Постанова № 31968338, 17.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2013 р. Справа№ 50/219-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Гарник Л.Л.

Верховця А.А.

за участю секретаря Волошиної З.В.

та представників:

від ініціюючого кредитора: не з'явилися;

від ТОВ "Український Промисловий Банк": Тарасенко Н.В. (довіреність від 01.04.2013 № 28-ГО/13);

від арбітражного керуючого Куделя М.О.: Сучкова Т.Є. (довіреність від 28.05.2013 № 632);

від боржника: Утулов В.В. (довіреність від 28.12.2012 № 28/12-02)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2012

у справі № 50/219-б (суддя Головатюк Л.Д.)

за заявою Дочірнього підприємства "Перехід Аутдор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2012 у справі № 50/219-б визнано вимоги конкурсних кредиторів до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" (далі за текстом - ТОВ "НК Альфа-Нафта"), зокрема, визнано кредитором Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Промисловий Банк" (далі за текстом - ТОВ "Український Промисловий Банк") на суму 226 949 052,13 грн. - четверта черга та на суму 106 670 039, 44 грн. - перша черга задоволення (вимоги забезпечені заставою майна боржника), затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 1 556 653 481, 41 грн.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, представник ТОВ "Український Промисловий Банк" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 18.12.2012 №5587, в якій просив суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2012 у справі № 50/219-б та прийняти нову ухвалу, якою визнати ТОВ "Український Промисловий Банк" кредитором з вимогами до ТОВ "НК Альфа-Нафта" в загальному розмірі 773 045 360,38 грн., з яких вимоги, що забезпечені заставою, у розмірі 772 894 218,99 грн. включити до реєстру вимог кредиторів ТОВ "НК Альфа-Нафта" першої черги, вимоги, які не забезпечені заставою у розмірі 151 141,39 грн., включити до реєстру вимог кредиторів ТОВ "НК Альфа-Нафта" шостої черги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 у справі № 50/219-б відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ТОВ "Український Промисловий Банк" від 18.12.2012 № 5587 на ухвалу господарського суду Волинської області від 09.10.2012.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2013 у справі № 50/219-б задоволено частково касаційну скаргу ТОВ "Український Промисловий Банк", ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 у справі № 50/219-б скасовано, а справу передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2013 у справі № 50/219-б апеляційну скаргу ТОВ "Український Промисловий Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2012 у справі № 50/219-б прийнято до свого провадження та призначено розгляд даної справи на 29.05.2013.

У відзиві від 28.05.2013 № 28/05-1 на апеляційну скаргу розпорядник майна просить суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу господарського суду м. Києва у даній справі залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 у справі № 50/219-б розгляд даної апеляційної скарги відкладено на 12.06.2013.

11.06.2013 через відділ документального забезпечення документів від представника ТОВ "Український Промисловий Банк" надійшло уточнення від 07.06.2013 №1529 до апеляційної скарги, в якому апелянт уточнив прохальну частину апеляційної скарги та просив суд скасувати оскаржувану ухвалу в частині, що стосується обсягу визнання судом кредиторських вимог ТОВ "Український Промисловий Банк" та прийняти нове рішення, згідно якого визнати ТОВ "Український Промисловий Банк" кредитором з вимогами до ТОВ "НК Альфа-Нафта" на загальну суму 772 697 162,99 грн., з яких: вимоги, що забезпечені заставою, у розмірі 174 967 103,20 грн. включити до реєстру вимог кредиторів першої черги; безспірні вимоги у розмірі 597 730 059,79 грн. включити до реєстру вимог кредиторів четвертої черги; інші вимоги, не забезпечені заставою у розмірі 151 141,39 грн. включити до реєстру вимог кредиторів шостої черги.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 12.06.2013 відповідно до ст.77 ГПК України було оголошено перерву на 17.06.2013.

14.06.2013 через відділ документального забезпечення документів від представника ТОВ "НК Альфа-Нафта" надійшло заперечення від 14.06.2013 № 14/06-01 на уточнення до апеляційної скарги, в якому останній просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити та грошові вимоги ТОВ "Український Промисловий Банк" частково включити до реєстру вимог кредиторів у наступні черги: до першої черги у розмірі 93 157 736,00 грн.; до четвертої черги у розмірі 226 949 052,13 грн.

Враховуючи перебування судді Пантелієнка В.О. у відпустці, за розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шипка В.В. від 17.06.2013 на підставі ст.ст.4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги ТОВ "Український Промисловий Банк" у справі № 50/219-б у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., суддів: Гарник Л.Л., Верховець А.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 у даній справі прийнято апеляційну скаргу ТОВ "Український Промисловий Банк" до свого провадження судовою колегією у складі суду: головуючий суддя: Доманська М.Л., суддів: Гарник Л.Л., Верховець А.А.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 17.06.2013 представники від ініціюючого кредитора не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України.

Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності цих представників, за наявними у справі матеріалами.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У судовому засіданні 17.06.2013 представник апелянта уточнив п.1 прохальної частини апеляційної скарги та просив скасувати оскаржувану ухвалу в частині кредиторських вимог ТОВ "Український Промисловий Банк" та в решті підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі (з урахуванням вищезазначених уточнень від 07.06.2013 №1529).

Представники розпорядника майна та боржника проти апеляційної скарги у судовому засіданні заперечили, просили оскаржувану ухвалу у відповідній частині залишити без змін.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи вказаної апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу ТОВ "Український Промисловий Банк" (з урахуванням наданих апелянтом уточнень) слід задовольнити частково з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 18.01.2013 (далі за текстом - Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.05.2011 порушено провадження у даній справі № 50/219-б.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду м. Києва від 17.06.2011 у справі № 50/219-б з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Куделю М.О.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання вимог ухвали підготовчого засідання від 17.06.2011 ініціюючим кредитором подано оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "НК Альфа - Нафта" (код ЄДРПОУ 31088169), яке опубліковано у газеті "Урядовий Кур'єр" від 02.07.2011 № 118.

Відповідно до ч. 15 ст. 11 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 14 Закону кредитори, за вимогами, які виникли до порушення провадження про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство мають подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і вимоги, які не були включені до реєстру вимог кредиторів.

Судом першої інстанції встановлено, що в місячний термін з моменту виходу оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "НК Альфа - Нафта" до господарського суду м. Києва з кредиторськими вимогами до боржника звернулись кредитори, в тому числі ТОВ "Український Промисловий Банк" з заявою від 22.07.2011 № 7090 про визнання кредитором, вимоги якого забезпечені заставою.

Виходячи зі змісту ст. 15 Закону, за результатами розгляду реєстру вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

У ст. 31 Закону встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у наступному порядку:

1) у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою; б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб; в-1) вимоги кредиторів за договорами страхування; г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому ст. 27 цього Закону.

2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Оскільки апеляційна скарга, яка розглядається, стосується оскарження ухвали господарського суду м. Києва від 09.10.2012 у даній справі лише в частині кредиторських вимог ТОВ "Український Промисловий Банк", судова колегія переглядає оскаржувану ухвалу в апеляційному порядку саме в цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2011 ТОВ "Український Промисловий Банк" в особі ліквідатора Раєвського К.Є. подав до суду першої інстанції заяву від 28.07.2011 №7090, в якій просив суд визнати ТОВ "Український Промисловий Банк" кредитором з вимогами, що забезпечені заставою в загальному розмірі 773 892 061,22 грн. та включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ "НК Альфа-Нафта" до першої черги.

25.05.2012 до суду першої інстанції від представника ТОВ "Український Промисловий Банк" надійшла заява від 24.05.2012 № 2509 про уточнення кредиторських вимог, які забезпечені заставою (заявлені відповідно до заяви про визнання кредитором від 28.07.2011 №7090) та про визнання поточних вимог, які виникли після порушення справи про банкрутство, в якій ТОВ "Український Промисловий Банк" просить суд визнати ТОВ "Український Промисловий Банк" кредитором з вимогами до ТОВ "НК Альфа-Нафта" в загальному розмірі 772 971 427,00 грн., включити вимоги ТОВ "Український Промисловий Банк", що забезпечені заставою, у розмірі 772 889 955,00 грн. до реєстру вимог кредиторів ТОВ "НК Альфа-Нафта" до першої черги, включити вимоги ТОВ "Український Промисловий Банк" у розмірі 51 472,00 грн. до реєстру вимог кредиторів ТОВ "НК Альфа-Нафта" до шостої черги, визнати поточні вимоги ТОВ "Український Промисловий Банк" у розмірі 99 669,39 грн., включити поточні вимоги ТОВ "Український Промисловий Банк" у розмірі 99 669,39 грн. до реєстру вимог кредиторів ТОВ "НК Альфа-Нафта" до шостої черги.

1. Так, вказаним кредитором заявлена кредиторська вимога на суму - 227 101 066,55 грн., що ґрунтується на Генеральному договорі від 25.02.2008 № 36-08, укладеному між ТОВ "Український Промисловий Банк" та ТОВ "НК Альфа-Нафта", на кредитних договорах (№№ 36-05/KB-08, № 36-06/KB-08, № 36-07/KB-08, № 36-08/KB-08, № 36-10/KB-08, № 36-11/KB-08, № 36-13/KB-08, № 36-14/KB-08, № 36-15/KB-08, № 36-16/KB-08) укладених між цими ж сторонами в рамках вказаного Генерального договору від 25.02.2008 № 36-08, на договорі застави товарів в обороті від 01.07.2008 №36/Zr-08-4 (далі - договір застави №36/Zr-08-4), який був укладений між ТОВ "Український Промисловий Банк" та ТОВ "НК Альфа-Нафта" в забезпечення зобов"язань за вказаним Генеральним договором .

