Рішення № 31970250, 25.03.2013, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/15710/2012

№ 2/202/727/2013

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 березня 2013 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Кривич О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 06 вересня 2009 року в м. Дніпропетровську по пр. ім. Газети «Правда» о 16 год. 55 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Міцубісі Паджеро» д/н/з НОМЕР_1 під керування відповідача ОСОБА_1, автомобіля «Мерседес Бенц» д/н/з НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 та автомобіля «Хюндай Туксон», д/н/з НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2009 року винним у зазначеній ДТП визнано відповідача ОСОБА_1

Висновком автотоварознавчого дослідження №Еф-001 від 20 вересня 2009 року визначено, що розмір завданих збитків володільцю автомобіля Mercedes-Benz 280 Е внаслідок ДТП складає 63692,90 грн.

У відповідності до вимог Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачем виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 25500,00 грн.

Відповідно до контракту № 71 від 28 вересня 2012 року про надання правової допомоги та додатковій угоді №4 від 28 вересня 2012 року до нього, Моторним (транспортним) страховим бюро України доручено ФОП ОСОБА_4 ведення даної справи з визначеною у 2000,00 грн. вартістю таких послуг. За надання правової допомоги по зазначеній справі, позивачем було перераховано 1000,00 грн. передоплати.

Таким чином, до позивача, відповідно до діючого законодавства, після виплати страхового відшкодування, перейшло право вимоги до винної особи відповідача, у розмірі фактичних затрат, пов'язаних із відшкодуванням збитків страхувальнику за вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду, а тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 25500,00 грн., витрати на оплату послуг аварійного комісара в розмірі 866,15 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 грн. та судові витрати в розмірі 263,66 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_2

В судове засідання представник позивача не зявилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечувала.

Відповідач проти позову заперечував тим, що виплатив ОСОБА_2 обумовлену з ним суму відшкодування в 11000,00 грн. чим в повному обсязі відшкодував заподіяну шкоду, про що останнім складено розписку 08 жовтня 2009 року, тому підстави для виплати суми в розмірі 25500,00 грн. відсутні. Крім того, витрати на правову допомогу належним чином не підтверджені доказами згідно з вимогами ст.ст. 56, 84 ЦПК України, а стягнення витрат на оплату послуг аварійного комісара в розмірі 866,15 грн. не передбачено Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, причин не повідомив, свого представника до суду не направив, на підставі чого з урахуванням письмової згоди позивача відповідно до ст. 224 ЦПК України справа підлягає розглядові судом з ухваленням цього рішення заочно.

Третя особа ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи у його відсутності не клопотав, що не перешкоджає розглядові справи за відсутності цієї особи відповідно до ст.36 ЦПК України.

На підставі неявки осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, і журнал судового засідання не ведеться.

Суд, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Судом встановлено, що 06 вересня 2009 року в м. Дніпропетровську на пр. ім. Газети «Правда» відповідач, керуючи автомобілем «Міцубісі Паджеро», д/н/з НОМЕР_4, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Мерседес Бенц», д/н/з НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2 та з автомобілем «Хюндай Туксон» д/н/з НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3, що належить на праві власності ОСОБА_5 (а.с.9, 6-7).

Дані обставини встановлені та підтверджуються постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2009 року про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення, яка набрала законної сили 12 жовтня 2009 року (а.с.9).

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Автомобіль «Тойота Камрі», д/н/з АК 9237, який належить ОСОБА_2 і внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної події зазнав механічних пошкоджень, застраховано в Моторному (транспортному) страховому бюро України, на підставі Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №ВС/4587784 укладеного з ОСОБА_2 16 листопада 2008 року та дійсного до 15 листопада 2009 року (а.с.8).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована не була.

Відповідно до п. «а» ч. 41.1 ст.41 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження № Еф-001 від 20 вересня 2009 року вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Мерседес Бенц» 280Е, д/н/з НОМЕР_2, склала 63692,90 грн. без урахуванням втрати товарної вартості автомобіля.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обовязковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Така оцінка проводиться в порядку, передбаченому «Методикою товарознавчою експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.

Тому, для вирішення питання щодо розміру фактично заподіяної позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди, суд приймає до уваги зазначений висновок, проведений у відповідності до чинного законодавства.

Разом з тим, наказом Моторного (транспортного) страхового бюро України №1772 від 15 листопада 2009 року «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2» визначено до сплати 25500,00 грн. (а.с.37).

Рішення про відшкодування саме такого розміру заподіяної шкоди було прийнято на підставі розрахунку, до якого М(Т)СБУ взято до уваги суму добровільного відшкодування заподіювачем шкоди - ОСОБА_1 11000,00 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком про розмір відшкодування з фонду захисту потерпілих, розпискою ОСОБА_2 від 08 жовтня 2009 року (а.с. 64)

Згідно платіжного доручення № 4152 від 05 листопада 2009 року позивач здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 на загальну суму 25500,00 грн. (а.с. 38).

