Ухвала суду № 31969807, 18.06.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/879/13-ц

Провадження № 22ц/779/1306/2013

Категорія 57

Головуючий І інстанції: Обідняк В.Д.

Суддя-доповідач: Проскурніцький П.І

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів, судової палати у цивільних справах, Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Меленко О.Є., Соколовського В.М.

за участю секретаря: Мельник О.В.

сторін: представника скаржника ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_2 про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця та зобов'язати вчинити певні дії, за апеляційною скаргою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції (далі - Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ) на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 04 квітня 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 04 квітня 2013 року скаргу задоволено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, державний виконавець Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що ухвала винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зазначив, що виконавчі листи № 2-1538, видані 08.11.2012 року Коломийським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 40 993 грн. 29 коп. та щомісячно 729 грн. 33 коп. довічно, а також на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 32 022 грн. 29 коп. та щомісячно 729 грн. 33 коп. до закінчення навчання, надійшли на виконання до Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ 19.11.2012 року. В той же день державним виконавцем Бережним Д.В. було відкрито виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів. 27.11.2012 року державним виконавцем винесено постанову про арешт всього рухомого і нерухомого майна, дані про що внесено до відповідних Реєстрів.

Апелянт зазначив, що згідно даних, отриманих шляхом пошуку по базі даних ДАІ УМВС в Чернівецькій області, транспортних засобів за боржником не зареєстровано. Згідно відповідей ДПІ м. Чернівці, боржником припинено підприємницьку діяльність, відомості про рахунки та джерела доходу відсутні.

05.02.2013 року та 13.02.2013 року державним виконавцем зроблено вихід по місцю проживання боржника, та було встановлено, що за даною адресою боржник не проживає, про що було складено відповідний акт. 14.02.2013 року державним виконавцем зроблено вихід за адресою реєстрації ОСОБА_4, наданою ТОВ "Чернівцірембуд", де встановлено, що майно боржника відсутнє, про що складено відповідний акт.

Таким чином, як вказує апелянт, державним виконавцем проведена повна перевірка майнового стану боржника, в процесі якої майна боржника не виявлено.

19.02.2013 року виконавцем було винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також винесені постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. В той же день державним виконавцем винесено постанову про проведення утримань із доходів боржника за місцем їх отримання, оскільки останній отримує пенсію в Управлінні ПФУ в Чернівецькій області.

Тому вважає, що державним виконавцем вживаються всі передбачені ЗУ "Про виконавче провадження" заходи, спрямовані на виконання рішення суду.

Постановою про накладення арешту від 27.12.2012 року було накладено обтяження на все рухоме і нерухому майно боржника ОСОБА_4 Відповідні записи було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в той же день. Таким чином, після внесення таких відомостей, боржник ОСОБА_4 позбавлений можливості відчужити будь-яке майно, незалежно від його вартості та ознак. Відповідно, не має значення, по якому виконавчому провадженню виносилась постанова про арешт майна боржника. Тому державний виконавець законно не став дублювати арешти по кожному окремому виконавчому провадженню.

Просив скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, представника скаржника, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Коломийського міськрайонного суду від 03.07.2012 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача ОСОБА_4 на користь скаржника ОСОБА_2 крім інших виплат ще і 8 000 гривень у відшкодування моральної шкоди. Рішенням Апеляційного суду від 18.10.2012 року дане рішення змінено та вирішено стягнути з ОСОБА_4 на користь позивачів 24 022 грн. 29 коп. кожному заборгованості з відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 3 000 грн. витрат на правову допомогу. В решті рішення Коломийського міськрайонного суду залишено без змін.

Рішення суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на

всій території України (ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 14 ЦПК України).

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 11 ЗУ "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно до ст. 32 цього Закону, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно боржника (майнові права боржника), у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб, або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 52 ЗУ "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника, у тому числі на кошти на рахунках в банках.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 добровільно рішення суду не виконав, тому 19.11.2012 року ОСОБА_2 звернув виконавчий лист, виданий Коломийським міськрайонним судом на підставі вказаного рішення, до виконання в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 8 000 грн. відшкодування моральної шкоди до ВДВС Чернівецького МУЮ.

Державний виконавець ВДВС Чернівецького МУЮ 19.11.2012 року відкрив виконавчі провадження №№ 35287824, 35287530, 35288552, 35288351, 35287296, 35287041,ти35286792, 35286525.

Як встановлено судом першої інстанції, 27.11.2012 року державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на майно в межах суми боргу 24 022 грн. 29 коп. по виконавчому листу ОСОБА_5, який останній не оскаржує. По інших виконавчих листах, в тому числі і оскаржуваному, не було вжито заходів для примусового виконання рішення суду, чим порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження". Тільки після надходження скарги до суду державним виконавцем 19.02.2013 року винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також винесені постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. В той же день винесено постанову про проведення утримань із доходів боржника за місцем їх отримання, оскільки боржник отримує пенсію в Управлінні ПФУ в Чернівецькій області. Однак, не було винесено постанови про арешт майна боржника щодо стягнення з нього решти суми боргу по об'єднаних виконавчих листах.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що державним виконавцем ВДВС Чернівецького МУЮ Бережним Д.В. не вжито всіх передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення суду.

Розглянувши справу в межах поданої скарги про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала судом постановлена з дотриманням вимог закону, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції відхилити.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 04 квітня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку, безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: О.Є. Меленко

В.М.Соколовський