Ухвала суду № 31958931, 06.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 р.Справа № 820/1855/13-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2013р. по справі № 820/1855/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Зооветеринарний центр", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.02.2013р. № 0006042311 на суму 29 900,00 грн., від 15.11.2012р. № 0002472211 на суму 39 000,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2013р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення - рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0006042311 від 04.02.2013 року; № 0002472211 від 15.11.2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр", код. 31293151 суму сплачених судових витрат в розмірі 689,00 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2013р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 жовтня 2012 на підставі наказу від 15.10.2012г. № 595 працівниками Чугуївської ОДПІ у Харківській області була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Зооветеринарний центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ПП «Баварія-Ф», код ЄДРПОУ 31635757, за грудень 2011 року.

За наслідками перевірки було складено акт №769/2211/31293151 від 31.10.2012 року, яким було встановлено порушення позивачем: п. 138.1 ст. 138 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 29900 грн., в т.ч. за ІІ-ІV квартал 2011 року в сумі 29900 грн.,п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на 26000 грн., у т.ч. грудень 2011 року в сумі 26000 грн.

З висновками даного акту підприємство не погодилось та направило на ім'я начальника Чугуївської ОДПІ заперечення на акт перевірки № 163 від 07.11.2012г..

16.11.2012г. представником ТОВ «Зооветеринарний центр» по пошті була отримана відповідь Чугуївської ОДПІ від 13.11.2012г. № 7352 \ 10 \ 22.0-36.

На підставі вище зазначеного акуту перевірки керівником Чугуївської ОДПІ у Харківській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 № 0002462211 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 29900 грн. та 14950 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, від 15.11.2012 № 0002472211 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 26000,00 грн. та 13000,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції.

З вище зазначеними податковими повідомленнями рішення позивач не погодився та подав скаргу до Державної податкової служби у Харківській області № 170 від 28.11.2012г.

Рішенням Державної податкової служби у Харківській області про результати розгляду скарги від 23.01.13г. № 272\10\10.2-17 скарга ТОВ «Зооветеринарний центр» про скасування податкових повідомлень-рішень Чугуївської ОДПІ від 15.11.2012г. № 0002462211 та № 0002472211 задоволена лише у частині скасування податкового повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ від 15.11.2012г. № 0002462211 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток (штрафні (фінансові) санкції) у розмірі 14 950,00 грн. В іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ від 15.11.2012г. № 0002472211 залишені без змін, а скарга директора ТОВ «Зооветеринарний центр» від 28.11.12г. № 170 - без задоволення.

ТОВ «Зооветеринарний центр» не погодилося з даним рішенням ДПС в Харківській області в частині залишення без зміни частини податкового повідомлення-рішення від 15.11.2012г. № 0002462211 та податкового повідомлення-рішення від 15.11.2012г. № 0002472211 і оскаржило його в Державну податкову службу України.

Рішенням за наслідками розгляду скарги ДПС України від 21.02.13г. № 2682/6/10-2115 скарга ТОВ «Зооветеринарний центр» залишено без задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що реальність правочину, укладеного між ТОВ «Зооветеринарний центр» та ПП «Баварія-Ф» підтверджується належними первинними документами та висновок податківців щодо нікчемності цього правочину є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки №769/2211/31293151 від 31.10.2012 року, підставами для висновку про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість є посилання відповідача на висновки викладені у акті від 13.03.2012 року №427/23-30/31635757 о ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Приватного підприємства «Баварія Ф» (код ЄДРПОУ 31635757) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 та з 01.11.2011 по 31.12.2011року», згідно якого встановлено , що: «ПП «Баварія Ф» відсутнє за юридичною адресою. ВОВПЗ по обслуговуванню Орджонікідзевського району м. Харкова ВПМ Чугуївської ОДПІ за результатами проведених заходів відносно діяльності ПП «Баварія Ф» код 31635757 встановлено, що ПП «Баварія Ф» код 31635757 зареєстровано за юридичною адресою: Харків-61106, вул. Плиткова, буд.12, (адреса масової реєстрації). Під час здійснення неодноразових виходів на податкову адресу підприємства з метою вручення запиту щодо надання копій документів та пояснень з приводу взаємовідносин з контрагентами посадових осіб даного підприємства встановлено не було.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між позивачем та ПП «Баварія-Ф» було укладено угоду № 30 від 01.07.2011 року про поставку субстанції «Селектор-С» та субстанції ліпофільна фракція.

