Рішення № 31964488, 15.03.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Ульяніч І.В.

Категорія 41 Доповідач Корчиста О.І.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 березня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючої: Прокопчук Л.М.

суддів: Могутової Н.Г., Корчистої О.І.

при секретарі Щебетун В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 15 січня 2013 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про вселення, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та визнання договору купівлі-продажу недійсним,

встановив:

18 червня 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, вказуючи на те, що вона має право проживання в належній її бабусі на праві власності ОСОБА_2 квартирі АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 перешкоджає їй у користуванні вказаною квартирою, просила усунути перешкоди та вселити її в спірну квартиру. В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та, вказуючи, що їй стало відомо про укладення 02 липня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу спірної квартири, яким, на її думку порушені її права, просила, крім зазначених вище позовних вимог, визнати договір купівлі-продажу недійсним.

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 15 січня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

З вказаним рішення не погодилася позивачка ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а також, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

В судовому засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5, доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6, а також відповідачка ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання апеляційного суду приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, надав заяву з проханням розглянути апеляційну скаргу без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явились, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору міни від 31 серпня 1994 року ОСОБА_2 на праві власності належала спірна квартира АДРЕСА_1.

Також, судом першої інстанції встановлено, що з 31 серпня 2005 року позивачка ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1. Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 14 травня 2012 року, яке було залишено ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2012 року без змін, в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням було відмовлено.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що 02 липня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про вселення та усунення перешкод у користуванні спірною квартирою та визнання договору купівлі-продажу недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не є членом сім'ї відповідачки ОСОБА_3, яка на час розгляду справи стала власником спірної квартири, а тому, відсутні підстави для вселення позивачки в цю квартиру. Підстави для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним, на які посилається позивачка в своєму позові у вигляді не повідомлення покупця ОСОБА_3 про те, що стосовно даної квартири є спір, а також, що при її продажу не було надано відповідного дозволу Органу опіки та піклування на її продаж, судом першої інстанції визнані такими, що не дають підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про вселення та усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, оскільки він не відповідає обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про вселення та усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням цим вимогам не відповідає, за наступних підстав.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

З матеріалів справи вбачається, що з 31 серпня 2005 року позивачка ОСОБА_1 була зареєстрована в спірній квартирі АДРЕСА_1 в якості члена сім'ї (а.с. 101).

Факт перешкоджання позивачці ОСОБА_1 у користуванні спірною квартирою підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, поясненнями допитаних в судовому засіданні суду першої інстанції свідків.

На вказану обставину суд першої інстанції уваги не звернув та помилково виходив з того, що підстави для поновлення прав позивачки у вигляді усунення перешкод та її вселення в спірну квартиру відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції в цій частині відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про вселення та усунення перешкод в користуванні спірною квартирою.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права, а також, про невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, не заслуговують на увагу, оскільки, при вирішенні цього питання суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив правовідносини, які склались між ними та дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Висновки суду про відсутність передбачених законом підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним є правильними, ґрунтуються на обставинах, які встановлені в судовому засіданні та наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 15 січня 2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про вселення та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні жилим приміщенням шляхом вселення в квартиру АДРЕСА_1.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді