Ухвала суду № 31969752, 13.06.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

2

6

Справа № 346/929/2013-ц

Провадження № 22ц/779/1311/2013

Категорія 57

Головуючий у І інстанції - Обідняк В.Д.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

У Х В АЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Меленко О.Є., Соколовського В.М.

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_3 про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції ОСОБА_4 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 16 квітня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

у лютому 2013 року ОСОБА_3 звернувся із зазначеною скаргою, мотивуючи її тим, що рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.10.2012 року змінено рішення Коломийського міськрайонного суду від 03.07.2012 року за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь позивачів по 24 022,29 грн. кожному заборгованості з відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та щомісячні платежі, починаючи з 01.04.2012 року по 729,33 грн. на користь ОСОБА_3 з відшкодування шкоди завданої смертю годувальника. Оскільки після відкриття 19.11.2012 року виконавчого провадження в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 щомісячного платежу по 729,33 грн., станом на 16.02.2013 року виконавчі дії по примусовому виконанню рішення суду не здійснювались, просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Чернівецького МУЮ під час здійснення виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 щомісячного платежу по 729,33 грн. з відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, зобов'язати державного виконавця вчинити дії, передбачені ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 16 квітня 2013 року скаргу задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції ОСОБА_4 під час здійснення виконавчого провадження № 35287824, відкритого по виконавчому листу № 2-1538/2011, виданого 08.11.2012 року Коломийським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 щомісячно платежу по 729,33 грн. до досягнення ним 23-х річного віку з відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника. Зобов'язано державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції ОСОБА_4 вчинити дії по накладенню арешту на майно боржника ОСОБА_7 згідно виконавчого провадження № 35287824 відкритого по виконавчому листу № 2-1538/2011 року в сумі щомісячного платежу по 729,33 грн. до досягнення 23-х річного віку, з відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, в задоволенні решти скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі державний виконавець Шевченківського відділу ДВС Чернівецького міського управління юстиції ОСОБА_4 посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що виконавчі листи № 2-1538, видані 08.11.2012 року Коломийським міськрайонним судом надійшли до виконання до Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ 19.11.2012 року. В той же день державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" було відкрито виконавчі провадження з примусового виконання вказаних виконавчих листів. 27.11.2012 року державним виконавцем винесено постанову про арешт всього рухомого й нерухомого майна, внесено записи до відповідних реєстрів. Згідно отриманих даних транспортних засобів за боржником не зареєстровано, ним припинено підприємницьку діяльність, відомості про рахунки та джерела доходу відсутні. При виході по місцю проживання боржника встановлено, що він за цією адресою не проживає, про що складено акт державного виконавця. Проведена повна перевірка майнового стану боржника, в процесі якої майна у нього не виявлено. 19.02.2013 року державним виконавцем винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене. В той же день винесено постанову про проведення утримань із доходів боржника за місцем їх отримання, оскільки боржник отримує пенсію в управлінні ПФУ в Чернівецькій області. Судом не враховано також, що постановою про накладення арешту від 27.12.2012 року було накладено обтяження на все рухоме й нерухоме майно ОСОБА_7 Після внесення відомостей про арешт до вказаних реєстрів, боржник позбавлений можливості відчужити будь-яке майно. Повторний арешт майна є порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та перевищенням повноважень державним виконавцем, оскільки жодною правою нормою не передбачено багаторазове накладення арешту на одне й те саме майно. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що згідно ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі дії державний виконавець має вчинити протягом 6 місяців з дня відкриття виконавчого провадження. Так як виконавчі провадження було відкрито 19.11.2012 року, то вказаний строк спливає 20.05.2013 року. Оскільки всі виконавчі провадження про стягнення коштів з ОСОБА_7 перебувають на виконанні в межах передбаченого законом строку, просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити ухвалу, якою у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовити, справу розглянути за його відсутності.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги заперечив. Суб'єкт оскарження, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з'явився, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає її розглядові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Коломийського міськрайонного суду від 03.07.2012 року задоволено частково позов ОСОБА_5, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника. Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.10.2012 року рішення суду першої інстанції змінено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь позивачів по 24 022,29 грн. кожному заборгованості з відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та щомісячні платежі починаючи з 01.04.2012 року по 729,33 грн. на користь ОСОБА_3 з відшкодування шкоди завданої смертю годувальника. Оскільки боржник добровільно рішення суду не виконав, тому 08.11.2012 року Коломийським міськрайонним судом видано виконавчий лист на виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 щомісячного платежу по 729,33 грн. до досягнення 23-х річного віку з відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника. Виконавчий лист звернуто до виконання 19.11.202 року. Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції від 19.11.2012 року відкрито виконавче провадження. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем станом на 16.02.2013 року виконавчі дії по примусовому виконанню рішення суду в цій частині не здійснювались.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що 27.11.2012 року державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на майно в межах суми боргу 24 022,29 грн. по виконавчому листу ОСОБА_5, яку останній не оскаржує, а по інших виконавчих листах державним виконавцем не вжито заходів для примусового виконання рішення суду, чим порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження".

Висновок суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.

Рішення суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на

всій території України (ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 14 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 1, 6, 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) здійснювати на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом ч. 4 ст. 25 цього Закону, у разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті (для самостійного виконання рішення), не надається.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець Шевченківського відділу ДВС Чернівецького міського управління юстиції ОСОБА_4, відкривши виконавче провадження по примусовому виконанню рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 щомісячного платежу по 729,33 грн. до досягнення 23-х річного віку з відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, порушив зазначені положення Закону України "Про виконавче провадження": на наступний день після закінчення відповідних строків не розпочав примусове виконання рішення за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів, не вжив заходів для звернення стягнення на пенсію боржника.

З огляду на викладене, посилання в апеляційній скарзі на винесення 19.02.2013 року постанови про проведення утримань із пенсії боржника за місцем її отримання в управлінні ПФУ в Чернівецькій області в межах шестимісячного строку з дня відкриття виконавчого провадження, суперечить вимогам ч. 4 ст. 25, ч. 1 ст. 27, п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження".

Доводи апеляційної скарги про те, що постановою про накладення арешту від 27.12.2012 року було накладено обтяження на все рухоме й нерухоме майно ОСОБА_7 і після внесення відомостей про арешт до реєстрів, боржник позбавлений можливості відчужити будь-яке майно, а повторний арешт майна є порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", колегія суддів відхиляє.

Відповідно до вимог ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Як видно з поданої апелянтом постанови від 27.11.2002 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ця постанова винесена у виконавчому провадженні № 35288552 і стосується стягнення боргу в сумі 24 022,29 грн. на користь ОСОБА_5 Цією постановою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_7 лише в межах суми цього боргу.

Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 35287824, відкритого по виконавчому листу № 2-1538/2011, про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 щомісячно платежу по 729,33 грн. до досягнення ним 23-х річного віку з відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, так і постанови про накладення арешту на майно боржника у межах загальної суми стягнення, як це передбачено ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем не виносилось.

Нездійснення посадовою особою (державним виконавцем) своїх обов'язків, покладених на неї законом, не повинно будь-яким чином призводити до порушення чи обмеження прав суб'єктів права на оскарження її незаконних дій.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що державним виконавцем ВДВС Чернівецького МУЮ ОСОБА_4 не вжито всіх передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення суду.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 16 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Меленко О.Є.

Соколовський В.М.