Постанова № 31969020, 11.06.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 808/3830/13-а

11 червня 2013 року 16год. 34хв. м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Федорук І.В., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Гордієнко Д.В., Хілько А.С.;

відповідача: представник Сонгулія В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестоптим" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестоптим" (далі - ТОВ "Інвестоптим", позивач) - звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.12.2012 року №0000852214/11534, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 59974 грн.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали. Пояснили суду, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестоптим", під час якої виявлено завищення податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 59974,00 грн., який сформований від контрагента ТОВ "Інтехліс", що призвело до завищення: суми податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 59974,00 грн., від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за вересень 2011 року на суму 59974,00 грн.

Позивач з такими висновками органу державної податкової служби не згоден, вважає, що вони ґрунтуються на недостовірних та необ'єктивних даних. Представники позивача вказали, що господарські операції по придбанню товарів у контрагента ТОВ "Інтехліс" фактично мали місце, що підтверджується всіма необхідними первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними. Тому просить позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених в запереченнях. Зокрема пояснила, що у зв'язку з тим, що гр. ОСОБА_5 знаходиться в слідчому ізоляторі УСБУ у Харківській області (відносно якого порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 15 ч.3, ст. 191 ч. 5 КК України), такі обставини свідчать про те, що за період серпень-вересень 2011 року діяльність ТОВ «Інтехліс» має ознаки безтоварності, відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; у ТОВ «Інтехліс» відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, платник не знаходиться за місцезнаходженням, відсутні укладені договори оренди інших приміщень. Зважаючи, що ОСОБА_5, за даними, які надійшли від ДПІ у Фрунзевському районі м.Харкова, знаходився в слідчому ізоляторі, то він не міг здійснювати операції згідно договору. У зв'язку з вищенаведеним з'ясовано, що не підтверджена сплата податкового зобов'язання постачальниками товару по ланцюгу проходження товару, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. ТОВ «Інвестоптим» є вигодонабувачем, тобто здійснював облік операцій з метою податкового обліку, які не носять реального характеру. З врахуванням наведеного, представник відповідача просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестоптим", зареєстроване, як юридична особа 25.03.1998 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради (а.с.38). Основним видом діяльності позивача є діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування (а.с.95).

В період з 07.11.2012 по 13.11.2012 Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, на підставі наказу від 07.11.2012 №1117, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Інвестоптим" з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Інтехліс", їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2011 року, результати якої оформлено актом від 20.11.2012 року №286/22-1421/25479446 (а.с. 6-15).

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що в порушення вимог п.14.1.36, п.14.1.181 ст.14, п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.198.3 ст.198, п.200.1, ст.201 Податкового кодексу України, Наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», підприємством завищено податковий кредит за вересень 2011 року на загальну суму 59974 грн., який сформований від контрагента ТОВ "Інтехліс", що призвело до завищення:

- суми податкового кредиту (р. 17 податкової декларації з ПДВ) за вересень 2011 року на суму 59974, 00 грн.;

- від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р. 19 податкової декларації з ПДВ) за вересень 2011 року на суму 59974,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2012 №0000852214/11534, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року в розмірі 59974,00 грн. (а.с.16).

Вказане податкове повідомлення-рішення платником податків оскаржено в адміністративному порядку та за наслідками розгляду скарги рішенням Державної податкової служби України від 05.03.2013 залишено без змін (а.с.17-18).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем у вересні 2011 року податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Інтехліс», по якому встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі по тексту Податковий кодекс, ПК України), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому формування складу податкового кредиту відбувається за правилами встановленими Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Отже, наявність у платника податку виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів та послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Інвестоптим" і ТОВ "Інтехліс" укладено договір купівлі - продажу (а.с.49-50), за змістом якого ТОВ "Інтехліс" (виконавець) зобов'язується поставити товар та здійснити його встановлення (монтаж). Найменування, асортимент, комплектність, кількість, ціна, строк та умови поставки і встановлення товару вказані у відповідних додатках, рахунках, накладних та актах виконаних робіт до договору, які є його невід'ємною частиною. Вартість товару Замовник сплачує шляхом перерахування 100 відсотків передоплати на розрахунковий рахунок Виконавця в строк 5 (п'яти) банківських днів від дати виставлення рахунку.

Відповідно до специфікацій № 1 та № 2 від 30.08.2011 року, виконавець поставляє замовнику товар - карнизи алюмінієві з електродвигуном, карнизи алюмінієві полосні, карнизи «Стандарт-89 мм» вертикальні жалюзі, римські штори «Антей», липучка, тасьма та здійснює монтаж карнизів, пошиття, навішування та монтаж римських штор «Антей» (а.с.51, 52).

