Ухвала суду № 31974597, 20.06.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року справа №812/2980/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Жаботинської С.В., Шишова О.О.

секретар судового засідання Казакова Т.М.

за участі позивача ОСОБА_2

прокурора Брильова М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року у справі № 812/2980/13-а за позовом ОСОБА_2 до Луганського обласного військового комісаріату, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Луганська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері південного регіону України про визнання незаконним рішення та зобов'язання виконати певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Луганського обласного військового комісаріату про визнання незаконним рішення та зобов'язання виконати певні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року у цій справі позов було залишено без розгляду, в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що дізнався про порушене право лише з відповіді відповідача про відмову у проведенні перерахунку утримання (яку вважає рішенням), отриманої 03.03.2011 року. Крім того, стверджував, що його позовні вимоги ніяким чином не пов'язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням або звільненням з публічної служби, а стосуються допущених відповідачем порушень законодавства про виплати грошового утримання (заробітної плати) у відносинах публічної служби.

Позивач у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував прокурор. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Спершу слід зазначити, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 3 червня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання незаконним рішення та зобов'язання виконати певні дії було задоволено частково (т.2 а.с.60-68).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року було задоволено частково апеляційну скаргу Військової прокуратури Південного регіону України. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 червня 2011 року у справі №2а-2704/11/1270 - скасовано. Позовну заяву ОСОБА_2 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання незаконним рішення та зобов'язання виконати певні дії - залишено без розгляду (т.2 а.с.254-257).

15 травня 2012 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено частково. Ухвалу Донецького апеляційного суду від 24 листопада 2011 року - скасовано, а справу направлено до апеляційного суду для продовження розгляду (т.3 а.с.105-107).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2012 року апеляційну скаргу Військової прокуратури Південного регіону України було залишено без задоволення. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 червня 2011 року у справі №2а-2704/11/1270 - залишено без змін (т.3 а.с.139-147).

13 лютого 2013 року ухвалою Вищого адміністративного суду України було задоволено частково касаційну скаргу Луганського обласного військового комісаріату та Військової прокуратури Південного регіону України. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.4 а.с.96-100).

При новому розгляді Ухвалою суду першої інстанції від 23 квітня 2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Луганську прокуратуру з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері південного регіону України.

Вирішуючи питання про обґрунтованість залишення місцевим судом позову без розгляду, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 31 березня 2011 року звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просив:

Визнати незаконним рішення Луганського обласного військового комісаріату про відмову провести:

- перерахунок та виплату грошового забезпечення і грошової допомоги на оздоровлення за період з 01.06.2003 року по 01.12.2003 року з урахуванням щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у розмірі 50% до грошового забезпечення (понад 15 років вислуги), передбаченої п. 1 Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року.

- за період з 01.01.2006 року по 01.01.2008 року перерахунок та виплату грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди у зв'язку із 15 річницею Збройних Сил України (2006 рік), винагороди у зв'язку із 16 річницею Збройних Сил України (2007 рік) виходячи з нових посадових окладів, встановлених поста новою Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 року, з врахуванням усіх раніше виплачуваних надбавок до грошового забезпечення, у тому числі, щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, перед баченої Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року, та щомісячної надбавки у розмірі 100% грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 173 від 23.02.2002 року.

- за період з 01.06.2008 року по 01.10.2008 року перерахунок та виплату премії у розмірі 50% до грошового забезпечення, встановленої наказами військового прокурора Південного регіону України № 228 від 04.06.2008 року за травень 2008 року, № 265 від 02.07.2008 року за червень 2008 року, № 328 від 01.08.2008 року за липень 2008 року, №390 від 29.08.2008 за серпень 2008 року та № 414 від 02.10.2008 року за вересень 2008 року.

Зобов'язати Луганський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити:

1) грошове забезпечення за період з 01.06.2003 року по 01.12.2003 року з урахуванням щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у розмірі 50% до грошового забезпечення (понад 15 років вислуги), передбаченої Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року, та з урахуванням раніше виплачених сум;

грошову допомогу на оздоровлення, виплачену у серпні 2003 року, з урахуванням щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у розмірі 50% до грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року, та з урахуванням раніше виплачених сум;

матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виплачену у серпні 2003 року, з урахуванням щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у розмірі 50 % до грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року, та з урахуванням раніше виплачених сум;

одноразову грошову допомогу за підсумками роботи у 2003 році, виплачену у грудні 2003 року, з урахуванням щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у розмірі 50% до грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року, та з урахуванням раніше виплачених сум.

