Постанова № 31957323, 11.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 р. Справа № 533/80/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області на постанову Козельщинського районного суду Полтавської області від 05.03.2013р. по справі № 533/80/13-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії і стягнути недоплачене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці,-

ВСТАНОВИЛА:

23.01.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому прохав суд ухвалити рішення, яким визнати неправомірним рішення колегіального органу управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області від 28.12.2012 року про відмову йому у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, скасувати його та зобов'язати здійснити перерахунок з 1 жовтня 2012 року по З0 листопада 2012 року і з 1 грудня 2012 року до подальшої зміни суддівської винагороди працюючого судді з урахуванням 22 років 09 місяців 15 днів стажу роботи на посаді судді у розмірі 84 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із довідок Полтавського ТУ ДСА України № 1951 від 02.10.2012 року і № 2457 від 05.12.2012 року. Стягнути з відповідача на його користь судовий збір у розмірі 34,41 грн.

Постановою Козельщинського районного суду Полтавської області від 05.03.2013р. позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Рішення комісії з призначення (перерахунку) пенсії управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області обидва від 28 грудня 2012 року про відмову в перерахунку ОСОБА_1 з 01.10.2012 року і з 01.12.2012 року щомісячного довічного грошового утримання визнати протиправними та скасувати їх. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді відповідно до статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з 01.10.2012 року з врахуванням довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області за вих. №1951 від 02.10.2012 року із 01.12.2012 р. з врахуванням довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області за вих. 2457 від 05.12.2012 року з урахуванням проведених виплат. Стягнено на користь позивача судові витрати в розмірі 34,41 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Козельщинського районного суду Полтавської області від 05.03.2013р. та прийняти нову постанову про повне задоволення позовних вимог.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Козельщинського районного суду Полтавської області від 05.03.2013р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, надали заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 23.12.2010 року № 2864-УІ позивача було звільнено у відставку з посади судді Кобеляцького районного суду Полтавської області.

Стаж роботи, що дав йому право на відставку склав 22 років 09 місяців 15 днів:

- 06.11.1976 р. - 11.12.1978 р. - строкова військова служба у Радянській армії;

- 01.09.1983 р. - 26.06.1987 р. - половина строку навчання в Харківському юридичному інституті;

- 03.08.1987 р. - 16.05.1988 р. - робота в органах прокуратури:

- 22.01.1993 р. - 17.01.2011 р. - робота на посаді судді Кобеляцького районного суду.

04.01.2013 року позивач отримав в управлінні Пенсійного фонду України у Кобеляцькому районі рішення колегіального органу з призначення пенсії, яким йому було відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходив з того, що у позивача є в наявності право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, встановленому ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус судців» від 7 липня 2010 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантуються Конституцією і Законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів. Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В час коли позивач набув правовий статус судді у відставці (2010 рік) вказані правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів».

На підставі частини 2 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», що був чинний на час призначення позивачам щомісячного довічного грошового утримання, за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку.

Враховуючи розмір належного до виплати позивачу згідно Закону щомісячного довічного грошового утримання, а також те, що позивач звільнений з посади на підставі ст. 43 Закону України «Про статус суддів», яка не передбачала ніяких обмежень щодо максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, а Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зворотної дії у часі не має, тому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачам повинен бути здійснений без обмежень максимальним розміром, визначеним вказаним Законом.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

З 01 січня 2011 року виплата щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці визначається ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною 1 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддя, який вийшов у відставку, при досягнення пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 р. щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не більш ніж 90% заробітку судді.

Згідно з п. 1 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 р. передбачається, що в разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати суддів, який працює на відповідній посаді, а виплачується - в суді за останнім місцем роботи або за місцем проживання.

Пункт 63 розділом II Закону із зазначеної Постанови Верховної Ради України виключено абзац третій п.1, а підпунктом 1 п. 61 розділу II Закону встановлено, що призначення і виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів державного бюджету. Згідно з п. З розділу III, який також є предметом конституційного подання Верховного суду України, зазначений підпункт 1 пункту 61 розділу II Закону поширено на щомісячне довічне грошове утримання, призначене суддям у відставці до прийняття цього Закону.

Зміна існуючого порядку виплати щомісячного довічного грошового утримання суперечить Конституції України, оскільки видатки на утримання суддів, які передбачені у Державному бюджеті Україні, відповідно до ч. 2 ст. 95 та ч. І ст.130 Конституції України повинні передбачити і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, що безпосередньо стосується реалізації положення частини 1 ст.130 Конституції України щодо забезпечення державного фінансування суддів та створення належних умов для фінансування. Такі правові позиції зазначені в Рішенні Конституційного суду України від 11.10.2005 р. № 8-рп-2005, в Рішенні Конституційного суду України від 18.06.2007р. № 4-рп-/2007 та в Рішенні Конституційного суду України від 03.06.2013р. № 3-рп-/2013.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів, є елементами статусу судді (статті 42 - 45 Закону України «Про статус суддів»). Збереження існуючого статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності судді, (пункт 7.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року).

Частиною 5 статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Стаття 5 КАС України передбачає здійснення судочинства відповідно як до Законів України, так і міжнародних договорів, згода на які дано ВР України. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Пунктом 6.1 Європейської Хартії про закон «Про статус суддів» передбачено, що судді, які виконують професійно свої суддівські функції, мають право на винагороду, рівень якої повинен бути таким, щоб вони були захищені від тиску при прийнятті ними рішень і в роботі взагалі, щоб ніщо не могло вплинути на їх незалежність та неупередженість. У відповідності до пункту 6.4 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» суддя, що досяг встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судці.

За змістом п. 6 рішення Ради Суддів України № 18 від 23.03.2012 року за результатами розгляду звернень суддів у відставці щодо їх права на перерахунок довічного грошового утримання, вважати наявним у них такого права відповідно до частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій та статус судців». При цьому слід запровадити порядок на рівні Державної судової адміністрації України та Пенсійного фонду України, за яким під грошовим утриманням судці, який працює на відповідній посаді, слід вважати єдиний рівень по державі для суддів відповідної інстанції.

Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року та п.З ч.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України в редакції від 25.02.2008 року, згідно яких одним із основних завдань Пенсійного фонду України, його управлінь в районах і містах є «призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати».

Відповідно до п. 2 розділу другого Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Отже, право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в залежності від заробітку працюючого на відповідній посаді судді визначено ч. З ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який діє з часу виникнення спірних правовідносин, а розрахунок проводиться на підставі ст.129 вказаного Закону.

Доводи апеляційної скарги відповідача, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги відповідача, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв в цій частині законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Разом з цим колегія судів зазначає суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову в частині перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та виплати йому щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 84 відсотків, виходив з того, що частиною третьою статті 138 Закону № 2453-VІ (в редакції Закону станом на 01.01.2012 року) передбачено, що довічне грошове утримання судді у відставці виплачується в розмірі 80 відсотків із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, а не 84%, як те зазначає позивач.

Колегія суддів не погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Як було встановлено, що позивач працював на посаді судді Кобелянського районного суду Полтавської області і у грудні 2010 року був звільнений у відставку у зв'язку з поданням заяви про відставку. Станом на день виходу у відставку позивач мав 22 роки 09 місяців 15 днів стажу роботи, що дає право на встановлення надбавки судді у відставці.

Положеннями ст. 126 Конституції України закріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про статус суддів" (чинного на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання), судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Після втрати згаданого Закону чинності на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453 (далі -Закон) аналогічні положення були передбачені ч. 3 ст. 138 Закону, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

З 01.10.2011 року у ст. 138 Закону були внесені зміни Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та вона була викладена в іншій редакції, відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Таким чином, визначений Законом України "Про судоустрій і статус суддів" порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів.

Відповідно до рішення Конституційного Суд України від 22.09.05 року № 5-рп/2005, конституційні права свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав, свобод.

Конституційний Суд України зазначив, що невід'ємною складовою статусу суддів є їх незалежність, яка забезпечується, у тому числі, гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту (підпункт 1.1 пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 19-рп/2004).

Положеннями п. 7 Рішення Конституційного Суду України від 11.10.05 № 8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання -це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Також у цьому рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-УІ .

В рішенні Конституційного Суду України від 14.12.11 №18-рп/2011 також зауважено, що виходячи з системного аналізу положень Закону це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Відмінністю щомісячного грошового утримання працюючого судді від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є лише те, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, цю виплату одержують виключно з Державного бюджету України, а судді у відставці - з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

В рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. №3-рп\2013 зазначено, що частина третя статті 138 Закону N 2453 (в редакції від 01.10.2011 р.) не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить статті 126 Основного Закону України.

На підставі вищевикладеного колегія судів зазначає, що враховуючи те, що позивач є суддею у відставці, а відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про статус суддів", що був чинний на час призначення позивачу довічного грошового утримання, за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку, з огляду на положення статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції до внесення змін Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", а отже дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84 відсотків із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді є противоправними, адже порушують права та інтереси позивача.

Разом з цим колегія судів зазначає, що право позивача на призначення йому щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням стажу роботи, що дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 84% заробітку судді без обмеження гранічного розміру щомісячного довічного грошового утримання було визнано постановою Козельщинського районного суду Полтавської області від 18.04.2011 року, яка була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 р., та набрала законної сили.

Тобто суд апеляційної інстанції вказує на те, що вказана постанова Козельщинського районного суду Полтавської області від 18.04.2011 року відповідно до ст. 255 КАС України є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріпленні в ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дав неналежну оцінку доказам, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія судів вважає за необхідне, відповідно до ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 200, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Козельщинського районного суду Полтавської області від 05.03.2013р. по справі № 533/80/13-а скасувати частково.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії і стягнути недоплачене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці - задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 84 відсотків грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді відповідно до статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.<

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.