Рішення № 31968173, 17.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6503/13 17.06.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стальконструкція-124» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного машинобудування»простягнення заборгованості Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Шаркова Н.Г., за довіреністю,від відповідача: Рисенко В.М., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальконструкція-124» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного машинобудування» про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання по своєчасній оплаті наданих позивачем послуг за Договором № 295-06/11 від 29.06.2011, що призвело до виникнення основного боргу в розмірі 44.940,00 грн. та до нарахування пені в сумі 1.772,98 грн., 354,60 грн. 3% річних та 44,94 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 порушено провадження у справі № 910/6503/13 та призначено до розгляду на 22.04.2013.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 20.05.2013 було продовжено строк розгляду спору на 15 днів за клопотанням позивача.

У судовому засіданні 17.06.2013 представник позивач підтримав у повному обсязі заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, обґрунтовуючи тим, що позивачем не надіслано відповідачу копію позовної заяви та доданих до неї документів. Також відповідач вказав на закінчення строку дії договору 31.01.2012 в той час, як позовні вимоги заявлені по стягненню заборгованості за послуги, надані в листопаді 2012 року. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не дотримано порядку досудового врегулювання спору.

У судовому засіданні 17.06.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стальконструкція-124» (виконавець, далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного машинобудування» (замовник, далі - відповідач) 29.06.2011 було укладено Договір № 295-06/11 на надання послуг вантажопідйомним краном (далі - Договір), згідно з умовами п. 1.1 якого позивач зобов'язався надати послуги вантажопідйомним гусеничним краном СКГ-40/63 заводський № 179, реєстраційний № 63792 при виконанні будівельно-монтажних робіт на об'єкті: енергоблок ст. № 9, 11 Придніпровської ТЕС у м. Дніпропетровськ по вул. Гаванській, 1.

Відповідно до п.2.1. Договору встановлено, що вартість однієї машино-години динамічна, включає в себе всі затрати, пов'язані з роботою та технічним обслуговуванням крану, яка момент підписання Договору склала 240,00 грн. з ПДВ (в робочі дні), 312,00 грн. з ПДВ (вихідні дні).

Згідно з пунктами 2.4., 2.5. Договору загальна орієнтовна вартість послуг за Договором склала 353.742,16 грн. з ПДВ. Фактична вартість послуг визначається за розрахунком, складеним виходячи з фактично відпрацьованого краном часу (у робочі та вихідні дні) на підставі змінних рапортів, підписаних відповідачем.

Також, 30.03.2012 між сторонами було підписано Додаткову угоду № 3 до Договору, якою було доповнено п.2.1. Договору та визначено, що з 01.04.2012 вартість однієї машино-години в робочі дні складає 150,00 грн. з ПДВ, а у вихідні - 195,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 3.10. Договору сторонами погоджено строки надання послуг, зокрема, датою закінчення строку надання послуг є 30.12.2011.

При цьому, сторонами були підписані Додаткові угоди № 1 від 30.12.2011, № 4 від 29.05.2012 та № 5 від 31.08.2012, якими сторони продовжували строки надання послуг, зазначені в п.3.10. Договору та визначили кінцевою датою надання послуг 31.12.2012.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов Договору та Додаткових угод до нього позивачем були надані послуги відповідачу на суму 44.940,00 грн., що підтверджується Актом № 94 прийняття виконаних робіт за листопад 2012 року від 30.11.2012, який підписаний обома сторонами без зауважень.

Відповідно до умов п. 2.6. Договору сторони встановили обов'язок відповідача здійснювати оплату фактично наданих послуг щомісячно у відповідності з рахунками позивача, складеними на підставі актів наданих послуг, протягом 15 календарних днів після отримання відповідачем відповідного рахунку.

Так, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000286 від 30.11.2012 на оплату наданих послуг на суму 44.940,00 грн., що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 05.12.2012, який отримано повноважним представником відповідача 13.12.2012.

Доказів зворотнього відповідачем до суду не надано.