2) грошове забезпечення з 01.01.2006 року по 01.05.2006 року з урахуванням нового розміру посадового окладу у розмірі 1460 грн., а також з урахуванням щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у розмірі 50% до грошового забезпечення, передбаченої пунктом 1 Указу Президента України №389 від 05.05.2003 року, та щомісячної надбавки у розмірі 100% грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 173 від 23.02.2002 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

3) грошове забезпечення з 01.05.2006 року по 01.01.2008 року з урахуванням щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних. Силах України у розмірах 50% (до 31.08.2007 року) і 70 % (з 01.08.2007року) до грошового забезпечення, передбаченої пунктом 1 Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року, та щомісячної надбавки у розмірі 100 % грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 173 від 23.02.2002 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2006 рік у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням нового розміру посадового окладу у розмірі 1460 грн. та з урахуванням щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у розмірі 50% до грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року, та щомісячної надбавки у розмірі 100% грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України: № 173 від 23.02.2002 року, та з урахуванням раніше виплаченої суми;

грошову допомогу на оздоровлення за 2006 рік у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням нового розміру посадового окладу у розмірі 1460 грн. та щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у розмірі 50% до грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року, та щомісячної надбавки у розмірі 100% грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 173 від 23.02.2002 року, та з урахуванням раніше виплаченої суми;

одноразову грошову винагороду (премію) у 2006 році до 15 річниці Збройних Сил України у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням що місячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у розмірі 50% до грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року, та щомісячної надбавки у розмірі 100% грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 173 від 23.02.2002 року, та з урахуванням раніше виплаченої суми;

одноразову грошову винагороду (премію) за підсумки роботи у 2006 році у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у розмірі 50% до грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року, та щомісячної надбавки у розмірі 100% грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 173 від 23.02.2002 року, та з урахуванням раніше виплаченої суми;

матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2007 рік у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у розмірі 50% до грошового забезпечення, передбаченої Указом: Президента України №389 від 05.05.2003 року, та щомісячної надбавки у розмірі 100% грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 173 від 23.02.2002 року, та з урахуванням раніше виплаченої суми;

грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням: щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у розмірі 50% до грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року, та щомісячної надбавки у розмірі 100% грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України №173 від 23.02.2002 року, та з урахуванням раніше виплаченої суми;

одноразову грошову винагороду (премію) у 2007 році до 16 річниці Збройних. Сил України у розмірі 80% місячного грошового забезпечення з урахуванням: щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у розмірі 70% до грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року, та щомісячної надбавки у розмірі 100% грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 173 від 23.02.2002 року, та з урахуванням раніше виплаченої суми;

одноразову грошову премію за підсумками роботи за 2007 рік у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у розмірі 70% до грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року, та щомісячної надбавки у розмірі 100% грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 173 від 23.02.2002 року, та з урахуванням раніше виплаченої суми;

одноразову грошову премію за зразкове виконання службових обов'язків за підсумками роботи у 2007 році у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у розмірі 70% до грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року, та щомісячної надбавки у розмірі 100% грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 173 від 23.02.2002 року, та з урахуванням раніше виплаченої суми.

4) за період з 01.06.2008 року по 01.10.2008 року грошове забезпечення з урахуванням премії у розмірі 50% до місячного грошового забезпечення, встановленої наказами військового прокурора Південного регіону України № 228 від 04.06.2008 року за травень 2008 року, № 265 від 02.07.2008 року за червень 2008 року, № 328 від 01.08.2008 року за липень 2008 року, № 414 від 02.10.2008 року за вересень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

5) за період з 01.01.2008 року по 17.12.2010 року різницю між заробітною платою (тобто грошовим забезпеченням) (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими: актами, що втратили чинність (укази Президента України № 173 від 23.02.2002 року та № 389 від 05.05.2003 року) та розміром грошового забезпечення, встановленого за новими умовами оплати праці, визначеного постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 року.

6) за період з 01.01.2008 року по 17.12.2010 року додаткові види грошового забезпечення (матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошові допомоги на оздоровлення, інші види виплат та премій) з урахуванням різниці між заробітною платою (тобто грошовим забезпеченням) (без премії), визначеною за умовами: оплати праці., згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність (укази Президента України: № 173 від 23.02.2002 року та № 389 від 05.05.2003 року) та розміром грошового забезпечення, встановленого за новими умовами оплати праці, визначеного постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 року, а також з урахуванням раніше виплачених сум

В суді першої інстанції 02.06.2011 року позивачем також було подано заяву про уточнення та збільшення розміру позовних вимог (т.2 а.с.1-14), зі змісту якої вбачається, що викладені в ній вимоги повністю повторюють первісно викладені позивачем вимоги, крім пункту означеного вище за номером 6).

