Рішення № 31955606, 20.06.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 червня 2013 р. Справа № 903/353/13

Господарський суд Волинської області у складі судді Кравчука Віктора Оксентійовича, розглянувши позов ТзОВ «Интер Сталь ЛТД», м.Київ

до Ковельського комунального підприємства «Добробут», м.Ковель Волинської обл.

про стягнення 17 840, 16 грн., у т.ч. 14 445 грн. основного боргу, 28, 89 грн. інфляційних втрат, 79, 54 грн. 3 % річних, 397, 73 грн. пені, 2 889 грн. штрафу, за договором без номера поставки від 24.12.2012 р.

За участю представників сторін:

від позивача - Романченко М.В. (представник, довіреність № 06/03-13 від 06.03.2013 р. у матеріалах справи, а.с.50);

від відповідача - не з»явився

Представнику позивача роз"яснено його права й обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід судді не поступало.

За відсутності клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від позивача в судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах Господарського суду Волинської області від 08.05.2013 р. (а.с.52), 05.06.2013 р. (а.с.66).

02.04.2013 р. ТзОВ «Интер Сталь ЛТД» як постачальник звернулося з позовом до Господарського суду Волинської області про стягнення з Ковельського комунального підприємства «Добробут» як покупця 17 840, 16 грн., у т.ч. 14 445 грн. основного боргу, 28, 89 грн. інфляційних втрат, 79, 54 грн. 3 % річних, 397, 73 грн. пені, 2 889 грн. штрафу, за договором без номера поставки від 24.12.2012 р.

Підставою позовних вимог позивачем визначено невиконання відповідачем зобов»язання в частині оплати за одержаний товар.

Позивач вимог ухвали суду від 05.06.2013 р. не виконав, поважності причин такого невиконання не повідомив.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, викладених у ньому.

Оскільки в судовому засіданні 05.06.2013 р. розпочалося вирішення господарського суду по суті, то розглядається позовна заява, яка подана первинно з врахуванням уточнюючого клопотання (а.с.48), і яка прийнята до розгляду ухвалою суду від 08.04.2013 р.

Господарським судом встановлено, що 24 грудня 2012 року між ТзОВ «Интер Сталь ЛТД (постачальник за договором, позивач у справі) і Ковельським комунальним підприємством «Добробут» (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір поставки без номера (далі - договір) з терміном його дії до 31.12.2012 р.

Пунктом 11.1 договору передбачено, якщо жодна зі сторін за місяць до припинення його дії не дасть письмове повідомлення про припинення дії договору, то він вважається пролонгованим на наступний рік з 1 січня по 31 грудня. Дана умова діє на кожний наступний рік.

Відповідно до п.4.3 договору орієнтовна загальна сума останнього становить 5 000 000 грн.; загальна сума договору визначається за сумою всіх підписаних видаткових накладних, які згідно з п.4.2 договору є невід»ємними частинами договору.

Відповідно до ч.2 п.4.4 договору покупець здійснює оплату протягом 2 банківських днів з дати відвантаження товару, про що свідчить підписана представниками обох сторін видаткова накладна.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем визначено спірну поставку на суму 24 445 грн. на підставі видаткової накладної № 25 від 28.12.2012 р., підписаної на виконання умов договору (а.с.11).

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд Волинської області вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

При цьому суд виходив з наступного.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.2 договору встановлено, що найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість товару та його ціна передбачаються у видаткових накладних.

Одиниця виміру та кількість товару, визначені в довіреності на отримання матеріально-товарних цінностей (а.с.13), повністю співпадають з цими характеристиками, які зазначені в спірній видатковій накладній.

28.12.2012 р. сплачено лише 10 000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с.14).

Таким чином, залишок неоплаченої суми заборгованості становить 14 445 грн., стягнення якої є однієї з заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не спростував як сам факт помилковості нарахування основного боргу, так і документально його відсутність під час розгляду справи в суді, не долучивши платіжних доручень про його повне погашення.

Тим більше, відповідач визнав суму заборгованості шляхом проведення часткової оплати, про що зазначено вище.

Суд звертає увагу на те, що в господарському процесі долучення доказів до матеріалів справи не пов"язується з особистою явкою представника в судове засідання, вказані процесуальні дії не є взаємозалежними. Кожному представленому стороною доказу судом надається оцінка згідно з ст.43 ГПК України.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 14 445 грн. основного боргу є підставною й обґрунтованою, що підлягає задоволенню.

Що стосується позову в частині стягнення 28, 89 грн. інфляційних втрат, 79, 54 грн. 3 % річних, то слід зазначити наступне.

Як вбачається з розрахунку з позовних вимог, наведеного в позовній заяві (а.с.2-3), термін прострочення при нарахуванні 3 % річних позивачем визначено 67 днів.

Період нарахування інфляційних втрат - січень 2013 року.

Позов поданий 02.04.2013 р., спірна видаткова накладна від 28.12.2012 р.

Суд, перевіривши розрахунок позовних вимог, визнав його правильним, а тому нараховані на підставі ст.625 ЦК України інфляційні втрати в сумі 28, 89 грн. інфляційних втрат і 79, 54 грн. 3 % річних підлягають повному стягненню.

Згідно з ч.2 п.1 ст.199 ГК України до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно з ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов"язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

При поданні позовної заяви ТзОВ «Интер Сталь ЛТД» зроблено нарахування пені з дотриманням положень статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 543/96-ВР).

При прийнятті рішення Господарським судом Волинської області враховуються висновки Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 24.10.2011 р. у справі № 25/187, від 07.11.2011 р. у справі № 5002-2/5109-2010, щодо застосування положень Закону № 543/96-ВР, згідно з ст.3 якого розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та частина 2 статті 551 ЦК України, якою передбачено, що розмір неустойки (штрафу, пені), встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Виходячи з рішень Верховного Суду України, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.11116 ГПК України, які є обов'язковими при застосуванні одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яким би способом не визначався у договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений Законом № 543/96-ВР як граничний, тобто розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону № 543/96-ВР).

Тому позовна вимога про стягнення 397, 73 грн. пені, розмір якої визначений і відповідно нарахований позивачем на підставі ст.3 Закону № 543/96-ВР (термін прострочення той самий - 67 днів, а.с.2), є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.7.2 договору в разі невиконання зобов»язань у термін, зазначений у п.4.4 договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від несвоєчасно сплаченої суми.

Отже, до стягнення також підлягає і сума штрафу в розмірі 2 889 грн. (14 445 грн. х 20 %).

Згідно з ч.5 ст.49 ГПК України при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, Господарський суд Волинської області

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Ковельського комунального підприємства «Добробут» (45000, Волинська обл., м.Ковель, вул.Грушевського, 106 А; ідентифікаційний код 30514451) на користь ТзОВ «Интер Сталь ЛТД» (01042, м.Київ, вул.Чигоріна, 12, офіс 11; ідентифікаційний код 37955491) 17 840, 16 грн., у т.ч. 14 445 грн. основного боргу, 28, 89 грн. інфляційних втрат, 79, 54 грн. 3 % річних, 397, 73 грн. пені, 2 889 грн. штрафу, за договором без номера поставки від 24.12.2012 р.; 1 720, 5 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено

20.06.13

Суддя В. О. Кравчук