Боржник визнав дані кредиторські вимоги частково, погодившись із висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що вимоги ТОВ "Український промисловий банк" на суму 226 949 052,13 грн. підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів, з них у четверту чергу - 226 923 316,13 грн. - сума визнаних боржником зобов'язань за вирахуванням примусово стягнутих в рамках виконавчого провадження, 25736,00 грн. - судових витрат, пов'язаних із провадженням у справі № 32/727 -перша черга.

В апеляційній скарзі (з урахуванням наданих апелянтом уточнень) ТОВ "Український промисловий банк" просить суд внести вказані кредиторські вимоги ТОВ "Український промисловий банк" до реєстру вимог кредиторів у наступні черги: до першої черги вимоги, забезпечені заставою у розмірі 18 142 000,00 грн.; до четвертої черги - 208 807 052,13 грн.

Судова колегія апеляційної інстанції щодо цих кредиторських вимог зазначає наступне.

ТОВ "Український промисловий банк" в обґрунтування вказаних кредиторських вимог посилається на рішення господарського суду м. Києва від 27.01.2010 у справі № 32/727, яким задоволено позовні вимоги ТОВ "Український промисловий банк" щодо стягнення з ТОВ "НК Альфа-Нафта" (боржника) основної заборгованості за Генеральним договором від 25.02.2008 № 36-08 в розмірі 215 087 197,54 грн., пені за прострочення строків повернення кредитних коштів у розмірі 8 997 973,97 грн., пені за прострочення строків по сплаті процентів 2 990 159,04 грн., стягнення державного мита в розмірі 25 500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вказане судове рішення набрало законної сили. Господарським судом м. Києва видано наказ від 01.07.2010 № 32/727 про примусове виконання цього судового рішення.

Згідно з листом Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 11.05.2012 №12-0-35-1148/5-12 в ході примусового виконання наказу від 01.07.2010 № 32/727 в рамках ВП №20416959 державним виконавцем з стягнуто 168 904,91 грн., з яких 152 014,42 грн. направлено для покриття заборгованості за виконавчим документом. Доказів погашення решти суми заборгованості суду не надано.

Зобов'язання ТОВ "НК "Альфа-Нафта" перед ТОВ "Український промисловий банк" забезпечено договором застави №36/Zr-08-4, відповідно до якого загальна вартість заставленого майна сторонами визначена на рівні 18 142 000,00 грн.

Стаття 178 Цивільного кодексу України визначає заставу як один із способів забезпечення зобов'язань.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України "Про заставу", застава виникає в силу договору чи закону. Предметом застави можуть бути майно та майнові права (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про заставу"). Одним з видів майна, що може бути передано в заставу, є товари в обороті або в переробці (сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо). У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ч. 2 ст. 1 Закону України "Про заставу").

Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що згідно Запису 50 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №32174362 Київської обласної Філії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, сформованого 15.07.2011, товари в обороті за Договором застави №36/Zr-08-4 від 01.07.2008 було обтяжено ТОВ "Український промисловий банк". 04.02.2009 Київською обласною Філією Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України зареєстровано зміни відомостей про обтяження, а саме, зареєстровано звернення стягнення на підставі повідомлення ТОВ "Український промисловий банк" від 03.02.2009 №5834 про дострокове повернення кредитних коштів.

Посилаючись на вищевказане, суд першої інстанції не взяв до уваги наявність зобов'язань боржника перед ТОВ "Український промисловий банк" за договором застави №36/Zr-08-4, визначивши правовідносини за цим договором застави такими, що припинились. Із вказаним судова колегія не погоджується, виходячи з наступного.

Так, ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно з цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

З матеріалів справи вбачається, що саме це і мало місце, в даному випадку. Так, ТОВ "Український промисловий банк" - обтяжувач, який ініціював звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (у зв"язку з незадоволенням його вимоги до боржника про дострокове повернення кредитних коштів) до початку процедури звернення стягнення зареєстрував в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Вказане не спростоване сторонами у справі.

Статтею 28 Закону України "Про заставу" визначені підстави припинення застави. Так, застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Наявності жодної з підстав припинення застави, зазначеної у ст. 28 Закону України "Про заставу" сторонами а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не доведено. Вищезазначені зміни відомостей про обтяження не свідчать про припинення застави та зареєстровані в Державному реєстрі у відповідності до ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав вважати заставу за договором № 36/Zr-08-04 припиненою, а тому кредиторські вимоги ТОВ "Український промисловий банк" на суму 18 142 000,00 грн., слід включити до реєстру вимог кредиторів в першу чергу, як забезпечені заставою за договором № 36/Zr-08-04.

Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що вимоги ТОВ "Український промисловий банк" на суму 25 736,00 грн. підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів у першу чергу, як судові витрати, пов'язані з провадженням у справі № 32/727.

Як зазначалось вище, ст. 31 Закону встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у наступному порядку: у першу чергу задовольняються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.

В даному випадку вказані вимоги на суму 25736,00 грн. є судовими витратами, пов'язаними із провадженням у справі № 32/727, та не є судовими витратами, пов'язаними з провадженням у справі про банкрутство, тому немає підстав ці кредиторські вимоги відносити до першої черги задоволення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вищевказані кредиторські вимоги ТОВ "Український промисловий банк" на суму 18 142 000,00 грн. підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів у першу чергу, як забезпечені заставою, 196 818 919,12 грн. (основний борг разом з судовими витратами у справі № 32/727) підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу, 11 988 133,01 грн. (пеня) підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів у шосту чергу.

2. Крім того, ТОВ "Український промисловий банк" заявлена кредиторська вимога на суму - 71 963 619,00 грн., що ґрунтується на Генеральному договорі від 27.11.2008 № 219-08, укладеному між ТОВ "Український Промисловий Банк" та ВАТ "Броварський райагропостач" (правонаступником якого є ВАТ "Одеський райагропостач"), на кредитному договорі від 27.11.2008 № 219-01/K-08, укладеному в рамках цього Генерального договору від 27.11.2008 № 219-08, та на договорах застави товарів в обороті від 27.11.2008 № 219/Zr-08-l, від 27.11.2008 №219/Zr-08-2, від 27.11.2008 №219/Zr-08-3, від 27.11.2008 № 219/Zr-08-4, від 27.11.2008 № 219/Zr-08-5, від 27.11.2008 № 219/Zr-08-6, від 27.11.2008 № 219/Zr-08-7, які укладені між ТОВ "Український Промисловий Банк" та відповідними філіями ТОВ "НК Альфа-Нафта" в забезпечення зобов'язань за Генеральним договором від 27.11.2008 № 219-08.

Боржник визнав дані кредиторські вимоги частково, погодившись із висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що вимога кредитора, що ґрунтується на договорі застави товарів в обороті від 27.11.2008 № 219/Zr-08-5, як забезпечена заставою, підлягає окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів на суму 1 983 000,00 грн., решту вищевказаних вимог кредитора суд першої інстанції не включив до реєстру.

В апеляційній скарзі (з урахуванням уточнень) ТОВ "Український промисловий банк" просить суд внести кредиторські вимоги ТОВ "Український промисловий банк" у розмірі 71 937 883,00 грн. до реєстру вимог кредиторів у наступні черги: до першої черги - вимоги, забезпечені заставою у розмірі 10 343 000,00 грн.; до четвертої черги - 61 620 619,00 грн., при цьому погодившись із необгрунтованістю включення у першу чергу задоволення своїх вимог, що ґрунтуються на договорах застави № 219/Zr-08-2, № 219/Zr-08-7, у зв'язку із визнанням їх недійсними в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення господарського суду Одеської області від 10.06.2011 у справі №16/179-10-12/17-382-2011 позов ТОВ "Український промисловий банк" задоволено, стягнуто з ВАТ "Одеський райагропостач" на користь ТОВ "Український промисловий банк" 71 963 619,00 грн.- заборгованість за вказаним генеральним договором № 219-08 від 27.11.2008, 25 500,00 грн. - витрат на сплату державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до Листа відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 11.05.2012 №12-0-35-1148/5-12 державним виконавцем винесено постанову від 23.08.2011 про відкриття виконавчого провадження №28421598 з виконання наказу господарського суду Одеської області від 25.06.2011 №16/179-10-12/17-382-2011 про стягнення з ВАТ "Одеський райагропостач" на користь ТОВ "Український промисловий банк" вищевказаної заборгованості. Станом на 10.05.2012 заборгованість за даним виконавчим документом не погашена. Вказане сторонами не спростовується.

Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення зобов'язань ВАТ "Одеський райагропостач" перед ТОВ "Український промисловий банк" за Генеральним договором № 219-08 від 27.11.2008 між ТОВ "Український промисловий банк" та філіями ТОВ "НК "Альфа-Нафта" було укладено:

- договір застави товарів в обороті № 219/Zr-08-l від 27.11.2008 (далі- договір застави № 219/Zr-08-l); сторонами погоджено заставну вартість майна у розмірі - 3 902 000,00 грн.;

- договір застави товарів в обороті № 219/Zr-08-2 від 27.11.2008 (далі- договір застави № 219/Zr-08-2); сторонами погоджено заставну вартість майна у розмірі - 387 000,00 грн.;

- договір застави товарів в обороті № 219/Zr-08-3 від 27.11.2008 (далі- договір застави № 219/Zr-08-3); сторонами погоджено заставну вартість майна у розмірі - 519 000,00 грн.;

- договір застави товарів в обороті № 219/Zr-08-4 від 27.11.2008 (далі- договір застави № 219/Zr-08-4); сторонами погоджено заставну вартість майна у розмірі - 3 766 000,00 грн.;

- договір застави товарів в обороті № 219/Zr-08-5 від 27.11.2008 (далі- договір застави № 219/Zr-08-5); сторонами погоджено заставну вартість майна у розмірі - 1 983 000,00 грн.;

- договір застави товарів в обороті № 219/Zr-08-6 від 27.11.2008 (далі- договір застави № 219/Zr-08-6); сторонами погоджено заставну вартість майна у розмірі - 173 000,00 грн.;

- договір застави товарів в обороті № 219/Zr-08-7 від 27.11.2008 (далі- договір застави № 219/Zr-08-7); сторонами погоджено заставну вартість майна у розмірі - 7 693 000,00 грн..

Як вже зазначалось вище, вимоги ТОВ "Український промисловий банк" до боржника ґрунтуються на вищезазначених договорах застави, відповідно до яких ТОВ "НК Альфа-Нафта" виступив майновим поручителем за зобов'язаннями основного боржника - ТОВ "Одеський райагропостач" за генеральним договором від 27.11.2008 № 219-08 (за основним зобов'язанням).

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, майновий поручитель - особа, яка передає в заставу майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Майновий поручитель, виходячи з вимог ст. 583 ЦК України, є суб'єктом такого виду забезпечення виконання основного зобов'язання, як застава.

Таким чином, при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 11 Закону України "Про заставу" заставодавцем може бути майновий поручитель. Майновий поручитель відповідає перед заставодержателем за виконання основним боржником основного зобов'язання винятково тим майном, яким поручився, тобто в даному випадку - в межах вартості цього майна. В тій частині основного боргу, що перевищує розмір вартості заставного майна, майновий поручитель-заставодавець (ТОВ НК „Альфа-Нафта") не відповідає перед кредитором, в даному випадку це є зобов'язанням основного боржника (ВАТ "Одеський райагропостач"), та у ТОВ "Український промисловий банк" відсутні правові підстави заявляти кредиторські вимоги в цій частині до боржника у справі.

Так, як вбачається з матеріалів справи, кредиторські вимоги ТОВ "Український промисловий банк" на суму 3 902 000,00 грн., 519 000,00 грн., 173 000,00 грн., що ґрунтуються на договорах застави товарів в обороті №№ 219/Zr-08-l, 219/Zr-08-3, 219/Zr-08-6, укладених між боржником у справі та ТОВ "Український промисловий банк", слід визнати такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника, виходячи з наступного.

Записом 44 з Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна підтверджено обтяження товарів в обороті за Договором застави № 219/Zr-08-l від 27.11.2008 на користь ТОВ "Український промисловий банк". 16.06.2009 зареєстровано зміни відомостей про обтяження, а саме, зареєстровано звернення стягнення на підставі службової записки ТОВ "Український промисловий банк" від 15.06.2009 №б/н.

Згідно з Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна підтверджено обтяження товарів в обороті за Договором застави № 219/Zr-08-3 від 27.11.2008 на користь ТОВ "Український промисловий банк" (Запис 40). 16.06.2009 зареєстровано зміни відомостей про обтяження, а саме, зареєстровано звернення стягнення на підставі службової записки ТОВ "Український промисловий банк" від 15.06.2009 №б/н.

Товари в обороті за Договором застави № 219/Zr-08-6 від 27.11.2008 були обтяжені на користь ТОВ "Український промисловий банк", що підтверджено Записом 45 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. 16.06.2009 зареєстровано зміни відомостей про обтяження, а саме, зареєстровано звернення стягнення на підставі службової записки ТОВ "Український промисловий банк" від 15.06.2009 №б/н.

Суд першої інстанції зазначив, що вимоги ТОВ "Український промисловий банк" за договорами застави №№ 219/Zr-08-l, 219/Zr-08-3, 219/Zr-08-6 на суму 3 902 000,00 грн., 519 000,00 грн., 173 000,00 грн. відповідно, не є забезпеченими заставою. Правовідносини з застави припинено, ТОВ "Український промисловий банк" права вимоги до ТОВ "НК "Альфа-Нафта" не має, з чим судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, відповідно до статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

З матеріалів справи вбачається, що саме це і мало місце в даному випадку, обтяжувач, який ініціював звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження до початку процедури звернення стягнення зареєстрував в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Вказане сторонами не спростовано.

Наявність жодної підстави припинення застави, які зазначені у ст. 28 Закону України "Про заставу", у тому числі щодо примусового продажу заставного майна, сторонами а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не доведено. Вищезазначені зміни відомостей про обтяження не свідчать про припинення застави та зареєстровані в Державному реєстрі у відповідності до ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Із врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав вважати правовідносини з застави за вказаними договорами припиненими, а тому кредиторські вимоги, що ґрунтуються на договорах застави №№ 219/Zr-08-l, 219/Zr-08-3, 219/Zr-08-6 на суму 3 902 000,00 грн., 519 000,00 грн., 173 000,00 грн. слід включити до реєстру вимог кредиторів в першу чергу, як забезпечені заставою.

Відносно кредиторських вимог ТОВ "Український промисловий банк", які ґрунтуються на договорі застави товарів в обороті від 27.11.2008 № 219/Zr-08-2 слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Постановою Вищого Господарського суду України від 05.09.2012 у справі № 5011- 33/2803-2012 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 у справі № 5011-33/2803-2012. Залишено в силі рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2012 у справі №5011-33/2803-2012, яким визнано недійсним договір застави № 219/Zr-08-2 від 27.11.2008, укладений між Філією № 4 - "Полтавська"ТОВ "НК "Альфа-Нафта"та ТОВ "Український промисловий банк".

Недійсні договори не породжують правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, на підставі чого кредиторські вимоги, що ґрунтуються на договорі застави № 219/Zr-08-2 на суму 387 000,00 грн. відхилені судом першої інстанції. На час прийняття оскаржуваної ухвали ТОВ "Український промисловий банк" права вимоги до ТОВ "НК "Альфа-Нафта" щодо цієї суми на підставі вказаного договору застави не мав, про що зазначив суд першої інстанції та з чим погоджується судова колегія суду апеляційної інстанції.

Відносно кредиторських вимог ТОВ "Український промисловий банк", що ґрунтуються на договорі застави товарів в обороті від 27.11.2008 № 219/Zr-08-4 слід зазначити наступне.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2012 у справі №33/383 задоволено позов ТОВ "НК "Альфа-Нафта" до ТОВ "Український промисловий банк"; визнано недійсним договір застави товарів в обороті від 27.11.2008 № 219/Zr-08-4, укладений між філією № 13 - "Харківська" ТОВ "НК "Альфа-Нафта" та ТОВ "Український промисловий банк".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 у справі №33/383 рішення господарського суду м. Києва від 31.01.2012 у справі №33/383 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2012 у справі №33/383 касаційну скаргу ТОВ "Український промисловий банк" задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2012 у справі №33/383 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 у справі №33/383 скасовано і дану справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

На новому розгляді в суді першої інстанції присвоєно вказаній справі новий №33/383-22/451-2012. Рішенням господарського суду міста Києва від 08.11.2012 у справі №33/383-22/451-2012 відмовлено в позові ТОВ "НК "Альфа-Нафта" до ТОВ "Український промисловий банк" про визнання договору застави товарів в обороті від 27.11.2008 № 219/Zr-08-4 недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2013 у справі № 33/383-22/451-2012 касаційну скаргу ТОВ "НК "Альфа-Нафта" задоволено, скасовано рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2012 у справі №33/383-22/451-2012 та скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 у вказаній справі та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне, на час прийняття оскаржуваної ухвали (09.10.2012) матеріали справи містили докази того, що договір застави товарів в обороті № 219/Zr-08-4 від 27.11.2008 був визнаний недійсним в судовому порядку, що врахував суд першої інстанції, відхиляючи кредиторські вимоги.

За таких обставин, направлення справи на новий розгляд за вищевказаною постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2013 у справі № 33/383-22/451-2012 не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали в цій частині.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що вимоги ТОВ "Український промисловий банк" на суму 3 766 000,00 до ТОВ "НК "Альфа-Нафта" не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, виходячи з обставин, що підтверджувались матеріалами справи на час прийняття оскаржуваної ухвали.

Відносно кредиторських вимог ТОВ "Український промисловий банк" на суму 1 983 000,00 грн., що ґрунтуються на договорі застави товарів в обороті від 27.11.2008 № 219/Zr-08-5 слід зазначити наступне.