Так, позивач замість вимоги: "Зобов'язати Луганський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити за період з 01.01.2008 року по 17.12.2010 року додаткові види грошового забезпечення (матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошові допомоги на оздоровлення, інші види виплат та премій) з урахуванням різниці між заробітною платою (тобто грошовим забезпеченням) (без премії), визначеною за умовами: оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність (укази Президента України: № 173 від 23.02.2002 року та № 389 від 05.05.2003 року) та розміром грошового забезпечення, встановленого за новими умовами оплати праці, визначеного постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 року, а також з урахуванням раніше виплачених сум.", - зазначив два нових пункти наступного змісту: "Зобов'язати Луганський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити:

- матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008, 2009, 2010 роки у розмірі місячного грошового забезпечення (кожна) з урахуванням різниці між заробітною платою (тобто грошовим забезпеченням) (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність (укази Президента України № 173 від 23.02.2002 року та № 389 від 05.05.2003 року) та розміром грошового забезпечення, встановленого за новими умовами оплати праці, визначеного постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 року, а також з урахуванням раніше виплачених сум;

- грошові допомоги на оздоровлення за 2008, 2009, 2010 роки у розмірі місячного грошового забезпечення (кожна) з урахуванням різниці між заробітною платою (тобто грошовим забезпеченням) (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність (укази Президента України № 173 від 23.02.2002 року та № 389 від 05.05.2003 року) та розміром грошового забезпечення, встановленого за новими умовами оплати праці, ви значеного постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 року, а також з урахуванням раніше виплачених сум."

Ухвалою місцевого суду від 02.06.2011 року заява позивача про зменшення позовних вимог була прийнята до розгляду.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем при нарахуванні його грошового забезпечення безпідставно не нараховувалася надбавка за безперервну військову службу в розмірі 50% грошового забезпечення, визначена Указом Президента України №389 від 05.05.2003, за період з 01.06.2003 по 01.12.2003, також відповідачем за період з 01.01.2006 по 01.01.2008 грошове забезпечення та додаткові виплати здійснювалися без урахування нового розміру посадових окладів (з 01.01.2006 по 01.05.2006) та без врахування встановленої Указом Президента України №173 від 23.02.2002 надбавки в розмірі 100% грошового забезпечення та надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України №389 від 05.05.2003 в розмірі 50% (до 01.09.2007) та 70% (з 01.09.2007) відповідно. Крім того, позивач зазначив, що відповідачем не було виконано накази військового прокурора Південного регіону України про встановлення позивачу премії в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за травень-вересень 2008 року та нарахування грошового забезпечення за зазначений період відбувалося без урахування призначеної премії. Нарешті, позивач наголошує на порушенні відповідачем статті 9 постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", якою передбачено, що у разі зменшення у зв'язку з прийняттям цієї постанови та визнанням такими, що втратили чинність, актів Кабінету Міністрів України та Указів Президента України, розміру заробітної плати (без премії), грошового забезпечення (без премії) в окремих працівників державних та інших органів, умови оплати праці яких визначені цією постановою, та у працівників, прирівняних згідно з нормативно-правовими актами, що втрачають чинність, за умовами оплати праці до працівників державних органів, або яким передбачено збереження умов оплати праці за попередньою посадою, на час роботи на займаній посаді виплачується різниця між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 листопада 2010 року позивач відповідно наказу Міністра оборони України № 1363 був звільнений відповідно до пункту «б» частини 7 статті 26 (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас Збройних сил України.

Згідно позовній заяві позивач просить:

визнати незаконними рішення Луганського обласного військового комісаріату № Ф/421 від 26.01.2011 про відмову провести йому за період з 01.06.2008 року по 01.10.2008 року перерахунок та виплату премії у розмірі 50% до грошового забезпечення, встановленої наказами військового прокурора Південного регіону України N 228 від 04.06.2008 року за травень 2008 року, N 265 від 02.07.2008 за червень 2008 року, N 328 від 01.08.2008 року за липень 2008 року, N 390 від 29.08.2008 за серпень 2008 року та N 414 від 02.10.2008 року за вересень 2008 року;

визнати незаконними рішення Луганського обласного військового комісаріату №Ф/422 від 26.01.2011 в частині відмови провести позивачу за період з 01.05.2006 по 01.01.2008 року перерахунок та виплату грошового забезпечення, перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премій з врахуванням усіх раніше виплачуваних надбавок до грошового забезпечення, у тому числі, щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, передбаченої Указом президента України N 389 від 05.05.2003 року, та щомісячної надбавки у розмірі 100% грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України N 173 від 23.02.2002 року.