В серпні-жовтні 2011 року на підставі вказаного договору, специфікацій, акту виконаних робіт від 07.10.2011 року, видаткової накладної від 07.10.2011 року ТОВ "Інтехліс" поставило позивачу товар на загальну суму 303847,55 грн. (в т.ч. ПДВ - 50641,26 грн.) та надало послуги на загальну суму 55993,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 9332,27 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, оплату за отриманий товар, в т.ч. в рахунок передплати, проведено у повному обсязі, що підтверджується копіями банківських виписок (а.с.76), копіями рахунків-фактур (а.с.194-195).

Транспортування товару здійснювалося за рахунок та силами ТОВ «Інтехліс», оскільки таке передбачено п. 3.1 договору.

ТОВ «Інтехліс» були виписані та надані позивачу податкові накладні № 1249 від 30.08.2011 року на загальну суму 33993,60 грн. (в т.ч.ПДВ - 9332,27 грн.) та № 1248 від 30.08.2011 року на загальну суму 303847,55 грн. (в т.ч.ПДВ - 50641,26 грн.) (а.с.53, 54).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2011 року та відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за вересень 2011 року (а.с.77-94).

В подальшому отримані від ТОВ «Інтехліс» товари та послуги використані в господарській діяльності позивача, а зокрема в будівлі культурно-туристичного комплексу. Вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами: копією довідки з ЄДРПОУ (щодо видів діяльності позивача), копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, актами приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, інвентарними картками обліку основних засобів, оборотно-сальдовими відомостями, картками рахунків (а.с.95-166, 181, 182).

Під час розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності сторін за спірним правочином, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару у господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних товарів не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Як вбачається з акту перевірки №286/22-1421/25479446 від 20.11.2012 року відповідачем не спростовується, що на час здійснення господарської операції ТОВ «Інтехліс» було зареєстровано як платник податку в податковому органі та якому було присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Крім того, інформація про реєстрацію ТОВ «Інтехліс» як платника ПДВ міститься на веб-сайті центрального органу державної податкової служби (http://minrd.gov.ua/reestr).

Суд також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

Окрім того, приєднані до справи копії первинних документів засвідчують факт виконання позивачем та контрагентом - ТОВ «Інтехліс» зобов'язань за спірним правочином у повному обсязі, у тому числі зобов'язань по передачі товару, надання послуг, зобов'язань по оплаті вартості товару за названим вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Отже, наявні в матеріалах справи документи є первинними в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують рух матеріальних цінностей, їх використання позивачем у власній господарській діяльності.

Наявні у справі документи також засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Судом не встановлено фактів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та ТОВ «Інтехліс» спільного інтересу щодо їх отримання. Операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчиненої між позивачем та контрагентом позивача господарської операції.

Таким чином, суд вважає доведеним реальність господарської операції, здійсненої між позивачем та ТОВ «Інтехліс», та її зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Крім того, як вбачається з акту перевірки №№286/22-1421/25479446 від 20.11.2012 року висновки податкового органу ґрунтуються на висновках акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтехліс» №1154/23-212/35245557 від 15.11.2011 року (а.с. 63-66), якими встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за серпень - вересень 2011 року.

З цього приводу суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Крім того суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ні акт перевірки, ні довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Поряд з обумовленим, позиція відповідача щодо оцінки дій позивача виключно на підставі даних стосовно контрагента суперечить як приписам національного законодавства так і практиці Європейського суду з прав людини. В ст. 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, а тому притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09 р. у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Щодо доводів відповідача про те, що керівник ТОВ «Інтехліс» знаходився в слідчому ізоляторі та не міг здійснювати операції згідно договору суд зазначає, що відповідачем, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів на підтвердження вказаних обставин. Крім того, нормами Цивільного кодексу України передбачено можливість здійснення певних дій за дорученням.

Щодо покликань відповідача на відсутність у ТОВ «Інтехліс» фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення операцій, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Тому, обставини, наведені відповідачем, не можуть бути доказом нездатності контрагента виконати взяті на себе зобов'язання по продажу товару та наданню послуг. Крім того, трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод.

А відтак, відповідачем в акті перевірки не наведені докази неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик робіт, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочину; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні ПДВ. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту вересня 2011 року суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні отриманого товару та послуг від ТОВ «Інтехліс».

Отже, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 59974,00 грн. за вересень 2011 року є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення до суду не надано.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 05.12.2012 № 0000852214/11534.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестоптим" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 599,74 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька