Рішення № 31969798, 14.06.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 2/0907/2-5057/2011

Провадження 22ц/779/1243/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю.Д.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Горблянського Я.Д., Шалаути Г.І.

секретаря Турів О.М.,

з участю представника ПАТ "Брокбізнесбанк" - Римарук М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 11 квітня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2011 року ПАТ "Брокбізнесбанк" пред'явлено позов до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору від 14.03.2008року та стягнення заборгованості в загальній сумі 282529грн 29коп, звернення стягнення на іпотечне майно та судових витрат по справі.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 квітня 2012 року позовні вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" задоволено. Стягнуто в користь ПАТ "Брокбізнесбанк" з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в сумі 282529грн 29коп. Постановлено, що стягнення заборгованості на зазначену суму слід провести шляхом звернення на квартиру АДРЕСА_1, передану ОСОБА_4 в іпотеку. Для цього ПАТ "Брокбізнесбанк" надано право від імені ОСОБА_4 укладати договори купівлі-продажу названої квартири за ціною, встановленою за згодою між іпотекодавцем та іпотекодавцем, а за відсутності такої згоди - на підставі оцінки квартири суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Крім того, з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також стягнуто по 910грн судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що суд неповно та не всебічно з'ясував дійсні обставини справи, а тому ухвалив незаконне рішення. Апелянт, зокрема, вказує, що задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції в порушення вимог ст.39 Закону України "Про іпотеку" не зазначив початкову ціну предмету іпотеки для подальшої його реалізації. На думку ОСОБА_3, для визначення початкової ціни реалізації іпотечної квартири повинна була б бути призначена судово-технічна експертиза, чого судом не було зроблено. Крім того, апелянт вважає, що суд безпідставно стягнув з нього судовий збір. У зв'язку із наведеним ОСОБА_3 просить оскаржене рішення в частині визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки та стягнення судових витрат змінити.

В засідання Апеляційного суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не з`явились з невідомих причин, хоча їм завчасно було надіслані повідомлення про час та місце розгляду справи. Отже, є правові підстави для розгляду даної справи у їх відсутності.

Представник ПАТ "Брокбізнесбанк" доводи апеляційної скарги заперечила, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. Просить залишити рішення без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника банку, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи у повному об'ємі позовні вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" щодо стягнення з відповідачів кредитної заборгованості у солідарному порядку, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, якими врегульовано правовідносини поруки.

В п.23 постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" вказано, що при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до ст.11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до ст.546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, а тому норми, які регулюють поруку (ст.ст.553-559 ЦК України) до правовідносин кредитора з майновим поручителем не застосовуються, оскільки майновий поручитель відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета іпотеки. У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК України не передбачена.

Згідно ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права. Тому рішення в даній справі в зазначеній частині підлягає скасуванню з ухваленням ц цій частині нового рішення про стягнення кредитної заборгованості з позичальника.

Оскільки особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця, суд з врахуванням ст.11 Закону України "Про іпотеку" та обраного позивачем способу захисту вправі стягнути кредитну заборгованість з позичальника, і крім того звернути стягнення на предмет іпотеки, що передбачено іпотечним договором. Про це зазначено у п.9 згаданої вище Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Резолютивна частина рішення суду першої інстанції щодо звернення стягнення на предмет іпотеки відповідає вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої ст.215 ЦПК України. Зокрема, судом правильно зазначено, що за відсутності згоди іпотекодавця щодо ціни продажу квартири початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності. Твердження апелянта про те, що в даному випадку для визначення початкової ціни продажу іпотечної квартири суду слід призначити судової експертизи, не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Посилання ОСОБА_3 на те, що судом помилково стягнуто з нього судовий збір, є безпідставним, оскільки позовні вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" про погашення кредитної заборгованості задоволені щодо нього і майнового поручителя. Тому стягнення судового збору порівну з кожного відповідача відповідає вимогам ч.1 ст.88 ЦПК України.

Приймаючи до уваги вище наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в даній справі в частині стягнення кредитної заборгованості з відповідачів в солідарному порядку не може бути залишено в силі, оскільки в зазначеній частині не є законним і обгрунтованим. Підстав ж для скасування оскарженого рішення в іншій частині, на думку колегії суддів, немає.

Керуючись ст.ст.218; 307; 309; 313; 314; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 11 квітня 2012 року по даній справі в частині стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку в користь ПАТ "Брокбізнесбанк" кредитної заборгованості в сумі 282529грн 29коп скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення. Стягнути з ОСОБА_3 в користь ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованість по договору кредитної лінії №4136 від 14 березня 2008 року на загальну суму 282529 (двісті вісімдесять дві тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн 29коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили після його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів після набрання ним законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: Я.Д. Горблянський

Г.І. Шалаута