Постанова № 31965056, 11.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2013 року № 2а-10702/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Авто 2000» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000452370/0 від 28.03.2011р.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Авто 2000» (далі по тексту також - позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС України (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000452370/0 від 28.03.2011р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірне податкове повідомлення - рішення прийняте з численними порушеннями норм податкового законодавства України, що завдає шкоди охоронюваним правам та інтересам позивача, а відтак підлягає скасуванню.

04.06.2013р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Авто 2000» з питань правових відносин з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» за весь період взаємовідносин.

За результатами перевірки складено акт від 02.03.2011р. №127/1-23-70-31240424 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Транс-Авто 2000» з питань правових відносин з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» за весь період».

На підставі акту від 02.03.2011р. №127/1-23-70-31240424 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.03.2011р. №0000452370/0.

Вирішуючи питання щодо правомірності податкового повідомлення - рішення№0000452370/0 від 28.03.2011р., суд, керуючись чинним податковим законодавством, частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, Окружний адміністративний суд міста Києва досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту спірного податкового повідомлення - рішення чинному законодавству та законність процедури його прийняття.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідачем в ході перевірки встановлені порушення (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) податкового законодавства, зокрема, п.п.7.4.1,п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 44481,67 грн.

Як встановлено із матеріалів справи, позивач мав господарські відносини з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», зокрема між вказаними суб'єктами господарювання було укладено договір від 05.05.2009р. на надання послуг з поточного ремонту.

На виконання умов угоди ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» надано послуги, про що складено акти прийому-передачі виконаних послуг: від 31.05.2009р. №2742; від 30.06.2009р. №4060; від 31.07.2009р. №4741 та №4932; від 31.08.2009р. №5312 Акти здачі - приймання виконаних підрядних робіт підписані сторонами та скріплені печатками ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» та ТОВ «Транс- 2000».

На виконання умов договору ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» виписано наступні податкові накладні: від 19.05.2009 №2742 на загальну суму 180250,0 грн., в тому числі ПДВ 30 041,67 грн.; від 09.06.2009 №4060 на загальну суму 24300,0 грн., в тому числі ПДВ 4050,0 грн.; від 14.07.2009 №4741 на загальну суму 38940,6 грн., в тому числі ПДВ 6490,0 грн.; від 23.07.2009 №4932 на загальну суму 11100,0 грн., в тому числі ПДВ 1850,0 грн. та від 06.08.2009р. №5312 на загальну 12300,0 грн., в тому числі ПДВ 2050,0 грн. Зазначені податкові накладні підписані ОСОБА_1 та скріплено печаткою ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп».

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, розрахунки між суб'єктами господарювання за отримані роботи проводились у безготівковій формі.

Водночас, у рахунок оплати за товар підприємством ТОВ «Транс-Авто 2000» на розрахунковий рахунок ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» перераховані грошові кошти у сумі 48000, 00 грн.

Суми податку на додану вартість по вказаним вище податковим накладним включені ТОВ «Авто 2000» до складу податкового кредиту за травень 2009р. у сумі 30041, 0 грн., за червень 2009р. у сумі 4050,0 грн., за липень 2009р. у сумі 8340,0 грн. та за серпень 2009р. у сумі відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні періоди.

Також зазначені суми відображено в податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року та за серпень 2009 року і відповідно у додатку 5 податкових декларацій з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в контрагентів» за травень-серпень 2009 року.

ТОВ «С.Дж.Р.Груп» зареєстроване в ДПІ у Печерському районі м. Києва та як було відповідачем відповідно до даних автоматизованої інформаційної системи обласного рівня встановлено, має стан - 10 «запит на встановлення місцезнаходження».

Водночас, згідно Акту перевірки відповідності юридичної адресифактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності від 04.10.2010р., встановлено, що вказаною адресою ТОВ «С. ОСОБА_2» не знаходиться, про що свідчить складений Старшим о/у з ОВС першого відділу управління «Центр» управління (служби) спеціальних розслідувань ГУПМ ДПА України лейтенантом податкової міліції ОСОБА_3

При цьому, згідно акту від 14.10.2010р. №823/23-10/34981754 ДПІ у Печерському районі м. Києва, встановлено, що в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Також, згідно поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацій з податку на прибуток відповідач дійшов до висновку про відсутність основних засобів на підприємстві в у з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток.. Крім того, в деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування» відсутні будь-які нарахування.

Таким чином, згідно податкової звітності у ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (код ЄДРПОУ 34981754) відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності, що свідчить про відсутність у ТОВ «С.Дж.Р.Груп» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеній угоді та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Відтак, у ТОВ «С. ОСОБА_2» відсутні наміри створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

За таких обставин, контролюючий орган дійшов до висновку про те, що така угода носить фіктивний характер, тому ТОВ „Транс-Авто 2000" діяло без належної обачності, оскільки позивачу мало бути відомо фактичний та адміністративно - майновий стан діяльності ТОВ «С.Дж.Р.Груп», умови ведення контрагентом господарської діяльності та відповідність виду господарської діяльності до виконання робіт за договором з позивачем.