Відтак, кінцевий строк оплати відповідачем наданих позивачем згідно з Актом № 94 від 30.11.2012 послуг у сумі 44.940,00 грн. в силу приписів п.2.6. Договору настав 28.12.2012.

Відповідачем оплата наданих послуг здійснена не була, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по оплаті отриманих послуг загалом у сумі 44.940,00 грн.

У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 44.940,00 грн. заборгованості в судовому порядку.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між позивачем та відповідачем договору про надання послуг.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом установлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивачем були надані послуги на загальну суму 44.940,00 грн., що підтверджується Актом № 94 від 30.11.2012, в той час як відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав у повному обсязі, що призвело до виникнення боргу в сумі 44.940,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суд враховує, що наявний в матеріалах справи Акт № 94 від 30.11.2012 відповідачем підписаний без зауважень, що свідчить про прийняття останнім наданих позивачем послуг без претензій щодо їх якості, об'ємів і вартості, та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем були виконані, а відповідачем прийняті послуги всього на суму 44.940,00 грн., про що свідчить наявний в матеріалах справи Акт № 94 від 30.11.2012, підписаний обома сторонами без зауважень та претензій, однак відповідач не здійснив повну оплату за отримані послуги в сумі 44.940,00 грн., хоча строк виконання обов'язку оплати вже настав 28.12.2012, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу по оплаті наданих позивачем послуг у розмірі 44.940,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують встановленого вище судом, по-перше, оскільки до позовної заяви додано докази надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів, а саме, опис вкладення в цінний лист та фіскальний чек поштової установи від 03.04.2013.

По-друге, суд відзначає, що досудове врегулювання господарських спорів передбачено статтею 5 ГПК України, згідно якої сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Порядок досудового врегулювання спорів визначається цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин. Однак, Закон, навіть за умови встановлення сторонами договором досудового врегулювання спору, не позбавляє права однієї із сторін права на звернення до суду за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу.

Так, рішенням Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України від 9.07.2002 N15-рп/2002 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування. Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, в тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

По-третє, твердження відповідача, що позовні вимоги заявлені по стягненню заборгованості за послуги, надані в листопаді 2012 року, тобто поза межами строку дії спірного Договору, спростовуються наступним.

Умовами п.3.13. Договору сторони погодили, що продовження строку надання послуг та строку дії Договору оформлюється додатковою угодою, підписаними обома сторонами, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Фактичні дії сторін щодо надання послуг позивачем та прийняття таких послуг відповідачем шляхом підписання обома сторонами Акту № 94 прийняття виконаних робіт від 30.11.2012 згідно Договору № 295-06/11 від 29.06.2011 свідчить про взаємну домовленість сторін про продовження строку дії Договору.

Судом установлено, що позивачем, окрім суми основного боргу, також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 1.772,98 грн., 354,60 грн. 3% річних та 44,94 грн. інфляційних втрат за порушення виконання зобов'язання за період з 29.12.2012 по 03.04.2013.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.5.3. Договору сторонами встановлено, що в разі порушення взятих на себе зобов'язань, винна сторона сплачує іншій стороні пеню за кожний день прострочення виконання в розмірі 0,1% від вартості невиконаного в строк зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом було перевірено розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача сум пені та 3% річних за період з 29.12.2012 по 03.04.2013, який визнається судом арифметично вірним, у зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню 1.772,98 грн. пені та 3% річних у розмірі 354,60 грн.

Також, згідно з уточненим розрахунком суду, з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягає стягненню інфляційні втрати в розмірі 44,85 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного машинобудування» (02002, м. Київ, вул. Луначарського, 4, код ЄДРПОУ 31645482) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальконструкція-124» (69032,м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 1, код ЄДРПОУ 33836489) 44.940 (сорок чотири тисячі дев'ятсот сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 1.772 (одну тисячу сімсот сімдесят дві) грн. 98 коп. пені, 354 (триста п'ятдесят чотири) грн. 60 коп. 3% річних, інфляційні втрати в сумі 44 (сорок чотири) грн. 85 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1.720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 49 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.06.2013.

Суддя Ониськів О.М.