Рішення № 31968280, 18.06.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

18 червня 2013 року Справа № 927/533/13

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія "Альянс-Агро", вул. Глибочицька, 72, оф. 320/1, м. Київ, 04050

Відповідач: закрите акціонерне товариство науково-виробниче об"єднання

"Чернігівеліткартопля",

вул. Я. Лизогуба, 13, смт. Седнів, Чернігівський район, Чернігівська область, 15522

Предмет спору: про стягнення заборгованості 661216,94 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з»явився

від відповідача: Коростенський В.В. довіреність № б/н від 28.05.2013 р., представник

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 471 498,43 грн. боргу, 39 420,32 грн. пені за період з 03.10.2012 р. по 24.04.2013 р., 943,00 грн. інфляційних нарахувань за період з 03.10.2012 р. по 24.04.2013 р., 7905,67 грн. 3 % річних за період з 03.10.2012 р. по 24.04.2013 р. та 141 449,52 грн. штрафних санкцій, за неналежне виконання умов договору поставки № 5 від 13.08.20012 року та додатків до нього.

В судовому засіданні 04.06.2013 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 04.06.2013 р. виклав свої позовні вимоги.

В поданому в судовому засіданні 04.06.2013 р. відзиві на позовну заяву відповідач проти заявлених позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу (авансу) заперечує, а в частині стягнення пені, 30 % штрафу, 3 % річних та інфляційних вважає вимоги необгрунтованими та безпідставними посилаючись на те, що на виконання умов договору відповідачем було частково поставлено позивачу соняшник в кількості 151,534 тони за ціною 3500,00 грн. за тону (з ПДВ) на загальну суму 530369,00 грн.; також на виконання умов договору з урахуванням додатку № 2 відповідачем було поставлено кукурудзу в кількості 358,08 тон за ціною 1050,00 грн. за тону (з ПДВ) на загальну суму 375984,00 грн. Враховуючи суму авансового платежу у розмірі 1225000,00 грн. та суми поставленого відповідачем за договором товару в розмірі 906353,00 грн., сума не перекритого авансу складає лише 318647,00 грн., а не 471498,43 грн. як заявляє позивач. Відповідач вказує на те, що позивач не наводить жодних правових підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу (авансу) в розмірі 471498,43 грн. Щодо заявлених вимог про стягнення пені та 30 % штрафу на підставі п.5.3. договору відповідач вважає, що положення п.5.3. договору не підлягає застосуванню, оскільки сторони, зокрема відповідач, почали виконувати свої зобов"язання на договором і жодна із сторін не відмовлялась від виконання договору до моменту закінчення строку виконання зобов"язання, а саме до 01.10.2012 р. Відповідно і стягнення пені можливо було лише у випадку коли відбулося б прострочення повернення передплати у розмірі 1225000,00 грн. Посилання позивача на протокол № 1 від 14.01.2013 р. чи № 2 від 19.03.2013 р. яким нібито підтверджується, що відповідачем в повній мірі було визнано існуючу заборгованість, на думку відповідача, не заслуговує на увагу, оскільки протокол узгодження - це лише домовленість сторін, яка не повинна суперечити умовам договору, а так як в даному випадку умови викладені в протоколах узгодження суперечать договору, то вони не підлягають застосуванню до цих правовідносин. Щодо вимог позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України відповідач зазначає, що відповідно до ч.2. ст. 625 ЦКУ обов"язок щодо сплати 3 % річних та інфляційних виникає у боржника, який допустив прострочення виконання саме грошового зобов"язання. У даному випадку у відповідача за договором виник обов"язок поставити товар. Крім того, відповідач повідомив, що вимогу виконання зобов"язання вих. № 28/03 від 28.03.2013 р. на яку посилається позивач відповідач не отримував, долучені до матеріалів справи копія поштового чеку та повідомлення про вручення не є належними доказами відправки зазначеної вимоги відповідачу. При нарахування пені позивач посилається на п. 5.3. договору, яка передбачає стягнення пені в розмірі 0,01 %, а нараховує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за 204 дні, не враховуючи при цьому вимоги ч. 6 ст. 232 ГКУ. Також, відповідач зазначає, що додатком № 2,3 до договору сторонами було подовжено строк виконання зобов"язань за договором до 15.11.2012 р., а тому нарахування штрафних санкцій з 03.10.2012 р. є абсурдним. Крім того, згідно протоколів узгодження №1 та № 2 на які посилається позивач, кінцевий строк виконання зобов"язань до 30.04.2013 р.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але позивач повноважного представника в судове засідання 18.06.2013р. не направив.

