Рішення № 31968093, 11.06.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" червня 2013 р. Справа № 911/1011/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (м.Біла Церква, Київська область)

до Приватного підприємства "Спайк-Плюс" (м.Бердичів Житомирська область)

про стягнення 17901,67 грн.

Заступник Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 17901,67 грн., з яких 7 333,74 грн. - основного боргу, 10054,57. грн. - пені та 513,36 грн. - штрафу.

15.06.13р. на адресу суду від позивача надійшло письмове пояснення по справі з додатками (а.с. 45-49), згідно якого позивач підтримує позов у повному обсязі.

Прокурор позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

30.05.13р. на адресу суду повернулася копія ухвали господарського суду Житомирської області від 14.05.13р., направлена відповідачу за адресою: 13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Зелена,15, з відміткою відділення поштового зв'язку: "За закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У даному випадку позивач у позовній заяві вказав юридичну адресу відповідача: 13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Зелена,15, яка відповідає відомостям, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 18-20).

Оскільки вся поштова кореспонденція надсилалася відповідачу за його юридичною адресою, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

За вказаних обставин, відсутність представника відповідача, на думку суду, не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив прокурор у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, проведеною Білоцерківською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері перевіркою встановлено, що 11 червня 2009 року між Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (позивач) та ПП "СПАЙК-ПЛЮС" (відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу №27/1-09 (надалі - Договір (а.с. 7), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти належної якості товар та оплатити його вартість на умовах Договору, а саме, згідно Додатку 1 від 11.06.09р. борошно першого гатунку 35520 кг, борошно другого гатунку 800 кг.

У відповідності до п. 5.1. Договору, останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, у тому числі за допомогою факсимільного зв'язку і діє до моменту остаточного виконання його умов.

Прокурор вказує, що в порушення умов Договору та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідачем на час звернення з позовом до суду не погашено заборгованість за зобов'язаннями згідно умов Договору за недопоставлену продукцію на суму 7333,74грн., тому просить суд про її стягнення.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, просить стягнути 10054,57грн. пені за період з 13.06.09р. по 16.03.13р. та 513,36грн. штрафу, у зв'язку з тим, що прострочка виконання зобов'язання склала понад 30 днів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 33-34) підтвердив факт укладення між сторонами договору поставки №27/1-09 від 11.06.09р. Пояснив, що у відповідності до умов Договору передбачалась 100% попередня оплата, тому 12.06.09р. на розрахунковий рахунок ПП "Спайк-Плюс" було перераховано грошові кошти в сумі 20000,00грн., а 17.06.09р. позивачу було поставлено борошно у кількості 10 т на загальну суму 13000,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000089, підписаною представником позивача.

Водночас, посилаючись на ст.ст. 223, 257, 261 Цивільного кодексу України, відповідач вказує, що позивачем було пропущено строк позовної давності, який розпочався з 18.06.09р. та закінчився 19.06.12р., у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №27/1-09/134 з Додатком №1 до нього (а.с. 7-8).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Зокрема, за ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Так, пунктом 3.1. Договору сторони встановили, що покупець проводить 100% передоплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом одного банківського дня з моменту набрання чинності даного Договору.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на виконання умов Договору, згідно рахунку №58 від 11.06.09р., позивач 12.06.09р. перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 20000,00грн. (а.с. 38).

За умовами п. 4.1. Договору, поставка товару здійснюється протягом одного календарного дня з моменту оплати товару покупцем згідно п. 3 даного Договору на умовах: DDU (м. Бердичів), відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (редакція 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору.

Натомість, матеріалами справи підтверджено, що в порушення умов вищевказаного Договору, 17.06.2009 року відповідач, згідно видаткової накладної №РН-0000089 (а.с. 37), поставив позивачу товар лише на суму 13000,00грн. Таким чином, сума недопоставленого товару склала 7000,00грн.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки, згідно умов Договору, сторонами було узгоджено строк виконання відповідачем зобов’язання щодо поставки попередньо оплаченого товару, то з дня його прострочення у позивача виникло право вимагати від відповідача, зокрема, виконання останнім майнового зобов’язання щодо повернення попередньої оплати в сумі 7000,00грн. (вартість недопоставленої продукції).

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, що відповідає приписам ст. 526 ЦК України.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Тобто, позовні вимоги в частині стягнення 7000,00грн. попередньої оплати заявлені згідно приписів чинного законодавства та є обґрунтованими. Що стосується решти заявленої до стягнення попередньої оплати в розмірі 333,74грн., то жодного її обґрунтування та документального підтвердження прокурором і позивачем не надано, тому вимога в цій частині є безпідставною.

Однак, враховуючи, що у відзиві на позовну заяву (а.с .38) відповідач просить суд відмовити в позові, у зв'язку з пропуском строку позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Згідно ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня , коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, суд розцінює викладені відповідачем обставини щодо пропуску позивачем строку позовної давності, як таку заяву. При цьому суд враховує, що згідно абз. 1 п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13р. №10, початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатись саме позивач, а не прокурор.

За вказаних обставин, оскільки позивач 12.06.09р. перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 20000,00грн. (а.с. 38), а за умовами п. 4.1. Договору поставка товару здійснюється протягом одного календарного дня з моменту оплати товару покупцем, то станом на 18.06.09р. позивач у будь-якому випадку був обізнаний про порушення свого права.

Отже, суд вважає, що на дату звернення з позовом до суду - 19.03.13р. (а.с. 14), строк позовної давності було пропущено. При цьому жодних причин поважності пропущення вказаного строку у позовній заяві не наведено, про визнання поважними причин пропуску позовної давності клопотань не заявлялося.

Враховуючи вищевикладене, в частині стягнення 7000,00грн. попередньої оплати слід відмовити, у зв'язку з пропуском строку позовної давності, а в стягнення 333,74грн. попередньої оплати - за безпідставністю.

Що стосується заявлених до стягнення пені та штрафу, то за п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, ст.547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Натомість, заявивши вимоги про стягнення штрафних санкцій, посилаючись на ч.2 ст. 232 ГК України, прокурором не враховано, що Договором (розділ 6 Договору) сторони не передбачили застосування до винної сторони пені та штрафу, про стягнення яких заявлено позов, що, з врахуванням приписів ст. 547 ЦК України, вказує на необгрунтованість вимог в цій частині.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку, що в стягненні вказаних санкцій слід відмовити у зв'язку з безпідставністю їх нарахування, то положення про позовну давність в цій частині застосуванню не підлягають.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи вищенаведене, у задоволенні позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

При розподілі судового збору між сторонами, суд керується приписами ст. 49 ГПК України та п.4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13, згідно якої, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягує з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, буд. 17, код 08358735) в дохід Державного бюджету України - 1720,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.06.2013.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2,3 - сторонам (рек. з пов про вруч.).