Ухвала суду № 31964808, 20.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія - 26 Головуючий у 1 інстанції - Моцний О.С.

Доповідач - Зінов'єва А.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Зінов'євої А.Г.

суддів: Азевича В.Б.

Баркова В.М.

при секретарі: Федоровій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу державного підприємства (далі ДП) «Селидіввугілля» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ДП «Селидіввугілля», третя особа - відділенні виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове (далі Фонд) про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Селидівського міського суду від 27 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково: на його користь з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто грошову компенсацію в розмірі 9000 грн. Крім того, з відповідача в дохід держави стягнуто судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність доказів на підтвердження факту заподіяння такої шкоди. Надані позивачем документи свідчать лише про наявність професійного захворювання, що не може бути безспірною підставою для задоволення вимог. Суд також не прийняв до уваги фактичні обставини, з яких вбачається, що ОСОБА_2 більш 25 років працював на іншому підприємстві вугільної промисловості і тому причинами виникнення професійного захворювання є умови праці за сукупністю шкідливих факторів на кожному підприємстві. В порушення вимог процесуального законодавства, позивачем не приведено обґрунтувань розміру грошової компенсації. Судом при ухваленні рішення не прийнято до уваги виплату позивачу одноразової допомоги Фондом у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

До судового засіданні сторони не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги.

При розгляді справи судом було встановлено, що позивач тривалий час знаходився у трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості. Останнім часом з 2005 р. працював гірничим монтажником у ВП «Шахта «1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», звідки був звільнений 06.09.2011 р. за станом здоров'я. У зв'язку з виконанням трудових обов'язків у шкідливих умовах, позивач отримав професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легенів, за яким на підставі висновку МСЕК від 31.08.2011 р. йому вперше було встановлено втрату професійної працездатності 30%, а за сукупністю з травмою, яка мала місце в 2010 р. - 50%.

Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконував тяжку фізичну роботу в небезпечних та шкідливих умовах, у зв'язку з виконанням якої отримав професійне захворювання легенів.

Виходячи з викладених в акті розслідування обставин професійного захворювання, причинами його виникнення встановлено підвищену концентрацію пилу, загазованість повітря та інші шкідливі фактори, для усунення яких керівництву підприємства запропоновано застосування протипилових заходів, тощо.

Вказані обставини свідчать про наявність вини відповідача, на якого згідно вищевказаного діючого законодавства, покладено обов'язок створення безпечних умов праці і тому доводи апелянта про відсутність їх вини у заподіянні позивачу моральної шкоди є необґрунтованими.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачу встановлено пошкодження здоров'я у зв'язку з професійним захворюванням - хронічне захворювання легенів пилової етіології, легенева недостатність першого-другого ступеня, що завдає йому моральні страждання, оскільки потребує додаткових зусиль для влаштування свого життя та побуту. За вказаних обставин, з урахуванням наданих доказів, принципів розумності та справедливості суд обґрунтовано стягнув на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в розмірі 9000 грн.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про відсутність у позивача доказів спричинення моральної шкоди. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено.

Необґрунтованими є доводи відповідача і про те, що ОСОБА_2 більш 25 років працював на іншому підприємстві вугільної промисловості і тому причинами виникнення професійного захворювання є умови праці за сукупністю шкідливих факторів на кожному з них.

Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання, позивач працював на підземних роботах більш 33 років, з яких на шахті «1/3 Новогродівська» більш 21 року, 12 років - на інших шахтах, при цьому всі вони є підрозділами ДП «Селидіввугілля». Крім того, при останньому укладанні трудового договору позивач був оглянутий медичною комісією і за станом здоров'я визнаний придатним для роботи у шкідливих умовах. Професійне захворювання ОСОБА_2 було встановлено за санітарною характеристикою робочого місця на шахті «1/3 Новогродівська» і доказів того, що у його виникненні є вина інших підприємств відповідачем не надано.

Стосовно доводів про виплату позивачу одноразової допомоги Фондом, то її отримання не позбавляє ОСОБА_2 права на відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Селидіввугілля» відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 травня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: