Постанова № 31976280, 20.06.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/2497/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2013 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Петричковича А.І. розглянув у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А-3808, про зобов'язання надати довідку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 03.06.2013 року звернувся до суду з позовом в якому просив: зобов'язати Військову частину А3808 надати довідку на адресу позивача ОСОБА_1 про нарахування суми заборгованості по продовольчому пайку за час проходження військової служби в Військовій частині А1538; стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію за продовольчий пайок за час проходження служби.

У позові вказує, що він є військовим пенсіонером та при звільненні в запас у липні 2011 року йому не виплатили грошову компенсацію по заборгованості за продовольчий пайок за час проходження військової служби у військовій частині А1538. Після письмового звернення до військової частини А1535, отримав відповідь, з якої випливає, що за виплатою грошової компенсації необхідно звернутися до військової частини А3808, на утриманні якої перебувала військова частина А1538. 07.02.2013 року звернувся до військової частини А3808, однак до сьогоднішнього дня ніякої відповіді не отримав, чим порушуються його права, згідно Закону України "Про звернення громадян".

Ухвалою суду від 04.06.2013 року позовна вимога, про стягнення з відповідача грошової компенсації за продовольчий пайок за час проходження служби було залишено без розгляду на підставі ст.100 КАС України.

Після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою суду від 10.06.2013 року відкрито скорочене провадження, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.183-2 КАС України, за позовною вимогою, про зобов'язання Військової частини А3808 надати позивачу довідку щодо нарахування суми заборгованості по продовольчому пайку за час проходження військової служби в Військовій частині А1538.

19.06.2013 року до суду від відповідача надійшло письмове заперечення №427 від 18.06.2013 року в якому просить відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання надати довідку. До заперечення додано відповідь за №428 від 18.06.2013 року на звернення позивача від 07.02.2013 року з відміткою "повторно".

Дослідивши докази, суд приходить до такого висновку, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що позивач звертався з заявою від 04.12.2012 року до військової частини А1538, в якій просив виплатити йому грошову компенсацію по продовольчому пайку за час проходження військової служби в військовій частині А1538.

20.12.2012 року військовою частиною А1538 була надана відповідь на заяву, згідно якої було повідомлено, що виплатити грошову компенсацію немає можливості, оскільки інформація по даній заборгованості у військової частини А1538 відсутня, тому для уточнення інформації позивачу необхідно звернутися до військової частини А3808.

07.02.2013 року ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до військової частини А3808, щодо виплати йому грошової компенсації по продовольчому пайку і надання йому довідки про заборгованість по продовольчому пайку.

Надсилаючи суду заперечення на позов і додаток до нього - відповідь за №428 від 18.06.2013 року на звернення позивача від 07.02.2013 року з відміткою "повторно" відповідач цією повторною відповіддю позивачу, фактично підтверджує факт не надання позивачу відповіді по суті його звернення, адже не надав суду доказу направлення відповіді на заяву позивача від 07.02.2013 року, а чомусь повторно ніби-то дає відповідь, знову ж з таки без доказу направлення цієї повторної відповіді ОСОБА_1 Тобто, для чого давати повторну відповідь, якщо існує первинна з доказом її направлення позивачу, чого достатньо для спростування доводів позивача.

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно ч.1, ч.3, ч.4 ст.15 Закону України "Про звернення громадян" №393/96-ВР від 02.10.1996 року (далі - Закон №393/96-ВР), органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону №393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Згідно частин 1 - 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суб"єкт владних повноважень, який заперечує проти позову не довів факту надання первинної відповіді на заяву ОСОБА_1 від 07.02.2013 року (копію цієї первинної (належної) відповіді і доказ її направлення суду не надано), а надсилання йому ж повторної відповіді за №428 від 18.06.2013 року, оригінал якої додано до заперечення на позов №427 від 18.06.2013 року, знову ж таки без доказу направлення позивачу (поштове повідомлення, журнал реєстрації вихідної документації, інше) не спростовує доводи позивача, про порушення відповідачем Закону, тому за цих обставин суд вважає за потрібне задовольнити позовну вимогу, що підтверджено доказами, які перевірено судом. Крім цього, звертає на себе увагу, що позивач просить надати довідку, яка повинна дати відповідь на питання є борг чи не має його, тобто сума заборгованості по грошовому пайку становить нуль або конкретну суму коштів, чого відповідач не робить у згаданій своїй повторній відповіді наданій суду, що потрібно врахувати при наданні ОСОБА_1 належної відповіді по суті поставленого ним питання.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України "Про звернення громадян" і ст.183-2 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 від 03.06.2013 року задовольнити.

Зобов'язати Військову частину А3808 надати відповідь ОСОБА_1 на його заяву від 07.02.2013 року, щодо надання довідки про нарахування грошової компенсації за не отриманий продовольчий пайок під час проходження військової служби в Військовій частині А1538.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 34,41 гривень, шляхом стягнення з рахунків Військової частини А3808.

Копії постанови надати сторонам.

Постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, виконуються негайно.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя А.І. Петричкович