Постанова № 31974233, 12.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2013 року 10:58 № 826/4105/13-а

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Економічний альянс»ДоДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2012 № 0006892270 та № 0006902270

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Економічний альянс» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2012 № 0006892270 та № 0006902270.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Консалтингова компанія «Економічний альянс» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «РМА-Груп» (далі - Контрагент) за період з 01.01.2010 по 30.06.2011 р. За наслідком перевірки було складено акт від 09.09.11 № 327/23-205/34294671 (далі - Акт перевірки). Актом перевірки зафіксовано висновок перевіряючих про відсутність «товарного» характеру господарських операцій з Контрагентом. Вказана позиція відповідача мотивована вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 29.09.2011 р. (набрав законної сили 18.10.2011р.) згідно якого ОСОБА_2 - директора ТОВ «РМА-Груп» визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2. ст.205 КК України - «фіктивне підприємництво», ч.2 ст. 358 КК України - «…складання чи видача завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов'язків, підроблення з метою використання або збуту посвідчень, інших офіційних документів». Податкова служба зазначає, що ОСОБА_2 реальною господарською діяльністю від імені ТОВ «РМА-Груп» не займався, до вказаного товариства фактичного відношення не мав.

На підставі Акту перевірки було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2012 року № 0006892270 (за основним платежем 178503,45грн., за штрафними санкціями 33078,1грн) та № 0006902270 (за основним платежем 140338,77грн., за штрафними санкціями 26465,66грн.).

Позивач не погоджується з вказаними обставинами і рішеннями, оскільки стверджує про реальний (товарний) характер операцій з ТОВ «РМА-Груп».

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на покликання податкової служби згідно змісту Акту перевірки на «безтоварний» характер операцій позивача з Контрагентом, судом на виконання зазначених вище положень КАС України з метою встановлення всіх обставин у справі запропоновано позивачу і відповідачу надати докази на підтвердження їх товарного/безтоварного характеру. Інші джерела отримання доказів в рамках цієї справи відсутні. Отримання відомостей від третіх осіб не вбачається судом необхідним, а сторонами для встановлення всіх обставин у справі про це не заявлено.

За таких умов суд вчинив всі дії, які залежать від нього для збирання всіх доказів, а тому вирішує справу на підставі наявних матеріалів останньої.

Вирішуючи спір по суті, суд входить з наступного.

Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги заявляє про наявність усіх підтверджуючих первинних документів, які свідчать про «товарний» характер операцій з ТОВ «РМА-Груп».

Проте, суд заслухавши пояснення представника позивача і дослідивши матеріали справи, дійшов зворотного висновку з огляду на таке.

Позивачем долучено до позовної заяви податкові накладні, рахунки фактури та акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг).

Зі змісту вказаних документів судом встановлено, що надавалися згідно останніх посередницькі послуги з оформлення митної документації для ПП Брок-Сервіс, посередницькі послуги у сфері юридичного консультування, та інформаційно-консультаційні послуги. Також згідно податкових накладних № 174 від 31.03.11 та № 173 від 31.03.2011 придбавалися прилавки, полиці, стелажи.

Позивачем додано до позовної заяви виписку зі свого поточного рахунку за період з 11.05.2009 до 25.09.2012р.

Враховуючи те, що умови рахунку-фактури від 14 березня 2011 року № 130311-14 не передбачають відстрочки платежу і фактично, за загальними правилами ділового обороту передбачають здійснення первинної його оплати, що фактично передує поставці товару. Судом встановлено, що операції по придбанню товару у ТОВ «РМА-Груп» у відповідності до податкових накладних № 174 від 31.03.11 та № 173 не було реально здійснено, оскільки згідно виписки по рахунку ТОВ «Консалтингова компанія «Економічний альянс» жодних платежів (згідно графи «призначення платежу» на адресу Контрагента) в оплату товару позивачем Контрагенту не здійснювалось, а й, відповідно, поставка товару з відстрочкою платежу жодними документами позивача і його Контрагента не передбачена.

Оскільки з вищевикладених документів випливає здійснення посередницьких послуг, то, на думку суду, у позивача повинні бути документи щодо реалізації посередницьких послуг. Наприклад, митне оформлення документів неможливе без первинних документів, які повинні бути надані замовником виконавцю для надання останніх митним органам. Окрім того, митний брокер повинен мати документи, які уповноважують його на вчинення дій від імені третьої особи. Ані довіреностей, ані договорів доручення, актів прийому передачі документів для митного оформлення з цього приводу позивачем суду не надано.

Щодо інформаційних (консультаційних, в тому числі юридичних) послуг, то на думку суду, з огляду на звичаї ділового обороту, такі послуги повинні бути деталізовані і оформлені документально, оскільки таке викладене на папері документальне обґрунтування може вказувати як на досягнення згоди по всіх істотних умовах надання послуг, так і їх реальне надання, й відповідно, зв'язок з господарською діяльністю позивача. Жодних проміжних результатів у вигляді висновків, інформаційних довідок, актів приймання-передачі з деталізацією змісту послуг та їх подальше використання у власній господарській діяльності позивачем суду не надано.

Юридичні, як і інші консультаційні послуги, на думку суду, є цілком визначеним і окресленим явищем, що може бути чітко і лаконічно викладено на папері. Тобто щодо якої можуть сторони дійти угоди про її предмет, зміст, ціну, строки, документи які будуть оформлятися сторонами в підтвердження виконання таких зобов'язань.

Жодних перешкод і причин, які перешкоджали належному документальному оформленню надання Контрагентом позивачу відповідних юридичних, інформаційно-консультаційних послуг, а також послуг з митного оформлення судом не встановлено, а позивачем не зазначено.

На пропозицію суду надати договори на виконання яких позивачем додано до позовної заяви акти виконаних послуг ТОВ «Консалтингова компанія «Економічний альянс» надало договір про надання посередницьких послуг Контрагентом позивачу від 12 січня 2011 року. Проте суд вважає, що цей договір за своїм змістом не має жодного відношення до актів прийому-передачі послуг, залучених до позову. Іншого, вивчаючи зміст матеріалів справи і вказаного договору, судом не встановлено.

Суд вважає, що акти прийому-передачі послуг без зазначення їх конкретного змісту не можуть розглядатися як належні первинні документи, оскільки такі не розкривають суть, зміст, обсяг останніх, а лише визначають сферу відносин у якій такі могли бути надані. Вказане не відповідає вимогам абз.5 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-XIV від 16.07.1999) згідно якого первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України (№ 2755-VI від 02.12.2010, далі - ПКУ) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України випливає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232, та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

З огляду на обставини встановлені вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 29.09.2011 року та встановлене судом вище, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що операції позивача і Контрагента є «безтоварними» по суті і лише оформлені документально. Належних доказів про зворотне позивачем суду не надано.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.06.2013 р.