Письмова пропозиція позивача щодо вирішення справи в добровільному порядку відповідачем залишена без реагування.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Ст.ст. 1187, 1188 ЦК України та розясненнями наданими в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року (з послідуючими змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одному з володільців підвищеної небезпеки з вини іншого - відшкодовується винним.

Граничний розмір страхового відшкодування визначений ст.9 Закону України «Про загальнообовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та становив на час виникнення спірних правовідносин за шкоду, заподіяну майну потерпілого - 25500,00 грн.

Таким чином, до позивача, як до страховика, що виплатив страхове відшкодування в межах сплаченої суми в розмірі 25500,00 грн., перейшло право вимоги, яке ОСОБА_2 на підставі ст.ст. 1187, 1188 ЦК України, мав до відповідача, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд критично оцінює доводи відповідача про повне відшкодування ним заподіяної шкоди, про що третя особа ОСОБА_2 надав розписку 08 жовтня 2009 року, в якій зазначив про відсутність будь-яких претензій матеріального та морального характеру до нього, оскільки вимог матеріального або морального характеру у звязку з заподіяною шкодою ОСОБА_2 і не заявляв до відповідача, а звернувся за рештою відшкодування до страховика, з яким у нього існували врегульовані договором (полісом) правовідносини.

Доводи відповідача про те, що відшкодована ним сума у 11000,00 грн. в повній мірі відповідала заподіяній шкоді, оскільки саме таку суму було нараховано спеціалістами в автоцентрі, куди звернулися відповідач та третя особа, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження встановлення саме такого розміру шкоди відповідачем суду не надано у відповідності зі ст.10, 60 ЦПК України.

Разом з тим, вимога про відшкодування відповідачем витрат на послуги аварійного комісара задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.38 Закону України «Про загальнообовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» (ч.ч.13, 14) визначено, що страхове відшкодування це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

У частині 2 цієї статті визначено, що страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно зі ст.25 Закону України «Про страхування» страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи.

За наведених положень нормативно-правових актів, витрати на послуги аварійного комісара не входять до структури страхового відшкодування, граничний розмір зворотньої вимоги не може перевищувати фактично виплачену суму страхового відшкодування, а втрати на послуги аварійного комісара покладаються на страховика або страхувальника.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд бере до уваги, що відповідно до вимог ч.3ст.79, ч.1 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права при розгляді справи, несуть сторони. При цьому у ч.2 вказаної правої норми визначено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Положеннями ст. 42 ЦПК України визначені документи, якими посвідчуються повноваження представників, зокрема, адвоката - відповідним ордером. Юридичних осіб, згідно ч.3 ст.38, п.2 ч.1,ч.3 ст.42 ЦПК України, представляють їх представники за відповідною довіреністю.

В матеріалах справи не міститься свідоцтво про право ОСОБА_4 на зайняття адвокатською діяльністю, як і не надано відповідного ордера адвоката або рішення про допуск її до участі у справі у якості фахівця в галузі права матеріали справи не містять. Фактично ОСОБА_4 приймала участь у розгляді вказаної справи на інших підставах, оскільки для представництва у справі інтересів позивача - Моторного (транспортного) страхового бюро останнім 18 жовтня 2012 року видана ОСОБА_4 довіреність на виконання укладеного з нею контракту, у якій зазначені її конкретні повноваження (а.с.76, 78-83). Копії контракту від 28 вересня 2012 року, та платіжного доручення на 1000,00 грн. (а.с.52) свідчать про наявність між МТСБУ, ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_4 відповідних тривалих оплатних трудових відносин, таким чином фактично страховим бюро заявлена вимога не про стягнення компенсації його витрат на правову допомогу, яка обмежується законодавцем, а про повернення грошової суми, сплаченої ним у якості оплати праці.

Разом з тим, процесуальним законодавством не передбачено повернення витрат, сплачених юридичною особою її представнику у якості оплати його праці та який приймав участь у справі на підставі довіреності.

За таких обставин підстав, передбачених ст.84, ч.1 ст.88 ЦПК України для стягнення з відповідача 2000,00 грн. у якості витрат на правову допомогу не вбачається.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 255,00 грн..

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 169, 212, 214, 215, 222, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131, р/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313) з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, страхове відшкодування в розмірі 25500,00 грн., судовий збір у розмірі 255,00 грн., а всього 25755,00 грн. (двадцять пять тисяч сімсот пятдесят пять гривень 00 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідач має право подати до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська письмову заяву про перегляд цього заочного рішення протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем його проголошення, а така само - відповідачем з наступного за днем постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Головуючий О.В. Колесніченко