Докази виконання умов вказаного договору підтверджуються залученими до матеріалів справи: видатковими накладними № РН-0712-04 від 07.12.2011р.. на загальну суму 78000,00 грн. в т.ч. ПДВ 13000,00 грн.; № РН-1612-08 від 16.12.2011р.. на загальну суму 78000,00 грн. в т.ч. ПДВ 13000,00 грн. Товарно-транспортними накладними від 07.12.2011р. № 0712-04-2 та від 16.12.2011р. № 1612-08-2. Податковими накладними № 100 від 07.12.2011р. на загальну суму 78000,00грн. в т.ч. ПДВ 13000,00 грн.; № 239 від 16.12.2011р. на загальну суму 78000,00грн. в т.ч. ПДВ 13000,00 грн. Реєстр отриманих податкових накладних за грудень 2011 року. Випискими з банку за 06/12/2011р. ,12/12/2011р., 14/12/2011р., за 20/12/2011р., за 21/12/2011р. Платіжними дорученнями № 126 від 14.12.2011 р. на суму 40000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.; № 95 від 12.12.2011 р. на суму 40000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.; № 141 від 21.12.2011 р. на суму 34719,97 грн. в т.ч. ПДВ 5788,66 грн.; № 134 від 20.12.2011 р. на суму 40000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.; № 78 від 06.12.2011 р. на суму 40000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6666,67 грн., а також копією паспорта ліпофільна фракція від постачальника ПП «Баварія-Ф» та копією посвідчення якості безпеки на «Селектор» від постачальника ПП «Баварія-Ф».

Факт отримання вище зазначених субстанцій також підтверджується тим, що наказом № 34\1 від 08.08.2005р. директора ТОВ «Зооветеринарний центр» обов`язки завідувача складу сировини, готовій продукції, матеріалів покладено на апаратницю з виготовлення ветеринарних препаратів витамино-мінеральних додавань ОСОБА_1, якою ведеться Журнал обліку субстанцій цеху вет.препаратів за 2011р. (прибуття на склад та вибуття до виробництва). Прихід фіксується у даному Журналі на підставі накладних по придбанню сировини від постачальників (накл. № 0712-04 від 07.12.2011р. та накл. №1612-08 від 16.12.2011р.), які одночасно відображаються на рахунку 201 бухгалтерського обліку.

Однак, спочатку придбану сировину перевіряє технолог ОСОБА_2, який встановлює відповідність такої сировини нормативним вимогам та характеристикам, що відображається їм у Журналі вхідного контролю сировини за 2011р., прошнурованому та скріпленому печаткою підприємства.

У момент передавання сировини до виробництва завідувач складу складає наряди для відповідних ветеринарних препаратів, складовою частиною яких є субстанція «Селекор-С» та субстанція ліпофільної фракції, які реєструє у Журналі реєстрації нарядів.

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченим вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції робиться висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Так, наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентами на адресу позивача були виписані податкові накладні, що відповідали вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та не оспорюються відповідачем.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5. 1 п. 138.5 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень рішень. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у своїх контрагентів відповідач не подав.

З огляду на викладене, суд першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновку відповідача стосовно порушення позивачем вимог п. 138.1 ст. 138 п. 139.1 ст.139, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договору.

Фахівець Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби в акті підтверджує надання первинних документів, але стверджує, що не встановлено підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій.

Неможливість проведення зустрічної звірки податківцями ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова у Приватного підприємства «Баварія Ф» не є доказом факту нереальності постачання товару.

Підприємством правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальником їх зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірного правочину вмотивований виключно посиланням на проведенні заходи податкової інспекції на обліку в якій знаходиться контрагент позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладеного суб'єктом господарювання правочину не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладений між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договір в судовому порядку оспорювався, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаного договору недійсним.

Доводи апеляційної скарги, з вищенаведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірної фінансово-господарської операції та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту та завищення податку на прибуток.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2013р. по справі № 820/1855/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.