Керуючись ст. 31 Закону суд першої інстанції обгрунтовано ці грошові вимоги, які забезпечені заставою на суму 1 983 000,00 грн. включив окремо до реєстру вимог кредиторів боржника в першу чергу. Вказані кредиторські вимоги є обґрунтованими та такими, що підтверджені матеріалами справи і визнані боржником.

Відносно кредиторських вимог ТОВ "Український промисловий банк", що ґрунтуються на договорі застави товарів в обороті від 27.11.2008 № 219/Zr-08-7 слід зазначити наступне.

Записом 46 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна було підтверджено обтяження товарів в обороті за Договором застави № 219/Zr-08-7 від 27.11.2008 на користь ТОВ "Український промисловий банк".

Суд першої інстанції зазначив, що 16.06.2009 обтяження припинено у зв»язку із зверненням стягнення на майно за службовою запискою ТОВ "Український промисловий банк" від 15.06.2009 №б/н; вимоги ТОВ "Український промисловий банк" на суму 7 693 000,00 грн. не є забезпеченими заставою; правовідносини припинено; ТОВ "Український промисловий банк" права вимоги до ТОВ "НК "Альфа-Нафта" не має. Судова колегія з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось вище, відповідно до статті 24 Закону України "Про обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

З матеріалів справи вбачається, що саме це і мало місце в даному випадку обтяжувач, який ініціював звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження до початку процедури звернення стягнення зареєстрував в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Проте, примусового продажу заставного майна, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції сторонами не доведено.

Але, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що стосовно даної вимоги за договором застави № 219/Zr-08-7 на суму 7 693 000,00 грн. слід врахувати наступне.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.09.2012 у справі № 26/385-71/311-2012 задоволено позов ТОВ „НК Альфа-Нафта" до ТОВ „Український промисловий банк", визнано недійсним Договір застави товарів в обороті від 27.11.2008 № 219/Zr-08-7 (зазначене рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 у справі № 26/385-71/311-2012 та постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2013 у справі № 26/385-71/311-2012-71/314-2012).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст.216 ЦК України). А тому кредиторські вимоги, що ґрунтуються на договорі застави товарів в обороті від 27.11.2008 № 219/Zr-08-7 слід відхилити, як такі, що не мають належної правової підстави.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції не включив вимоги ТОВ "Український промисловий банк" на суму 7 693 000,00 грн. до реєстру вимог кредиторів ТОВ "НК "Альфа-Нафта" за договором застави № 219/Zr-08-7, але з інших підстав, при цьому вказане не призвело до прийняття невірного судового рішення в частині вказаних кредиторських вимог, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали в цій частині.

Із врахуванням вищезазначеного, кредиторські вимоги ТОВ "Український промисловий банк" на суму 71 963 619,00 грн. підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів лише частково. Так, відповідно до ч. 6 ст. 14, ст. 31 Закону вказані кредиторські вимоги, що ґрунтуються на договорах застави № № 219/Zr-08-l, 219/Zr-08-3, 219/Zr-08-5, 219/Zr-08-6 на суму 6 577 000,00 грн. підлягають включенню окремо до реєстру вимог кредиторів боржника у першу чергу, як забезпечені заставою. В решті ці вимоги відхиляються, оскільки боржник у справі, як майновий поручитель відповідає перед вказаним кредитором лише тим майном, яким поручився, тобто в межах вартості цього майна.

В тій частині основного боргу, що перевищує розмір вартості заставного майна, має відповідати не майновий поручитель-заставодавець, а боржник за основним зобов'язанням (ВАТ "Одеський райагропостач").

3. Крім того, ТОВ "Український промисловий банк" заявлена кредиторська вимога на суму - 149 402 195,71 грн., що ґрунтується на Генеральному договорі від 27.11.2008 № 220-08, укладеному між ТОВ "Український Промисловий Банк" та ТОВ "Нафтобудсервіс", на кредитних договорах від 27.11.2008 № 220-01/K-08, від 28.11.2008 № 220-02/K-08, від 28.11.2008 № 220-03/K-08, укладених між тими ж сторонами в рамках цього Генерального договору від 27.11.2008 № 220-08, та на договорах застави товарів в обороті від 27.11.2008 № 220/Zr-08-3, від 27.11.2008 №220/Zr-08-4, які укладені між ТОВ "Український Промисловий Банк" та філіями боржника у справі в забезпечення зобов'язань ТОВ "Нафтобудсервіс" за Генеральним договором від 27.11.2008 № 220-08.

Боржник погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не визнав вимоги ТОВ "Український промисловий банк", що ґрунтуються на договорах застави товарів в обороті від 27.11.2008 № 220/Zr-08-3, від 27.11.2008 № 220/Zr-08-4.

В апеляційній скарзі (з урахуванням уточнень) ТОВ "Український промисловий банк" просить суд внести до реєстру вимог кредиторів ці його кредиторські вимоги у наступні черги: до першої черги - 20 211 000,00 грн.; до четвертої черги - 128 582 420,59 грн.

В обґрунтування заявлених кредиторських вимог, ТОВ "Український промисловий банк" посилається на те, що за рішенням господарського суду м. Києва від 12.05.2010 у справі №32/112 стягнуто на користь ТОВ "Український промисловий банк" 149 402 195,71 грн. заборгованості за Генеральним договором № 220-08 від 27.11.2008 (далі-основний борг), з яких 108 023 000,00 грн. - тіло кредиту, 31 228 813,39 грн. - заборгованість за процентами, 10 150 382,32 грн. - пеня, 5 100,00 грн. - витрат на сплату державного мита, 47,20 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до Листа Відділу примусового виконання рішень від 11.05.2012 № 16/179-10-12/17-382-2011 державним виконавцем відділу винесено постанову від 17.08.2010 про відкриття виконавчого провадження № 20897661 з виконання наказу господарського суду м. Києва від 16.07.2010 № 32/112 про стягнення на користь ТОВ "Український промисловий банк" заборгованості. Станом на 10.05.2012 в рамках вказаного виконавчого провадження частково погашено заборгованість за даним виконавчим документом в розмірі 608 775,12 грн..

З матеріалів справи вбачається, що в забезпечення зобов'язань ТОВ "Нафтобудсервіс" перед ТОВ "Український промисловий банк" за Генеральним договором № 220-08 від 27.11.2008, між ТОВ "Український промисловий банк" та філіями ТОВ "НК "Альфа-Нафта" було укладено:

- договір застави товарів в обороті № 220/Zr-08-3 від 27.11.2008 (далі- договір застави № 220/Zr-08-3), сторонами погоджено заставну вартість майна у розмірі - 566 000,00 грн.,

- договір застави товарів в обороті № 220/Zr-08-4 від 27.11.2008 (далі- договір застави № 220/Zr-08-4), сторонами погоджено заставну вартість майна у розмірі - 20 211 000,00 грн.

Відповідно до цих договорів застави ТОВ "НК "Альфа-Нафта" виступило майновим поручителем по зобов'язанням ТОВ "Нафтобудсервіс" за Генеральним договором від 27.11.2008 № 220-08.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про заставу" заставодавцем може бути майновий поручитель.

Як вже зазначалось вище, майновий поручитель відповідає перед кредитором лише тим майном, яким поручився, тобто в межах вартості цього майна. В тій частині основного боргу (за основним зобов'язанням), що перевищує розмір вартості заставного майна, майновий поручитель - заставодавець (ТОВ „НК Альфа-Нафта") не відповідає.

Враховуючи вищевикладене, відносно кредиторських вимог, що ґрунтуються на договорах застави товарів в обороті №№ 220/Zr-08-3, 220/Zr-08-4 слід зазначити наступне.

Згідно Запису 48 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна підтверджено обтяження товарів в обороті за Договором застави № 220/Zr-08-4 на користь ТОВ "Укрпромбанк".

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначає, що 05.02.2009 вказані обтяження припинено в зв'язку з повідомленням ТОВ "Український промисловий банк" № б/н від 04.02.2009 про дострокове повернення кредитних коштів.

Суд першої інстанції зазначив, що вимоги ТОВ "Український промисловий банк" за договором застави № 220/Zr-08-4 на суму 20 211670,60 грн. не є забезпеченими заставою. Правовідносини з застави припинено, ТОВ "Український промисловий банк" права вимоги до ТОВ "НК "Альфа-Нафта" не має, з чим судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, відповідно до статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

З матеріалів справи вбачається, що саме це і мало місце в даному випадку, обтяжував (ТОВ "Український промисловий банк"), який ініціював звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження до початку процедури звернення стягнення зареєстрував в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Наявність жодної підстави припинення застави за договором застави № 220/Zr-08-4 відповідно до ст. 28 Закону України "Про заставу", у тому числі щодо примусового продажу заставного майна, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не доведено сторонами.

Вищезазначені зміни відомостей про обтяження не свідчать про припинення застави за договором застави № 220/Zr-08-4 та зареєстровані в Державному реєстрі у відповідності до ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції не погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав вважати правовідносини за договором застави № 220/Zr-08-4 припиненими, а тому кредиторські вимоги, що ґрунтуються на договорі застави № 220/Zr-08-4 на суму 20 211 000,00 грн. слід включити окремо до реєстру вимог кредиторів боржника в першу чергу, як забезпечені заставою.

Стосовно кредиторських вимог за договором застави № 220/Zr-08-3 на суму 566 000,00 грн. суд першої інстанції зазначив, що вимоги ТОВ "Український промисловий банк" за договором застави № 220/Zr-08-3 на суму 566 000,00 грн. не є забезпеченими заставою; правовідносини припинено; ТОВ "Український промисловий банк" права вимоги до ТОВ "НК "Альфа-Нафта" не має, посилаючись на те, що товари в обороті за Договором застави товарів в обороті № 220/Zr-08-3 були обтяжені на користь ТОВ "Український промисловий банк" відповідно до Запису 49 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, та на те, що 05.02.2009 обтяження припинено в зв'язку з повідомленням ТОВ «Український промисловий банк» №б/н від 04.02.2009 про дострокове повернення кредитних коштів.

З таким обґрунтуванням відхилення кредиторських вимог за договором застави № 220/Zr-08-3 на суму 566 000,00 грн. судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з огляду на те, що відповідні зміни відомостей про обтяження не свідчать про припинення застави за договором застави № 220/Zr-08-3 та зареєстровані в Державному реєстрі у відповідності до ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

При цьому, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі врахував, що рішенням господарського суду міста Києва від 11.01.2012 у справі № 34/273 задовелено позов ТОВ "НК "Альфа-Нафта" до ТОВ "Український промисловий банк", визнано недійсним Договір застави товарів в обороті № 220/Zr-08-3 від 27.11.2008, укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та філією № 5 "Запорізька" ТОВ "НК "Альфа-Нафта".

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 у справі № 34/273 відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Український промисловий банк" про поновлення строку для подачі апеляційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.06.2012 у справі №34/273 касаційну скаргу ТОВ "Український промисловий банк" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 у справі № 34/273 повернуто скаржнику, а справу до господарського суду міста Києва.

Таким чином, рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2012 у справі № 34/273 набрало законної сили. Договір застави товарів в обороті № 220/Zr-08-3 від 27.11.2008 є недійсним, не створює правових наслідків для його сторін, що вірно встановив суд першої інстанції, пославшись на ч. 1 ст.216 ЦК України. Отже, суд першої інстанції вірно саме з цих підстав не включив вимоги ТОВ "Український промисловий банк" на суму 566 000,00 грн. до ТОВ "НК "Альфа-Нафта" за договором застави № 220/Zr-08-3.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані кредиторські вимоги ТОВ "Український промисловий банк" на суму 149 402 195,71 грн., що ґрунтуються на Генеральному договорі від 27.11.2008 № 220-08 підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника лише частково. Так, відповідно до ч. 6 ст. 14, ст. 31 Закону включенню до реєстру вимог кредиторів окремо підлягають грошові вимоги, забезпечені заставою за договором застави № 220/Zr-08-4, на суму 20 211 000,00 грн. в першу чергу.

В решті ці кредиторські вимоги відхиляються, оскільки ТОВ "НК "Альфа-Нафта" як майновий поручитель, в даному випадку за решту суми основного зобов'язання не відповідає перед ТОВ "Український промисловий банк".

Потрібно повторно зазначити, що майновий поручитель відповідає перед кредитором лише тим майном, яким поручився, тобто в межах вартості цього майна. В тій частині основного боргу (основного зобов'язання), що перевищує розмір вартості заставного майна, майновий поручитель-заставодавець в даному випадку не відповідає.

4. Крім того, ТОВ "Український промисловий банк» заявлені кредиторські вимоги на суму - 4 084 263,07 грн., що грунтуються на кредитному договорі від 14.03.2008, укладеному між ТОВ "Український промисловий банк» та ТОВ «Майорат», та на договорі застави товарів в обороті від 14.03.2008 № 54/Zк-08-1, укладеному між ТОВ "Український промисловий банк» та боржником у справі в забезпечення виконання ТОВ «Майорат» зобов»язань за вказаним кредитним договором. Вартість товарів в обороті, погоджена сторонами у вказаному договорі застави, дорівнює 15 158 000, 00 грн.

Сума даних кредиторських вимог з урахуванням заяви про уточнення кредитоських вимог - 4 058 527,07 грн. (з урахуванням часткових погашень).

Суд першої інстанції зазначив, що вимоги до боржника за договором застави товарів в обороті № 54/ZK-08-1 на суму 4 058 527,07 грн. підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів ТОВ "НК "Альфа-Нафта", як забезпечені заставою.

В уточненнях до апеляційної скарги ТОВ "Український промисловий банк" погоджується з оскаржувною ухвалою в цій частині.

Суд апеляційної інстанції щодо цих кредиторських вимог зазначає наступне.

Заборгованість ТОВ "МАЙОРАТ" перед ТОВ "Український промисловий банк" на заявлену суму підтверджена рішенням господарського суду Одеської області від 01.12.2010 у справі № 22/166-10-4587.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Вимоги ТОВ "Український промисловий банк" до боржника ґрунтуються на договорі застави №54/ZK-08-1, відповідно до якого ТОВ "НК "Альфа-Нафта" виступив майновим поручителем та передав в заставу майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи- ТОВ "МАЙОРАТ".

На підставі вищевикладеного та керуючись , ч.6 ст. 14, ст. 31 Закону суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що кредиторські вимоги, що грунтуються на договорі застави №54/ZK-08-1 на суму 4 058 527,07 грн. підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів ТОВ "НК "Альфа-Нафта", як забезпечені заставою. Вказані кредиторські вимоги на суму 4 058 527,07 грн. слід визнати та включити до реєстру вимог кредиторів боржника як вимоги першої черги окремо.

5. Крім того, ТОВ "Український промисловий банк" заявлені кредиторські вимоги на суму -147 149 602,29 грн., що грунтуються на Генеральному договорі від 27.03.2008 № 70-08, на кредитних договорах які укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ «Адендум» в рамках вказаного Генерального договору, та на договорах застави, укладених між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "НК "Альфа-Нафта" в забезпечення зобов'язань ТОВ "Адендум" перед ТОВ "Український промисловий банк" за вказаним Генеральним договором.

Боржником ця вимога не визнана.

Суд першої інстанції зазначив, що вимоги кредитора на суму 3 486 000,00 грн. за договорами застави №№ 70/Zr-08-5, 70/Zr-08-8, підлягають окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів ТОВ "НК "Альфа-Нафта", як такі, що забезпечені заставою.

В уточненнях до апеляційної скарги ТОВ "Український промисловий банк" просить суд внести заявлені кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів у наступні черги: до першої черги вимоги забезпечені заставою у розмірі 3 005 000,00 грн.; до четвертої черги безспірні вимоги у розмірі 144 144 602,29 грн.

Суд апеляційної інстанції щодо вказаних кредиторських вимог та щодо апеляційної скарги в цій частині зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за рішенням господарського суду Волинської області 08.06.2011 по справі № 5004/635/11 на користь ТОВ "Український промисловий банк" з ТОВ "Адендум " стягнуто 147 449 602,29 грн. заборгованості за Генеральним договором № 70-088 від 27.03.2008 (95 000 000,00 грн. - тіло кредиту, 39 659 798,63 грн. - заборгованість за процентами, 3 002 022,83 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів, 9 837 780,83 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредитів), 25 500,00 грн. - витрат на сплату державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як вбачається з листа Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 11.05.2012 № 12-0-35-1148/5-12 за постановою державного виконавця від 25.07.2011 відкрито виконавче провадження № 27802885 з виконання наказу від 20.06.2011 № 5004/635/11-1 господарського суду Волинської області про стягнення з ТОВ "Адендум" на користь ТОВ "Український промисловий банк"заборгованості 147 449 602,29 грн. на підставі рішення господарського суду Волинської області 08.06.2011 по справі №5004/635/11. До відділу надійшла постанова господарського суду Волинської області від 13.09.2011 у справі №5004/635/11, відповідно до якої визнано банкрутом ТОВ "Адендум". На підставі вищевикладеного 27.02.2012 постановою державного виконавця закінчено виконавче провадження на підставі п.7 ч. 1ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" та вищезгаданий виконавчий документ направлений ліквідатору.

Апелянт посилається на те, що в забезпечення зобов'язань ТОВ "Адендум" перед ТОВ "Український промисловий банк" за Генеральним договором № 70-08 від 27.03.2008, між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "НК "Альфа-Нафта" було укладено:

договір застави товарів в обороті № 70/Zr-08-8 від 04.11.2008 (далі - договір застави №.70/Zr-08-8); вартість предмету застави за згодою сторін становить 481 000,00 грн.,

договір застави товарів в обороті № 70/Zr-08-7 від 03.11.2008 (далі - договір застави №.70/Zr-08-7); вартість предмету застави за згодою сторін становить 1 816 000,00 грн.,

договір застави товарів в обороті № 70/Zr-08-5 від 01.11.2008; вартість предмету застави за згодою сторін становить 3 005 000,00 грн.

Стосовно вказаної вимоги, що грунтується на договорі застави № 70/Zr-08-7 на суму 1 816 000,00 грн. суд першої інстанції не врахував наступне.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.05.2012 у справі №5011-27/1392-2012 визнано недійсним вищезазначений договір застави № 70/Zr-08-7 від 03.11.2008 (рішення залишене без змін Постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2012 у справі №5011-27/1392-2012).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст.216 ЦК України).

Враховуючи викладене, ТОВ "Український промисловий банк" не має право вимоги до боржника у справі на підставі договору застави, який визнаний недійсним у судовому порядку. Вимоги ТОВ "Український промисловий банк" на суму 1 816 000,00 грн. до ТОВ "НК "Альфа-Нафта" є такими, що не мають правової підстави, а тому їх слід відхилити.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції не включив до реєстру вимог кредиторів вимоги ТОВ "Український промисловий банк" на суму 1 816 000,00 грн. до ТОВ "НК "Альфа-Нафта" за договором застави № 70/Zr-08-07, але з інших підстав, зазначених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, з якими неможна погодитись, враховуючи обставини справи, положення ст.24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та ст.28 Закону України «Про заставу». Проте вказане не призвело до прийняття невірного судового рішення щодо цієї частини кредиторських вимог ТОВ "Український промисловий банк", тому відсутні підстави для скасування в цій частині оскаржуваної ухвали.

Стосовно апеляційної скарги в частині визнання вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на суму 3 486 000,00 грн., що грунтуються на договорах застави товарів в обороті від 01.11.2008 № 70-Zr-08-5 та від 04.11.2008 №70-Zr-08-8, слід зазначити наступне.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2012 у даній справі задоволено апеляційну скаргу ТОВ "НК "Альфа-Нафта", оскаржувану ухвалу попереднього засідання господарського суду м. Києва від 09.10.2012 у даній справі в частині визнання грошових вимог ТОВ "Український промисловий банк" в сумі 3 486 000,00 грн., віднесених до першої черги задоволення, скасовано, грошові вимоги ТОВ "Український промисловий банк" в сумі 3 486 000,00 грн., що грунтуються на договорах застави товарів в обороті від 01.11.2008 № 70/Zr-08-5, від 04.11.2008 № 70/Zr-08-8 відхилено.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7, якщо апеляційну скаргу подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу з посиланням на статті 91 або 106 ГПК. У разі помилкового порушення апеляційного провадження в такому випадку суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України.

За таких обставин, керуючись п.1 ч.1 ст.80 ГПК України слід припинити апеляційне провадження в частині визнання вимог ТОВ "Український промисловий банк" в сумі 3 486 000,00 грн., що грунтуються на договорах застави товарів в обороті від 01.11.2008 № 70/Zr-08-5, від 04.11.2008 № 70/Zr-08-8.

В решті вказані вимоги ТОВ "Український промисловий банк" , що грунтуються на вищезазначеному Генеральному договорі від 27.03.2008 № 70-08 відхиляються, оскільки не стосуються зобов'язань боржника перед даним кредитором, та є зобов'язаннями ТОВ "Адендум" .

При цьому судова колегія відхиляє доводи апелянта, викладені в уточненні до апеляційної скарги, стосовно задоволення решти кредиторських вимог у четверту чергу із посиланням на ст.24 Закону України «Про заставу». Так, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, майновий поручитель - особа, яка передає в заставу майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника. Майновий поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення виконання основного зобов'язання, як застава. Заставодавцем може бути майновий поручитель. Майновий поручитель відповідає перед заставодержателем за виконання основним боржником основного зобов'язання винятково тим майном, яким поручився, тобто в даному випадку - в межах вартості цього майна. В тій частині основного боргу, що перевищує розмір вартості заставного майна, майновий поручитель-заставодавець (ТОВ НК „Альфа-Нафта") не відповідає перед кредитором, в даному випадку це є зобов'язанням основного боржника (ТОВ "Адендум"), та у ТОВ "Український промисловий банк" відсутні правові підстави заявляти кредиторські вимоги в цій частині до боржника у справі.

6. Крім того, ТОВ "Український промисловий банк" заявлені кредиторські вимоги на суму - 6 019 248,37грн., які ґрунтуються на Кредитному договором № 55/к-08 від 27.03.2008, укладеному між ТОВ "А-Конто" та ТОВ "Український промисловий банк", та на договорах застави № 55/Zk-08-1 , № 55/Zk-08-3 від 17.03.2008, укладених між ТОВ "Український промисловий банк" та боржником у справі в забезпечення зобов'язань ТОВ "А-Конто" за вказаним кредитним договором.

Боржником дана вимога не визнана.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що вимога кредитора на суму 5 993 512,37 грн., як забезпечена заставою, підлягає внесенню до реєстру вимог кредиторів ТОВ "НК "Альфа-Нафта" окремо в першу чергу.

В уточненнях до апеляційної скарги ТОВ "Український промисловий банк" погоджується з оскаржуваною ухвалою в повному обсязі.

Судова колегія апеляційної інстанції щодо цієї частини кредиторських вимог ТОВ "Український промисловий банк" зазначає наступне.

Заборгованість ТОВ "А-Конто" перед ТОВ "Український промисловий банк" становить 6 019 248,37 грн. на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2011 по справі № 10/1-11. Відповідно до зазначеного рішення на користь ТОВ "Український промисловий банк" з ТОВ "А-Конто" стягнуто 5 993 512,37 грн. заборгованості за Кредитним договором № 55/к-08 від 27.03.2008, (5 531 936,67 грн. - заборгованість за процентами, 461 575,70 грн. - пеня), 25 500,00 грн. - витрат на сплату державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Апелянт зазначає, що вказана заборгованість не погашена, що сторонами у справі не спростовано.

Як вже зазначалось, в забезпечення зобов'язань ТОВ "А-Конто" перед ТОВ "Український промисловий банк" саме за Кредитним договором № 55/к-08 від 27.03.2008, між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "НК "Альфа-Нафта" було укладено Договір застави товарів в обороті № 55/Zk-08-1 від 17.03.2008 (вартість предмету застави за згодою сторін становить 8 830 000,00 грн. з урахуванням змін до Договору від 17.03.2008) та Договір застави товарів в обороті № 55/Zk-08-3 від 17.03.2008 (вартість предмету застави за згодою сторін становить 19 578 000,00 грн. з урахуванням змін до Договору від 08. 08.2008), відповідно до яких ТОВ "НК "Альфа-Нафта" виступило майновим поручителем за зобов'язаннями ТОВ "А-Конто" за вказаним кредитним договором (за основним зобов'язанням).

Керуючись ст. 31 Закону суд першої інстанції вірно зазначив, що вказані грошові вимоги забезпечені заставою на суму 5 993 512,37 грн. та підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів боржника в першу чергу. Решта суми кредиторських вимог - 25 736,00 грн. судом першої інстанції вірно не включена до реєстру вимог кредиторів боржника. Ці кредиторські вимоги є сумою судових витрат, пов'язаних з провадженням у справі № 10/1-11, та не є забезпеченими заставою за договорами застави № 55/Zk-08-1 , № 55/Zk-08-3 від 17.03.2008 , заявлені до боржника у справі без достатньої правової підстави, тому ці кредиторські вимоги до боржника слід відхилити.

Крім того, відносно кредиторських вимог, що ґрунтуються на договорі застави товарів в обороті № 55/Zk-08-1 від 17.03.2008 слід зазначити наступне.

Згідно запису 36 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна підтверджено обтяження товарів в обороті за Договором застави № 55/Zr-08-l від 17.03.2008 на користь ТОВ "Український промисловий банк".

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що 09.06.2009 обтяження припинено згідно службової записки ТОВ "Український промисловий банк" №б/н від 16.02.2009; вимоги ТОВ "Український промисловий банк" за договором застави № 55/Zr-08-l від 17.03.2008 на суму 12 241 372,00 грн. не є забезпеченими заставою; правовідносини припинено; ТОВ "Український промисловий банк"права вимоги до ТОВ "НК "Альфа-Нафта"не має.

Із вказаним висновком суду першої інстанції судова колегія не погоджується, виходячи з наступного. Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач, який ініціював звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження до початку процедури звернення стягнення зареєстрував в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Вказане сторонами не спростовано.

Наявність жодної підстави припинення застави за договором застави № 55/Zr-08-l від 17.03.2008, які зазначені у ст. 28 Закону України "Про заставу", у тому числі щодо примусового продажу заставного майна, сторонами а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не доведено. Вищезазначені зміни відомостей про обтяження не свідчать про припинення застави та зареєстровані в Державному реєстрі у відповідності до ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Тобто, в даному випадку немає підстав вважати, що припинено заставу за договором застави № 55/Zr-08-l від 17.03.2008.

Доводи боржника у справі, викладені в запереченнях на уточнення до апеляційної скарги, стосовно оскарження в судовому порядку договору застави № 55/Zk-08-3 від 17.03.2008, відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю, виходячи з положень ст.204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину.

7. Крім того, ТОВ "Український промисловий банк" заявлені кредиторські вимоги на суму - 8 918 711,69 грн., які ґрунтуються на Кредитному договорі № 203/к-07 від 15.06.2007, укладеному між ТОВ "Альфа-Черкаси" та ТОВ "Український промисловий банк", та на Договорі застави товарів в обороті № 203/zk-08-2 від 04.07.2008, укладеному між боржником у справі та ТОВ "Український промисловий банк" в забезпечення зобов'язань ТОВ "Альфа-Черкаси" за вказаним кредитним договором.

