє скаргу (заяву) платника податків в певній частині; скасовує рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, і задовольняє скаргу (заяву) платника податків; про податковий компроміс; збільшує суму податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу; залишає у випадках, передбачених статтею 8 Закону України "Про звернення громадян", скаргу (заяву) без розгляду та повертає її автору.

Відтак, вищевказаною нормою законодавства встановлено вичерпний порядок рішень, які можуть бути прийняті податковим органом за результатами розгляду скарг платників податків.

Між тим, нормами Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПАУ від 21.06.2001 № 253, визначено чіткий алгоритм дій, що вчиняються податковим органом при винесенні податкових-повідомлень рішень, у тому числі і за результатами розгляду скарг платників податків.

Згідно пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, зобов'язаний:

- у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним;

- у разі збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги платника податків складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобов'язання, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається.

З метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання. Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.

Проте, як то встановлено судом, у ході апеляційного узгодження позивачем нарахованої контролюючим органом суми податкового зобов'язання, відповідачем було винесено ряд рішень з порушенням порядку їх прийняття, встановленого законодавством. Так, відповідачем вносилися зміни та коригування до раніше прийнятих рішень за результатами розгляду скарг позивача. При цьому, відповідачем самостійно, листами, відкликалися та визнавалися чинними або нечинними, попередньо прийняті податкові повідомлення рішення, які по своїй суті та формі не відповідають встановленими законодавством вимогам. З огляду на хаотичність дій податкового органу не виявляється можливим встанови, які з прийнятих податкових-повідомлень рішень є відкликаними.

Суд звертає увагу на той факт, що представником відповідача не надано нормативно-правового обґрунтування щодо підстав вчинення вищевказаних дій.

На думку суду, наведене вказує на порушення відповідачем порядку розгляду скарг платника податку та порядку прийняття податкових повідомлень-рішень під час процедури апеляційного узгодження податкових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; «у межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; «у спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Між тим, порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв оцінки рішення, дії або бездіяльності суб'єкта владних повноважень є підставою для визнання їх протиправними.

Адміністративний суд, оцінюючи відповідність чинному законодавству рішення та дії передусім, досліджує їх на предмет відповідності принципам Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема принципу законності, що закріплений у статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши обставини справи суд вважає, що відповідач, приймаючи оспорювані рішення, дії діяв не у спосіб, встановлений законодавством, що в свою чергу призвело до порушення прав позивача.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, на виконання вищевказаних вимог законодавства, відповідачем не надано суду обґрунтованих пояснень та належних і допустимих доказів щодо порушення позивачем

положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, а відтак не доведено правомірності здійснення донарахування позивачеві податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1686776,00 грн. (за основним платежем - 843388,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 843388,00 грн.).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню.

З огляду на зазначене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). З огляду на вказане суд дійшов висновку про повернення позивачеві понесених ним судових витрат.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 27.07.2010 № 0000043500/0, від 30.09.2010 № 0000053500/1, від 04.11.2010 № 0000073500/1, від 30.11.2010 № 0000083500/2 та від 06.12.2010 № 0000083500/2, за якими товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1686776,00 грн. (за основним платежем - 843388,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 843388,00 грн.).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» сплачений судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Колеснікова І.С.

Судді: Головенко О.Д.

Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 червня 2013 р.