Ухвала суду № 31955944, 20.06.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 109/805/2013-ц Головуючий суду першої інстанції:Шукальський В.В. № провадження: 22-ц/190/3880/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Білоусова В. В.

"20" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Білоусової В.В., Суддів:Любобратцевої Н.І., Пономаренко А.В. При секретарі:Почотовій Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 29 квітня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ПрАТ «СК «Провідна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Позов мотивований тим, що 11.09.2008 року на автодорозі Харків - Сімферополь - Алушта - Ялта сталась ДТП за участю автомобіля ГАЗ-330202, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8 та автомобіля RENAULT MEGANE, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, у результаті якої останній автомобіль зазнав пошкоджень. Постановою Красногвардійського районного суду АР Крим від 13.11.2008 року ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні зазначеної ДТП. Розмір матеріального збитку, заподіяного позивачу внаслідок пошкодження автомобіля, згідно висновку експерта склав 17 723 грн. У зв'язку з чим позивач просить поновити строк позовної давності щодо вимог до страхової компанії та стягнути солідарно заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 17 723 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., вартість експертизи у розмірі 1 226, 08 грн. та судові витрати з відповідача ОСОБА_7, як власника джерела підвищеної небезпеки, та ОСОБА_8, як водія автомобіля.

Рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 29 квітня 2013 року зазначений позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 заподіяну внаслідок ДТП матеріальну шкоду у розмірі 17 723 грн., моральну шкоду у розмірі 4 000 грн., судовий збір у розмірі 406, 65 грн., а також вартість проведеної експертизи у розмірі 1 226, 08 грн., а всього 23 355, 73 грн.

В іншій частині позову про стягнення моральної шкоди, а також у позові до ОСОБА_7 та ПрАТ «СК «Провідна» - відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити, стягнути солідарно з відповідачів на його користь шкоду у розмірі, визначеному рішенням суду від 29 квітня 2013 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 11 вересня 2008 року на автодорозі Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта сталася ДТП за участю водія ОСОБА_8, який керував автомобілем ГАЗ 330202, державний номер НОМЕР_1, та водія ОСОБА_6, який керував автомобілем RENAULT MEGANE, державний номер НОМЕР_2. Внаслідок ДТП завдано механічні пошкодження транспортним засобам - учасникам ДТП.

Постановою Красногвардійського районного суду АР Крим від 13.11.2008 року ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 22 КУпАП України.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті винних дій ОСОБА_8, автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, тому відповідач ОСОБА_8 повинен відповідати за заподіну шкоду.

Рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 30.05.2012 року, яке залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 18.10.2012 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, було відмовлено у повному обсязі, оскільки не встановлено, що ОСОБА_8 перебував у трудових відносинах з ОСОБА_7, тому саме водій ОСОБА_8 повинен відповідати за заподіяну шкоду, оскільки керував транспортним засобом на відповідній правовій підставі.

Зазначена правова позиція по цій справі висловлена в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.04.2012 року, якою буле скасоване рішення Красногвардійського районного суду АРК від 20.05.2009 року про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП та ухвала Апеляційного суду АРК від 14.09.2009 року.

Частиною 3 та 4 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

А тому доводи позивача та його представника про солідарну відповідальність відповідачів, є неспроможними.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналогічне правило закріплено також у ч. 1 ст. 1167 ЦК України, згідно з якою моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Саме з огляду на те, що в результаті винних дій ОСОБА_8, який порушив правила дорожнього руху, автомобіль під керуванням ОСОБА_6 отримав механічні пошкодження.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Оскільки встановлено, що шкода позивачу завдана внаслідок винних дії ОСОБА_8, відсутні правові підстави для покладання солідарного обов'язку по її відшкодуванню на ОСОБА_7, як власника джерела підвищеної небезпеки.

Судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог зі страхової компанії «Провідна», оскільки як позивач, так і відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 своєчасно відповідне повідомлення про ДТП не подали (а подали лише 27.03.2013 року), що позбавляє особу, відповідальність якої була застрахованою, права на відшкодування завданого збитку.

Зазначене узгоджується з положеннями п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Згідно висновку експертизи № 767 від 13.04.2009 року, проведеної на підстави ухвали суду від 11.03.2009 року, матеріальна шкода, завдана ушкодженням автомобілю при ДТП від 11.09.2008 року марки RENAULT MEGANE, реєстраційний номер НОМЕР_2 2004 року випуску, який належить ОСОБА_6, складає 17 723 грн. Зазначена сума визнана підлягаючою стягненню з відповідача ОСОБА_8

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, що виразилася в пошкодженні автомобіля позивача, його душевних стражданнях у зв'язку з протиправними діями відповідача, суд першої інстанції на підставі положень ст. 23 ЦК України, з урахуванням вимог розумності і справедливості, встановив про стягнення з відповідача ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 4 000 грн., що є обґрунтованим.

Довід апеляційної скарги про те, що ОСОБА_8 керував транспортним засобом без відповідної правової підстави спростовується матеріалами справи, зокрема ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 18.10.2012 року, яка набрала законної сили та якою встановлено, що ОСОБА_8 керував транспортним засобом на час ДТП на законних підставах.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, 304, 307, 308, ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 29 квітня 2013 року залишити без змін.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді: