Ухвала суду № 31960894, 18.06.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року справа №805/5991/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Гімона М.М., Сухарька М.Г., секретар судового засідання Варчук О.М., за участю сторін: представника позивача Стреблянського С.В., представників відповідача Назаренко О.В., Савро А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехсервіс плюс» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

26.04.2013р. до суду першої інстанції надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехсервіс плюс» (надалі - ТОВ «Промтехсервіс плюс») до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.04.2013р. № 0000272230 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 11338,75грн. та № 0000262230 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 11906,25грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивач не погоджується з висновками податкового органу, зроблений за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки, про фіктивність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Шоковіта», оскільки спірні операції відображені у бухгалтерському обліку позивача, реальність здійснення господарської операції підтверджена первинними документами.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2013р. позовні вимоги задоволені: податкові повідомлень-рішень від 11.04.2013р. № 0000272230, № 0000262230 скасовані.

Суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази підтверджують здійснення позивачем господарської діяльності відповідно до статутних документів та підтверджує факт реального виконання умов договору, який ставиться під сумнів податковим органом.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2013р., як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Шоковіта» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, за наслідками якої встановлено, що за юридичною адресою контрагента відсутні первинні та бухгалтерські документи підприємства, відсутнє виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт, тощо, для здійснення основного виду діяльності.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Промтехсервіс Плюс» є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Макіївській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби, як платник податків.

Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби 26.03.2013р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Промтехсервіс Плюс» з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Шоковіта» за жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт № 1972/22-4/23785618 від 26 березня 2013 року (а.с.12).

Згідно висновків перевірки позивачем порушено: ст. 1, ст. 2, ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п. 1, 2 ст. 1, п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05. 95 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704; п.п. 14.1.185, п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ТОВ «Промтехсервіс Плюс» безпідставно сформовано податковий кредит за жовтень 2012 року за рахунок сум ПДВ по податковій накладній, отриманій від підприємства ТОВ «Шоковіта» на суму 9071 грн., за непідтвердженою господарською операцією з ТОВ «Промтехсервіс Плюс» при придбанні послуг; п.п. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ТОВ «Промтехсервіс Плюс» безпідставно віднесено до складу витрат у податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік суми валових витрат по податковій накладній отриманій від ТОВ «Шоковіта» за непідтвердженою господарською операцією з ТОВ «Промтехсервіс Плюс» та не підтвердженням факту придбання послуг у розмірі 45355 грн. та заниження податку на прибуток за 2012 рік на суму 9525 грн.

В акті перевірки податковим органом зазначається, що в порушення вказаних норм закону, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

На підставі вказаного акту відповідачем приймаються податкові повідомлення-рішення від 11.04.2013р. № 0000272230 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 11338,75грн. та № 0000262230 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 11906,25грн. (а.с.25, 27).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів. Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Стосовно визначення витрат при обчисленні податку на прибуток, відповідно до приписів п.п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, 01.10.2012 р. між ТОВ «Промтехсервіс Плюс» (Замовник) та ТОВ «Шоковіта» (Виконавець) укладено договір про надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту спецавтотранспорта, відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги по технічному обслуговуванню та поточному ремонту спецавтотранспорту замовника на території виробничо-технологічного комплексу замовника за адресою: Донецька область, м. Макіївка-10, вул. Советська, 1. Пунктом 3.1 цього договору, обумовлено, що виконавець складає акт виконаних робіт та разом з результатами надання послуг надає його замовнику для підписання. Відповідно до п. 4.2 договору, усі суми, що підлягають сплаті за цим договором, сплачуються в безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця. Ціна договору складається з сум усіх актів виконаних по цьому договору робіт та рахунків фактур на запасні частини (п. 4.3 договору). Сплата послуг за договором здійснюється протягом 10 робочих днів від дати підписання сторонами акту виконаних робіт, при умови отримання від виконавця відповідного рахунку фактури. (п. 4.4 договору). Пунктом 7.1 визначено, що сторони домовились, що цей договір вступає в силу з дати його укладення і до 31.12.2012 року включно. Якщо на дату закінчення строку дії цього договору які-небудь зобов'язання сторін невиконані, вони залишають в силі до їх повного виконання.

Позивач на підтвердження виконання умов цього договору надав документи: акт виконаних робіт на суму 45354,24 грн., у тому числі ПДВ 9070,85 грн.; податкову накладну № 1679 від 21.10.2012 року, видану ТОВ «Шоковіта»; виписку банку з рахунку позивача, щодо проведення операцій сплати на адресу ТОВ «Шоковіта»; картку рахунку по контрагенту ТОВ «Шоковіта». Також, на підтвердження реальності здійснення господарської операції позивач надав довідку з ЄДРПОУ, відповідно до якої до основних видів діяльності позивача відносяться: оренда будівельної техніки з оператором, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, діяльність автомобільного вантажного транспорту та техпаспорти автомобілів, що знаходяться у власності позивача.

Отже, позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодекс) України (далі -ЦК України) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, з урахуванням зазначених норм, встановлених обставин та наданих позивачем документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Наявні у позивача вищеперелічені первинні документи, а саме: договір про надання послуг, акт виконаних робіт; податкова накладна; виписка банку з рахунку позивача; картка рахунку, підтверджують виконання умов договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Шоковіта», що відповідачем не доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного. Дослідивши договори між позивачем та контрагентом, колегія суддів вважає, що вони відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, і виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Доводи апелянта не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови суду.

Повний текс виготовлено 20.06.2013року.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року, залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехсервіс плюс» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

М.М. Гімон

М.Г. Сухарьок