Ухвала суду № 31956875, 12.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 р.Справа № 2а-4177/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Генічеського управління водного господарства до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року Генічеське управління водного господарства звернулось з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2012р. № 0000122301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 6576,15 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -1644,04 грн.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що вважає неправомірними дії відповідача щодо визнання правочинів нікчемними, оскільки податковий орган як суб'єкт владних повноважень не наділений таким правом, що є виключно компетенцією суду. Усі угоди були реально виконані, придбаний товар використаний у власній оподатковуваній господарській діяльності позивача, первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином, а тому спірні суми були правомірно позивачем включено до податкового кредиту.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.06.2012 р. № 0000122301.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, не повно з'ясовані обставини у справі, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що спірне рішення прийняте на підставі акту 31.05.2012 р. № 424/22-1/05474369 складеного за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ПП „Южагротранс" за вересень-листопад 2011 р.

За актом перевірки податковим органом встановлено порушення:

- ч.1-5 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ч.1 ст. 216, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Генічеським управлінням водного господарства при придбанні товарів у постачальника ПП „Южагротранс" у вересні-листопаді 2011 р.

- п.1.3. п.1,7 ст.1 пп.7.2.3 п.7.2 пп.7.4.1п.7.4 пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 168/97) в результаті чого підприємством завищено податковий кредит по податку на додану вартість за вересень 2011р. у сумі 5487,29 грн., за жовтень 2011р. у сумі 358,7 грн., за листопад 2011р. у сумі 730,10 грн, по операціям з ПП „Южагротранс" яке було контрагентом позивача в перевіряємий період.

Такі висновки відповідач зробив у зв'язку з визнанням господарських операцій між Генічеським управлінням водного господарства та ПП „Южагротранс" такими, що не створюють реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За даними податкового органу частину податкового кредиту позивачем було сформовано із вартості товарів (запчастини, обладнання, інвентар), отриманого по видатковим накладним, виписаним від імені ПП „Южагротранс", у якого відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності.

Згідно акту ДПІ у м. Н. Каховка № 9/220-30681713 від 07.03.2012р. про результати документальної невиїзної перевірки ПП „Южагротранс" з питань підтвердження господарських відносин з постачальником ПП "Мидас-Плюс" встановлено, що у підприємства відсутні основні засоби, кількість працюючих складає - 2 особи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведена правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України.

Так, основним аргументом відповідача, на якому ґрунтується його позиція є твердження, про те, що угоди, укладені позивачем із ПП „Южагротранс" є нікчемними, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що товар не перевозився і не зберігався. Такий висновок зроблений у зв'язку із визнанням нікчемними угод поставок товару ПП „Южагротранс" його контрагентом ПП "Мидас Плюс" (акти ДПІ у м. Херсоні від 10.01.2012р. № 12/15-2/35869610, від 23.11.11р. № 78/15-2/35869610).

За таких обставин Генічеська МДПІ вважає, що господарські операції ПП „Южагротранс" містять ознаки нікчемності, а відповідно нікчемними є і всі похідні угоди у ланцюгу до вигодонабувача.

Тому відповідач вважає безпідставним віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП „Южагротранс".

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.1.3. п.1,7 ст.1 пп.7.2.3 п.7.2 пп.7.4.1п.7.4 пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України № 168/97-ВР, який втратив чинність, у зв'язку з прийняттям Податкового Кодексу України з 01.01.2011р. Оскільки спірні правовідносини позивача виникли у 2011 році, то до таких правовідносин застосовується законодавство, чинне, на момент їх виникнення, а саме норми Податкового Кодексу України.

За змістом п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є належне документування сплаченого (нарахованого) ПДВ та використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків.

Слід зауважити, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

В ході судового розгляду встановлені наступні обставини господарської діяльності позивача.

Генічеське управління водного господарства як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні та є платником податку на додану вартість.

Протягом вересня-листопада 2011 р. між Генічеським управлінням водного господарства (Покупець) та ПП „Южагротранс" (Продавець) укладені договора купівлі -продажу: від 01.09.2011р. № 10-15/177, від 13.09.2011р. № 10-15/184, від 24.10.2011р. № 10-15/234, від 10-15/245 за яким останній зобов'язався передати у власність Позивача товар (запчастини, обладнання, інвентар, інструмент для господарської діяльності та ремонту виробничого та не виробничого обладнання), кількість яких визначена в накладних або специфікаціях, які є невід'ємною частиною договорів.

Всього по операціям з ПП „Южагротранс" до складу податкового кредиту позивачем віднесена сума податку на додану вартість у розмірі 27779,95 грн., з якої за період вересень-листопад 2011 р. позивачем задекларовано ПДВ на суму 21203,80 грн.

Поставки товару здійснювались продавцем (ПП „Южагротранс"), який доставлявся на склад, де здійснювалось приймання товару.

Розрахунки за товар з ПП „Южагротранс" проведені у безготівковому порядку.

Здійснення господарських операцій підтверджується наступними документами, що містяться у матеріалах справи: податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, договорами купівлі-продажу. Поставлений товар був використаний позивачем у господарській діяльності, що підтверджується даними складського обліку про оприбуткування товару та його списання зі складу - видачі на дільниці для використання у роботі.

Зазначеними доказами спростовуються доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП „Южагротранс".

До того ж, в акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Податковий орган не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника - ПП „Южагротранс" щодо його господарських відносин із контрагентами-постачальниками, на момент придбання у нього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту.

Порушення податкового законодавства постачальниками контрагента позивача не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Весь придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності - яка полягає в утриманні та обслуговуванні мережі водопостачання товару. В ході судового розгляду досліджені акти приймання виконаних робіт з ремонту виробничого та невиробничого обладнання під час якого використовувались запчастини, обладнання, інвентар та інший інструмент, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Також встановлено, що контрагент позивача на час укладання та виконання угод був зареєстрований юридичною особою та включений до ЄДРПУО, був діючим платником ПДВ, тобто мав повну податкову правосуб'єктність. Контрагент позивача у повному обсязі відобразив операції із позивачем у складі зобов'язань у деклараціях із ПДВ. Щодо посадових осіб підприємства відсутні вироки суду про вчинення фіктивного підприємництва або будь-яких інших дій, спрямованих на ухилення від сплати податків або надання податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання.

Слід зауважити, що відсутність ТТН не свідчить про відсутність поставок товару. Встановлюючи факт поставки товару позивачу його контрагентами слід не лише на підставі ТТН, а й використовуючи інші докази: первинні бухгалтерські документи - видаткові, податкові накладні, дані складського обліку, відображення господарських операцій у податковому обліку, інші. Більше того ТТН є обов'язковим документом лише у випадку віднесення підприємством транспортних витрат до валових. Щодо використання ТТН як доказу поставки товару, то даний документ не є єдиним доказом, а використовується на рівні з іншими, дослідженими судом та описаними вище.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у діях позивача будь-яких порушень податкового законодавства, що унеможливлювали б віднесення ним до складу податкового кредиту спірних сум по господарським операціям ПП „Южагротранс".

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку про завищення податкового кредиту за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемних, на думку відповідача, договорів, укладених ПП „Южагротранс", які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Спростовуючи вказані доводи податкового органу, слід зазначити наступне.

У відповідності до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

На підставі пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем ПП „Южагротранс" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Генічеською МДПІ також не надано до справи рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій, тому висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Водночас, на підтвердження фактів реальності угод з ПП „Южагротранс" надано суду: договори, податкові та видаткові накладні, докази оплати за поставлений товар, докази використання придбаного товару у господарській діяльності.

За таких обставин матеріалами справи підтверджено реальність укладених позивачем з ПП „Южагротранс" договорів поставки, а тому виключення із валових витрат та податкового кредиту сум по господарським операціям із вказаним контрагентом є неправомірним.

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України податковим органом не доведена правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставинах, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Генічеського управління водного господарства є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року у справі № 2а-4177/12/2170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян