Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
19 червня 2013 р. № 820/3517/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Зінченка А.В.
При секретарі - Алавердян Е.А.
За участі сторін:
представника позивача - Підіпригори М.О.
представників відповідача - Лавренчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства «Юнісофт» до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач, приватне підприємство «Юнісофт», звернувся до суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 21.01.2013р. № 0000190221, яким ПП «ЮНІСОФТ» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 353630,67 грн., в т.ч. за основним платежем - 287435,97 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 66194,70 грн.; податкове повідомлення-рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 21.01.2013р. № 0000210221, яким ПП «ЮНІСОФТ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією за червень 2012 року у розмірі 19775,00 грн. та податкове повідомлення-рішення Основ'янської МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС від 21.01.2013р.№ 0000200221, яким ПП «ЮНІСОФТ» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 89,00 грн., з яких за основним платежем - 88,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.
Свій позов позивач обґрунтував тим, що Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби провела планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Юнісофт», про що складено Акт від 04.10.2012р. за № 3243/22-104 «про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Приватного підприємства «Юнісофт» (код ЄДРПОУ 22655747) за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р.
Відповідачем в ході проведення перевірки встановлені порушення:
- п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п.138.1., п.138.2, п.138.8, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 326285, 97 грн.;
- ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України
від 24.05.1995р. №88,
- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 134650,45 грн. та завищено суму від'ємного значення у загальній сумі 149080,00 грн., в т.ч. відображеного по рядку 24 декларації з ПДВ, поданої за червень 2012 року у сумі 149080,00 грн.
До вказаних висновків перевіряючи дійшли на підставі того, що позивачем неправомірно до складу валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, віднесена вартість товару (картон) та поліграфічних послуг, отриманих від ТОВ «Пік Пром», та запасних частин до комп'ютерної техніки, отриманих від ТОВ «Остек сістем груп», у загальній сумі 99320,78 грн. та до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість по вказаним операціям у загальній сумі 19864,15 грн., мотивуючи це тим, що відсутні факти реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ПІК ПРОМ» та ТОВ «Остек систем груп», що спричиняє юридичну дефектність відповідних первинних документів з цими контрагентами, і як наслідок - не дозволяє формувати дані податкового обліку учасникам відповідної операції. Така позиція Відповідача обґрунтована нібито незнаходженням вказаних контрагентів за юридичними адресами, неможливістю встановити наявність або відсутність у останніх складських приміщень, виробничих потужностей та власного автотранспорту через ненадання цими підприємствами документів, а також, начебто відсутністю у ПП «Юнісофт» документів на підтвердження транспортування (перевезення) товарів, отриманих у ТОВ «ПІК ПРОМ» та ТОВ «Остек систем груп».
На підставі Акту перевірки Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:
1) податкове повідомлення-рішення № 0001510221 від 05.11.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 402193,17 грн. (основний платіж - 326285,97 грн., штрафні (фінансові) санкції - 75907,20 грн.);
2) податкове повідомлення-рішення № 0001520221 від 05.11.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 168291,95 грн. (основний платіж - 134650,45 грн., штрафні (фінансові) санкції - 33641,50 грн.);
3) податкове повідомлення-рішення № 0001530221 від 05.11.2012р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 149080,00 грн.
Позивач не погодився з винесеними рішеннями та оскаржив їх до ДПС у Харківської області.
Державна податкова служба у Харківській області своїм Рішенням про результати розгляду скарги № 134/10/10.2-17 від 15.01.2013 р. скасувало податкові повідомлення-рішення Відповідача від 05.11.2012р. № 0001510221 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 48562,50 грн. (основний платіж - 38850,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 9712,50 грн.), № 0001520221 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 168202,95 грн. (основний платіж - 134562,45 грн., штрафні (фінансові) санкції 33640,50 грн.), № 0001530221 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 129305,00 грн. в інших частинах вказані рішення залишені без змін, а скарга Позивача - без задоволення.
25 січня 2013 року Позивач отримав наступні податкові повідомлення-рішення:
1) податкове повідомлення-рішення № 0000190221 від 21.01.2013р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 353630,67 грн. (основний платіж - 287435,97 грн., штрафні (фінансові) санкції - 66194,70 грн.;
2) податкове повідомлення-рішення № 0000200221 від 21.01.2013р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 89,00 грн. (основний платіж - 88,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн.;
3) податкове повідомлення-рішення № 0000210221 від 21.01.2013р. з урахуванням рішення ДПС у Харківській області про результати розгляду скарги № 134/10/10.2-17 від 15.01.2013 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 19775,00 грн.
Не погодившись з винесеними рішеннями позивач оскаржив їх до Державної податкової служби України.
Державна податкова служба України своїм Рішенням про результати розгляду повторної скарги за № 2631/6/10/2105 від 20.02.2013р. залишила без змін податкові повідомлення-рішення Відповідача від 05.11.2012р. № 0001510221, № 0001520221 та № 0001530221 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкові повідомлення - рішення Відповідача від 21.01.2013р. № 0000190221, № 0000200221 та № 0000210221), а скаргу Позивача - без задоволення.
Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та вказав, що винесені ДПІ податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.
Приватне підприємство «Юнісофт» зареєстровано рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради та отримало Свідоцтво про державну реєстрацію від 01.08.1994р. № 273/2.
Підприємство взято на податковий облік в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 04.08.1994 року за № 26587, і станом на 04.10.2012 року перебувало на обліку Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС.
Також судом в судовому засіданні встановлено, що фахівцями Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена планова виїзна перевірка позивача, про що складено Акт від 04.10.2012р. за № 3243/22-104 «про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Приватного підприємства «Юнісофт» (код ЄДРПОУ 22655747) за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р.
Відповідачем в ході проведення перевірки встановлені порушення:
- п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п.138.1., п.138.2, п.138.8, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 326285, 97 грн.;
- ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України
від 24.05.1995р. №88,
- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 134650,45 грн. та завищено суму від'ємного значення у загальній сумі 149080,00 грн., в т.ч. відображеного по рядку 24 декларації з ПДВ, поданої за червень 2012 року у сумі 149080,00 грн.
До вказаних висновків перевіряючи дійшли на підставі того, що позивачем неправомірно до складу валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, віднесена вартість товару (картон) та поліграфічних послуг, отриманих від ТОВ «Пік Пром», та запасних частин до комп'ютерної техніки, отриманих від ТОВ «Остек сістем груп», у загальній сумі 99320,78 грн. та до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість по вказаним операціям у загальній сумі 19864,15 грн., мотивуючи це тим, що відсутні факти реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ПІК ПРОМ» та ТОВ «Остек систем груп», що спричиняє юридичну дефектність відповідних первинних документів з цими контрагентами, і як наслідок - не дозволяє формувати дані податкового обліку учасникам відповідної операції. Така позиція Відповідача обґрунтована нібито незнаходженням вказаних контрагентів за юридичними адресами, неможливістю встановити наявність або відсутність у останніх складських приміщень, виробничих потужностей та власного автотранспорту через ненадання цими підприємствами документів, а також, начебто відсутністю у ПП «Юнісофт» документів на підтвердження транспортування (перевезення) товарів, отриманих у ТОВ «ПІК ПРОМ» та ТОВ «Остек систем груп».
На підставі Акту перевірки Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:
1) податкове повідомлення-рішення № 0001510221 від 05.11.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 402193,17 грн. (основний платіж - 326285,97 грн., штрафні (фінансові) санкції - 75907,20 грн.);
2) податкове повідомлення-рішення № 0001520221 від 05.11.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 168291,95 грн. (основний платіж - 134650,45 грн., штрафні (фінансові) санкції - 33641,50 грн.);
3) податкове повідомлення-рішення № 0001530221 від 05.11.2012р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 149080,00 грн.
Позивач не погодився з винесеними рішеннями та оскаржив їх до ДПС у Харківської області.
Державна податкова служба у Харківській області своїм Рішенням про результати розгляду скарги № 134/10/10.2-17 від 15.01.2013 р. скасувало податкові повідомлення-рішення Відповідача від 05.11.2012р. № 0001510221 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 48562,50 грн. (основний платіж - 38850,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 9712,50 грн.), № 0001520221 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 168202,95 грн. (основний платіж - 134562,45 грн., штрафні (фінансові) санкції 33640,50 грн.), № 0001530221 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 129305,00 грн. в інших частинах вказані рішення залишені без змін, а скарга Позивача - без задоволення.
25 січня 2013 року Позивач отримав наступні податкові повідомлення-рішення:
1) податкове повідомлення-рішення № 0000190221 від 21.01.2013р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 353630,67 грн. (основний платіж - 287435,97 грн., штрафні (фінансові) санкції - 66194,70 грн.;
2) податкове повідомлення-рішення № 0000200221 від 21.01.2013р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 89,00 грн. (основний платіж - 88,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн.;
3) податкове повідомлення-рішення № 0000210221 від 21.01.2013р. з урахуванням рішення ДПС у Харківській області про результати розгляду скарги № 134/10/10.2-17 від 15.01.2013 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 19775,00 грн.
Не погодившись з винесеними рішеннями позивач оскаржив їх до Державної податкової служби України.
Державна податкова служба України своїм Рішенням про результати розгляду повторної скарги за № 2631/6/10/2105 від 20.02.2013р. залишила без змін податкові повідомлення-рішення Відповідача від 05.11.2012р. № 0001510221, № 0001520221 та № 0001530221 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкові повідомлення - рішення Відповідача від 21.01.2013р. № 0000190221, № 0000200221 та № 0000210221), а скаргу Позивача - без задоволення.
Також судом в судовому засіданні встановлено, що протягом 2011 року Позивач придбав у ТОВ «ПІК ПРОМ» поліграфічні послуги на загальну суму 530,73 грн., у тому числі ПДВ - 88,45 грн., та товар (картон) на загальну суму 117655,20 грн., у тому числі ПДВ - 19609,20 грн., що підтверджується актом виконаних робіт б/н від 31.01.2011 року (копія додається) та видатковими накладними:
№ 49 від 16.05.2011 року на загальну суму 33660,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% 5610,00 грн., № 51 від 17.05.2011 року на загальну суму 33660,00 грн. у т. ч. ПДВ 20% 5610,00 грн., № 53 від 19.05.2011 року на загальну суму 27540,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% 4590,00 грн., № 56 від 20.05.2011 року на загальну суму 18360,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% 3060,00 грн. та № 112 від 06.12.2011 року на загальну суму 4435,20 грн. у т.ч. ПДВ 20% 739,20 грн. (копії додаються).
Картон було доставлено на виробничий об'єкт Позивача за адресою: 61036, м. Харків, вул. Морозова, 13 Б транспортним засобом Позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 16.05.2011р., 17.05.2011р., 19.05.2011р., 20.05.2011р. та 06.12.2011р. та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу АХ8169СА (копії додаються).
Таким чином, витрати Позивача на придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «ПІК ПРОМ» склали: у 1 кварталі 2011 року - 442,27, грн.; у 2 кварталі 2011 року - 94792,27 грн.; у 3 кварталі 2011 року - 94792,28 грн.; у 4 кварталі 2011 року - 98488,28 грн.
За фактом проведеної поставки товарів (робіт, послуг) ТОВ «ПІК ПРОМ» виписало та надало Позивачу наступні податкові накладні: № 13101 від 31.01.2011р. із сумою 530,73 грн. у т.ч. ПДВ 88,46 грн.; № 42002 від 20.04.2001р. із загальною сумою 33966,00 грн. у т.ч. ПДВ - 5661,00 грн.; № 51701 від 17.05.2011р. із загальною сумою 33354,00 грн. у т.ч. ПДВ - 5559,00 грн., № 51901 від 19.05.2011р. із загальною сумою 27540,00 грн. у т.ч. ПДВ - 4590,00 грн.; № 52001 від 20.05.2011р. із загальною сумою 18360,00 грн. у т.ч. ПДВ - 3060,00 грн.; № 120601 від 06.12.2011р. із загальною сумою 4435,20 грн. у т.ч. ПДВ - 739,20 грн.
На підставі зазначених податкових накладних Позивач відніс до податкового кредиту: у січні 2011 року - 88,45 грн.; у квітні 2011 року - 5661,00 грн.; у травні 2011 року - 13209,00 грн.; у грудні 2011 року - 739,20 грн.
Отримані від ТОВ «ПІК ПРОМ» в повному обсязі поліграфічні послуги та картон було оплачено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 1515 від 02.02.2011р. на суму 530,73 грн.; № 3732 від 08.02.2012р. на суму 4435,20 грн.; № 2033 від 20.04.2011р. на суму 33966,00 грн.; № 2331 від 08.06.2011р. на суму 23776,20 грн.; № 2435 від 25.06.2011р. на суму 10000,00 грн.; № 2468 від 04.07.2011р. на суму 10477,80 грн.; № 2487 від 07.07.2011р. на суму 15000,00 грн.; №. 2566 від 21.07.2011р. на суму 20000,00 грн.
Судом встановлено, що основним видом діяльності Позивача є поліграфічна діяльність, що підтверджується відомостями, викладеними в п. 4 Додатку 2 до Акту перевірки. У зв'язку з необхідністю друкування поліграфічної продукції (книжок) Позивач і придбав у ТОВ «ПІК ПРОМ» картон, який був використаний для друку обкладинок, про що свідчить оборотно-сальдова відомість Позивача по рахунку 201. Поліграфічні послуги були замовлені у ТОВ «ПІК ПРОМ» через велику завантаженість виробничих потужностей Позивача у січні 2011 року, що створило загрозу несвоєчасного виконання обов'язків Позивача перед своїми замовниками, і як наслідок призвело би до покладення на нас відповідальності та навіть втрати ділових зв'язків.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сума ПДВ в розмірі 19697,65 грн. підтверджується податковими накладними та первинним документами, складеними згідно до вимог законодавства, та була віднесена Позивачем до податкового кредиту, і, відповідно, зазначена в Деклараціях з податку на додану вартість за січень, травень та грудень 2011 року, а висновки Відповідача про заниження податку на додану вартість у січні 2011 року на суму 88,45 грн., зазначення відхилення у зведених даних щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на додану вартість за квітень і травень та грудень 2011 року у сумах 5661,00 грн., 13209,00 грн. та 739,20 грн. є безпідставними.
Матеріалами справи підтверджено, що також позивач придбав у ТОВ «Остек систем груп» комп'ютерні комплектуючи на загальну суму 999,00 грн., у тому числі ПДВ - 166,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВН-1405-5 від 14.05.2012р. комп'ютерні комплектуючи було доставлені за місцезнаходженням Позивача (61036, м. Харків, вул. Морозова, 13 Б) власним автотранспортом, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 14.05.2012р. та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу АХ8158СА. Позивач сплатив вартість комп'ютерних комплектуючих в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 4511 від 14.05.2012 р. на суму 999,00 грн. та Рахунком на оплату № ЖК000384 від 14.05.2012 р. За фактом проведеної поставки ТОВ «Остек систем груп» виписало Позивачу податкову накладну № 1408 від 14.05.2012 р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сума ПДВ в розмірі 166,50 грн. підтверджується податковою накладною та первинним документами, складеними згідно до вимог законодавства, та була віднесена Позивачем до податкового кредиту, і, відповідно, зазначена в Декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вартість придбаного у ТОВ «Остек систем груп» товару (комп'ютерні комплектуючи) в бухгалтерському обліку була віднесена до рахунку 207 та акумулювалась по дебету « 1522 Модернізація основних засобів».
Тобто, суд вважає за необхідним вказати, що висновки Відповідача про відхилення у зведених даних щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на додану вартість за травень 2012 року у сумі 166,50 грн. є безпідставними.
Суд вказує, що наведені обставини свідчать про пов'язаність понесених Позивачем витрат із господарською діяльністю Позивача.
Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;
б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;
в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).
Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.
Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».
Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.
Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.
Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.
Щодо заниження позивачем податку на прибуток, то суд вважає за необхідним вказати, що згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначе них згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими під розділами, які не мають статусу юридичної особи.
Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.
Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Суд вказує, що господарські зобов'язання Позивача з контрагентами ТОВ «ПІК ПРОМ» та ТОВ «Остек систем груп» виконані належним чином.
Право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.
Актом перевірки не встановлено порушень в оформленні податкових накладних, які виписувалися контрагентами Позивача, та на підставі яких Позивач скористався правом на податковий кредит. Крім того не встановлено фактів недійсності наданих Позивачем документів, фактів відсутності у контрагентів Позивача ТОВ «ПІК ПРОМ» і ТОВ «Остек систем груп» статусу платників ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, фактів завищення вартості товарів чи послуг або фактів несумісності зазначених в документах товарів чи послуг з власною господарською діяльністю Позивача.
Таким чином, правочини, укладені Позивачем з ТОВ «ПІК ПРОМ» і ТОВ «Остек систем груп», спрямовані на реальне настання правових наслідків, виконані в повному обсязі, господарські операції мали реальний характер, первинні документи оформлені належним чином, витрати за правочинами фактично понесені, а отримані за правочинами товари (роботи, послуги) використані в межах господарської діяльності, тобто фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між Позивачем та ТОВ «ПІК ПРОМ» і ТОВ «Остек систем груп» і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому не може зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.
Також судом встановлено, що відповідачем у Акті перевірки зазначено, що станом на 30.06.2012р. у Позивача значиться дебіторська заборгованість по контрагенту ПП «Дверная служба» у сумі 1260000,00 грн., у зв'язку з чим Відповідач вважає, що Позивачем в порушення пп.14.1.11 п.14.1, пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України завищені витрати в 2 кварталі 2012 року у сумі 1260000,00 грн., мотивуючи це тим, що відповідно до інформаційних баз даних ПП «Дверная служба» має стан платника « 14» - визнано банкрутом; знято з обліку 30.10.12 по справі № 5023/9705/11; свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.07.2012р. (ліквідація банкрута); остання податкова звітність надана ПП «Дверная служба» за квітень 2012 року.
Таким чином, Відповідач прийшов до висновку, що перерахована Позивачем на користь ПП «Дверная служба» сума попередньої оплати у розмірі 1260000,00 грн. не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою і не повинна включатися до складу витрат Позивача.
Суд зазначає, що зазначену суму Позивачем було віднесено до витрат згідно положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як суму передплати. Через неналежне виконання ПП «Дверная служба» своїх господарських зобов'язань Позивач в межах терміну позовної давності звернувся у Постійно діючий третейський суд при Асоціації «Харківський центр третейського судочинства» з позовною заявою про стягнення з ПП «Дверная служба» заборгованості за договором на виконання поліграфічних робіт № 1/01-09-10 від 01.09.2010р. у розмірі 1260000,00 грн.
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Харківський центр третейського судочинства» від 31.03.2011р. у справі № 5/10-2011 позов ПП «Юнісофт» задоволено повністю, вирішено стягнути з поточного рахунку ПП «Дверная служба» на користь Позивача 1260000,00 грн. На виконання вказаного рішення господарським судом Харківської області видано наказ від 16.06.2011р. у справі № 5023/2317/11 про стягнення з поточного рахунку ПП «Дверная служба» на користь ПП «Юнісофт» 1260000,00 грн.
24.06.2011року Позивач подав до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції заяву про примусове виконання наказу господарського суду Харківської області від 16.06.2011р. у справі № 5023/2317/11.
Постановою Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 24.06.2011 р. ВП № 27283749 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 16.06.2011р. у справі №5023/2317/11.
Суд зазначає, що відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість ПП «Дверная служба» перед Позивачем у розмірі 1260000,00 грн. не може бути віднесена до безповоротної фінансової допомоги, так як вона в межах строку позовної давності стягнута судом (рішенням діючого третейського суду при Асоціації «Харківський центр третейського судочинства» від 31.03.2011р. у справі № 5/10-2011), тому Позивач правомірно відніс її до складу витрат, а рішення Відповідача щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 353630,67 грн. (основний платіж - 287435,97 грн., штрафні (фінансові) санкції - 66194,70 грн.) є неправомірним.
Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень .
Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов приватного підприємства «Юнісофт» до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області ДПС від 21 січня 2013 року №0000190221, №0000200221 та №0000210221.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Юнісофт» (61036, м. Харків, вул. Морозова, 13-б, код ЄДРПОУ 22655747) сплачений судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.
Постанова в повному обсязі виготовлена 21 червня 2013 року.
Суддя А.В. Зінченко
Судове рішення № 31956412, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 19.06.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 820/3517/13-а. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: