Постанова № 31958461, 18.06.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 року № 813/1002/13-а

13 год. 17 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Качур Р.П.

за участю секретаря судового засідання Чернявської О.Д.

представника позивача Хомич В.В., представника відповідача Тістечка Ю.Я. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Рава-Руський спиртовий завод» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

7 лютого 2013 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява державного підприємства «Рава-Руський спиртовий завод» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000932300 та № 0000942300 від 06.09.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру понесених позивачем валових витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена в запереченні, поданому представником відповідача 01.04.2013 року (вх. № 10979), де вказано, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентом фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, господарські операції вчинені без мети настання юридичних наслідків, відтак позивачем занижено податок на прибуток у сумі 73327 грн. та податок на додану вартість в сумі 58662 грн. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Державне підприємство «Рава-Руський спиртовий завод» зареєстровано 31.12.1991 року; узято на облік як платника податків в органах ДПС 31.12.1991 року за № 46.

У період з 18.07.2012 року по 24.07.2012 року Державною податковою інспекцією у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку державного підприємства «Рава-Руський спиртовий завод», про що складено Акт № 503/22-0/00374769 від 31.07.2012 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_3 за серпень 2010 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2. п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 73327 грн., а також вимог п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. п. 7.2.3. п. 7.2., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 58662 грн.

Позивач із висновками акта податкової перевірки не погодився, подав заперечення на акт податкової перевірки. Рішенням відповідача від 04.09.2012 року у задоволенні заперечення на акт податкової перевірки було відмовлено.

06.09.2012 року відповідачем на підставі акта перевірки № 503/22-0/00374769 від 31.07.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000942300, яким відповідно до п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2. п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємства в сумі 91658,75 грн., у тому числі основний платіж 73327 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 18331,75 грн.

06.09.2012 року відповідачем на підставі акта перевірки № 503/22-0/00374769 від 31.07.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000932300, яким відповідно до вимог п. 1.7. ст. 1, п. п. 7.2.3. п. 7.2., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 73327,50 грн., у тому числі основний платіж 58662 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 14665,50 грн.

Позивач із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не погодився, оскаржив їх в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарг позивача податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з п. п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з п. 5.1. ст. 5 цього ж Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 5.11. ст. 5 цього ж Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На підтвердження дотримання вимог п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2. п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем надано копії:

- договору № ДГ-1009-02 від 01.10.2009 року, укладеного фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (постачальник) та державним підприємством «Рава-Руський спиртовий завод» (покупець) про поставку котельного палива;

- податкових накладних № 552 від 06.08.2010 року на суму 74796 грн., № 558 від 09.08.2010 року на суму 77579 грн., № 560 від 10.08.2010 року на суму 74451 грн., № 631 від 16.08.2010 року на суму 77441 грн., № 646 від 27.08.2010 року на суму 47702 грн.;

- видаткових накладних № РН-000646 від 27.08.2010 року на суму 47702 грн., № РН-000631 від 16.08.2010 року на суму 77441 грн., № РН-000560 від 10.08.2010 року на суму 74451 грн., № РН-000558 від 09.08.2010 року на суму 77579 грн., № РН-000552 від 06.08.2010 року на суму 74796 грн.;

- рахунків-фактур № СФ-0646 від 27.08.2010 року на суму 47702 грн., № СФ-0631 від 16.08.2010 року, № СФ-0560 від 10.08.2010 року на суму 74451 грн., № СФ-0558 від 09.08.2010 року, № СФ-0552 від 06.08.2010 року на суму 74796 грн.;

- актів прийому передачі котельного палива № 000646 від 27.08.2010 року, № 000631 від 16.08.2010 року, № 560 від 10.08.2010 року, № 558 від 09.08.2010 року, № 552 від 06.08.2010 року;

- платіжних доручень про оплату палива котельного № 780 від 03.08.2010 року на суму 90000 грн., № 822 від 09.08.2010 року на суму 50000 грн., № 835 від 12.08.2010 року на суму 70000 грн., № 856 від 17.08.2010 року на суму 50000 грн., № 870 від 18.08.2010 року на суму 60000 грн., № 875 від 20.08.2010 року на суму 40000 грн., № 890 від 26.08.2010 року на суму 50000 грн., № 906 від 31.08.2010 року на суму 50000 грн., № 940 від 09.09.2010 року на суму 50000 грн., № 1162 від 11.11.2010 року на суму 15000 грн., № 1375 від 22.12.2010 року на суму 20000 грн., № 184 від 06.04.2011 року на суму 49819 грн.;

- довідки про рух палива котельного за серпень 2010 року;

- книги реєстрації ввезених матеріальних цінностей;

- товарно-транспортних накладних на перевезення котельного палива відповідно до податкових накладних;

- акта звірки взаємних розрахунків між ФОП ОСОБА_3 та ДП «Рава-Руський спиртовий завод»;

- загальновиробничих норм питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на Рава-Руському спиртовому заводі на 2010 рік;

- звіту про обсяги виробництва та реалізації спирту за серпень 2010 року;

- виробничого звіту брагоректифікації за серпень 2010 року;

- технічних характеристик палива котельного коксохімічного сумішного альтернативного від 06.08.2010 року, від 09.08.2010 року, від 10.08.2010 року, від 16.08.2010 року, від 27.08.2010 року.

Вказані вище докази підтверджують відсутність порушень позивачем п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2. п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивачем представлено Суду всі відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагента фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, а також висновки про заниження податку на прибуток в сумі 73327 грн. та заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 58662 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Заслуговує на увагу і та обставина, що товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у контрагента фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, використані ним у своїй господарській діяльності, що підтверджується копіями первинних документів, долучених позивачем до матеріалів справи.

Суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про відсутність у фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 транспортних засобів для перевезення котельного палива як підставу встановлення порушення позивачем податкового законодавства. Відповідно до умов договору № ДГ-1009-02 від 01.10.2009 року постачання товару здійснюється постачальником в пункт прийому-передачі товару. Суд констатує, що для перевезення товару відповідно до договору № ДГ-1009-02 від 01.10.2009 року контрагент позивача фізична особа - підприємець ОСОБА_3 не мав обов'язку мати у власності будь-які транспортні засоби.

Судом не враховуються покликання відповідача на обставини, встановлені у Акті податкової перевірки контрагента фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, стосовно укладення договорів без мети реального настання правових наслідків, відсутності основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів. Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платни ка податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обставини, викладені в Акті перевірки № 503/22-0/00374769 від 31.07.2012 року стосовно порушення позивачем вимог п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2. п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 73327 грн., а також вимог п. п. 7.2.3. п. 7.2., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 58662 грн. відповідачем належними та допустимими доказами підтверджені не були.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. ст. 49, 70 КАС України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з урахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби № 0000932300 та № 0000942300 від 06.09.2012 року є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2. п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також вимог п. п. 7.2.3. п. 7.2., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби № 0000942300 від 06.09.2012 року.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби № 000932300 від 06.09.2012 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Рава-Руський спиртовий завод» (код ЄДРПОУ 00374769) 1649,86 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 21 червня 2013 року.

Суддя Качур Р.П.