Боржник дані вимоги визнає частково, погоджуючись з позицією суду першої інстанції.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що вимога кредитора на суму 2 117 000,00 грн. підлягає внесенню до реєстру вимог кредиторів ТОВ "НК "Альфа-Нафта"окремо, як забезпечена заставою.

В уточненнях до апеляційної скарги ТОВ "Український промисловий банк" просить суд внести до реєстру вимог кредиторів його кредиторські вимог у наступні черги: до першої черги вимоги забезпечені заставою у розмірі 2 117 000,00 грн.; до четвертої черги безспірні вимоги у розмірі 6 801 711,69 грн.

Обгрунтовуючи заявлені кредиторські вимоги апелянт посилається на те, що згідно рішення господарського суду Черкаської області 11.01.2011 у справі № 02/2241 звернуто стягнення на майно, належне ТОВ "НК "Альфа-Нафта" , є предметом застави за Договором застави товарів в обороті № 203/zk-08-2 від 04.07.2008, а також стягнуто з ТОВ "НК "Альфа-Нафта" на користь ТОВ "Український промисловий банк" 25 500,00 грн. - витрат на сплату державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, за Договором застави товарів в обороті № 203/zk-08-2 від 04.07.2008 (далі- договір застави № 203/zk-08-2) погоджена сторонами заставна вартість майна становить 2 117 000,00 грн.

Відповідно до вказаного договору застави ТОВ "НК "Альфа-Нафта" виступило майновим поручителем.

Майновий поручитель відповідає перед заставодержателем за виконання основним боржником основного зобов'язання винятково тим майном, яким поручився, тобто в даному випадку - в межах вартості цього майна. В тій частині основного боргу, що перевищує розмір вартості заставного майна, майновий поручитель-заставодавець (ТОВ НК „Альфа-Нафта") не відповідає перед кредитором, в даному випадку це є зобов'язанням основного боржника (ТОВ "Альфа-Черкаси" ), та у ТОВ "Український промисловий банк" відсутні правові підстави заявляти кредиторські вимоги в цій частині до боржника у справі.

Керуючись ст. 31 Закону суд першої інстанції вірно зазначив, що грошові вимоги забезпечені заставою за договором застави № 203/zk-08-2 на суму 2 117 000,00 грн. підлягають окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів.

Решту кредиторських вимог, що ґрунтуються на Кредитному договорі № 203/к-07 від 15.06.2007, укладеному між ТОВ "Альфа-Черкаси" та ТОВ "Український промисловий банк" слід відхилити враховуючи вищевказане. Судова колегія не вбачає правових підстав включати ці вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника у четверту чергу.

8. Також ТОВ "Український промисловий банк" заявлені кредиторські вимоги на суму - 98 687 671,58 грн., які ґрунтуються на кредитному договорі № 168/к-07 від 22.05.2007, укладеному між ТОВ "Універсал-Сервіс" та ТОВ "Український промисловий банк", та на Договорі застави товарів в обороті № 168/ZK-08-1 від 19.02.2008, укладеному між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "НК "Альфа-Нафта" в забезпечення зобов'язань ТОВ "Універсал-Сервіс" за вказаним кредитним договором.

Боржником дана вимога визнана частково, у сумі 50 888 000,00 грн., при цьому боржник погодився з позицією суду першої інстанції.

Суд першої інстанції оскаржуваній ухвалі зазначив, що вимоги кредитора за договором застави товарів в обороті № 168/ZK-08-1 на суму 50 888 000,00 грн. підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів ТОВ "НК "Альфа-Нафта" окремо, як забезпечені заставою.

В уточненнях до апеляційної скарги ТОВ "Український промисловий банк" просить суд внести до реєстру вимог кредиторів його кредиторські вимоги у наступні черги: до першої черги вимоги забезпечені заставою у розмірі 50 888 000,00 грн.; до четвертої черги безспірні вимоги у розмірі 47 773 654,09 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду м. Києва від 19.05.2010 у справі № 34/150 з ТОВ "Універсал-Сервіс" на користь ТОВ "Український промисловий банк" стягнуто 98 661 935,58 грн. заборгованості за Кредитним договором № 168/к-07 від 22.05.2007, (70 000 000,00 грн. - тіло кредиту, 19 467 526,03 грн. - заборгованість за процентами, 7 550 410,96 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 1 643 998,59 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів), 25 500,00 грн. - витрат на сплату державного мита, 236,00 - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Листом Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України №12-0-35-1148/5-12 від 11.05.2012 підтверджено, що в ході примусового виконання даного судового рішення в рамках ВП №20417061 державним виконавцем за виконавчим документом частково погашена заборгованість на суму 281,49 грн.

Як зазначалось вище, в забезпечення зобов'язань ТОВ "Універсал-Сервіс" перед ТОВ "Український промисловий банк" за Кредитним договором № 168/к-07 від 22.05.2007 між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "НК "Альфа-Нафта" було укладено Договір застави товарів в обороті: № 168/ZK-08-1 від 19.02.2008 (далі- договір застави № 168/ZK-08-1).

Погоджена сторонами заставна вартість майна за цим договором застави становить 50 888 000,00 грн.

Відповідно до договору застави № 168/ZK-08-1 ТОВ "НК "Альфа-Нафта" виступило майновим поручителем, який відповідає перед кредитором лише тим майном, яким поручився, тобто в даному випадку - в межах вартості цього майна.

В тій частині основного зобов'язання, щодо якої не вистачає вартості заставного майна, має відповідати не заставодавець-майновий поручитель, а боржник за основним зобов'язанням (ТОВ "Універсал-Сервіс").

Керуючись ст. 31 Закону суд першої інстанції вірно зазначив, що грошові вимоги забезпечені заставою згідно з Договором застави товарів в обороті № 168/Zk-08-1 від 19.02.2008 на суму 50 888 000,00 грн. підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника окремо у першу чергу.

В решті суми кредиторські вимоги відхиляються, оскільки ці вимоги заявлені до боржника у справі безпідставно.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія не вбачає правових підстав включати до реєстру вимог кредиторів боржника у четверту чергу задоволення решту кредиторських вимог у сумі 47 773 654, 09 грн., на чому наполягає апелянт без достатнього обґрунтування.

9. Також, ТОВ "Український промисловий банк" заявлені кредиторські вимоги на суму - 60 209 063,76 грн.,які ґрунтуються на Генеральному договорі № 18-08 від 04.02.2008, укладеному між ТОВ "Нубіс" та ТОВ "Український промисловий банк", та на відповідних договорах застави, укладених між філіями боржника у справі та ТОВ "Український промисловий банк" у забезпечення зобов'язань ТОВ "Нубіс" за вказаним Генеральним договором.

Боржником дана вимога визнана частково, у сумі 38144000,00 грн., при цьому боржник погодився з позицією суду першої інстанції.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що вимоги кредитора на суму 38 144 000,00 грн. підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів ТОВ "НК "Альфа-Нафта" в першу чергу.

В уточненнях до апеляційної скарги ТОВ "Український промисловий банк" просить суд внести до реєстру вимог кредиторів його кредиторські вимоги у наступні черги: до першої черги вимоги забезпечені заставою у розмірі 60 209 063,76 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість ТОВ "Нубіс" перед ТОВ "Український промисловий банк" становить 60 234 799,76 грн. та підтверджена рішенням господарського суду м. Києва від 27.05.2011 у справі № 57/91, за яким стягнуто з ТОВ "Нубіс" на користь ТОВ "Український промисловий банк" 60 209 063,76 грн. заборгованості за Генеральним договором № 18-08 від 04.02.2008 та 25 500,00 грн. - витрат на сплату державного мита, 236,00 грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як вбачається з листа Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 11.05.2012 № 12-0-35-1148/5-12 за постановою державного виконавця від 20.07.2011 відкрито виконавче провадження № 27799966 з виконання наказу від 13.06.2011 № 57/91 господарського суду м. Києва про стягнення з ТОВ "Нубіс" на користь ТОВ "Український промисловий банк" 60 209 063,76 грн. заборгованості за Генеральним договором № 18-08 від 04.02.2008 та 25 500,00 грн. - витрат на сплату державного мита, 236,00 - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Станом на 10.05.2012 заборгованість за даним виконавчим документом не погашена.

Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення зобов'язань ТОВ "Нубіс" перед ТОВ "Укрпромбанк" за Генеральним договором № 18-08 від 04.02.2008, між ТОВ "Укрпромбанк" та філіями ТОВ "НК "Альфа-Нафта" було укладено:

договір застави товарів в обороті № 18/Zr-08-l від 07.02.2008 (далі № 18/Zr-08-l); погоджена сторонами заставна вартість майна становить 7 309 000, 00 грн;

договір застави товарів в обороті № 18/Zr-08-2 від 14.02.2008 (далі -№ 18/Zr-08-2); погоджена сторонами заставна вартість майна становить 8 822 000,00 грн.;

договір застави товарів в обороті № 18/Zr-08-3 від 15.02.2008 (далі № 18/Zr-08-3); погоджена сторонами заставна вартість майна становить 2 323 000,00 грн.;

договір застави товарів в обороті № 18/Zr-08-5 від 20.02.2008 (далі № 18/Zr-08-5); погоджена сторонами заставна вартість майна становить 22 483 000,00 грн.;

-договір застави товарів в обороті № 18/Zr-08-6 від 03.07.2008 (далі № 18/Zr-08-6); погоджена сторонами заставна вартість майна становить 19 690 000,00 грн.