Представник відповідача в судовому засіданні надав письмове клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Від позивача надійшло письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

В наданих письмових поясненнях (нормативно-правове обґрунтування) по справі позивач зазначив, що між сторонами 13.08.2013 р. було укладено договір поставки №5, відповідно до умов якого відповідач зобов»язаний був поставити й передати у власність позивача насіння соняшника врожаю 2012 р. в кількості 500,00 тонн загальною вартістю 1750000,00 з ПДВ. У зв»язку з неможливістю виконання умов договору зі сторони відповідача між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 від 29.10.2012 р., якою договір поставки було доповнено п.4.4., згідно якого відповідач повинен був поставити замість насіння соняшнику насіння кукурудзи врожаю 2012 року в кількості 662 тонни, вартістю 695100,00 грн. Відповідно до додаткової угоди № 3 від 29.10.2012 р. договір поставки було доповнено п.4.5. згідно якого відповідач повинен був поставити 260 тонн кукурудзи врожаю 2012 р. вартістю 351000,00 грн. з ПДВ. Проте, у зв»язку з неможливістю виконання договору поставки між сторонами було підписано протоколи узгодження № 1 від 14.01.2013 р. та № 2 від 19.03.2013 р. Згідно протоколу № 2 сторони вирішили провести остаточний розрахунок, а саме виходячи із змісту та умов протоколу відповідач зобов»язується погасити перед позивачем заборгованість на наступних умовах: 200000,00 грн. до 10.04.2013 р., 271498,43 грн. до 20.04.2013 р. та 165024,45 грн. до 30.04.2013 р. Проте, відповідач свої зобов»язання щодо сплати боргу в строк передбачений умовами протоколу не виконав, зв»зку з цим позивач звернувся до суду. Позивач вважає, що беручи до уваги положення протоколу узгодження № 2 від 19.03.2013 р. мала місце новація, тобто зобов»язання з поставки товару сторони припинили шляхом укладення іншого правочину (новація) згідно умов якого, відповідач зобов»язався сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі та в строки визначені в самому правочині.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.06.2013 р. надав усні пояснення по справі.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду на час розгляду справи не надходило.

Ухвалою суду від 04.06.2013 року сторони були попередженні, що не з'явлення в судове засідання повноважних представників, не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Не з'явлення в судове засідання повноважного представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

13.08.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія "Альянс-Агро" (покупець) та закритим акціонерним товариством науково-виробниче об"єднання "Чернігівеліткартопля" (постачальник) було укладено договір поставки № 5.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, відповідач (постачальник) взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупця (позивача), а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити сільськогосподарську культуру: насіння соняшнику врожаю 2012 року (товар).

Згідно п.1.2. договору, загальна кількість товару за цим договором становить 500,00 тон+/-5%.

Розділом 2 договору поставки № 5 від 13.08.2012 р. сторони погодили умови щодо ціни договору та встановили, що вартість одиниці товару (однієї метричної тони) встановлюється в гривнях і становить 3 500,00 грн., у т.ч. ПДВ 583,33 грн. (п.2.1. договору); вартість договору становить 1 750 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 291 666,67 грн. (п.2.2. договору).

14.09.2012 р. сторонами було підписано додаток №1 до договору поставки № 5 від 13.08.2012 р., яким змінено п.1.3. договору та встановлено, що умови поставки визначаються відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів («Інкотермс» в редакції 2000 року), а саме EXW - склад «ТОВ «Північно-Українська Експортно-Імпортна Компанія», Чернігівська обл., Ічнянський р-н, смт. Парафіївка, надалі «зерносклад».

