Постанова № 31965417, 11.06.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 червня 2013 р. № 820/2714/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Архіпової С.В.

при секретарі - Пєнцові М.В.,

за участю: представника позивача - Яловенко В.В.,

представника відповідача - Дитиненко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Публічне акціонерне товариство "Український Науково-Дослідний Інститут вогнетривів ім.А.С Бережного " до Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені А.С. Бережного» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до відповідача - Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0382201 від 20.03.2013р. та податкове повідомлення-рішення № 0372201 від 20.03.2013р.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0372201 від 20.03.2013р. позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 225138,0 грн., в тому числі за основним платежем - 187177,0 грн. та за штрафними санкціями 37961,0 грн. Згідно оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення № 0382201 від 20.03.2013р. позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 74477,25 грн., в тому числі за основним платежем - 63015,0 грн. та за штрафними санкціями - 11462,25 грн.

Позивач з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважаючи їх незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права і законні інтереси.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в задоволенні позовних вимог відмовити, вважаючи оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення цілком обґрунтованими та законними.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС у період з грудня 2012 року по лютий 2013 року було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 13.02.2013р. № 634/222/00190503 (а.с. 18-86 том 1), згідно висновків якого встановлено порушення п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 187177,0 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 49760,0 грн., 4 квартал 2010 року в сумі 101975,0 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 11202,0 грн., 2 квартал 2011 року в сумі 13808,0 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 10327,0 грн., 1 квартал 2012 року в сумі 105,0 грн.; порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 63015,0 грн., у тому числі: за серпень 2010 року на 78,13 грн., вересень 2010 року на 329,77 грн., жовтень 2010 року на суму 150,97 грн., листопад 2010 року на суму 290,03 грн., грудень 2010 року на суму 14070,0 грн., лютий 2011 року на суму 17668,73 грн., квітень 2011 року на суму 8961,40 грн., травень 2011 року на суму 6006,67 грн., вересень 2011 року на суму 9835,60 грн., березень 2012 року на суму 5525,0 грн., вересень 2012 року на суму 99,60 грн.; порушення п. 2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 - перевищення залишку ліміту каси в розмірі 1295,4 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення: № 0372201 від 20.03.2013р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 225138,0 грн., в тому числі за основним платежем - 187177,0 грн. та за штрафними санкціями 37961,0 грн.; № 0382201 від 20.03.2013р., згідно якого позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 74477,25 грн., в тому числі за основним платежем - 63015,0 грн. та за штрафними санкціями - 11462,25 грн.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень, а також нарахування податкового зобов'язання та штрафних санкцій, відповідач виходив з того, що проведеною перевіркою у перевіреному періоді виявлено наявність господарських правовідносин позивача з ТОВ «Тех-Агроремпоставка». В свою чергу відповідач врахував, що згідно акту перевірки № 707/23-03-05/36457279 від 19.04.2011р., складеного ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова, встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності ТОВ «Тех-Агроремпоставка», порушення ч. 1,5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачальниками і покупцями.

Також при здійсненні відповідачем перевірки встановлено наявність господарських правовідносин позивача з СПД ОСОБА_4, відносно перевірки якого Основ'янською МДПІ м. Харкова складено акт від 05.12.2012р. № 1362/172 про неможливість проведення його зустрічної перевірки щодо документального підтвердження господарських правовідносин з платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення за період серпень - грудень 2010 року.

Крім того, відповідачем встановлено наявність у перевіреному періоді господарських правовідносин позивача з ЗАТ «Мобільсервіс», відносно якого ДПІ в Дзержинському районі проведено позапланову документальну невиїзну перевірку з питань перевірки відносин з ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Промспецконсалтинг». Згідно складеного ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова акту встановлено наявність акту про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Промспецконсалтинг», складеного ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова, яким, в свою чергу, встановлено порушення вимог податкового законодавства з боку ТОВ «Промспецконсалтинг».

Так само, відповідачем при проведенні перевірки було виявлено наявність господарських правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_5, відносно якого Основ'янською МДПІ м. Харкова ДПС складено акт від 22.06.2012р. № 367/172/2676301074 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання - ФОП ОСОБА_5 щодо підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень-березень 2012 року. Згідно вказаного акту встановлено, що правочини, укладені ФОП ОСОБА_5 та позивачем, в порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Підсумовуючи всю зібрану в ході перевірки інформацію відповідачем зроблено висновок щодо наявності встановлених порушень, оскільки, на його думку, зібрані відомості вказують на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ за відповідний період, а також неправомірне заниження податку на прибуток.

