Ухвала суду № 31960826, 18.06.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року справа №812/2819/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., судів Карпушової О.В., Сухарька М.Г., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі № 812/2819/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 р. позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за травень 2012 року, в розмірі 10500000 грн. задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за травень 2012 року, в розмірі 10500000 грн. 00 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби (далі Відповідач 1) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилався на порушення судом норм матеріального права.

31 травня 2013 року Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі Відповідач 2) подало заяву про приєднання до апеляційної скарги Відповідача 1, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Сторони до суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАСУ справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно визнати нечинною та провадження у справі закрити з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, є платником податку на додану вартість і перебуває на податковому обліку відповідача 1.

Позивач подав Відповідачу 1 податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2012 року та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виправлених помилок, де визначив суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку в банку, в розмірі 22515390,00 грн., з розрахунками, відповідними додатками та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (том 1 арк. справи 24-71).

Посадовими особами Відповідача 1 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень та червень 2012 року. За наслідками перевірки складено довідку від 27.08.2012 № 83/14-0/05763797 (далі - довідка) (том 1 арк. справи 14-23).

У висновках довідки зазначено, що перевіркою не встановлено порушень при відображенні ПАТ «Луганськтепловоз» у декларації за травень 2012 року від'ємного значення з ПДВ у сумі 20677832 грн. та бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 22515390 грн.

Також встановлено, що платіжними дорученнями від 29.10.2012 № 3525 та від 31.01.2013 № 532 позивачу частково було відшкодовано податок на додану вартість за декларацією за травень 2012 року на загальну суму 12015390 грн. (том 1 арк. справи 98, 99).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки висновки довідки від 27.08.2012 № 83/14-0/05763797 не містять виявлених порушень з боку позивача щодо правомірності визначення бюджетного відшкодування та його суми за травень 2012 року, та за наслідками проведеної перевірки позивача, Відповідачем 1 не приймалося будь-яких рішень, передбачених ст. 200 ПК України, тому на момент розгляду справи по суті невідшкодована сума ПДВ у розмірі 10500000 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України.

В частині відмови в задоволені решти позовних вимог постанова суду сторонами по справі не оскаржується.

Враховуючи приписи п.200.11 та п. 200.15 ст. 200 ПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на відшкодування на свій рахунок сум ПДВ в розмірі 10500000 грн. з Державного бюджету України, а тому висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

В той же час, 11 червня 2013 року до початку апеляційного перегляду справи до суду апеляційної інстанції від позивача надійшла заява про відмову від позову, в якій він просить закрити провадження у справі на підставі ст. 194 КАС України.

Заява обґрунтована тим, що 29 квітня 2013 року сума ПДВ в розмірі 10500000,00 грн. була відшкодована позивачу в повному обсязі, тобто відповідачі добровільно здійснили відшкодування і виконання рішення суду, а тому позивач відмовляється від позову.

Також позивач просить на підстав ст. 95 КАС України присудити йому всі понесені судові витрати в загальному розмірі 2328,41 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно Акту звірки сум заборгованості бюджетного відшкодування з ПДВ, складеного між позивачем та відповідачем 1, станом на 01.05.2013 року залишок невідшкодованого ПДВ по декларації за травень 2012 року складає 00,00 грн.

Згідно ст. 194 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У такому разі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Згідно частини 2 ст. 112 КАС України, про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.

Пунктом 2 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі у разі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Згідно ч. 2 ст. 203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Враховуючи те, що позивач відмовився від позову і ця відмова не порушує прав та інтересів інших осіб, колегія суддів вважає можливим прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі, визнавши постанову суду першої інстанції нечинною.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст. 95 КАС України, у разі відмови позивача від адміністративного позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від адміністративного позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання адміністративного позову, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Враховуючи те, що позивач відмовився від адміністративного позову внаслідок задоволення його відповідачами шляхом добровільного відшкодування суми ПДВ в розмірі 10500000,00 грн., колегія суддів присуджує понесені позивачем у справі судові витрати у розмірі 2294,00 грн., тобто відповідно задоволеній судом першої інстанції частині позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 112, 157, 194, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Прийняти відмову Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» від адміністративного позову до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі № 812/2819/13-а визнати нечинною.

Провадження у справі № 812/2819/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, закрити.

Стигнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» понесені судові витрати у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривень, 41 коп.).

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів М.М. Гімон

М.Г. Сухарьок

О.В. Карпушова