У відповідності до п.3.3. договору, поставка товару може здійснюватися партіями. За партію товару приймається його кількість, що зазначена в складському документі виданому зерноскладом на ім»я покупця. Постачальник зобов»язаний видати покупцю усі необхідні документи на кожну партію товару, а саме: а) складська квитанція на ім»я покупця; б) видаткова накладна; в) податкова накладна; г) рахунок.

Постачальник, згідно п.3.4. договору, зобов»язаний виконати зобов»язання з поставки товару в повному обсязі в строк до 01 жовтня 2012 р.

Відповідно до п.8.1. договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 жовтня 2012 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов»язань за цим договором.

Пунктом 5.1. договору сторони визначили, що позивач (покупець) проводить оплату товару в національній валюті України в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача (постачальника). Зобов»язання щодо оплати товару вважатиметься виконаним позивачем (покупцем) з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача (постачальника).

Оплата товару проводиться наступним чином (п.5.2. договору): а) 70 % вартості товару, в розмірі 1 225 000,00 грн. протягом 3 банківських днів з моменту підписання цього договору; б) остаточний розрахунок проводиться протягом 3 банківський днів з моменту прийняття останньої партії товару згідно з п.п. 3.3. цього договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

На виконання умов договору поставки № 5 від 13.08.2012 року позивачем було здійснено попередню оплату за товар в сумі 1225000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 13.08.2012 р. на суму 1225000,00 грн., а також податковою накладною № 7/2 від 13.08.2012 р. на зазначену суму, які додані позивачем до матеріалів справи.

Статтею 662 Цивільного кодексу України закріплено обов»язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов»язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2012 р. відповідач передав позивачу товар (насіння соняшника в кількості 151,534 тони) на загальну суму 530369,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 00000000562 від 05.10.2012 р. на суму 530369,00 грн. з ПДВ, копія якої міститься в матеріалах справи.

29.10.2012 р. між сторонами було підписано додаток № 2 та додаток № 3 до договору поставки № 5 від 13.08.2012 р., якими розділ 4 договору доповнено п. 4.4. та п. 4.5. відповідно. Так, згідно положень додатку № 2 від 29.10.2012 р. відповідач у зв»язку з неможливістю поставки соняшнику належної якості взяв на себе зобов»язання поставити замість насіння соняшнику - кукурудзу врожаю 2012 року в загальній кількості 662 тони +/- 5 %; ціна одиниці товару (однієї метричної тони) встановлюється в гривнях і становить 1050,00 грн., в т.ч. ПДВ - 175,00 грн.; вартість кукурудзи становить 695100,00 грн. +/- 5 %, в т.ч. ПДВ - 115850,00 грн. +/- 5 %; товар постачається у повному обсязі в термін до 15.11.2012 р. включно; товар постачається в залік передплати за соняшник.

Додатком № 3 від 29.10.2012 р. сторони обумовили, що відповідач у зв»язку з неможливістю поставки соняшнику належної якості зобов»язується поставити замість насіння соняшнику - кукурудзу врожаю 2012 року в загальній кількості 260 тон +/- 5 %; ціна одиниці товару (однієї метричної тони) встановлюється в гривнях і становить 1350,00 грн., в т.ч. ПДВ - 225,00 грн.; вартість кукурудзи становить 351000,00 грн. +/- 5 %, в т.ч. ПДВ - 58500,00 грн. +/- 5 %; товар постачається у повному обсязі в термін до 15.11.2012 р. включно; покупець проводить оплату товару в національній валюті України в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Зобов»язання щодо оплати товару вважатиметься виконаним покупцем з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата здійснюється наступним чином: 100 % оплата на протязі 2 банківських днів після поставки загальної кількості товару.

Таким чином, відповідач зобов»язаний був поставити позивачу товар в повному обсязі до 15.11.2012 р.

Із матеріалів справи слідує, що відповідач взяті на себе зобов»язання по договору поставки № 5 від 13.08.2012 року та додатків № 2 та № 3 до нього виконав лише частково, а саме здійснив поставку кукурудзи в кількості 358,080 т на загальну суму 223132,57 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 000000000006 від 23.01.2013 р. на суму 223132,57 грн., копія якої додана до матеріалів справи.

Таким чином, загальна вартість поставленого відповідачем позивачу товару по договору поставки № 5 від 13.08.2012 року та додатків № 2 та № 3 до нього становить 753501 грн. 57 коп. (накладна № 00000000562 від 05.10.2012 р. на суму 530369,00 грн. та накладна № 000000000006 від 23.01.2013 р. на суму 223132,57 грн.). Вартість недопоставки становить 471498 грн. 43 коп.

Частиною 2 ст. 604 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняються за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Між сторонами 14.01.2013 р. були підписано та скріплено печатками протокол узгодження № 1 до договору поставки № 5 від 13.08.2012 р., згідно якого сторони після проведення переговорів та вивчення обставин, які заважають виконанню умов основного договору вирішили припинити дію договору та провести остаточний розрахунок наступними даними: сума вартості не переданого товару - 471498 грн. 43 коп.; 30 % суми вартості не переданого товару 141449 грн. 53 коп.; штраф в розмірі 5 % - 23574 грн. 92 коп.; всього повернути коштів - 636522 грн. 88 коп., та, відповідно, повернути кошти у розмірі 200000,00 грн. - до 10.02.2013 р.; 200000,00 грн. - до 20.02.2013 р.; 236522,88 грн. - до 27.02.2013 р.

Таким чином, сторонами були припинені зобов'язання по договору поставки № 5 від 13.08.2012 р. щодо поставки продукції та, відповідно, виникли нові зобов'язання між сторонами щодо повернення відповідачем позивачеві коштів.

14.01.2013 р. позивачем був направлений відповідачу лист вих. № 9 від 14.01.2013 р. з вимогою припинити дію договору та провести остаточні розрахунки згідно з протоколом узгодження № 1 від 14.01.2013 р. до договору поставки.

19.03.2013 р. сторонами було підписано протокол узгодження № 2, яким сторони вирішили провести остаточний розрахунок наступними даними: сума вартості не переданого товару - 471498 грн. 43 коп.; 30 % суми вартості не переданого товару - 141449 грн. 53 коп.; штраф в розмірі 5 % - 23574 грн. 92 коп.; всього повернути коштів - 636522,88 грн. та, відповідно, повернути кошти у розмірі 200000,00 грн. - до 10.04.2013 р.; 271498,43 грн. - до 20.04.2013 р.; 165024,45 грн. - до 30.04.2013 р.

Оскільки сторони в протоколі узгодження № 2 від 19.03.2013р. не зазначили конкретно, до якого числа чи до 10.04.2013р. чи до 20.04.2013р. чи до 30.04.2013р. повинна бути повернута сума вартості не переданого товару - 471498 грн. 43 коп., тому суд доходить висновку, що кінцевим терміном повернення вказаної суми є кінцева дата виконання зобов»язання - 30.04.2013р.

29.03.2013 р. позивачем була направлена відповідачу вимога вих. № 28/03 від 28.03.2013 р. про сплату існуючої заборгованості в сумі 636522,88 грн. не пізніше 7 банківських днів з моменту отримання цієї вимоги.

Вимога вих. № 28/03 від 28.03.2013 р. була направлена відповідачу рекомендованим листом 29.03.2013 року, що підтверджується копією фіскального чеку від 29.03.2013 року та копією поштового повідомлення про вручення, доданих позивачем до матеріалів справи.

Але, дана вимога не може бути прийнята судом до уваги для визначення строків виконання зобов»язання, оскільки протоколом узгодження № 2 від 19.03.2013р. сторони визначили кінцевий термін повернення коштів - 30.04.2013р.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов»язання не виконав і кошти в сумі вартості не переданого товару - 471498 грн. 43 коп. в строк до 30.04.3013р. позивачу не повернув.

За таких обставин позовні вимоги позивача щодо стягнення 471498 грн. 43 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про те, що сума основного боргу складає не 471498,43 грн., як заявляє позивач, а 318647,00 грн., оскільки додатком № 2 від 29.10.2012 р. до договору поставки № 5 від 13.08.2012 р. розділ п.4. доповнено п.4.4. в якому визначено, що ціна одиниці товару (однієї метричної тони) - кукурудзи - становить 1050,00 грн. з ПДВ, а не 623,14 грн. з ПДВ як вказано у видатковій накладній № 000000000006 від 23.01.2013 р. на суму 223132,57 грн., тому відповідно загальна сума поставки кукурудзи складає 375984,00, а не 223132,57 грн. судом до уваги не приймається, оскільки видаткова накладна № 000000000006 від 23.01.2013 р. на суму 223132,57 грн. була підписана особисто генеральним директором ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» та скріплена печаткою підприємства та в ній міститься посилання саме на договір поставки № 5 від 13.08.2012 р. Крім того, підп. Д) п.4.4. розділу 4 договору поставки (в редакції додаткової угоди №2 від 29.10.2012 р.) сторони визначили якісні показники товару (кукурудзи), а саме: вологість - 27,4 %; сміттєва домішка - не більше 4,0 %; зернова домішка - не більше 10,0 % у т.ч. битих не більше 5 %, пошкоджених не більше 5 %. Підтвердженням якості товару є посвідчення якості, видаче «Зерноскладом» або незалежною сертифікованою лабораторією. У разі якщо вологість партії товару виявиться нижче або вище тієї, що вказана в підпункті Д) цього додатку, ціна відповідної партії товару може бути зменшена або збільшена з розрахунку 37,00 грн. з ПДВ за кожний тонно-процент перевищення чи зменшення вологості. Як вбачається з наданих позивачем копій складських квитанцій № 400 від 06.12.2012 р., № 415 від 13.12.2012 р., № 419 від 17.12.2012 р., № 424 від 17.12.2012 р., № 431 від 20.12.2012 р., № 435 від 24.12.2012 р., № 437 від 24.12.2012 р., № 440 від 25.12.2012 р., № 449 від 27.12.2012 р., № 454 від 29.12.2012 р. якісні показники партії кукурудзи поставленої позивачу відповідачем перевищують ті норми, які визначені сторонами в додатку №2 від 29.10.2012 р., а саме показники вологості, сміттєвої домішки та зернової домішки. Відповідно ціна кожної партії товару була зменшена за взаємною згодою уповноважених представників сторін.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 39 420,32 грн. за період з 03.10.2012 р. по 24.04.2013 р. згідно п.5.3 договору, а також штрафні санкції (30 % від суми передплати) в сумі 141 449,52 грн., які розраховані відповідно до п. 5.3 договору поставки № 5 від 13.08.2012 року.

Відповідно до ч.1. ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3. договору поставки № 5 від 13.08.2012 р., сторони визначили, що для забезпечення точного і своєчасного виконання зобов»язань за цим договором передоплата у розмірі 1225000,00 грн. має статус завдатку.

Постачальник повинен повернути передплату (завдаток) та додатково 30 % суми передоплати (завдатку) протягом 5 днів у випадку відмови від виконання договору чи з моменту закінчення строку виконання зобов»язання, передбаченого в п.3.4. договору. В разі прострочення повернення зазначених вище грошових коштів постачальник сплачує пеню в розмірі 0,01 % неповерненої суми за кожен день прострочення.

Зі змісту п.5.3. договору поставки вбачається, що підставою для нарахування 30 % та пені є неповернення постачальником передоплати (завдатку) протягом 5 днів у випадку відмови від виконання договору чи з моменту закінчення строку виконання зобов»язання, передбаченого в п.3.4 договору.

Статтею 570 Цивільного кодексу України передбачено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Позивачем при перерахуванні 1225000,00 грн. в платіжному дорученні № 6 від 13.08.2012р. в призначені платежу не зазначено, що це є завдаток по договору № 5 від 13.08.2012р. В призначенні платежу позивачем вказано: «Оплата за соняшник, згідно рах.-фактури № 00000000155 від 13.08.2012р..У сумі 1020833,33 грн., ПДВ - 20% 204166,67 грн.».

Таким чином, сплачена позивачем сума є не завдатком, а є авансом.

Також, позивач у своїх вимогах не вказує підставою для нарахування пені та 30 % відмову відповідача від виконання договору чи закінчення строку виконання зобов»язанння, передбаченого в п.3.4 договору.

Крім того, відповідач взяв на себе зобов»язання здійснити поставку позивачу товару. Доказів направлення до 14.01.2013р. відповідачу відмови від отримання товару та вимоги щодо повернення коштів позивач суду не надав.

Але, як встановлено судом, підписавши 14.01.2013р. протокол узгодження № 1 та протокол узгодження № 2 від 19.03.2013р. сторони припинили первісне зобов'язання по договору поставки № 5 від 13.08.2012 р. та, відповідно, між ними виникли нові зобов'язання щодо повернення відповідачем позивачеві коштів в кінцевий термін до 30.04.3013р.

Частиною 4 ст. 604 Цивільного кодексу України передбачено, що новація припиняє додаткові зобов»язання, пов»язані з первісним зобов»язання, якщо інше не встановлено договором.

Ні протокол узгодження № 1 від 14.01.2013р., ні протокол узгодження № 2 від 19.03.2013р. не містять умови щодо нарахування пені.

Пеня була додатковим зобов»язанням відповідача по договору поставки № 5 від 13.08.2012 р., а тому її нарахування припинилось.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання позивача на те, що 30 % від суми передплати є штрафною санкцією, судом до уваги не може бути прийнято, оскільки ні в п.5.3 договору поставки № 5 від 13.08.2012р., ні в протоколі узгодження № 1 від 14.01.2013р., ні в протоколі узгодження № 2 від 19.03.2013р. не визначена правова природа нарахування 30%, а саме, що це є штрафна санкція, згідно ст. 230 Господарського кодексу України, проценти за користування чужими грошовими коштами, відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України чи проценти за прострочку виконання грошового зобов»язання, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд не може дійти беззаперечного висновку щодо визначення правової природи 30 % та, відповідно, визначення порядку, умови та строку їх нарахування.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 39 420,32 грн. за період з 03.10.2012 р. по 24.04.2013 р., а також 30 % в сумі 141 449,52 грн. є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Позивач також, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 7905,67 грн. 3 % річних за період з 03.10.2012 р. по 24.04.2013 р. та 943,00 грн. інфляційних нарахувань за період з 03.10.2012 р. по 24.04.2013 р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки у відповідача існувало зобов»язання щодо поставки товар, а не повернення коштів, доказів направлення відповідачу вимоги до 14.01.2013р. щодо повернення коштів позивач суду не надав, а сторонами згідно протоколів узгодження № 1 від 14.01.2013р. та № 2 від 19.03.2013р. було змінено строк виконання грошового зобов»язання та визначено кінцевий строк повернення коштів до 30.04.2013 р. то, відповідно, прострочка виконання зобов»язання виникла з 01.05.2013 р., а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 943,00 грн. інфляційних нарахувань за період з 03.10.2012 р. по 24.04.2013 р. та 7905,67 грн. 3 % річних за період з 03.10.2012 р. по 24.04.2013 р. є також необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 9429 грн. 97 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 536, 570, 604, 610, 612, 625, 629, 662, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір", ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства науково-виробниче об"єднання "Чернігівеліткартопля", вул. Я. Лизогуба, 13, смт. Седнів, Чернігівський район, Чернігівська область, 15522 (р/р 26007000197216 в ПуАТ „ФІДО банк", МФО 300175, код ЄДРПОУ 00497377, Свід-во ПДВ 100189050, ІПН 004973725228) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія "Альянс-Агро", вул. Глибочицька, 72, оф. 320/1, м. Київ, 04050 (р/р 26004060860561 Київська філія ГРУ ПАТ КБ „ПриватБанк", МФО 321842, код ЄДРПОУ 38259913, Свід-во ПДВ 200057194, ІПН 382599126597) 471 498, 43 грн. боргу та 9429 грн. 97 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 21.06.2013 р.

Суддя Л.М. Лавриненко