Проте суд з такими висновками не погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та ЗАТ «Мобільсервіс» 01.04.2010р. було укладено договір про технічне обслуговування та ремонт (а.с. 143 том 1), згідно якого позивач (замовник) доручив ЗАТ «Мобільсервіс» (виконавець) виконання технічного обслуговування та ремонту автомобілю. На виконання договору складено акти виконаних робіт та видаткові накладні на використані при технічному обслуговуванні та ремонті матеріали. Наявність у позивача легкового автомобілю підтверджується наявною в матеріалах справи копією технічного паспорту на автомобіль.

Також судовим розглядом встановлено, що між позивачем і ФОП ОСОБА_5 було укладено договір № 071207 від 07.12.2011р. (а.с. 149-150 том 1), згідно якого позивач придбав ганчір'я, побутову хімію, електротовари, тканини, тощо).

Між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладено договір № 21/10 від 21.10.2010р. (а.с. 161-162 том 1), згідно якого позивач (замовник) доручив, а ФОП ОСОБА_6 (підрядник) зобов'язався виконати роботи з ремонту шиферної та м'якої покрівлі; договір № 10/11-7 від 30.11.2010р. (а.с. 182-184 том 1), згідно якого позивач доручив ФОП ОСОБА_6 виконання робіт з ремонту покрівлі будівлі корпусу № 2 ; договір № 01/12 від 01.12.2010р. (а.с. 200-201 том 1), згідно якого позивач доручив ФОП ОСОБА_4 виконання ремонтних робіт нежитлових приміщень; договір № 010201 від 01.02.2011р. (а.с. 211-213 том 1), згідно якого позивач доручив ФОП ОСОБА_4 виконання робіт з ремонту м'якої покрівлі виробничого корпусу № 1 на площі 330,0 кв.м.; договір № 01/03 від 01.03.2011р. (а.с. 240-240-б), згідно якого позивач доручив ФОП ОСОБА_4 виконання електромонтажних робіт на ІІ поверсі лабораторно-виробничого корпусу інституту; договір № 10/05 від 10.05.2011р. (а.с. 1-3 том 2), згідно якого позивач доручив ФОП ОСОБА_4 виконання робіт з ремонту м'якої покрівлі виробничого корпусу № 1 на площі 590,0 кв.м.

Виконання вказаних договір підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів виконаних робіт, кошторисів, відомостей ресурсів.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності контрагентів позивача не впливає на визначення реальності вчинених між позивачем та такими контрагентами господарських операцій.

Доводи про нереальність здійснення операцій між ними не підтверджуються зібраним у справі доказами та обґрунтовуються позивачем лише на підставі актів перевірок, складених податковими органами за місцем податкової реєстрації контрагентів позивача.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні спірних угод дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні на весь обсяг поставленого товару/виконаних робіт, які оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Факт належної оплати за поставлений товар/надані послуги сторонами у справі не заперечується.

При цьому покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.2. вказаного розділу визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4. Розділу 2 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджені судом первинні документи відповідають вимогам, встановленим Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зокрема мають обов'язкові реквізити: найменування платника податків та його контрагента, назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, відповідачем в акті перевірки не спростовується достовірність відомостей, що містяться у первинних документах, наданих до перевірки та, в подальшому, до суду.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Так само, згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», що мав чинність на момент вчинення спірного правочину з ТОВ «Алчевськ Алєко», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально, належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Так само в зв'язку з вищенаведеним необґрунтованими суд вважає доводи податкового органу про наявність порушення позивачем вимог ст. 138 ПК України. Зокрема, суд зазначає, що відповідно до вказаної норми передбачено, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Оскільки висновки відповідача щодо відсутності реального характеру угод, за якими позивачем сформовано витрати, передбачені вказаним пунктом ст. 138 ПК України спростовано доказами, зібраними у справі, відсутніми є підстави вважати необґрунтованим формування позивачем вказаних витрат та обчислення ним податку на прибуток.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при їх прийнятті невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені А.С. Бережного до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0382201 від 20.03.2013р.;

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0372201 від 20.03.2013р.;

Стягнути з державного бюджету (п/р 31217206784011 УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Публічного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені А.С. Бережного (код ЄДРПОУ 00190503) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 14 червня 2013 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова