Ухвала суду № 31973314, 06.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 р.Справа № 591/2029/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 07.03.2013р. по справі № 591/2029/13-а

за позовом ОСОБА_1

до державного виконавця Ліфер О.М. , Начальника відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції П'ятниця С.М.

про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з адміністративним позовом до державного виконавця Ліфер О.М., начальника Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції П'ятниця С.М., в якому просив:

- визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність посадових осіб відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції державного виконавця Ліфер О.М. та заступника начальника Сумського міського управління юстиції начальника відділу державної виконавчої служби П'ятниця С.М.;

- скасувати постанову ВП № 28112928 від 05.02 2013р. державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Ліфер О.М.;

- визнати незаконними та такими, що не підлягають виконанню, всі виконавчі документи відділу ДВС СМУЮ стосовно ФОП ОСОБА_1, що прийняті після 19.01.2012року.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 07.03.2013р. по справі № 591/2029/13-а, у відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного виконавця Ліфер О.М., начальника відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції П'ятниця С.М. про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності та відшкодування завданої шкоди відмовлено.

Позивач, не погодившись з ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 07.03.2013р. по справі № 591/2029/13-а, подав апеляційну скаргу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріально та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Також позивач зазначив, що судом першої інстанції не правильно застосовано положення ст. 121-2 ГПК України, яка передбачає можливість оскарження до господарського суду лише дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби, проте оскарження рішень вищезазначених органів даною нормою не передбачено. Таким чином, оскарження рішень державної виконавчої служби, під час виконання рішень господарських судів, належить до юрисдикції адміністративних судів. Просить скасувати оскаржувану ухвалу скасувати та справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Виходячи з приписів ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, звертаючись до суду з адміністративним позовом, просив визнати дії, бездіяльність відповідачів по справі та скасувати постанову, прийняту в рамках виконавчого провадження про звернення стягнення на доходи боржника, з приводу примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області №14/196від 12.07.2011 року.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки оскаржувані дії, а також постанова від 05.02.2013р., були вчинені в межах виконання рішення господарського суду, тому рішення, дії, бездіяльність підлягають оскарженню до суду господарської юрисдикції, який видав виконавчий документ.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частина 2 ст. 2 КАС України передбачає, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За приписами ч. 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІУ (в редакції Закону України від 04.11.2010 року № 2677-УІ, що діє з 09.03.2011 року) рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржуються рішення, дії, бездіяльність державних виконавців щодо виконання рішення господарського суду.

Розгляд господарськими судами скарг у порядку статті 121-2 ГПК України, є однією з форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов, а виконання рішення, ухвали постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу. Зазначені скарги щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим господарським судом, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу.

Розгляд таких скарг здійснюється господарськими судами за правилами ГПК України. Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, її посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів, підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення - підлягають оскарженню до названих судів.

При цьому, інші учасники виконавчого провадження, які не є сторонами, не можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів ДВС до господарського суду, оскільки вимогами ч. 4 ст. 82 Закону прямо передбачено їх право на звернення саме до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів або у випадках, передбачених законодавством прав, свобод та інтересів інших осіб.

Як визначено ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Оскільки позивач є стороною по господарській справі, а оскаржувані дії та постанова від 05.02.2013 р., були вчинені в рамках виконання рішення господарського суду, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення, дії, бездіяльність підлягають оскарженню до господарського суду, який видав виконавчий документ.

Враховуючи викладене, колегія суддів, переглянувши ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 07.03.2013р. по справі № 591/2029/13-а, підтверджує, що при її прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.

Керуючись ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 07.03.2013р. по справі № 591/2029/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М.