Водночас, в ході судового розгляду справи підтверджено, що Старшим слідчим управлінням податкової міліції ДПА України 27.09.2010р. порушено кримінальну справу №69-107, відносно ОСОБА_1 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України.

Так, в ході досудового слідства по кримінальній справі №69-107 встановлено, що в період 2007-2008рр. на території м. Києва невстановлені слідством особи, з метою прикриття власної незаконної діяльності, тобто заняття видами діяльності від імені суб'єктів господарської діяльності без належних повноважень, організували створення підприємств на підставних осіб, призначення їх на посади керівників. При цьому, вказані особи, на яких були зареєстровані підприємства, не мали ніякого відношення до ведення фінансово - господарської діяльності від імені створених підприємств.

Крім того, ОСОБА_4, умисно, виконуючи свою злочинну роль, направлену на створення фіктивного підприємства, підписав наказ про призначення себе на посаду директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп», при цьому достовірно розуміючи, що підприємством він фактично керувати не буде, підприємство створюється для здійснення конвертаційної діяльності, а також, що за вчинення умисних дій, спрямованих на створення фіктивного підприємства, він отримає матеріальну винагороду.

Про вчинення умисних дій, спрямованих на створення фіктивного підприємства громадянином ОСОБА_5 також свідчать його покази викладені в протоколі допиту -свідка, який проводився старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області ОСОБА_6, а саме, що дане підприємство буде здійснювати специфічну діяльність, тобто займатись «обналічкою» грошових коштів де він жодного відношення до цього мати не буде та ніяких документів підписувати не буде, а лише щомісяця буде отримувати грошову винагороду. В протоколі зазначено, що під поняттям «обналічка» ОСОБА_4 розумів, що існують схеми відповідно до яких підприємства ухиляються від сплати податків, при цьому безготівкові кошти переводяться в готівкові.

При цьому, допитаний по справі ОСОБА_1 вказав, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства та документи, що стосуються фінансово - господарської діяльності не підписував та не уповноважував на це будь - яких осіб.

Внаслідок вищевикладеного було створено та поставленно на облік фіктивне підприємство ТОВ «С.Дж.Р.Груп», код ЄДРПОУ 34981754 з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім того, в ході перевірки встановлено документування операцій, які стосуються лише факту перерахування коштів.

Так, відсутність отримання послуг свідчить про укладення договору між ТОВ «С.Дж.Р.Груп» і ТОВ «Транс-Авто 2000» без мети настання реальних наслідків, а зазначений договір відповідно до пп. 1,2 ст.215, пп.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільної кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З урахуванням вищевикладеного, контролюючим органом зроблено висновок про те, що угода, укладена позивачем з ТОВ «С.ДЖ.Р. ОСОБА_2» носить фіктивний характер.

Статтею 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій та громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

При цьому, як встановлено ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, як діють відповідно до установчих документів та закону (ст.92 Цивільного кодексу України).

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких і необхідними для чинності правочину, зокрема: - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Дієздатність юридичних осіб може обмежуватися законом або засновниками юридичних осіб відповідно до установчих документів. Відсутність в учасника правочину достатньої дієздатності перешкоджає настанню за правочином очікуваного правового результату, в тому числі зумовлених його недійсність); - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідного правовідношення та дійсність їх взаємних обов'язків та вимог.

Спеціальні вимоги встановлені статтею 207 Цивільного кодексу для письмових правочинів юридичних осіб, а саме вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, закріплені печаткою.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою ст. 215 ЦК є недодержання на момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від вересня 2006 року №06/53, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Поняття "інтереси держави" полягає в дотриманні суб'єктами господарювання правових актів, які визначають соціально-економічні основи Держави та суспільства (рішення Конституційного Суду України по справі №1-1/99 від 8 квітня 1999 року).

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» від 08.10.2004 року №15 визначено, що ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами.

Пунктом 1 статті 216 ЦК визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, не законне заволодіння ним.

Відповідно до ст. 92 ЦК, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків здійснює через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Відповідно до ст.236 ЦК нікчемний правочин або правочин. визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Крім того, пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за №168/704 із змінами та доповненнями (надалі по тексту також - Положення), передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.16 ст.2, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV) із змінами і доповненнями бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 статті 9 Закону №996-ХІV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені га паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 1.32 ст.1 Закону №334/94 визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до ип.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997 р. за №233/2037 зі змінами та доповненнями (далі по тексту - Порядок №165) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 18 Порядку №165 визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою.

Відповідно до п. 5 Порядку ст. 165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону №168/97 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд прийшов до висновку про те, що податкові накладні яких стали підставою для формування ТОВ «Транс Авто 2000» податкового кредиту, виписані від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, наявність податкових накладних, виписаних від імені контрагента позивача не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Така позиція суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012р. у справі №21-421а11.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем доведено правомірність спірного рішення, доводи позивача спростовані імперативними приписами чинного законодавства та матеріалами справи, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Авто 2000» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000452370/0 від 28.03.2011р, - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур