Рішення № 31968160, 18.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8886/13 18.06.13

За позовом публічного акціонерного товариства "Іскра"

до фізичної особи-підприємця Закаліної Ольги Анатоліївни

про стягнення 42 879,81 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Луцюк Н.Д.(дов. від 28.12.2012)

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв"язку з неналежним виконанням умов договору перевезення вантажу у розмірі 42 879,81 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.05.2013 порушено провадження у справі №910/8886/13 та призначено до розгляду на 30.05.2013.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 30.05.2013 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.05.2013 розгляд справи № 910/8886/13 було відкладено на 18.06.2013.

Представник позивача в судове засідання 18.06.2013 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 18.06.2013 вдруге не з'явився, хоча про час та місце був повідомлений належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення, в засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2010 між публічним акціонерним товариством "Іскра" (надалі - перевізник, позивач) та фізичною особою-підприємцем Закаліною Ольгою Анатоліївною(надалі - експедитор, відповідач) було укладено договір перевезення вантажу № 29/11.

Відповідно до п. 1.1 даного договору експедитор зобов'язується за винагороду за рахунок замовника і від його імені організувати перевезення вантажу, а також виконати інші дії, пов'язані з перевезенням вантажів згідно договору, а перевізник зобов'язується доставити наданий йому експедитором вантаж до пункту призначення та видати його отримувачу.

Згідно із п.п. 3.1.1 та 3.1.2 договору експедитор зобов'язаний здійснити загрузку та вигрузку транспортного засобу в строк та на умовах визначених даним договором та заявкою, а також оплатити за перевозку вантажу встановлену сторонами плату.

Відповідно до п. 4.3. договору відповідач повинен оплати послуги протягом 15-ти банківських днів з моменту отримання оригіналів документів від перевізника.

Відповідно до погоджених сторонами умов договору, вартість перевезення вантажу становить 26 566,00 грн. (двадцять шість тисяч п'ятсот шістдесят шість грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ.

Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної СМR № 0149851 товар був доставлений в пункт призначення 05.12.2010.

Як вбачається з матеріалів справи, на вимогу відповідача пакет документів для оплати був відправлений на адресу відповідача, а саме: м. Бровари, вул. Кутузова,61/122, Київська обл., 07400 - 14.01.2011, зокрема боржнику були надіслані оригінали наступних документів:

Податкову накладну;

Рахунок-фактуру № ТІ-0000707 від 06.12.2010 року;

Міжнародну товарно-транспортну накладну СМR № 00149851 від 01.12.2010 року;

2 примірники Акту № ТІ-0000707 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.12.2010.

Факт відправлення зазначених документів відповідачу підтверджується витягом з журналу вихідної кореспонденції позивача та списком поштових відправлень № 16 від 14.01.2011.

Позивач зазначає датою виникнення заборгованості відповідача перед позивачем, з врахуванням часу поштової доставки - 14.02.2011. Суд не заперечує проти даного твердження позивача.

Однак, в порушення умов договору № 29/11 від 29.11.2010 відповідач не оплатив позивачу послуги з перевезення вантажу.

17.03.2011 між публічним акціонерним товариством "Іскра" та фізичною особою-підприємцем Закаліною Ольгою Анатоліївною було укладено договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом при міжнародних перевезеннях № 17/03.

Відповідно до п. 3 Договору-заявки № 17/03 від 17.03.2011, вартість перевезення вантажу становить 38 364,00 грн. (тридцять вісім тисяч триста шістдесят чотири грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ.

Згідно з п. 4.3 Договору-заявки № 17/03 від 17.03.2011 відповідач повинен оплати послуги протягом 15-ти банківських днів з моменту отримання оригіналів документів від перевізника.

Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної СМR № 4101744 товар був доставлений в пункт призначення 30.03.2011.

Пунктом 3.1.2. договору-заявки № 17/03 від 17.03.2011 встановлено, що відповідач зобов"язаний оплатити за перевезення вантажу встановлену сторонами плату.