Відповідно до цих договорів застави ТОВ "НК "Альфа-Нафта" виступило майновим поручителем.

Стаття 178 ЦК України визначає заставу як один із способів забезпечення зобов'язань.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про заставу" застава -це спосіб забезпечення зобов'язань.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ч. 2 ст. 1 Закону України "Про заставу").

Майновий поручитель - особа, яка передає в заставу нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Майновий поручитель, виходячи з вимог ст. 583 ЦК України, є суб'єктом такого виду забезпечення виконання основного зобов'язання, як застава.

Таким чином, при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 11 Закону України "Про заставу" майновий поручитель є заставодавцем, який відповідає перед кредитором лише тим майном, яким поручився, тобто в межах вартості цього майна.

Керуючись ст. 31 Закону суд першої інстанції вірно зазначив, що грошові вимоги забезпечені заставою за договорами застави № № 18/Zr-08-l, 18/Zr-08-2, 18/Zr-08-3, 18/Zr-08-6 на суму 38 144 000, 00 грн. підлягають окремому внесенню до реєстру та включенню в першу чергу.

Стосовно кредиторських вимог, що ґрунтуються на Договорі застави товарів в обороті № 18/Zr-08-5 від 20.02.2008 слід зазначити наступне.

Згідно запису 35 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна підтверджено обтяження товарів в обороті за Договором застави № 18/Zr-08-5 від 20.02.2008 на користь ТОВ "Український промисловий банк".

Суд першої інстанції зазначив, що 16.02.2009 обтяження припинено згідно службової записки ТОВ "Український промисловий банк"№б/н від 13.02.2009; вимоги ТОВ "Український промисловий банк" на суму 22 483 000,00 грн. не є забезпеченими заставою; правовідносини припинено, ТОВ "Український промисловий банк" права вимоги до ТОВ "НК "Альфа-Нафта"не має.

Із вказаним судова колегія не погоджується, виходячи з наступного.

Так, ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

З матеріалів справи вбачається, що саме це і мало місце в даному випадку. Так, ТОВ "Український промисловий банк" - обтяжувач, який ініціював звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (у зв"язку з невиконанням основним боржником зобов»язань щодо повернення кредитних коштів за Генеральним договором) до початку процедури звернення стягнення зареєстрував в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Вказане не спростоване сторонами у справі.

Статтею 28 Закону України "Про заставу" визначені підстави припинення застави. Наявності жодної з підстав припинення застави за Договором застави № 18/Zr-08-5 від 20.02.2008, зазначеної у ст. 28 Закону України "Про заставу", сторонами а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не доведено. Вищезазначені зміни відомостей про обтяження не свідчать про припинення застави та зареєстровані в Державному реєстрі у відповідності до ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав вважати заставу за Договором застави № 18/Zr-08-5 від 20.02.2008 припиненою, а тому кредиторські вимоги ТОВ "Український промисловий банк" на суму 22 483 000,00 грн. також слід включити до реєстру вимог кредиторів в першу чергу, як забезпечені заставою за Договором застави № 18/Zr-08-5 від 20.02.2008.

Вимоги ТОВ "Український промисловий банк" забезпечені заставою за договорами застави товарів в обороті №№ 18/Zr-08-1, 18/Zr-08-2, 18/Zr-08-3, 18/Zr-08-5, 18/Zr-08-6 на суму 60 209 063,76 грн. підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів ТОВ "НК "Альфа-Нафта" в першу чергу.

Щодо решті вимог- 25 500,00 грн. - витрат на сплату державного мита, 236,00 грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то суд першої інстанції обґрунтовано їх відхилив, оскільки ці вимоги стосуються зобов'язань ТОВ "Нубіс", що виникли за рішенням господарського суду м. Києва від 27.05.2011 у справі № 57/91, та не є такими, що забезпечені вищевказаними договорами застави. Боржник у справі не є майновим поручитель перед кредитором за цими зобов'язаннями ТОВ "Нубіс".

Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не прийнято рішення щодо заявлених ТОВ "Український промисловий банк" до боржника поточних кредиторських вимог на суму 99 669,39 грн., які як вбачається з матеріалів справи, виникли після порушення провадження у даній справі, вже під час проведення процедур банкрутства.

Відповідно до абз. 7 ч.1 ст. 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Аналогічні положення містить ст.38 Закону, у редакції, чинній з 18.01.2013. За таких обставин, можливість включення заявлених у справі поточних кредиторських вимог до реєстру вимог кредиторів банкрута виникає, виходячи з вимог Закону, лише з моменту відкриття ліквідаційної процедури.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що поточні вимоги ТОВ "Український промисловий банк" можуть бути пред'явлені тільки в межах ліквідаційної процедури. Тому заявлені ТОВ "Український промисловий банк" до боржника поточні кредиторські вимоги на суму 99 669,39 грн. слід залишити без розгляду, що не позбавляє кредитора повторно звернутись з тими ж вимогами до боржника в порядку, передбаченому нормами Закону.

Таким чином, заявлені кредиторські вимоги ТОВ "Український промисловий банк" підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника у справі лише частково, а саме, вимоги на суму 168 196 103,20 грн. підлягають включенню до реєстру окремо як забезпечені заставою в першу чергу задоволення, вимоги на суму 196 818 919,12 грн. підлягають включенню до реєстру четверту чергу задоволення, вимоги на суму 11 988 133,01 грн. підлягають включенню до реєстру в шосту чергу задоволення.

З врахуванням вищевикладеного, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" слід задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2012 у справі № 50/219-б слід скасувати в частині, що стосується кредиторських вимог ТОВ "Український промисловий банк" (крім тієї частини цих кредиторських вимог, щодо якої слід припинити апеляційне провадження).

Прийняти в цій частині нове судове рішення, виклавши п.п. 48 п. 1 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 09.10.2012 у даній справі в наступній редакції: "Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (код ЄДРПОУ 19357325) на суму 196 818 919,12 грн. - четверта черга, 11 988 133,01 грн. - шоста черга".

Пункт 2 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 09.10.2012 у даній справі викласти в наступній редакції: "Визнати Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (код ЄДРПОУ 19357325) кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "НК "Альфа -Нафта" (01133, м.Київ, Печерський район, бульвар Лесі Україники, буд.26, код ЄДРПОУ 31088169), вимоги якого забезпечені заставою майна боржника на суму 168 196 103,20 грн., як вимоги першої черги із включенням до реєстру вимог кредиторів окремо. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про уточнення кредиторських вимог, які забезпечені заставою, та визнання поточних вимог залишити без розгляду в частині визнання поточних кредиторських вимог на суму 99 669,39 грн. Відхилити решту кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк". Припинити апеляційне провадження в частині визнання вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на суму 3 486 000,00 грн., що грунтуються на договорах застави товарів в обороті від 01.11.2008 № 70-Zr-08-5 та від 04.11.2008 №70-Zr-08-8.

Вказані зміни в ухвалі господарського суду міста Києва від 09.10.2012 у справі № 50/219-б врахувати при визначенні загальної суми, на яку затверджений реєстр вимог кредиторів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа - Нафта".

На підставі викладеного вище та, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 33, 43, 80, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2012 у справі № 50/219-б скасувати в частині кредиторських вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк".

3. Прийняти в цій частині нове судове рішення, виклавши п.п. 48 п. 1 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 09.10.2012 у справі № 50/219-б в наступній редакції:

"Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (код ЄДРПОУ 19357325) на суму 196 818 919,12 грн. - четверта черга, 11 988 133,01 грн. - шоста черга".

4. Пункт 2 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 09.10.2012 у справі № 50/219-б викласти в наступній редакції:

"Визнати Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (код ЄДРПОУ 19357325) кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "НК "Альфа -Нафта" (01133, м.Київ, Печерський район, бульвар Лесі Україники, буд.26, код ЄДРПОУ 31088169), вимоги якого забезпечені заставою майна боржника на суму 168 196 103,20 грн., як вимоги першої черги із включенням до реєстру вимог кредиторів окремо.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про уточнення кредиторських вимог, які забезпечені заставою, та визнання поточних вимог залишити без розгляду в частині визнання поточних кредиторських вимог на суму 99 669,39 грн.

Відхилити решту кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" ".

5. Припинити апеляційне провадження в частині визнання вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на суму 3 486 000,00 грн., що грунтуються на договорах застави товарів в обороті від 01.11.2008 № 70-Zr-08-5 та від 04.11.2008 №70-Zr-08-8.

6. Вказані зміни в ухвалі господарського суду міста Києва від 09.10.2012 у справі № 50/219-б врахувати при визначенні загальної суми, на яку затверджений реєстр вимог кредиторів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа - Нафта".

7. Матеріали справи № 50/219-б повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений 21.06.2013

Головуючий суддя Доманська М.Л.

Судді Гарник Л.Л.

Верховець А.А.