Відповідно до статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Стаття 99 КАС України поділяє строки звернення з адміністративним позовом на загальний і спеціальні. Загальний строк встановлено частиною другою статті 99, відповідно до якої, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Загальний шестимісячний строк застосовується в усіх випадках, коли законом не встановлені спеціальні (інші) строки звернення з адміністративним позовом.

Згідно частини третьої статті 99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, в даному випадку, враховуючи, що предметом спору є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премій з врахуванням усіх раніше виплачуваних надбавок до грошового забезпечення, у тому числі, щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, передбаченої Указом Президента України № 389 від 05 травня 2003 року та щомісячної надбавки у розмірі 100% грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 173 від 23 лютого 2002 року за період 1 травня 2006 року по 17 жовтня 2010 року, що є спором пов'язаним з проходженням, звільненням громадян з публічної служби до спірних правовідносин необхідно застосовувати спеціальний строк звернення з адміністративний позовом, передбачений частиною третьою статті 99 КАС України, тобто місячний строк.

Таким чином, у даних правовідносинах повинен застосовуватись строк встановлений КАС України, а не Кодексом законів про працю України, у зв'язку з тим, що спір виник з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби.

Крім того, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач 14 січня 2011 року звернувся з заявою до Луганського обласного військового комісаріату про здійснення перерахунку та виплати різниці грошового забезпечення, визначеного за умовами оплати праці згідно з нормативно-правовими актами (у тому числі і тими, що втратили чинність) та розміром грошового забезпечення, встановленого за новими умовами оплати праці з 1 липня 2006 року по 17 грудня 2010 року, виплату несплаченої премії в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за травень-серпень 2008 року.

Відповідач 26 січня 2011 року повідомив позивача, що надбавки, передбачені Указами Президента України № 173 та № 389, а саме за безперервну військову службу і 100-відсоткової надбавки, не виплачуються особам офіцерського складу військових прокуратур згідно постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», а тому підстави для проведення відповідних перерахунків відсутні. Вказану відповідь позивач отримав 03.03.2011 року, у зв'язку з чим вважає, що ним при зверненні до суду не пропущено місячний строк встановлений частиною третьою статті 99 КАС України, оскільки на його думку перебіг строку звернення почався саме 03.03.2011 року.

Доводи позивача про те, що ним при зверненні до суду не пропущено місячний строк, встановлений частиною третьою статті 99 КАС України, оскільки відповідь на своє звернення від 14.01.2011 року він отримав лише 03.03.2011 року, суд не приймає до уваги, оскільки законодавством в даному випадку не передбачено обов'язкового звернення з такою заявою. Також, відповідь відповідача від 26.01.2011 року не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень.

Крім того, спірні виплати носили систематичний характер, і правовідносини закінчуються на день проведення таких виплат. З наданої у судове засідання позивачем виписки банку вбачається, що спірні виплати здійснювалися щомісячно, а остання виплата грошового забезпечення була здійснення позивачеві 30.11.2010 року. Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що про своє порушене право позивач дізнався саме 30.11.2010 року.

До суду за захистом свого права позивач звернувся 31 березня 2011 року.

Суд звертає увагу, що ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні позивачем не наведено обставин, які перешкоджали б позивачу звернутися до суду у строк, передбачений КАС України.

Положеннями статті 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. В матеріалах позовної заяви докази таких обставин відсутні.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 155 КАС України суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з порушенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

З огляду на зазначене вище, місцевий суд правильно залишив адміністративний позов ОСОБА_2 без розгляду внаслідок пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом без поважних причин.

Більш того, в ухвалі Вищого адміністративного суду від 13 лютого 2013 року зазначено про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до положень частини п'ятої статті 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 21 червня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року у справі № 812/2980/13-а за позовом ОСОБА_2 до Луганського обласного військового комісаріату, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Луганська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері південного регіону України про визнання незаконним рішення та зобов'язання виконати певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.В.Жаботинська

О.О.Шишов