Відповідно до погоджених сторонами умов договору-заявки № 17/03 від 17.03.2011(п. 3), вартість перевезення вантажу становить 38 364,00 грн. (тридцять вісім тисяч триста шістдесят чотири грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ.

Матеріали справи свідчать, що 16.04.2011 боржнику були надіслані оригінали наступних документів:

Податкову накладну;

Рахунок-фактуру № ТІ-0000283 від 22.03.2011 року;

Міжнародну товарно-транспортну накладну № 4101744 від 22.03.2011 року;

2 примірники Акту № ТІ-0000283 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.03.2011.

На вимогу відповідача пакет документів для оплати був відправлений на адресу ПП «Старлогістик», а саме: м. Бровари, вул. Кутузова,61/122, Київська обл., 07400.

Факт відправлення зазначених документів відповідачу підтверджується витягом з журналу вихідної кореспонденції позивача та списком поштових відправлень № 304 від 16.04.2011.

Позивач зазначає датою виникнення заборгованості відповідача перед позивачем, з врахуванням часу доставки поштової кореспонденції - 13.05.2011. Суд не заперечує проти даного твердження позивача.

Однак, в порушення умов Договору-заявки № 17/03 від 17.03.2011 відповідач не оплатив позивачу послуги з перевезення вантажу.

Отже, за договором № 29/11 від 29.11.2010 та Договором-заявкою № 17/03 від 17.03.2011 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на загальну суму 64 930,00 грн.

В свою чергу, відповідач здійснив ряд оплат за надані позивачем послуги, із зазначенням підстави платежу: згідно рахунку 283 від 22.03.2011, а саме:

29.04.2011 - в сумі 7 364,00 грн.;

10.05.2011 - в сумі 3 000,00 грн.;

20.06.2011 - в сумі 15 500,00 грн.

Отже, відповідач частково оплатив лише послуги, що були надані по Договору-заявці № 17/03 від 17.03.2011, послуги ж по договору перевезення вантажу № 29/11 від 29.11.2010 сплачені взагалі не були.

Станом на день розгляду справи відповідач не виконав свого грошового зобов'язання щодо повної оплати наданих послуг, а саме на суму 39 066 грн. 00 коп. та не повернув належним чином підписані Акти виконаних робіт, які були направлені на поштову адресу відповідача.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті вартості наданих послуг із перевезення вантажу становить 39 066 грн. 00 коп.

Отже, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з положеннями частини 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 931 передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

З моменту надання послуг по перевезенню вантажу та по даний час від фізичної особи-підприємця Закаліної Ольги Анатоліївни не надходило будь-яких претензій, скарг чи заяв щодо невиконання, неповного виконання чи неналежного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань, що в свою чергу підтверджує про належність та повноту їх виконання.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги в сумі 39 066,00 грн. належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 39 066,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 257,00 грн. та інфляційні збитки в розмірі 1 556,81 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім того, оскільки інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Вищенаведене відповідає судовій практиці Верховного суду України (зокрема постанова від 10.06.2003 по справі № 3/350).

Суд погоджується з розрахунком позивачем 3% річних, які становлять 2 257,00 грн.

Що стосується розрахунку інфляційних втрат, то суд здійснив їх перерахунок та встановив, що вони становлять 1 069,72 грн., оскільки при такому розрахунку мають враховуватися як позитивні, так і від'ємні суми.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 1700 грн. 89 коп., на відповідача - 19 грн. 61 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства "Іскра" задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Закаліної Ольги Анатоліївни (03110, м. Київ, просп. Червонозоряний, 57/51, ідентифікаційний номер 2440300189) на користь публічного акціонерного товариства "Іскра" (79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14, код ЄДРПОУ 00214244) суму основної заборгованості в розмірі 39 066 (тридцять дев'ять тисяч шістдесят шість) грн. 00 коп., суму 3% річних - 2257 (дві тисячі двісті п'ятдесят сім) 00 коп., інфляційні збитки в сумі 1069 (одна тисяча шістдесят дев'ять) грн. 72 коп. та судовий збір в розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 89 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 21.06.2013