Постанова № 31955760, 18.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. Справа№ 6/104-12/9/26

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

секретар судового засідання: Кац О.В.,

в судове засідання з'явились представники:

від позивача - Сендик О.О. - голова правління;

від відповідача: - Лютко Р.Н. - дов. № 18-80С-24 від 20.05.13р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги селянського фермерського господарства «Яна»,

на рішення господарського суду Київської області від 25 квітня 2013 року,

у справі № 6/104-12/9/26 (суддя Лилак Т.Д.),

за позовом селянського фермерського господарства «Яна», Одеська обл., Кодимський р-н, с. Тимкове,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Білоцерківський комбайно-тракторний завод», Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Озерна,

про розірвання договору та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

СВГ «Яна» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Білоцерківський комбайно-тракторний завод» про стягнення 787 866,60 грн. та розірвання договору поставки (т. І, а.с. 10-15).

Протягом розгляду справи в господарському судді Київської області позивач неодноразово звертався із заявою про уточнення позовних вимог. Так 04 березня 2013 року позивач звернувся із заявою в якій збільшив суму позову та просив стягнути з відповідача 815 000 грн. збитків, штрафу та опущеної вигоди, а також просив розірвати договір поставки сільськогосподарської техніки (т. ІV, а.с. 8-32).

Рішенням господарського суду Київської області від 25 квітня 2013 року по справі № 6/104-12/9/26 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (т. V, а.с. 16-24).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 25 квітня 2013 року у справі № 6/104-12/9/26 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права оскільки, судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідач не виконав належним чином умови договору, що завдало збитки позивачу, а також надало право вимагати стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору.

Автоматизованою системою документообігу апеляційну скаргу СВГ «Яна» по справі № 6/104-12/9/26 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Чорногузу М.Г. Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 31 травня 2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 6/104-12/9/26 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2013 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 11 червня 2013 року.

В судовому засіданні 11 червня 2013 року у розгляді справи оголошено перерву до 18 червня 2013 року.

В судовому засіданні 18 червня 2013 року представник позивача надав суду свої пояснення в яких підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі, просив рішення господарського суду Київської області від 25 квітня 2013 року по справі № 6/104-12/9/26 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні теж надав суду свої пояснення в яких підтримав доводи викладенні у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 25 квітня 2013 року по справі № 6/104-12/9/26 - без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

20 лютого 2012 року між ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Білоцерківський комбайно-тракторний завод» (продавець) та СВГ «Яна» (покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської техніки № 01/20-12, (далі по тексту - договір), (т. І, а.с. 16-20).

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язується поставити позивачу сільськогосподарську техніку, а саме: трактор колісний Агромаш 85ТК222ДВ (рідинного охолодження) у базовій комплектації, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених договором.

Загальна ціна товару та загальна сума договору складає 276 200,00 грн. (п.2.1. договору).

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару в наступному порядку: авансовий платіж здійснюється позивачем в строк до 5-ти днів після підписання даного договору у розмірі 30 відсотків від ціни товару та становить 82 860,00 грн. Другий платіж - у розмірі 30 відсотків від ціни товару та становить 82 860,00 грн. та здійснюється позивачем до 10 серпня 2012 року. Третій платіж - у розмірі 40 відсотків від ціни товару та становить 110480,00 грн. та здійснюється позивачем у термін до 31 жовтня 2012 року.

Позивач платіжними дорученнями № 129 від 22.03.2012 на суму 50 000 грн. та № 131 від 26.03.2012 на суму 32 860 грн. оплатив відповідачу за трактор 85ТК згідно рахунку № 12 від 06.03.2012 року - 30% від ціни товару (т. ІV а.с. 40).

Згідно акту прийому-передачі сільськогосподарської техніки від 20 квітня 2012 року відповідач передав позивачу, а останній прийняв Трактор Агромаш 85 ТК 222 ДВ, заводський номер 000142 (т. ІV, а.с. 41).

Проте, вказаний трактор було повернуто відповідачу у зв'язку з його несправністю, що підтверджується актом прийому-передачі сільськогосподарської техніки від 15 травня 2012 року (т. ІV, а.с. 41).

В цей же день, 15 травня 2012 року відповідач передав позивачу, а останній прийняв Трактор Агромаш 85 ТК 222 ДВ, заводський номер 000118. Вказане підтверджується актом прийому-передачі сільськогосподарської техніки. У вказаному акті представники сторін внесли зауваження щодо якості поставленого товару, зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку та скріплений печатками (т. ІV, а.с. 48).

Позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами та претензіями про поставку неякісної техніки та про усунення недоліків чи повернення авансу і відшкодування збитків.

27 липня 2012 року СВГ «Яна» надіслало на адресу ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Білоцерківський комбайно-тракторний завод» письмове звернення про відшкодування збитків та повернення авансу (т. І, а.с. 46-48).

29 серпня 2012 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про надання справного аналогічного трактору (т. І, а.с. 56).

15 січня 2013 року трактор «Агромаш 85 ТК» , заводський номер 000118 повернуто відповідачу, що підтверджується актом прийняття-передачі сільськогосподарської техніки по договору № 01/20-12 від 20.02.2012 р.(т. ІV, а.с. 53).

Позивач просить стягнути з відповідача збитки за поставку неякісного трактора в сумі 815 000 грн. (з урахуванням уточнень позовних вимог) та розірвати договір поставки сільськогосподарської техніки № 01/20-12.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Як зазначає позивач, поставлений відповідачем трактор не був належної якості та використання його в сільськогосподарському виробництві було не можливе.

На підтвердження передання неякісного трактору позивач надав суду акт прийняття-передачі сільськогосподарської техніки від 15 травня 2012 року, в якому зазначені зауваження щодо технічного стану та комплектації сільськогосподарської техніки, а саме: «Течь масла с-лева в передней балки двигателя..., Течь масла из гидрораспердилителя масла. Течь солярки из уплотнительной резинки... Автономная печка отопления не роботает». Акт підписаний уповноваженими представниками сторін (т. ІV, а.с. 48).

Відповідно до пункту 7.6. договору, у разі поставки товару неналежної якості покупець має право стягнути з продавця штраф у розмірі 0,5 % від відповідної ціни товару визначеної договором.

Отже, враховуючи викладене колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 0,5 % за поставку товару неналежної якості підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що ціна договору складає 276 200 грн. то 0,5 % від загальної ціни договору становить 1 381 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 71 812 грн. - 0,2 % від вартості трактора за кожен день прострочки за ненадання нового трактора, посилаючись на п. 7 ст. 15 Закону України «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин».

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає, вказана вимога позивача не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п. 7 ст. 15 Закону України «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин», на письмову вимогу покупців машин на час ремонту неякісної машини їм надаються (з доставкою) справні машини аналогічних марок (моделей, модифікацій). Для цього виробники, продавці, виконавці зобов'язані передбачати обмінний фонд машин. За кожний день затримки виконання вимоги про надання машини аналогічної марки (моделі, модифікації) покупцям машин виплачується неустойка в розмірі 0,2 відсотка вартості машини, але не більше 60 відсотків її первинної вартості.

Отже, виплата неустойки в розмірі 0,2 відсотка передбачена тільки при передачі на ремонт неякісної машини та ненадання аналогічної на період ремонту, проте в матеріалах справи відсутні відомості про передачу на ремонт придбаного позивачем трактора.

Також, не підлягають задоволенню вимоги позивача, що до стягнення 183 953 грн. збитків, та 557 860 грн. нанесені збитки від простою трактора та упущена вигода.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. (Аналогічна позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 20 червня 2011 р. у справі N 3-56гс11; від 4 липня 2011 р. у справі N 3-59гс11; від 4 липня 2011 р. у справі N 3-64гс11).

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Фактично наявні упущення при виконанні укладеного сторонами договору поставки сільськогосподарської техніки № 01/20-12, в обох сторін. Зокрема відповідач передав відповідачу неякісний трактор, що підтверджується матеріалами справи та діями сторін, зокрема обміну тракторів, а позивач в порушення п. 3.5 укладеного договору належними документами не підтвердив факт невідповідності поставленого трактора технічним вимогам та не здійснив своєчасної повної оплати згідно умов договору.

Також, колегія суддів звертає увагу, що позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що придбаний у відповідача трактор не придатний до використання, натомість, в акті прийняття-передачі сільськогосподарської техніки від 15 січня 2013 року, яким повернуто трактор Агромаш 85 ТК 222 ДВ, заводський номер 000118 зазначено, що на панелі приборів вказано 131 мотогодина, а при передачі трактора покупцю кількість мотогодин становила 90. Зазначене доказує те, що переданий трактор частково використовувався позивачем (т. ІV, а.с. 53).

В п. 3.5 договору сторони погодили, що у випадку виникнення претензій щодо кількості та/або якості/комплектності товару уповноваженими представниками сторін даного договору за участю запрошеного експерта Торгівельно-промислової палати України оформлюється Акт (відповідно до вимог встановленими інструкціями П-6 і П-7) про фактичну кількість, якість та комплектність товару в день підписання товарних накладних та Акту приймання-передачі.

Проте, в матеріалах справи відсутні відомості про складання такого акту, а також про виклик експерта Торгівельно-промислової палати України для складання такого акту.

Отже позивач документально не підтвердив, що доходи (вигода) є не абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків, відсутні докази вжиття позивачем будь-яких заходів щодо-зменшення розміру збитків та обґрунтування причинного зв'язку між поведінкою відповідача та розміром збитків.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення збитків у зв'язку з тим, що відсутній причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача, яка полягала в невиконанні договірних зобов'язань перед позивачем, та розміром завданих позивачеві збитків.

В позовній заяві та в апеляційні скарзі позивач просив розірвати договір поставки сільськогосподарської техніки № 01/20-12 від 20 лютого 2012 року.

Однак, провадження у справі в частині визнання договору недійсним підлягають припиненню з наступних підстав.

03 січня 2013 року відповідач надіслав на адресу позивача лист № 0312 в якому зазначено: «Пропонуємо Вам наслідки розірвання договору здійснити у зворотному порядку, як це передбачено законодавством України, та надати можливість одержати у безпосереднє володіння належне ТОВ «ВТК «БКТЗ» майно, після чого стороною ТОВ «ВТК «БКТЗ» буде здійснено повернення на розрахунковий рахунок СВГ «Яна» грошових коштів сплачених у якості авансового платежу…» (т. ІV, а.с. 130).

Враховуючи те, що трактор повернуто відповідачу, що підтверджується актом прийому-передачі від 15 січня 2013 року (т. ІV, а.с. 53), а сума авансового платежу повернута позивачу, що не заперечується сторонами, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач прийняв умови відповідача, щодо розірвання договору, які були запропоновані в листі від 03 січня 2013 року № 0312, а відтак між сторонами припинились правовідносини по договору поставки сільськогосподарської техніки № 01/20-12 від 20 лютого 2012 року.

Враховуючи пункт 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а також те, що між сторонами відсутній предмету спору в частині розірвання договору, то в цій частині необхідно припинити у провадження у справі.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи та висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Рішення господарського суду Київської області від 25 квітня 2013 року по справі № 6/104-12/9/26 підлягає скасуванню.

Позовні вимоги СФГ «Яна» до ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Білоцерківський комбайно-тракторний завод» в частині стягнення грошових коштів підлягають частковому задоволенню. Провадження у справі в частині розірвання договору слід припинити.

Згідно ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір в частині стягнення коштів задоволено на 1,7%, то сума судового збору повинна бути стягнута у такому ж процентному співвідношені.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст. 104 та ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу селянського фермерського господарства «Яна» на рішення господарського суду Київської області від 25 квітня 2013 року по справі № 6/104-12/9/26 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 25 квітня 2013 року по справі № 6/104-12/9/26 скасувати.

3. Викласти рішення в наступній редакції:

«І. Позовні вимоги задовольнити частково.

ІІ. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Білоцерківський комбайно-тракторний завод» (09129, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Озерна, вул. Леніна, 33, код 32301880) на користь селянського фермерського господарства «Яна» (66052, Одеська обл., Кодимський р-н, с. Тимкове, вул. Леніна, 15, код 32429630) штраф у розмірі 1 381 грн. за поставку товару неналежної якості.

ІІІ. Провадження в частині позовних вимог щодо розірвання договору припинити.

ІV. В решті позовних вимог відмовити повністю.

V. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Білоцерківський комбайно-тракторний завод» (09129, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Озерна, вул. Леніна, 33, код 32301880) на користь селянського фермерського господарства «Яна» (66052, Одеська обл., Кодимський р-н, с. Тимкове, вул. Леніна, 15, код 32429630) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 268 грн. за розгляд справи місцевим господарським судом.»

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Білоцерківський комбайно-тракторний завод» (09129, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Озерна, вул. Леніна, 33, код 32301880) на користь селянського фермерського господарства «Яна» (66052, Одеська обл., Кодимський р-н, с. Тимкове, вул. Леніна, 15, код 32429630) судові витрати у вигляді судового збору за розгляд справи в Київському апеляційному господарського суді в сумі 139 грн.

5. Доручити господарському суду Київської області видати відповідні накази.

6. Справу № 6/104-12/9/26 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя Чорногуз М.Г.

Судді Агрикова О.В.

Суховий В.Г.