Рішення № 31959501, 29.05.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2013 р.Справа № 922/1377/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Бояр В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ) до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (Харківська обл., с. Подвірки) про стягнення 43145575,67 грн., за участю представників сторін:

позивача - гол. юрисконсульта відділу виконавчих проваджень та проваджень у справах про банкрутство Юридичного департаменту Гусака Б.М. (довіреність №14-5 від 08.01.13 р.),

відповідача - юриста Артюха Ю.В. (довіреність №21 від 30.12.11 р.),

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь основний борг в сумі 33690895,11 грн., пеню в сумі 3546301,23 грн., штраф в сумі 4521759,90 грн., 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 1070288,55 грн. та суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 316330,88 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №107/12-БО-31 про закупівлю природного газу від 24.01.2012 р. по оплаті імпортованого природного газу протягом січня-липня 2012 року.

Відповідач, в відзиві на позов, погоджується зі стягненням суми основного боргу в розмірі 33690895,11 грн. та відсотків річних в розмірі 1070288,55 грн., і заперечує проти пені та штрафу, посилаючись на ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) та ухвалу господарського суду Харківської області від 28.04.2011 р. по справі №Б-23/75-02, якою роз'яснено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був введений ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 р. по справі №Б-23/75-02, заборонено нараховувати неустойку (штраф, пеню), заборонено застосовувати інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) та заборонено стягнення на підставі виконавчих документів, як за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) до моменту введення мораторію так і за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) після введення мораторію, за винятком вимог, передбачених в ч. 6 ст. 12 Закону. Також відповідач заперечує проти стягнення інфляційних, посилаючись на те, що виходячи із змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України законодавець не надає право кредитору вибірково нараховувати інфляційні втрати за ті місяці, в яких встановлювався індекс інфляції більше 100%, відкидаючи ті місяці, в яких індекс інфляції встановлювався менше 100%.

Позивач, у письмовому запереченні на відзив, вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції у загальному розмірі 316330,88 грн. такими, що розраховані правильно та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач надав у доповнення заперечення на відзив пояснення щодо періодів нарахувань пені, 3% річних та інфляційних втрат і обґрунтування даних розрахунків.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

24.01.2012 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №107/12-БО-31 про закупівлю природного газу (надалі - договір), за яким продавець (позивач) зобов'язується поставити покупцеві (відповідачу) імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), далі - газ, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно п. 1.2 договору продавець передає покупцю в період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. природний газ в обсязі до 31000,00 тис.м.куб.

Також, в даному пункті договору сторони визначили обсяг природного газу у 2012 році по місяцях та кварталах (тис.м.куб.).

Відповідно до п. 4.1 цього договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

В додатку №1 від 24.01.2012 р. до договору сторони визначили умови поставки і обліку газу та інші права та обов'язки сторін, а також порядок приймання-передачі газу.

Згідно п. 2.1 додатку №1 від 24.01.2012 р. обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки визначається шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу в пункті приймання-передачі газу (п. 5.2 цього договору), з урахуванням п. 1.5.1 цього додатку.

Відповідно до п. 2.2 зазначеного додатку обсяг газу, визначений згідно з п. 2.1 цього додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі.

Приймання-передача газу, поставленого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газорозподільним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого продавцем.

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати продавцю для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газорозподільним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

Додатковою угодою №1 від 27.06.2012 р. до договору сторони виклали п. 1.2 статті 1 "Предмет договору" у наступній редакції: "Продавець передає покупцю в період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. природний газ в обсязі до 23910,00 тис.куб.м.".

Також, в даному пункті сторони визначили обсяг природного газу у 2012 році по місяцях та кварталах (тис.м.куб.).

Позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором №107/12-БО-31 про закупівлю природного газу від 24.01.2012 р., передавши відповідачу протягом січня - липня 2012 року імпортований природний газ в обсязі на загальну суму 94160994,10 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 р. на суму 25731213,90 грн., від 29.02.2012 р. на суму 35481532,80 грн., від 31.03.2012 р. на суму 23253188,70 грн., від 30.04.2012 р. на суму 7919421,30 грн., від 31.05.2012 р. на суму 828639,00 грн., від 30.06.2012 р. на суму 895719,30 грн. та від 31.07.2012 р. на суму 51279,10 грн., підписаними уповноваженими представниками сторін та газорозподільної організації (ПАТ "Харківміськгаз") без зауважень та засвідчені відбитками печаток трьох підприємств.

Відповідач частково оплатив поставлений позивачем імпортований природний газ на загальну суму 59150880,99 грн., що підтверджується наданими позивачем сальдо підприємства відповідача та операціями по підприємству відповідача з 01.01.2012 р. по 31.01.2013 р.

Як зазначає у позовній заяві позивач та визнає відповідач, за останнім рахується заборгованість в загальній сумі 33690895,11 грн., що також підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін та засвідченим відбитками печаток обох сторін актом звірки взаємних розрахунків за договором про закупівлю природного газу від 24.01.2012 р. №107/12-БО-31 станом на 04.04.2013 р.

Таким чином, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання у строк, встановлений п. 4.1 договору №107/12-БО-31 про закупівлю природного газу від 24.01.2012 р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.3 укладеного договору сторони визначили, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.

На підставі п. 7.3 договору позивач нарахував відповідачу пеню за період з 15.02.2012 р. по 14.02.2013 р. в сумі 3546301,23 грн. та штраф в сумі 4521759,90 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 15.02.2012 р. по 27.02.2013 р. в сумі 1070288,55 грн. та інфляційні за період січень-березень, вересень, грудень 2012 р., січень 2013 р. в сумі 316330,88 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 р. було порушено провадження у справі №Б-23/75-02 про банкрутство ДП "Харківська ТЕЦ-5" (код ЄДРПОУ 05471230) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2004 р. було замінено сторону у справі про банкрутство №Б-23/75-02, а саме боржника - ДП "Харківська ТЕЦ-5" на Відкрите акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.01.2011 р. було змінено найменування боржника з ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" на Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5".

Згідно з абз. 24 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Цією нормою також встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Зазначена норма передбачає загальну заборону на нарахування неустойки, незалежно від того, перед конкурсним, чи перед поточним кредитором має зобов'язання боржник.

За змістом п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" норма ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чітко визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю (визначенням терміну "мораторій на задоволення вимог кредиторів" в абз. 24 ст. 1 цього Закону і вказівкою на його поширення щодо заходів забезпечення виконання зобов'язань, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію).

Отже, протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлена заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушена справа про банкрутство та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.04.2011 р. у справі №Б-23/75-02 роз'яснено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був введений ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 р. у справі №Б-23/75-02, заборонено нараховувати неустойку (штраф, пеню), заборонено застосовувати інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) та заборонено стягнення на підставі виконавчих документів, як за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) до моменту введення мораторію так і за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) після введення мораторію, за винятком вимог передбачених в ч. 6 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зазначена правова позиція відображена також, зокрема, в постановах Вищого господарського суду України від 15.12.2010 р. у справі №34/201-10, від 18.05.2011 р. у справах №20/281-10, №13/853, від 21.04.2011 р. у справі №37/403, від 29.06.2011 р. у справі №01/775, від 15.12.2011 р. у справі №03/5026/492/2011, від 04.07.2012 р. у справі №5016/4148/2011(18/62), від 01.08.2012 р. у справі №5021/1246/2011.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 12.03.2013 р. по справі №3-71гс12 (номер в реєстрі 30288872) викладена правова позиція, відповідно до якої згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і її зміст не обмежується припиненням заходів забезпечення конкурсних вимог. Тому протягом дії мораторію неустойка за невиконання поточних грошових зобов'язань не нараховується.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 3546301,23 грн. та штрафу в сумі 4521759,90 грн. необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних за період січень-березень, вересень, грудень 2012 р., січень 2013 р. в сумі 316330,88 грн. суд також вважає необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як убачається із розрахунку позивача, за період січень 2012 р. - березень 2013 р. не було інфляції, в зв'язку з чим позивач не брав для розрахунку індекси дефляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Виходячи зі змісту вказаної норми, законодавець встановлює право кредитора на відшкодування знецінення своїх грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення і не дає право кредитору вибірково нараховувати інфляційні втрати за ті місяці, в яких встановлювався індекс інфляції більше 100 %, відкидаючи ті місяці, в яких індекс інфляції встановлювався менше 100 %.

Зазначена правова позиція відображена також, зокрема, в постановах Вищого господарського суду України від 10.04.2013 р. по справі №18/1805/12 (номер в реєстрі 30602124), від 18.02.2013 р. по справі №5013/1365/12 (н.р. 29482109), від 07.12.2012 р. по справі №5002-15/1619-2012 (н.р. 27942852), від 27.03.2013 р. по справі №5023/4682/12 (н.р. 30277044), де зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Ухвалою господарського суду від 20.05.2013 р. позивачу було запропоновано надати уточнений розрахунок інфляційних з урахуванням місяців дефляції, але позивач не скористався своїм правом і в поясненні вказав, що вважає існуючий розрахунок інфляційних правильним.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав заборгованість в сумі 33690895,11 грн. та нараховані позивачем 3% річних в сумі 1070288,55 грн.

Відповідно до ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Встановивши, що дії відповідача по визнанню позовних вимог в частині стягнення основного боргу за поставлений у січні - липні 2012 року імпортований природний газ за договором №107/12-БО-31 про закупівлю природного газу від 24.01.2012 р. в сумі 33690895,11 грн. та 3% річних в сумі 1070288,55 грн. не суперечать законодавству і не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 33-35, 43, 49, 78, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (62371, Харківська обл., Дергачівський район, с. Подвірки. Код ЄДРПОУ 05471230) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6. Код ЄДРПОУ 20077720) основний борг за поставлений у січні - липні 2012 року імпортований природний газ за договором №107/12-БО-31 про закупівлю природного газу від 24.01.2012 р. в сумі 33690895,11 грн., 3% річних за період з 15.02.2012 р. по 27.02.2013 р. в сумі 1070288,55 грн. та судовий збір в сумі 55446,35 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.06.2013 р.

Суддя Ольшанченко В.І.